ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17235/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників сторін:
ТОВ "БК Фішер" - Мустіпан О.В.,
ПП "ТРК "Рось Телеком"- Малиновської В.Д.,
ТОВ "Шиндлер" - Зоріна О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фішер"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021,
рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2020
у справі №910/17235/20
за первісним позовом Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Рось Телеком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фішер",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шиндлер",
про розірвання договору та стягнення 42 500грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фішер"
до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Рось Телеком"
про розірвання договору та стягнення 25 500,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" (далі - ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком", Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фішер" (далі - ТзОВ "БК Фішер", відповідач, Товариство) про розірвання договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 та стягнення 42500 грн, сплачених на виконання умов цього договору.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на порушення ТОВ "БК Фішер" зобов`язання щодо виконання робіт за договором підряду та недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору, на підставі частини 2 статті 849 ЦК України та пункту 12.7 договору просило розірвати договір та на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з ТОВ "БК Фішер" грошові кошти у розмірі 42500,00 грн авансового платежу, сплачених на виконання умов договору підряду №01240915-М від 24.09.2015.
ТОВ "БК Фішер" подало до суду заяву про застосування строку позовної давності та заявило зустрічний позов до ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" про розірвання договору підряду № 01240915-М від 24.09.2015 на підставі частини 4 статті 849 ЦК України та пункту 12.7. договору та стягнення 25500,00 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначало, що роботи, передбачені умовами договору підряду були фактично виконані субпідрядною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шиндлер" за договором № 1115041 від 18.09.2015, подальше виконання робіт було унеможливлене відсутністю фінансування та ненаданням доступу до об`єкта з боку позивача та фактичної відмови від договору монтажу з боку ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком". За відсутності заяви про недоліки в роботі, у відповідності до пункту 3.1.2. договору направлений на адресу Підприємства акт про надання послуг № 17 від 01.04.2019 вважає погодженим замовником. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що залишок вартості виконаних робіт у розмірі 25500,00 грн підлягає сплаті ТОВ "БК Фішер".
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шиндлер" проти первісного позову заперечила, зустрічний позов просила задовольнити, посилаючись на виконання спірних робіт ТОВ "Шиндлер" на підставі договору №1115041 від 18.09.2015.
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
24.09.2015 між ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" (замовник) та ТОВ "БК Фішер" (підрядник) укладено договір підряду № 01240915-М (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався по завданню замовника виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи з встановлення обладнання згідно з додатком № 1, на об`єкті будівництва замовника, що знаходиться за адресою: житловий будинок, вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква, в строки, що погоджені сторонами додатком № 2 до Договору. Замовник зобов`язується своєчасно сплатити за це визначену договором грошову суму та прийняти роботи.
Згідно з пунктом 2.1. договору загальна ціна договору становить 85000 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 14166,67 грн та може бути змінена відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 3.1.1 договору замовник зобов`язався сплатити 50% від ціни роботи, не пізніше 7-ми робочих днів до початку виконання робіт підрядником згідно з додатком № 2. Наступні взаєморозрахунки з підрядником проводяться на підставі Актів виконаних робіт, які надаються Підрядником не пізніше 20 числа звітного місяця.
Згідно із пунктом 3.1.2 договору після одержання від підрядника актів виконаних робіт Замовник затверджує їх та оплачує відповідні грошові суми з врахуванням першої передплати. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт замовник в строк не більше п`яти календарних днів, з моменту отримання актів виконаних робіт від підрядника, надає обґрунтовані письмові заперечення щодо виконаних робіт. У разі ненадання в зазначені строки аргументованих заперечень роботи надані підрядником по цьому Договору є такими, що прийняті замовником в повному обсязі і без будь-яких претензій, а акти виконаних робіт вважаються перевіреними та повністю погодженими (акцептованими) замовником без будь-яких претензій по об`ємам, якості та підписаними замовником без зауважень (та/або) заперечень в день їх отримання замовником, та підлягають оплаті в повному обсязі протягом 5 банківських днів від дати їх подання замовнику. Якщо замовник відмовляється від отримання актів, то датою їх подання вважається дата відправки поштою.
