ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 902/560/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників сторін:
ФГ "Кальній" - Сніцаренка А.А.,
ТОВ "Браїлівське" - Адамчука Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Кальній"
на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020,
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021
у справі № 902/560/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Браїлівське"
до Фермерського господарства "Ланецького"
про визнання банкрутом.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Браїлівське" (далі - ТОВ "Браїлівське", Товариство, ініціюючий кредитор) звернулось до Господарського суду Вінницької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Ланецького" (далі - ФГ "Ланецького", боржник).
Заява обґрунтована неспроможністю боржника погасити кредиторську заборгованість, яка виникла на підставі Договору № 01/04 про відступлення права вимоги від 02.04.2020.
В заяві зазначав, що боржник господарської діяльності не веде, кошти та майно на яке можливо звернути стягнення відсутні, кредиторська заборгованість становить понад 20 000 000,00 грн, що унеможливлює виконання ним своїх зобов`язань.
На підтвердження заявлених вимог заявником надано копії: рішення Погребищенського суду Вінницької області від 30.03.2018 у справі №143/1269/17; виконавчого листа про виконання рішення Погребищенського суду Вінницької області від 30.03.2018 143/1269/17 з відмітками приватного виконавця; постанови про повернення виконавчого документа від 16.03.2020; довідки про стан заборгованості за рішенням суду б/н від 15.03.2020; Договору позики від 01.11.2015; Договору №01/04 про відступлення права вимоги від 02.04.2020; платіжного доручення №690 від 02.04.2020; повідомлення-вимоги про погашення заборгованості №13/04 від 13.04.2020 з отримання боржником; витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ по ФГ "Ланецького"; витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ по ТОВ "Браїлівське".
Ухвалою суду від 05.06.2020 заяву прийнято до розгляду; призначено підготовче засідання; запропоновано арбітражним, визначених автоматизованою системою подати до суду заяву про участь у цій справі.
Установлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи
01.11.2015 між фізичною особою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Позикодавець) та фізичною особою ОСОБА_2, (далі - ОСОБА_2, Позичальник) укладено Договір позики.
За умовами п. 1.1 Договору позики Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується надати Позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов`язується прийняти позику та повернути її Позикодавцеві у визначений цим Договором строк. У зв`язку з тим, що між Сторонами за цим Договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові відносини, позика, визначена у цьому Договорі, надається Позичальникові на безпроцентній основі.
Пунктом 2.1 Договору позики передбачено, що сума позики становить за цим Договором 290000 доларів США, що еквівалентно на день укладення договору позики за комерційним курсом 24 грн 40 коп. за 1 долар США (семи мільйонам сімдесяти шести тисячам гривень 00 коп.).
01.11.2015 між фізичною особою ОСОБА_1 (Позикодавець) та ФГ "Ланецького" (Поручитель) укладено Договір поруки, за умовами п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель зобов`язується відповідати перед Позикодавцем за виконання Позичальником своїх зобов`язань, що випливають з Договору позики від 01.11.2015, укладеного між Позичальником ОСОБА_2 та Позикодавцем ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки предметом Договору позики є передача Позикодавцем Позичальнику коштів у борг в сумі 290000 доларів США, що еквівалентно на день укладення договору позики за комерційним курсом 24 грн.40 коп. за 1 долар США.
Згідно п. 1.3 Договору поруки основний обов`язок Позичальника за Договором позики, виконання якого забезпечується цим Договором - повернути Позикодавцю після спливу обумовленого строку грошові кошти у сумі, в якій вони були отримані, а саме 290000 доларів США, що еквівалентно на день укладення цього договору за комерційним курсом 24 грн 40 коп. за 1 долар США (семи мільйонам сімдесяти шести тисячам гривень 00 коп.).
Основне зобов`язання передбачено пунктом 2 договору позики від 01.11.2015 (пункт 1.4).
