ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 924/595/18 (924/1294/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника фізичної особи ОСОБА_1 - адвоката Лозюка С. Ф.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Фермерського господарства "Подільський аграрій-2014" арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича та додані до неї матеріали
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021
у справі № 924/595/18 (924/1294/20)
за позовом ліквідатора Фермерського господарства "Подільський аграрій-2014" арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича
до ОСОБА_1 ; Фермерського господарства "Подільський аграрій"
про визнання недійсними додаткових угод до договорів суборенди та скасування записів про припинення права суборенди землі, визнання недійсними договорів суборенди та скасування записів про право суборенди землі
в межах справи №924/595/18
про банкрутство Фермерського господарства "Подільський аграрій-2014",-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2018 порушено провадження у справі № 924/595/18 про банкрутство ФГ "Подільський аграрій-2014".
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 13.03.2019 у справі №924/595/18 ФГ "Подільський аграрій-2014" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Глеваського В.В.
В грудні 2020 року ліквідатор ФГ "Подільський аграрій-2014" арбітражний керуючий Глеваський В.В. звернувся із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Подільський аграрій" про визнання недійсними додаткових угод до договорів суборенди землі, скасування записів про припинення права суборенди землі, визнання недійсними договорів суборенди землі та скасування записів про право суборенди.
В обґрунтування позову зазначено, що у результаті укладення спірних угод боржник став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало повністю або частково неможливим; боржник безоплатно відчужив право суборенди як актив господарства.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2021 (суддя Вибодовський О.Д.) у справі №924/595/18(924/1294/20) позов задоволено.
Визнано недійсними додаткові угоди до договорів суборенди із застосуванням наслідків недійсності правочину щодо земельних ділянок:
- 6822755200:07:001:0086, площа 8,92 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 12.02.2018;
- 6822755200:09:002:0075, площа 30,45 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 12.02.2018;
- 6822755200:09:002:0074, площа 3,73 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 12.02.2018;
- 6822755200:09:002:0072, площа 14,49 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 12.02.2018;
- 6822755200:09:002:0070, площа 28,23 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 12.02.2018;
- 6822755200:09:002:0071, площа 6,6849 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 12.02.2018;
- 6822755200:08:003:0079, площа 12,35 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 12.02.2018;
- 6822755200:09:002:0073, площа 4,4 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 12.02.2018;
- 6822755200:08:002:0046, площа 12,94 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 12.02.2018.
Скасовано записи про державну реєстрацію припинення права суборенди в Державному реєстрі речових прав (ДРРП), визнано недійсними договори суборенди земельних ділянок від 01.04.2019, скасовано записи про державну реєстрацію речового права суборенди земельних ділянок щодо вказаних земельних ділянок.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 (колегія суддів: Юрчук М. І - головуючий, Крейбух О.Г., Савченко Г.І.) у справі рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2021 у справі №924/595/18(924/1294/20) скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ліквідатор ФГ "Подільський аграрій-2014" арбітражний керуючий Глеваський В.В. просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі №924/595/18(924/1294/20) та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2021 у справі №924/595/18(924/1294/20).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ч. 1 ст. 42 КУзПБ і ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України та не враховано те, що уклавши оспорювані додаткові угоди до договорів суборенди земельних ділянок боржником понесені збитки у вигляді втрати майнових прав з права суборенди земельної ділянки; при цьому фермерське господарство не здатне було здійснювати господарську діяльність на втрачених земельних ділянках, що зумовило стійку неплатоспроможність.
Заявник касаційної скарги зазначає про помилковість застосування судом апеляційної інстанції ст. 42 КУзПБ, враховуючи, що оспорювані правочини укладено до введення в дію цього Кодексу, у зв`язку з чим підлягали застосуванню вимоги ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, ліквідатор ФГ "Подільський аграрій-2014" стверджує про неправильне застосовування апеляційним судом п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ч. 5 ст. 93 ЗК України та вважає помилковими висновки апеляційного суду про те, що право суборенди не може бути включене до складу ліквідаційної маси банкрута.