У відповідності до підпунктів 3.1.4., 3.1.5. договору до початку проведення ПТО (первинного технічного огляду) обладнання замовник зобов`язаний сплатити не менше 90% ціни робіт. Підрядник має право зупинити виконання робіт, якщо Замовник не сплачує роботи у визначеному об`ємі. Остаточний розрахунок у розмірі 10% ціни робіт замовник здійснює протягом 5 банківських днів після проходження ПТО. У разі якщо замовник не надає підряднику документацію згідно з п.5.1.10. договору для проведення ПТО, остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання останнього Акту виконаних робіт відповідних одиниць обладнання.
Згідно із пунктами 4.1, 4.3. договору сторони дійшли згоди, що строки виконання робіт визначені додатком № 2 до договору. У разі несвоєчасного виконання замовником зобов`язань по оплаті чи передачі об`єкта для виконання робіт строки у додатку № 2 для виконання робіт можуть бути переглянуті. У разі переносу будь-якого етапу виконання робіт на більш пізні строки, не з вини підрядника, підрядник має право переглянути строки виконання робіт, зазначені у Додатку № 2, з урахуванням затримки та своєї фактичної завантаженості.
Згідно з пунктом 4.4. договору у випадку залучення підрядником субпідрядних організацій, він несе відповідальність за дотримання ними строків та якості виконаних робіт.
Відповідно до пункту 4.5. договору якщо під час проведення робіт виникають будь-які перешкоди чи завади, за які підрядник не несе відповідальність, то підрядник у строк не більше 5-ти робочих днів повідомляє Замовника про такі обставини. Замовник зобов`язується розглянути звернення та ухвалити відповідне рішення, про яке письмово повідомляє підрядника протягом 3-х робочих днів з дати отримання відповідного звернення підрядника. У випадку не ухвалення замовником відповідного рішення підрядник має зупинити виконання робіт до прийняття відповідного рішення.
За змістом пунктів 5.1.1., 5.1.4 договору замовник зобов`язаний передати підряднику технічну документацію по об`єкту протягом 5 робочих днів з моменту укладення договору, а саме архітектурно-будівельні креслення будинку (плани всіх поверхів) з вказівкою розташування обладнання та розрізи, що проходять по зонах розташування обладнання. У випадку порушення строків передачі будівельної готовності згідно з додатком №2, замовник зобов`язується письмово повідомити про це підрядника, при цьому підрядник має право продовжити строк виконання робіт на об`єкті з урахуванням пункту 4.5. цього договору.
Підрядник має право зупинити виконання свого зобов`язання, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі у разі невиконання замовником оплат або не забезпечення будівельної готовності по даному договору у встановлений строк (або термін) або за наявності очевидних підстав вважати, що Замовник не виконає свого зобов`язання у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі (пункт 5.5.3. договору).
У пункті 6.3 договору сторони погодили, що підписання актів виконаних робіт є необхідним та достатнім підтвердженням того, що підрядник у повному обсязі виконав свої зобов`язання за пунктом 1.2. договору.
Пунктом 12.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Усі зміни та доповнення повинні бути виконані в письмовій формі та узгоджені шляхом підписання сторонами. Зміни та доповнення викладаються у формі додаткової угоди, яка додається до даного договору та стає його невід`ємною частиною (пункт 12.4. договору).
Згідно з пунктом12.7 договору сторони мають право розірвати договір по взаємній згоді. В однобічному порядку сторона має право розірвати договір тільки за умови, якщо одна із сторін більше ніж 2-х місяців не виконує своє зобов`язання, при цьому сторона, яка планує розірвати договір, повинна заздалегідь письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за 1 місяць від запланованого розірвання або у випадках та в порядку, передбачених цим договором.
Додатком № 2 до договору №01240915-М від 24.09.2015 сторони узгодили Графік робіт, додатком № 3 Договору №01240915-М від 24.09.2015 - основні умови виконання монтажу та пусконалагоджування.
На виконання умов договору № 01240915-М від 24.09.2015 ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" перерахувало ТОВ "БК Фішер" аванс у розмірі 42500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 23.01.2017 та банківською випискою по рахунку ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком".