Відповідно до 2.1 договору поруки відповідальність Поручителя перед Позикодавцем включає: зобов`язання повернути після спливу кінцевого строку повернення позики (п. 1.5 цього Договору) суму позики в розмірі 290000 доларів США, що еквівалентно на день укладення цього договору за комерційним курсом 24 грн.40 коп, за 1 долар США (семи мільйонам сімдесяти шести тисячам гривень 00 коп.) (Основне зобов`язання); зобов`язання відшкодувати Позикодавцю шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням Основного зобов`язання (Зобов`язання з відшкодування шкоди); зобов`язання сплатити Позикодавцю неустойку, пеню за порушення Основного зобов`язання Позичальником (Зобов`язання зі сплати неустойки).
30.01.2017 між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ФГ "Ланецького" було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору позики від 01 листопада 2015 року та договору поруки № 2 від 01 листопада 2015 року (т. 2 а.с. 10), зокрема сторони домовились: п. 3.1. договору позики викласти в наступній редакції: "Позичальник повинен повернути зазначену у п. 2.1. цього договору позику Позикодавцю до 01.08.2017 року"; п. 5.2. договору позики викласти в наступній редакції: "У разі неповернення Позичальником у строк суми позики передбаченої цим договором Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі 1 (один) відсоток від неповернутої або невчасно повернутої суми позики за кожен день прострочення і до моменту повного повернення позики"; п. 6.1. договору позики викласти в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами, а саме з 1 листопада 2015 року і діє до моменту його повного виконання"; п. 1.5. договору поруки викласти в наступній редакції: "Термін виконання Основного зобовязання за договором позики: до 1 серпня 2017 року"; п. 5.1. договору поруки викласти в наступній редакції: "У разі якщо поручитель не виконає свої зобовязання за цим договором у повному обсязі, Позикодавець має право стягнути з Поручителя пеню в розмірі 1 (один) відсоток від неповернутої або невчасно повернутої суми позики за кожен день прострочення і до моменту повного повернення позики"; розділ 6 договору поруки викласти в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобовязань".
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області №143/1269/17 від 30.03.2018 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ФГ "Ланецького" на користь ОСОБА_1 17 916 489 грн 42 коп. боргу та 8000 грн судового збору на підставі договору позики та договору поруки від 01.11.2015. Згідно вказаного рішення сума основного боргу становить 7 869 353,00 грн еквівалент 290000 доларів США за курсом НБУ станом на 12.12.2017, та 10 047 136,42 грн пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.
В рамках виданого виконавчого листа № 143/1269/17 від 10.08.2019 приватним виконавцем Турським О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56982771 від 10.08.2019.
Під час виконання рішення Погребищенського районного суду Вінницької області в примусовому порядку було накладено арешт на майно та кошти боржника, зроблено запити щодо наявності майна та вчинено інші дії по виконанню рішення.
Так з боржника на користь ОСОБА_1 було частково стягнуто 1 018 571, 53 грн боргу, боржником було добровільно погашено суму 641 247,03 грн.
02.04.2020 між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ "Браїлівське" (новий кредитор) було укладено договір № 01/04 про відступлення права вимоги.
За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати солідарно з ОСОБА_2 та ФГ "Ланецького" виконання зобов`язань за Основним договором, які виникли з моменту укладання Основного Договору, а саме сплати заборгованості в розмірі 16256670, 86 грн, а також оплати всіх штрафних санкцій, які виникли в зв`язку з невиконанням умов Основного договору (п.2 Договору №01/04 про відступлення права вимоги від 02.04.2020).
Договір підписано первісним кредитором - ОСОБА_1, новим кредитором - ТОВ "Браїлівське" та боржником - ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що перехід права вимоги на підставі договору № 01/04 про відступлення права вимоги за договором позики від 01.11.2015, заборгованість за яким складає 16 256 670,86 грн та підтверджена рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області у справі № 143/1269/17, свідчить про наявність підстав для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ФГ "Ланецького".
