ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 902/560/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників сторін:
ТОВ "Браїлівське" - Адамчука Н.В.,
ФГ "Кальній" - Сніцаренка А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Браїлівське"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021
у справі № 902/560/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Браїлівське"
до Фермерського господарства "Ланецького"
про визнання банкрутом.
ВСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Браїлівське" (далі - ТОВ "Браїлівське", Товариство, ініціюючий кредитор) звернулось до Господарського суду Вінницької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Ланецького" (далі - ФГ "Ланецького", боржник).
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького". Визнано вимоги кредитора ТОВ "Браїлівське" в сумі 7 869 353,00 грн - основного боргу. Введено процедуру розпорядження майном боржника до 170 календарних днів. Призначено розпорядником майна ФГ "Ланецького" арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вирішено інші процедурні питання.
23.06.2020 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Фермерського господарства "Ланецького" на офіційному веб-порталі судової влади України та надано строк кредиторам для пред`явлення до суду заяв з грошовими вимогам до боржника 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 02.12.2020 встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпорядником майна) Харитонюком Є.В. до реєстру вимог кредиторів ФГ "Ланецького".
Комітетом кредиторів ФГ "Ланецького" прийняті рішення, оформлені протоколом зборів кредиторів від 21.12.2020, яким обрано голову комітету кредиторів ТОВ "Браїлівське"; затверджено звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Харитнюка Є.В.; вирішено звернутися до господарського суду з клопотанням про перехід до процедури ліквідації боржника; вирішено звернутися до господарського суду з клопотанням затвердження кандидатури ліквідатора ФГ "Ланецького" арбітражного керуючого Болховітіна В.М.
07.06.2021 були проведені збори комітету кредиторів ФГ "Ланецького", на яких були прийнято рішення, оформлене протоколом № 2, звернутись до Господарського суду Вінницької області з клопотанням про визнання ФГ "Ланецького" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедуру боржника ФГ "Ланецького"; направити до Господарського суду Вінницької області клопотання з пропозицією затвердити кандидатуру ліквідатора ФГ "Ланецького" арбітражного керуючого Болховітіна В.М.
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Господарського суду Вінницької області від 25.06.2021, серед іншого, визнано боржника - Фермерське господарство "Ланецького" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Болховітіна В.М., вирішено інші процедурні питання.
Місцевий господарський суд з посиланням на положення статей 2, 49, 58, 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) дійшов висновків про наявність підстав для визнання банкрутом ФГ "Ланецького", встановивши, що в матеріалах справи містяться акти інвентаризації та аналіз фінансового стану ФГ "Ланецького", надані арбітражним керуючим (розпорядником майна) Харитонюком Є.В., в якому зазначено, що майна підприємства недостатньо для погашення всіх його зобов`язань; згідно фінансової звітності ФГ "Ланецького" станом на 31.12.2020 пасиви господарства становлять 31145, 26 тис.грн, а активи - 9 819, 60 тис.грн, які свідчать про відсутність можливості відновити свою платоспроможність, задовольнити вимоги кредиторів за допомогою інших судових процедур.
Кредитори ТОВ "Агріголд", ТОВ "Агро Ойл Юа", ТОВ "Украгрозапчастина" звернулися із апеляційними скаргами на постанову Господарського суду Вінницької області від 25.06.2021 у справі №902/560/20. ФГ "Кальній" подало заяву про приєднання до апеляційної скарги ТОВ "Агріголд" на постанову Господарського суду Вінницької області від 25.06.2021 у справі №902/560/20 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 постанову Господарського суду Вінницької області від 25.06.2021 скасовано, справу №902/560/20 направлено до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду на стадію розпорядження майном.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована передчасністю рішення суду першої інстанції про перехід до процедури ліквідації з огляду на таке:
- до наданого до матеріалів справи Аналізу фінансового стану боржника не додано звітність, що досліджувалась при проведенні аналізу, арбітражним керуючим не проаналізовано звітність, що подається сільськогосподарським виробником;
- при проведенні аналізу арбітражним керуючим здійснено порівняння показників за 2017 рік та 2019 рік, що суперечить вимогам Методичних рекомендацій, відповідно до п. 2.1 розділу III яких оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні три календарні роки для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку;
- при проведенні аналізу фінансового стану ФГ "Ланецького" не було враховано, що за боржником було зареєстровано право користування земельними ділянками загальною площею понад 124 га, що впливає на інвестиційний потенціал боржника;
- не було проаналізовано інвестиційну та іншу діяльність боржника та становища на ринках боржника, що суперечить вимогам статті 44 КУзПБ.
Крім того, судом першої інстанції були проігноровані заяви ТОВ "Агро Ойл Юа" та ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Оазис Голд" про участь у санації боржника, чим було позбавлено можливості потенційних інвесторів підготувати та подати план санації боржника.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова про визнання боржника банкрутом була прийнята судом першої інстанції без належного повідомлення усіх кредиторів, зокрема, ТОВ "Агро Ойл Юа", ТОВ "Агріголд" та ТОВ "Украгрозапчастина", без з`ясування причин неявки представників останніх в судове засідання (хоча явка визнавалась обов`язковою), та без з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Браїлівське" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 902/560/20.
Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції зазначає невірне застосування положень частини 9 статті 45, частин 5, 8 статті 48, частин 6 та 10 статті 95 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 93, 135 Земельного кодексу України та статей 177, 188 Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних до даної справи правовідносинах; не врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №916/2561/17.
Скаржник вказує, що наявними в матеріалах справи актом інвентаризації та аналізом фінансового стану ФГ "Ланецького", наданими арбітражним керуючим (розпорядником майна) Харитонюком Є.В., підтверджено недостатність майна підприємства для погашення всіх його зобов`язань, відтак задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.
Доводи інших учасників справи
Ліквідатор ФГ "Ланецького" арбітражний керуючий Болховітін В.М. подав заяву про приєднання до касаційної скарги ТОВ "Браїлівське" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 902/560/20.
Розглянувши матеріали поданої ліквідатором ФГ "Ланецького" заяви про приєднання до касаційної скарги ТОВ "Браїлівське" колегія суддів дійшла висновку, що вона не відповідає вимогам статті 297 ГПК України, а саме, не містить доказів сплати судового збору за її подання та доказів направлення заяви іншим учасникам справи, що виключає можливість прийняття її до розгляду.
Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Предметом судового розгляду в цій справі є питання правомірності припинення судом першої інстанції процедури розпорядження майном та визнання ФГ "Ланецького" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.
Аналіз змісту доводів касаційної скарги ТзОВ "Браїлівське" свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками апеляційного господарського суду щодо передчасності припинення процедури розпорядження майном боржника та в цілому ґрунтуються на аргументах про наявність стійкої неплатоспроможності боржника та необхідності визнання його банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Загальні передумови для визнання боржника банкрутом визначені в Господарському кодексі України (далі - ГК України), а конкретизовані передумови, а також порядок та процедура визнання банкрутом юридичної особи за загальною процедурою банкрутства визначені в КУзПБ, з урахуванням визначених положеннями статті 95 КУзПБ особливостей банкрутства фермерського господарства.
В частинах 6, 7 статті 95 КУзПБ закріплено, що процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати 15 місяців. Для проведення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарський суд призначає розпорядника майна в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Аналіз положень статті 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (висновок Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов`язаннями та/або виконати зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України (частина 1 статті 95 КУзПБ).
Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Частиною першою статті 58 КУзПБ визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Відповідно до частини першої статті 58 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Суд звертає увагу, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи містяться акти інвентаризації та аналіз фінансового стану ФГ "Ланецького", наданий арбітражним керуючим (розпорядником майна) Харитонюком Є.В., в якому зазначено, що майна підприємства недостатньо для погашення всіх його зобов`язань. В такому випадку задоволення кредиторських вимог можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури. Крім того, згідно фінансової звітності ФГ "Ланецького" станом на 31.12.2020 пасиви господарства становлять 31145,26тис.грн, а активи - 9 819, 60 тис.грн.
Місцевий суд прийняв до уваги правову позиції арбітражного керуючого (розпорядника майна) Харитонюка Є.В. № 01/25-06/21 від 25.06.2021, який зазначав, що під час проведення аналізу, від представників боржника отримано лише інформацію про кредиторську та дебіторську заборгованість та форму №1 (баланс), а все інше було відсутнє в зв`язку з тим, що підприємство не використовувало посівні площі, не працювало, працівники на підприємстві відсутні (крім керівного складу), частина бухгалтерської документації була відсутня в зв`язку зі змінами засновників, керівників підприємства, а отже звіти про використання робочого часу, стан умови праці, тощо, навіть за їх наявності, фактично не могли бути використані.
Крім того, постанова суду обґрунтована рішенням зборів кредиторів ФГ "Ланецького", оформлені протоколом № 2 від 07.06.2021, про звернення до суду з клопотанням про визнання ФГ "Ланецького" банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру боржника, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Болховітіна В.М.
Врахувавши наведені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для припинення процедури розпорядження майном, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Суд вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним та зробленим без дослідження всіх наявних доказів у справі, доводів та заперечень сторін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (подібні за змістом висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16).
Тобто, враховуючи положення частини четвертої статті 205 ГК України, статей 49, 95 КУзПБ, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, а саме, недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.
Однак, приймаючи постанову про визнання ФГ "Ланецького" банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції наведеного вище не врахував.
Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний господарський суд в ході апеляційного перегляду справи встановив, що:
- до наданого розпорядником майна аналізу фінансового стану боржника не додано звітність, що досліджувалась при проведенні аналізу з урахуванням основного виду діяльності ФГ "Ланецького" - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;
- поданий аналіз суперечить вимогам Методичних рекомендацій, відповідно до п. 2.1 розділу III яких оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні три календарні роки для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку (арбітражним керуючим було порівняно між собою лише показники за 2017 рік та 2019 рік);
- не було враховано зареєстрованого за ФГ "Ланецького" права користування земельними ділянками загальною площею понад 124 га; не відображено відомості про оренду (користування) земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які є значними правочинами (їх укладення, оцінка таких правочинів, вплив на фінансовий стан боржника);
- не проаналізовано інвестиційну та іншу діяльність боржника та становища на ринках боржника, що суперечить вимогам статті 44 КУзПБ.
За приписами частини 3 статті 44 КУзПБ, в процедурі розпорядження майном боржника розпорядник майна зобов`язаний зокрема проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, а також, не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство, провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції не здійснив аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, передбачених у процедурі розпорядження майном, та не дослідив надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення ним заходів у процедурі розпорядження майном боржника, а саме в частині щодо здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника та проведення інвентаризації його майна із визначенням вартості цього майна.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції, без відповідного реагування залишились подані ТОВ "Агро Ойл Юа" та ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Оазис Голд" заяви про участь у санації боржника, звернення адвоката ТОВ "Агро Ойл Юа" до ФГ "Ланецького" та розпорядника майна Харитонюка Є.В. із запитами про надання документів, необхідних для підготовки плану санації боржника. Тобто судом першої інстанції не досліджувались обставини можливості здійснення заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника.
Відтак, постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом ухвалена без встановлення фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, до закінчення встановленого частиною 6 статті 95 КУзПБ строку введення процедури розпорядження майном фермерського господарства.
Виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наявних в матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на передчасність висновку суду першої інстанції про наявність усіх визначених законом підстав для визнання ФГ "Ланецького" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення учасників справи, зокрема, ТОВ "Агро Ойл Юа", ТОВ "Агріголд" та ТОВ "Украгрозапчастина", про дату, час та місце розгляду справи (25.06.2021), причин неявки останніх в судове засідання не з`ясував, зважаючи на визнання обов`язковою явку представників сторін.
Апеляційним судом встановлено, що телефонограму про наступне судове засідання (25.06.2021) було направлено на номер Газізової Ю.Л. як представнику ТОВ "Агро Ойл Юа", не зважаючи на наявну в матеріалах справи нотаріально завірену заяву Газізової Ю.Л. про припинення її повноважень як представника ТОВ "Агро Ойл Юа", що підтверджується додатково угодою №1 від 16.06.2021 до договору про надання юридичних послуг № 130320 від 13.03.2020. Доказів про повідомлення іншого представника ТОВ "Агро Ойл Юа" про місце, дату та час слухання справи матеріали справи не містять.
Згідно із телефонограмами, які містяться в матеріалах справи, про дату, час та місце судового засідання (25.06.2021 о 10:20 год) представника ТОВ "Агріголд" було повідомлено 24.06.2021 об. 10:55, представника ТОВ "Украгрозапчастина" - 23.06.2021 об. 14:45, що суперечить положенням частини 4 статті 120 ГПК України щодо завчасного повідомлення особи, які викликаються, про дату, час та місце судового засідання.
Відтак, розгляд справи судом першої інстанції без участі представників ТОВ "Агро Ойл Юа", ТОВ "Агріголд" та ТОВ "Украгрозапчастина" за відсутності інформації про їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням положень ГПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, та регулюють порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.
За таких обставин, встановлених при розгляді справи у їх сукупності, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо неналежного повідомлення усіх кредиторів, неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, відтак передчасного рішення суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.
Доводи касаційної скарги щодо підтвердження стійкої неплатоспроможності боржника та наявності підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі не узгоджуються із встановленими обставинами справи та спростовуються наведеними вище у цій постанові висновками суду касаційної інстанції, які свідчать про передчасність таких тверджень. До того ж такі аргументи скаржника за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції, визначених в статті 300 ГПК України.
Аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/2561/17 судом відхиляються, оскільки правовідносини у наведеній справі та у справі, що розглядається, не є подібними.
Щодо подібності правовідносин, то необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічний висновок викладений в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16).
Так, предметом судового розгляду у справі № 916/2561/17 була заява ліквідатор ФГ "Сади Градениці" про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 25.09.2017 та 25.12.2017, укладених між ФГ "Сади Градениці" і ТОВ "Вишневий сад-2", та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобов`язання ТОВ "Вишневий сад-2" повернути ФГ "Сади Градениці" земельні ділянки.
У справі, що розглядається, предметом судового розгляду є питання правомірності припинення судом першої інстанції процедури розпорядження майном та визнання ФГ "Ланецького" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, доводи скаржника про неврахування правових висновків, викладених Верховним Судом України в постанові у вказаній справі, є необґрунтованими.
Відтак, доводи ТОВ "Браїлівське", наведені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, який правомірно вказав про передчасність висновків суду першої інстанції про визнання ФГ "Лановецьке" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.