Листом-повідомлення від 10.04.2019, надісланим на адресу ТОВ "БК Фішер", ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" повідомило про розірвання договору підряду, необхідність повернення авансу та відшкодування збитків, а також в порядку статей 612, 849 ЦК України про відмову від прийняття виконання зобов`язань за договором підряду № 01240915-М від 24.09.2015 у зв`язку з його невиконанням та про повернення не пізніше 7 календарних днів, з моменту отримання листа, авансового платежу.
Посилаючись на неналежне виконання ТОВ "БК Фішер" зобов`язань за договором підряду № 01240915-М від 24.09.2015, ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "БК Фішер" про стягнення заборгованості у розмірі 43008,84 грн, з яких: заборгованість у сумі 42500,00 грн, інфляційні у розмірі 425,00 грн та 3% річних у розмірі 83,84 грн.
ТОВ "БК Фішер " було заявлено зустрічний позов до ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" про стягнення заборгованості у розмірі 25 500,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/7457/19 первісні позовні вимоги ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БК Фішер" на користь ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" заборгованість у розмірі 42500,00 грн, 3% річних у розмірі 80,34 грн, інфляційні у розмірі 297,50 грн та судовий збір у розмірі 1915,15 грн. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "БК Фішер" відмовлено у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі № 910/7457/19 рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 скасовано в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом, прийнято у цій частині нове рішення, яким у первісному позові ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" до ТОВ "БК Фішер" про стягнення заборгованості у розмірі 43 008,84 грн відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/7457/19 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу № 910/7457/19 зазначив про передчасність висновку суду першої інстанції про розірвання договору підряду внаслідок односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, вказавши на положення пункту 12.8 договору, яким сторони узгодили форму розірвання договору, що не позбавляє замовника права звернутися до суду з позовом про розірвання договору у судовому порядку у разі відмови підрядника від оформлення відповідної додаткової угоди про розірвання договору підряду.
04.09.2020 ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" звернувся із листом до ТОВ "БК Фішер" про розірвання договору на підставі частини 2 статті 849 ЦК України та з проханням оформити таке розірвання додатковою угодою, яка була направлена підряднику та передбачала повернення на користь ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" авансового платежу у сумі 42500,00 грн.
ТОВ "БК Фішер" 09.09.2020 було направлено на адресу ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" лист (вх. № 0109092020) щодо неможливості подальшого виконання робіт за договором монтажу, з урахуванням відсутності фінансування та неможливості надання доступу до об`єкта з боку позивача та фактичної відмови від договору монтажу з боку ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком". Разом з листом було направлено на адресу позивача акт надання послуг № 17 від 01.04.2019 в двох примірниках та додаткову угоду про дострокове розірвання договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 на підставі частини 4 статті 849 ЦК України та пункту 12.7. договору.
Оскільки станом на момент подання зустрічного позову ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" не було письмово направлено на адресу ТОВ "БК Фішер" заяву про недоліки в роботі, то за доводами позивача за зустрічним позовом, у відповідності до пункту 3.1.2. договору акт виконаних робіт вважається погодженим замовником. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що залишок вартості виконаних робіт у розмірі 25500,00 грн підлягає сплаті на його користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 первісний позов задоволено повністю. Вирішено розірвати договір підряду №01240915-М від 24.09.2015, укладений між ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" та ТОВ "БК Фішер" на підставі частини 2 статті 849 ЦК України та пункту 12.7. договору. Стягнуто з ТОВ "БК Фішер" на користь ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" грошові кошти у розмірі 42500,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 4204,00 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 клопотання ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/17235/20 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БК Фішер" на користь ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" 28750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті відмовлено.
Дослідивши клопотання ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком", надані на його підтвердження докази, заяву відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суди дійшли висновку про обґрунтованість витрат позивача за первісним позовом у сумі 28750,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат; посилання відповідача на доцільність зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 10-відсоткового розміру відносно ціни позову визнано недоведеним.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/17235/20 залишено без змін.
Встановивши невиконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань за договором підряду № 01240915-М від 24.09.2015 у частині виконання робіт та у строки передбачені договором, суди визнали обґрунтованою відмову позивача за первісним позовом в односторонньому порядку від договору на підставі частини 2 статті 849 ЦК України з дотриманням умов договору щодо форми розірвання договору, узгоджених сторонами у пункті 12.7. договору.