У відзиві фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що провадження у цій справі підлягає закриттю, оскільки вважає, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, однак, якщо Верховний Суд дійде висновку, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства - просить касаційну скаргу арбітражного керуючого Глеваського В. В. залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
До початку судового засідання до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ліквідатора ФГ "Подільський аграрій-2014" арбітражного керуючого Глеваського В.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із його участю, як ліквідатора, у справі № 914/1194/16, яка розглядається Господарським судом Львівської області.
Перевіривши доводи клопотання арбітражного керуючого Глеваського В.В. про відкладення розгляду справи, вислухавши думку представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки явка в судове засідання касаційного суду обов`язковою не визнавалась, вимоги та доводи арбітражного керуючого Глеваського В.В. викладені письмово у касаційній скарзі, а до клопотання про відкладення розгляду справи арбітражним керуючим не додано ніяких доказів неможливості з`явлення в судове засідання.
Крім того, відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між фізична особа ОСОБА_1 (орендар) та ФГ "Подільський аграрій-2014" (суборендар) 12.02.2018 було укладено додаткові угоди аналогічного змісту до дев`яти договорів від 01.09.2014 суборенди земельних ділянок, розташованих за адресою: Антонінська с/р, Красилівський р-н, Хмельницька обл., а саме земельних ділянок:
- кадастровий номер 6822755200:07:001:0086, площа 8,92 га;
- кадастровий номер 6822755200:09:002:0075, площа 30,45 га;
- кадастровий номер 6822755200:09:002:0074, площа 3,73 га;
- кадастровий номер 6822755200:09:002:0072, площа 14,49 га;
- кадастровий номер 6822755200:09:002:0070, площа 28,23 га;
- кадастровий номер 6822755200:09:002:0071, площа 6,6849 га;
- кадастровий номер 6822755200:08:003:0079, площа 12,35 га;
- кадастровий номер 6822755200:09:002:0073, площа 4,4 га;
- кадастровий номер 6822755200:08:002:0046, площа 12,94 га.
У вказаних вище додаткових угодах сторони домовилися припинити за взаємною згодою дію дев`яти договорів суборенди земельних ділянок від 01.09.2014.
Відповідні записи про державну реєстрацію припинення права суборенди ФГ "Подільський аграрій-2014" внесено до Державного реєстру речових прав.
Згодом між ОСОБА_1 (орендар) та ФГ "Подільський аграрій" (суборендар) було укладено дев`ять договорів суборенди земельних ділянок від 01.04.2019 щодо вказаних вище земельних ділянок, про що внесено записи до Державного реєстру речових прав.
Звертаючись до суду із цим позовом ліквідатор ФГ "Подільський аграрій-2014" арбітражний керуючий Глеваський В. В. посилався на те, що уклавши такі додаткові угоди, ФГ "Подільський аграрій-2014" стало неплатоспроможним та втратило змогу користуватися спірними земельними ділянками, що у свою чергу призвело до втрати можливості отримувати майнову вигоду, за рахунок якої можна було б у певній мірі погасити заборгованість перед кредиторами.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у результаті укладання спірних правочинів боржник став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало повністю або частково неможливим; боржник безоплатно відчужив право суборенди, як актив господарства. Припинивши право користування спірними земельними ділянками, ФГ "Подільський аграрій-2014" втратило змогу користуватися ними і відповідно - отримувати майнову вигоду, за рахунок якої могла бути погашена заборгованість перед кредиторами. Записи про державну реєстрацію припинення права суборенди в Державному реєстрі речових прав щодо земельних ділянок скасовано як похідну позовну вимогу. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що належним способом захисту порушеного права позивача є повернення в попередній стан, що є можливим лише за умови визнання недійсним договорів суборенди із новим суборендарем та скасування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав, у зв`язку з чим задовольнив відповідні позовні вимоги ліквідатора ФГ "Подільський аграрій-2014".
Як вбачається із матеріалів справи, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що припинення договорів суборенди землі негативно вплинуло на господарську діяльність банкрута, адже за рахунок обробітку землі (передпосівна, засівання/засадження сільськогосподарських культур, їх подальший збір) та подальшої реалізації сільськогосподарської продукції банкрут зміг би здійснити (хоча б частково) погашення грошових вимог кредиторів, разом із тим, судом апеляційної інстанції зазначено, що жодних доказів в обґрунтування таких тверджень до суду позивачем надано не було. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що окрім земельних ділянок, які є предметом спору у даній справі, у володінні та користуванні банкрута - ФГ "Подільський аграрій-2014" перебували і залишились інші земельними ділянки площею 226,9 га за договорами суборенди від 01.09.2014 та 22.09.2014, укладеними з третіми особами, на яких боржник також не здійснював сільськогосподарської діяльності.