Короткий зміст оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького"; визнано вимоги кредитора ТОВ "Браїлівське" в сумі 7 869 353,00 грн - основного боргу; введено процедуру розпорядження майном боржника до 170 календарних днів; призначено розпорядником майна ФГ "Ланецького" арбітражного керуючого Харитонюка Є.В.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вирішено інші процедурні питання.
Суд першої інстанції визнав надані заявником матеріали достатніми для відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном боржника.
Врахувавши, що першим арбітражним керуючим автоматизованою системою визначено Харитонюк Є.В., від якого надійшла заява 16/6-20 від 16.06.2020 про згоду на участь у даній справі, яка відповідає Кодексу України з процедур банкрутства, задовольнив його заяву та призначив Харитонюка Є.В. розпорядником майна ФГ "Ланецького".
Місцевий суд при постановленні ухвали вказав, що прийнятими рішеннями у справі №143/1269/17 встановлені обставини, зокрема щодо наявності у боржника боргу, розмір такого боргу та правовідносини, що виникли на підставі договору позики та договору поруки, які мають безпосереднє значення для даної справи №902/560/20.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Фермерське господарство "Кальній" (далі - ФГ "Кальній") звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою від 12.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Кальній" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020 у справі №902/560/20.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено, зобов`язано ТОВ "Браїлівське" надати суду: належним чином засвідчену копію Договору поруки від 15.11.2015, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Ланецького" (для огляду в судовому засіданні надати оригінал вказаного договору); довідку, виписку тощо із фінансової установи про рух коштів (зарахування на рахунок, перерахування на рахунок без відміток про повернення грошових коштів тощо) згідно платіжного доручення №690 від 02.04.2020 щодо перерахування ТОВ "Браїлівське" на користь ОСОБА_1 6 882 500,00 грн за договором про відступлення права вимоги.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу ФГ "Кальній" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020 у справі №902/560/20 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції про те, що надані ініціюючим кредитором матеріали є достатніми для відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном боржника.
За висновком апеляційного суду, вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Браїлівське" заявлені до ФГ "Ланецького" як поручителя ОСОБА_2 за виконання зобов`язань, що первісно виникли в останнього перед ОСОБА_1 на підставі договору позики від 01.11.2015 та в подальшому були відступлені на користь ТОВ "Браїлівське". З моменту укладення договору № 01/04 про відступлення права вимоги від 02.04.2020 та сплати визначеної цим договором суми коштів на користь первісного кредитора, ТОВ "Браїлівське" вважається новим кредитором за договором позики від 01.11.2015 на суму боргу 16 256 670,86 грн, яка підтверджена рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області у справі №143/1269/17.
Щодо права ФГ "Кальній" на апеляційне оскарження, апеляційний суд вказав, що ФГ "Кальній" 25.06.2021 набуло статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яке формалізоване ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора до боржник, а відтак набуло процесуальне право оскаржувати прийняті у справі судові рішення
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ФГ "Кальній" до Верховного Суду подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020, ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 902/560/20, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького".
Підставами оскарження судових рішень в касаційному порядку зазначило їх прийняття без урахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 925/235/20, від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20, від 18.03.2021 у справі №911/1922/20; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норми процесуального права, а саме частини третьої, четвертої статті 13 ГПК України, статті 14 ГПК України; невірне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 17.5 пункту 17 розділу 11 Перехідних положень ГПК України за відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
У наданих суду додаткових поясненнях, скаржник вказує, що під час розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі про банкрутство судами було застосовано формальний підхід для розгляду заяви ініціюючого кредитора, сам кредитор обов`язок підвищеного стандарту доказування наявності грошових вимог до боржника не виконав, доводи щодо наявності спору про право та спору щодо належної сторони у зобов`язанні не прийнято до уваги.
На підтвердження доводів про наявність спору про право вказує, що судами не прийнято до уваги існування невирішеного остаточним судовим рішенням спору про недійсність договору поруки від 15.11.2015 (справа № 940/227/20, провадження відкрито 10.03.2020), зобов`язаннями за яким ініціюючий кредитор обґрунтовує наявність у нього грошових вимог до особи, щодо якої він просить відкрити провадження у справі про банкрутство, що є свідченням наявності спору про право.
Скаржник зазначає, що за умовами договору про відступлення права вимоги, враховуючи, що сторонами, які його підписали, є первісний кредитор - ОСОБА_1, новий кредитор - ТОВ "Браїлівське" та боржник - ОСОБА_2, ТОВ "Браїлівське" могло набути статус кредитора щодо боржника ОСОБА_2, який був позичальником за договором позики, а не до ФГ "Ланецького", яке було поручителем ОСОБА_2, оскільки договір про відступлення права вимоги за договором поруки від 15.11.2015 між ОСОБА_1 та ФГ "Ланецького" не укладався, правові підстави наявності невиконаних грошових зобов`язань ФГ "Ланецького" перед ТОВ "Браїлівське", які виникли відповідно до цивільно-правового правочину (договору) - відсутні.
В обґрунтування доводу про існування спору щодо належної сторони кредитора у зобов`язанні за договором поруки від 15.11.2015, яким ініціюючий кредитор обґрунтовує наявність перед ним невиконаних боржником грошових зобов`язань, скаржник вказує, що в провадженні Погребищенського районного суду Вінницької області знаходиться заява ТОВ "Браїлівське" про заміну стягувача з ОСОБА_1 на ТОВ "Браїлівське" у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 30.03.2018 у справі №143/1269/17 про стягнення на користь ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 та ФГ "Ланецького" боргу в сумі 17916489,42 грн. Спір щодо заміни стягувана з ОСОБА_1 на ТОВ "Браїлівське" судом не вирішений.
Крім того, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. в рамках ВП 64311447 знаходиться виконавчий лист по справі № 143/1269/17 про стягнення з ФГ "Ланецького" на користь ОСОБА_1 заборгованості, стягнутої вказаним рішенням суду. Вказане виконавче провадження було відкрите 27.01.2021 за заявою первісного кредитора - ОСОБА_1 .
Крім того, за доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема положень статей 74, 267, 269, 270 ГПК України щодо необхідності здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальній формі).
У касаційній скарзі вказує, що суд апеляційної інстанції після виходу з нарадчої кімнати постанову суду за результатами розгляду апеляційної скарги не ухвалив, натомість повернувся на стадію підготовки розгляду справи апеляційним судом, самостійно витребував додаткові докази, що є характерним лише для цієї стадії апеляційного розгляду.
Скаржник вважає безпідставним витребуванням судом апеляційної інстанції з власної ініціативи доказів у справі (договору поруки від 15.11.2015), який не були подані до суду першої інстанції, з урахуванням того, що ініціюючий кредитор самостійно визначив перелік доказів, якими він обґрунтовував вимоги своєї заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Прийняттям витребуваних доказів судом до уваги та покладення в основу оскаржуваної постанови, порушено принципи змагальності сторін (частини З, 4 статті 13 ГПК України), диспозитивної господарського судочинства (стаття 14 ГПК України), балансу рівності учасників справи перед законом та судом.
Враховуючи, що нормами ГПК України не передбачена можливість окремого оскарження вищевказаної ухвали, постановленої Північно-західним апеляційним господарським судом 31.08.2021, заперечення на відповідну ухвалу включено до касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 відповідно до статті 304 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, якою відкрито провадження у справі № 902/560/20 про банкрутство ФГ "Ланецького".
Відтак, предметом касаційного дослідження є перевірка правомірності відкриття провадження у цій справі про банкрутство ФГ "Ланецького" за наявності, на думку скаржника, спору про право та спору щодо належної сторони кредитора у зобов`язанні, які остаточно не вирішені судовими рішення у порядку позовного провадження.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
На переконання Верховного Суду, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Верховний Суд, також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.
Згідно з частиною другою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.
За змістом частини першої статті 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. Так, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Отже, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
За таких обставин, на думку Верховного Суду, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Зважаючи на те, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство, зокрема у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
При цьому, саме на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
У справі, яка розглядається судами встановлено, що ТОВ "Браїлівське" звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького" обґрунтовувало свої грошові вимоги неспроможністю боржника погасити кредиторську заборгованість на підставі договору №01/04 про відступлення права вимоги від 02.04.2020, укладеного між ОСОБА_1 (первісний кредитор), ТОВ "Браїлівське" (новий кредитор) та ОСОБА_2 (боржник).
За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати солідарно з ОСОБА_2 та ФГ "Ланецького" виконання зобов`язань за Основним договором (договір позики від, що укладений між первісним кредитором та боржником), які виникли з моменту укладання Основного Договору, а саме сплати заборгованості в розмірі 16 256 670,86 грн, а також оплати всіх штрафних санкцій, які виникли в зв`язку з невиконанням умов Основного договору (пункт 2 Договору №01/04 про відступлення права вимоги від 02.04.2020).
Постановляючи в підготовчому засіданні ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького" суд першої інстанції зазначив, що боржник господарської діяльності не веде, кошти та майно на яке можливо звернути стягнення відсутні, кредиторська заборгованість становить понад 20000 000,00 грн, це робить неможливим виконання ним своїх зобов`язань, відтак надані заявником матеріали є достатніми для відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном боржника.
За змістом частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності підстав відкриття провадження у справі, місцевий господарський суд, в порушення статті 86 ГПК України, частини 2 статті 39 КУзПБ у підготовчому засіданні належним чином не розглянув подані ініціюючим кредитором докази на предмет обґрунтованості його вимог, залишив їх без жодного дослідження та оцінки.
Судом не була з`ясована правова природа виникнення обов`язку щодо погашення боргу перед ОСОБА_1 у ОСОБА_2 та ФГ "Ланецького", обсягу відповідальності поручителя ФГ "Ланецького", інші обставини та умови відповідного зобов`язання на підставі договору поруки від 15.11.2015, наявності невиконаних грошових зобов`язань ФГ "Ланецького" перед ТОВ "Браїлівське" зважаючи на положення договору про відступлення прав вимоги від 02.04.2020 № 01/04.
Крім того, висновки про обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора судом першої інстанції зроблено за відсутності в матеріалах справи копії договору поруки від 15.11.2015, порушенням відступленого зобов`язаннями за яким ТОВ "Браїлівське" обґрунтовувало наявність у нього грошових вимог до ФГ "Ланецького", що унеможливило належним чином встановити як чинність відповідної поруки станом на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, так і обсяг відповідальності поручителя, або будь-які інші обставини та умови відповідного зобов`язання.
Апеляційний господарський суд, при здійсненні апеляційного перегляду витребував договір поруки від 15.11.2015, водночас помилок суду першої інстанції не усунув, не оцінив зміст правовідносин сторін, не перевірив обґрунтованості вимог заявника на предмет відповідності його вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором.
Розгляд судами заяви ініціюючого кредитора без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог свідчить про формальний підхід при розгляді заяви.
Стала практика Верховного Суду вказує на те, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обгрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обгрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились аргументи ФГ "Ланецького", викладені в апеляційній скарзі щодо наявності на час звернення із заявою та постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство невирішених спору щодо належної сторони кредитора у зобов`язанні за Договором поруки від 15.11.2015 та спору про право.