За недоведеності ТОВ "БК Фішер" належними доказами в розумінні статей 76 - 79 ГПК України виконання робіт за договором підряду №01240915-М від 24.09.2015 та у строки, передбачені додатком № 2 до договору, у тому числі з врахуванням затримки оплати ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" авансового платежу, зустрічні позовні вимоги Товариства про розірвання договору на підставі частини 4 статті 849 ЦК України та пункту 12.7. договору визнано необґрунтованим.
Суди вказали, що повторно направлений позивачем за зустрічним позовом у вересні 2020 року акт надання послуг № 17 від 01.04.2019, від підписання якого ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" вже відмовлялося у 2019 році, не потребує повторної відмови, а відтак цей акт не може бути належним доказом підтвердження виконання підрядником у повному обсязі своїх зобов`язань за договором.
У задоволенні заяви відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної давності та для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності судами відмовлено, зважаючи на встановлені обставини пред`явлення позивачем позовних вимог за первісним позовом в межах строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ТОВ "БК Фішер" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" до ТОВ "БК Фішер" про стягнення 42 500 грн та задоволення зустрічного позову ТОВ "БК Фішер" до ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" про стягнення 25 500,00 грн.
В обґрунтування доводів посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 849 ЦК України, порушення норми процесуального права, а саме статей 73, 76, 77, 78, 79, 86, 237, 238 ГПК України.
Крім того, в обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення застосовано норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі № 3-42гс12 та в постановах Верховного Суду: від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17 від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 03.04.2018 у справі № 923/2110/15, від 16.03.2020 у справі №910/2051/19.
Позиції інших учасників справи
До Верховного Суду надійшов відзив ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" на касаційну скаргу, в якому викладено заперечення проти доводів та вимог касаційної скарги та заявлено клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 910/17235/20 за касаційною скаргою ТОВ "БК "Фішер" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, додаткове рішення від 20.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021.
Обґрунтовуючи підстави для закриття касаційного провадження зазначає, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення відповідно до висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 927/414/17); правовідносини щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник, не є подібними до тих, що є предметом даної справи; ненаведення скаржником підстав для оскарження рішення у малозначній справі, ціна позову у якій не перевищує встановлений у законодавстві розмір.
Позиція Верховного Суду
Щодо клопотання
Розглянувши клопотання ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "БК Фішер" у справі № 910/17235/20 зважаючи на таке.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга ТОВ "БК "Фішер" подана у справі, в якій розглядались позовні вимоги як за первісним, так і за зустрічним позовами.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 46 та статті 180 ГПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
У справі № 910/17235/20 за первісною позовною заявою та за зустрічним позовом об`єднано вимоги про стягнення грошових коштів та про розірвання договору підряду.
Колегія суддів погоджується з доводами заявника про те, що ціна первісного та зустрічного позову в частині стягнення грошових коштів не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте, заявлені у первісному та зустрічному позовах вимоги "розірвання договору підряду" є вимогою немайнового характеру.
Враховуючи приписи частини третьої статті 180 ГПК України, а також наявність позовних вимог у даній справі, предметом яких є вимога немайнового характеру, що виключає наявності підстав для обґрунтування випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Предметом касаційного перегляду є судові рішення, прийняті за результатом спільного розгляду первісного і зустрічного позовів з вимогами майнового та немайнового характеру в контексті їх законності та обґрунтованості в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 300 ГПК України), що спростовує доводи клопотання про відсутність підстав для їх касаційного перегляду.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій у оскаржених судових рішеннях норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів скаржника, та дослідивши зміст постанов Верховного Суду, на висновки в яких посилається скаржник, колегія суддів касаційної інстанції зазначає про таке.
Предметом первісного позову в цій справі є вимоги про розірвання договору підряду № 01240915-М від 24.09.2015 на підставі частини 2 статті 849 ЦК України та пункту 12.7 договору, стягнення на підставі статті 1212 ЦК України 42500 грн, сплачених на виконання умов договору, підставою позовних вимог визначено неналежне виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором.
Предметом зустрічного позову є вимоги про розірвання договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 на підставі частини 4 статті 849 ЦК України та пункту 12.7 договору, стягнення 25500,00 грн залишку вартості виконаних робіт, підставою позовних вимог визначено ухилення відповідача від прийняття виконаних субпідрядником ТОВ "Шиндлер" робіт за договором підряду за відсутності доказів незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт по акту № 17.