Разом із тим, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів нанесення банкруту збитків шляхом укладення дев`яти додаткових угод до договорів суборенди земельних ділянок.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що з 13.03.2019, тобто з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом господарська діяльність ФГ "Подільський аграрій-2014" закінчена, що унеможливлює використання банкрутом спірних орендованих земельних ділянок за договорами суборенди. Визнання недійсними чи розірвання спірних угод не надає можливості банкруту права користування земельними ділянками, оскільки в силу закону господарська діяльність ФГ "Подільський аграрій-2014" закінчена, договори суборенди мають бути припинені, а земельні ділянки повернуті орендарю.
Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.
Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Особливості спеціального закону у сфері банкрутства виключають можливість керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання в межах справи про банкрутство правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013 до 21.10.2019) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
Згідно з ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі № 924/595/18 про банкрутство ФГ "Подільський аграрій-2014" порушено 26.07.2018 відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013 до 21.10.2019), а оспорювані ліквідатором додаткові угоди до договорів суборенди укладені боржником 12.02.2018.
Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за своїм напрямком регулювання мають легітимну мету - запобігти вчиненню боржником правочинів, які будуть спрямовані на уникнення від виконання зобов`язань перед кредиторами.
Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито після введення в дію цього Кодексу.
Приписи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягають застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито після введення в дію цього Кодексу, та до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.
Відповідно, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягають застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
Таким чином, критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.
Разом із тим, укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду" (одного або трьох років, що передували відкриттю справи про банкрутство), визначеного відповідно ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, за їх наявності, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
Оскільки відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Подільський аграрій-2014" та вчинення оспорюваних правочинів мали місце до введення в дію КУзПБ, то посилання апеляційного суду на приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника є помилковим, так як до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині підстав недійсності спірних правочинів.
Однак таке помилкове застосування судом апеляційної інстанції вимог ст. 42 КУзПБ замість вимог ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника, не вплинуло на висновки апеляційного щодо правомірності таких правочинів у цій частині, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що доводи ліквідатора щодо недійсності спірних правочинів не підтверджені жодними доказами, в тому числі і не доведені збитки у формі упущеної вигоди згідно із ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що визначені в ст. 42 КУзПБ такі підстави для визнання недійсними правочинів боржника як - неплатоспроможність в результаті їх укладення, безоплатне відчуження майна боржника, були передбачені і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції від 19.01.2013 і чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство).
Крім того, Північно-західний апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив і з того, що наслідком визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника є обов`язок контрагента боржника повернути майно в ліквідаційну масу.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, введеного в дію з 21.10.2019, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ до складу ліквідаційної маси банкрута включаються усі види майнових активів (майно та майнові права), які належать йому на праві власності або господарського відання.
Згідно з ч.7 ст. 62 КУзПБ майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
Відповідно до ч. 9 ст. 95 КУзПБ, яка визначає особливості банкрутства фермерського господарства, у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуте для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.
Згідно із ч. 5 ст. 93 Земельного Кодексу України право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Такі винятки визначені, зокрема ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі" та стосуються земель державної або комунальної власності.
Таким чином, закон допускає у окремих випадках включення до ліквідаційної маси банкрута права оренди землі та не містить положень щодо можливості включення до ліквідаційної маси банкрута права суборенди землі.
Водночас ліквідатор не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що право суборенди землі не може бути включено до складу ліквідаційної маси ФГ "Подільський аграрій-2014" та вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано ч. 5 ст. 93 ЗК України, однак такі доводи ліквідатора відхиляються касаційним судом, так як вони є необґрунтованими, оскільки ліквідатор помилково ототожнює право оренди землі із правом суборенди.
Крім того, касаційний суд відхиляє доводи відзиву відповідача Резніченка В.А. на касаційну скаргу ліквідатора ФГ "Подільський аграрій-2014" про те, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі № 924/595/18 (924/1294/20) прийнята судом відповідно до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд