ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2312/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Пучак І. А. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 (колегія суддів: Гриців В. М. - головуючий, Зварич О. В., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 (суддя Юркевич М. В.) у справі
за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до Громадської організації "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД"
про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2020 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління комунальної власності) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Громадської організації "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД" (далі - ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД") про зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 223,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 78.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за умовами договору Ф-9641-15 від 16.06.2015, після закінчення терміну його дії на адресу відповідача було надіслано повідомлення про припинення договірних відносин №2302-вих-45720 від 18.06.2020, згідно з яким орендодавець повідомив про закінчення терміну дії договору та вказав на обов`язок протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення за актом приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати. Відповідач свого обов`язку щодо повернення орендованого майна не виконав, і це майно фактично перебуває в його незаконному користуванні. Тому позивач просив звільнити спірне нежитлове приміщення шляхом примусового виселення з нього відповідача.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, у справі № 914/2312/20 позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД" задоволено у повному обсязі. Зобов`язано ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 223,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 78.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний договір оренди від 16.06.2015 закінчив свою дію 16.06.2020, а договору оренди на новий строк чи додаткової угоди до договору про продовження його дії сторонами не укладено. При цьому після закінчення дії договору позивач 19.06.2020 надіслав відповідачу повідомлення від 18.06.2020, в якому повідомив про припинення договору оренди та необхідність повернення орендованих приміщень балансоутримувачу, що підтверджується списком рекомендованих відправлень від 19.06.2020. Проте відповідач об`єкт оренди не повернув, а тому за висновком судів відповідач перебуває у спірних нежитлових приміщеннях незаконно, тобто без достатніх правових підстав.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі № 914/2312/20, до Верховного Суду звернулася ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 764 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6-813цс15 та постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, від 23.04.2019 у справі № 904/2997/18, від 04.03.2018 у справі № 274/3076/13-ц, від 26.05.2021 у справі № 918/977/20, від 06.07.2021 у справі № 914/785/20. Також скаржник вважає, що під час здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції безпідставно було змінено суддю, яка входила до колегії суддів, і така зміна позбавила скаржника заявити відвід судді від розгляду справи. Крім того, на думку скаржника, апеляційний господарський суд необґрунтовано відмовив у зупиненні провадження у цій справі до вирішення справи № 914/3290/20.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 у справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі № 914/2312/20 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 30.11.2021.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2021 задоволено клопотання Управління комунальної власності про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 914/2312/20, вирішено здійснити розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції 30.11.2021 о 14:00.
4.3. 30.11.2021 До Верховного Суду надійшло клопотання ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД", у якому заявник просить відкласти розгляд цієї справи на іншу дату. Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що представник скаржника не може взяти участь у судовому засіданні 30.11.2021, оскільки є хворим та тимчасово непрацездатним.
За змістом частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ураховуючи положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України, наявність відомостей про направлення зазначеному учаснику справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а також враховуючи, що заявником не надано доказів на підтвердження поважності причин для відкладення розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.
4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 16.06.2015 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ГО "Спортивний клуб "Максимум-ГОЛД" (орендар) було укладено договір оренди №Ф-9641-15 (далі - договір оренди), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець на підставі ухвали 17-ї сесії 6-го скликання Львівської міської ради № 4152 від 18.12.2014 на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу загальною площею 223,2 м2, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 78, що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства "Навколо базару" (балансоутримувач) і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 10.06.2015, індексний номер 38850346, зареєстрованого 22.05.2015 за реєстраційним номером 655079446101, номер запису про право власності 9982209, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.06.2015, індексний номер 388508776.
4.5. Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що об`єкт оренди орендар буде використовувати для спортивного залу. Згідно з пунктом 4.1 договору оренди термін договору оренди визначений на 5 років: з 16.06.2015 до 16.06.2020. Пунктом 4.3 договору оренди визначено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
4.6. Господарськими судами зазначено, що, за змістом пунктів 9.1-9.5 договору оренди, при припиненні або розірванні договору оренди орендар зобов`язаний повернути протягом 15-ти днів орендодавцю за актом приймання-передачі об`єкт оренди у стані, обумовленому договором. Відповідно до пункту 13.1 договору оренди після закінчення терміну дії цього договору його переоформлення буде здійснюватися у порядку, передбаченому статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що після закінчення терміну дії договору, позивач на адресу відповідача надіслав повідомлення про припинення договірних відносин № 2302-вих-45720 від 18.06.2020. У цьому повідомленні позивач зазначив про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов`язок відповідача протягом 15-ти днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані за актом приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати.
4.8. Судами констатовано, що підтвердженням надсилання повідомлення відповідачу за двома адресами (вул. Т.Шевченка,370/92, м. Львів, 79069, яка вказана в договорі оренди, та вул. Героїв УПА, 78, м. Львів, 79018) є копії квитанції №ПН215600426655 від 20.06.2020 та список рекомендованих відправлень від 19.06.2020, з відтисками печатки відділення поштового зв`язку та Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради (як відправника).
4.9. Крім того, судами зазначено, що у матеріалах цієї справи є підписані неназваними особами заяви від імені мешканців будинку, де знаходиться орендоване за договором №Ф-9641-15 приміщення, в яких викладено вимоги припинити функціонування сауни "Соляна печера" в орендованому приміщенні та не продовжувати договір оренди.
4.10. Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач свого обов`язку щодо повернення орендованого майна не виконав, і це майно, на думку позивача, фактично перебуває в незаконному користуванні відповідача.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов`язання ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 223,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 78
5.3. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є те, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення орендованого майна, і це майно фактично перебуває в його незаконному користуванні.
5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
5.6. Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
5.7. Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
5.8. Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
5.9. Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами чинного законодавства визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2197/20, від 03.03.2020 у справі № 916/1657/18, від 20.02.2020 у справі № 916/1256/19, від 19.11.2019 у справі № 922/781/19, від 09.07.2019 у справі № 906/745/18, від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17).
5.10. Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
5.11. Згідно з частиною 2 статті 26 і частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
5.12. Підстави пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у вигляді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19 та постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2197/20).
5.13. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.11-6.13, 6.21, постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 сформулювала такі правові висновки: "Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-XII) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу".
5.14. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.15. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.16. З урахуванням наведених законодавчих положень господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, констатували та установили, що після закінчення терміну дії договору (16.06.2020), позивач на адресу відповідача надіслав повідомлення про припинення договірних відносин № 2302-вих-45720 від 18.06.2020. У цьому повідомленні позивач зазначив про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов`язок відповідача протягом 15-ти днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані за актом приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати. Проте відповідач об`єкт оренди не повернув, а тому, за висновком судів, відповідач перебуває у спірних нежитлових приміщеннях незаконно, тобто без достатніх правових підстав.
5.17. ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД" не погоджується із такими висновками, а тому звернулася із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Водночас ГО "Спортивний клуб "Максимус-ГОЛД", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник також посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадках.
5.18. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.