Тобто, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, спір у справі виник, зокрема стосовно порядку та наслідків розірвання договору підряду, спірним у цій справі є питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з підрядника, який, за доводами замовника, не виконав обумовлені договором роботи, суми авансу, сплаченого за таким договором після його розірвання в односторонньому порядку, та водночас, про наявність або відсутність підстав для зобов`язання замовника виконати умови договору підряду щодо здійснення оплати виконаних робіт, стягнення з останнього боргу за виконані підрядником роботи.
Вирішуючи вказані питання, суди обох інстанцій встановили, що спір у справі стосується обставин виконання договору підряду № 01240915-М, укладеного 24.09.2015 між ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" (замовник) та ТОВ "БК Фішер" (підрядник).
Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Стаття 846 ЦК України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно із статтею 613 ЦК України, кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Положеннями статті 615 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.
Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Згідно з частиною 2 статті 598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 2 статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з положеннями пункту 12.7 договору сторони мають право розірвати договір по взаємній згоді. В однобічному порядку сторона має право розірвати договір тільки за умови, якщо одна із сторін більше ніж 2-х місяців не виконує своє зобов`язання, при цьому сторона, яка планує розірвати договір, повинна заздалегідь письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за 1 місяць від запланованого розірвання або у випадках та в порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 12.8 договору підряду, сторони погодили, що договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору про його розірвання, якщо інше не встановлено діючим законодавством України та цим договором.
Вирішуючи спір по суті первісного та зустрічного позовів, суди врахували, що сторони у договорі узгодили форму розірвання договору, що не суперечить положенням статті 849 ЦК України, якою прямо не встановлено, що відмова замовника від договору підряду обов`язково вчиняється у формі одностороннього правочину. Разом із тим, у разі відмови підрядника від оформлення відповідної додаткової угоди про розірвання договору підряду замовник не позбавлений права звернутися до суду про розірвання договору у судовому порядку.
За висновками судів обох інстанцій, наявними матеріалами справи підтверджено, що ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком", як замовник, виконав свій обов`язок зі сплати на користь відповідача, як підрядника, авансу у розмірі 42500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 23.01.2017 та банківською випискою по рахунку ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком". Проте, підрядник належних та допустимих доказів виконання робіт за цим договором у визначений договором термін, не надав.
Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, з`ясовуючи обставини виконання укладеного між сторонами договору підряду, суди виходили з того, що за приписами статей 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
На підставі наданих обома сторонами доказів, суди встановили, що у зв`язку з порушення зобов`язання щодо виконання робіт, ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" листом від 04.09.2020 звернувся до ТОВ "БК "Фішер" із листом про розірвання договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, оформлення розірвання додатковою угодою, доданою до цього звернення, яка також передбачала повернення на користь ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" суми авансового платежу у сумі 42500,00 грн, яка ТОВ "БК Фішер" не була підписана. Тобто замовник скористався правом щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку.
Протилежні доводи ТОВ "БК Фішер" про те, що роботи, передбачені умовами договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 були фактично виконані, а затримка виконання робіт спричинена порушенням зобов`язань ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" в частині проведення оплати авансу, а також пошкодженням обладнання під час проведення монтажних робіт з вини ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" згідно п.4.3. договору надає ТОВ "БК Фішер" право переглянути строки виконання робіт, судами відхилено.
Суди встановили, що матеріали справи не містять належних та вірогідних доказів на підтвердження звернення ТОВ "БК Фішер" до ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" в порядку п. 4.5 договору про виникнення перешкод для виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт з врахуванням затримки оплати ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" авансового платежу та не ухвалення замовником рішення, що надавало б можливість зупинити роботи. Продовження строку виконання робіт та оформлення відповідних змін шляхом укладення додаткової угоди сторонами не здійснено.
При цьому, судами враховано положення пункту 6.3 договору підряду, в якому сторони погодили, що необхідним та достатнім підтвердженням того, що підрядник у повному обсязі виконав свої зобов`язання за пунктом 1.2. договору є підписання актів виконаних робіт.
Встановивши повторне направлення ТОВ "БК Фішер" у вересні 2020 року на адресу ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" того самого акта, від підписання ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" вже відмовлялося у 2019 році, що було встановлено судами під час розгляду справи №910/7457/19, а відтак не потребує повторної відмови від такого акту, суди дійшли висновку, що вказаний акт надання послуг № 17 від 01.04.2019 не може бути належним доказом на підтвердження виконання підрядником у повному обсязі своїх зобов`язань за договором.
Відтак, позивач за первісним позовом не може вважатися таким, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, тобто не є кредитором, що прострочив, в розумінні положень статті 613 ЦК України.
За встановлених судами обставин ненадання належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 ГПК України на підтвердження позивачем за зустрічним позовом належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором підряду № 01240915-М від 24.09.2015 у частині виконання робіт у строки передбачені договором, суд погоджується з висновками судів про дотримання позивачем за первісним позовом порядку реалізації права на розірвання договору підряду в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 ЦК України з дотриманням умов договору щодо форми розірвання договору, а саме направлення додаткової угоди про розірвання договору.
Зважаючи на не підписання відповідачем за первісним позовом відповідної додаткової угоди про розірвання договору, правомірною є вимога ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" в частині розірвання договору підряду №01240915-М від 24.09.2015, на підставі частини 2 статті 849 ЦК України та пункту 12.7. договору, а позовні вимоги ТОВ "БК Фішер" про розірвання цього ж договору на підставі частини 4 статті 849 ЦК та пункту 12.7. договору є необґрунтованими.
Вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для стягнення з підрядника грошових коштів у розмірі 42500,00 грн, сплачених на виконання умов договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 в порядку статті 1212 ЦК України, колегія суддів, здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин, зазначає про таке.
Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.
Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.
Враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс відпала, місцевий та апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у ТОВ "БК Фішер" обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором підряду № 01240915-М від 24.09.2015.
Зважаючи на встановлені судами фактичні обставини справи, а саме строку дії договору (договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1 договору), звернення позивача за первісним позовом з листом про односторонню відмову від договору (квітні 2019 року), направлення в порядку, визначеному п.12.7. договору, листа про односторонню відмову від договору разом із додатковою угодою (вересень 2020 року), колегія суддів погоджується з висновками, що позовні вимоги за первісним позовом пред`явлені позивачем в межах строку позовної давності, а відтак в даному випадку відсутні підстави задоволення заяви відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної давності та для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
Крім того, скаржник як підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень також визначив пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтовану тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази, важливі для справи, зокрема фото виконаних робіт, оформлені з безпосереднім виконавцем (субпідрядником) документів та його свідчення про виконання робіт за договором підряду, неналежну оцінку протоколу від 22.10.2019 огляду житлового будинку незавершеного будівництва, неприйняття в якості доказу диску із його відеозаписом, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.
Верховний Суд відзначає, що скаржник, по суті доводів касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК, ставить перед Верховним Судом питання щодо переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що згідно зі статтею 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі № 3-42гс12 та в постановах Верховного Суду від 27.03 2018 № 927/414/17, від 04.06.2018 №908/3519/16, від 05.06.2018 № 910/16804/17, від 26.06.2018 № 902/1370/15, від 19.09.2018 №905/1090/17, від 06.08.2018 № 911/662/17, від 19.06.2019 №910/11191/18, від 18.07.2019 № 910/6491/18, від 21.08.2019 № 917/1489/18, 03.04.2018 № 923/2110/15 судом відхиляються, оскільки висновки у цих справах зроблені судами за іншої фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, що зумовило прийняття відповідних рішень, що не дає вважати правовідносини у цих справах подібними.
Розглянувши доводи касаційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій, які обґрунтовано порушення судами частин 4, 5 статті 126 ГПК України щодо оцінки співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу адвоката із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання таких робіт, Верховний Суд дійшов висновку, що оцінку наданих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу судами зроблено з дотриманням вимог частин 4 - 6 статті 126, статті 129 ГПК України, застосований судами першої та апеляційної інстанції підхід в оцінці доказів відповідає такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені в обґрунтування касаційної скарги доводи про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в тому числі щодо неврахування висновків Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження за касаційним переглядом справи, а відтак не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування прийнятих у справі судових рішень.