Скаржник звертав увагу суду апеляційної інстанції, що:
- на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. в рамках ВП 64311447 знаходиться виконавчий лист по справі № 143/1269/17 про стягнення з ФГ "Ланецького" на користь ОСОБА_1 заборгованості, стягнутої вказаним рішенням суду. Вказане виконавче провадження було відкрите 27.01.2021 за заявою первісного кредитора у зобов`язаннях за договором позики та договором поруки ОСОБА_1, який звернувся із заявою про примусове виконання рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 30.03.2018 у справі № 143/1269/17 в частині стягнення на його користь боргу з ФГ "Ланецького";
- в провадженні Погребищенського районного суду Вінницької області знаходиться заява ТОВ "Браїлівське" про заміну стягувана з ОСОБА_1 на ТОВ "Браїлівське" у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 30.032018 у справі № 143/1269/17 про стягнення на користь ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 та ФГ "Ланецького" боргу в сумі 17 916 489,42 грн. Наразі, як і на момент прийняття Оскаржуваних рішень, спір щодо заміни стягувача з ОСОБА_1 на ТОВ "Браїлівське" судом не вирішений. Тобто, наслідки вирішення спору у вказаній справі, з позовом у якій звернувся саме ініціюючий кредитор ТОВ "Браїлівське" впливають на встановлення наявності/відсутності прав у ТОВ "Браїлівське" вимагати від ФГ "Ланецького" виконання грошових зобов`язань замість первісного кредитора - ОСОБА_1 ;
- ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 10.03.2020 відкрито провадження у справі № 940/227/20 за позовом ФГ "Ланецького" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання Договору поруки від 15.11.2015 недійсним. Оскільки вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Браїлівське" ґрунтуються на невиконаних грошових зобов`язаннях ФГ "Ланецького" за Договором поруки від 15.11.2015, укладеним між ФГ "Ланецького" та громадянином ОСОБА_1, від результату остаточного судового рішення, ухваленого у справі № 940/227/20 залежить висновок про наявність/відсутність правової підстави заявлених ТОВ "Браїлівське" до ФГ "Ланецького" вимог.
Вказані доводи апеляційної скарги не були прийняті судом апеляційної інстанції з посилання на встановлену у статті 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, зважаючи на відсутність доказів недійсності договору про відступлення права вимоги від 02.04.2020.
Верховний Суд вважає, що посилання апеляційного суду в даному конкретному випадку лише на положення статті 204 ЦК України є недоречними, зважаючи на положення спеціального закону - частини шостої статті 39 КУзПБ, відповідно до якої вимоги кредитора, що свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, є перешкодою для відкриття провадження у цій справі.
При цьому, Верховний Суд зауважує, що під час проведення підготовчого засідання у суду відсутня можливість вирішення такого спору про право (у даному випадку щодо правомірності правочину), що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою захисту права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Відтак, якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
У постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20 висловлено правову позицію про те, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Матеріали справи свідчать, що доводи кредитора - ФГ "Кальній", викладені в апеляційній скарзі, щодо існування на дату проведення підготовчого засідання невирішених суперечностей між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов`язків, залишились без належної правової оцінки апеляційного суду. Апеляційним судом не досліджено та беззаперечно не встановлено відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора, як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20). Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного у сукупності Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені у цій справі судові рішення вищезгаданим вимогам в повній мірі не відповідають.
Не з`ясувавши у підготовчому засіданні при розгляді заяви ТОВ "Браїлівське" про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького" наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а саме, наявності грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутності між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236, пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України, зокрема щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог у даній справі.
Неповнота дослідження місцевим та апеляційним судами зібраних у справі доказів та обставин справи, що входять до предмета доказування у даному спорі, свідчить про передчасність висновків судів про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а відтак, оскаржувані ухвала та постанова не можуть вважатися такими, що відповідають критеріям справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
Що стосується доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права (здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальній формі), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у касаційній скарзі скаржник вказує, що апеляційний господарський суд, після виходу з нарадчої кімнати вступну та резолютивну частини постанови не оголосив, натомість повідомив про продовження розгляду справи з відкладенням такого розгляду та самостійно витребував додаткові докази.
Згідно з положеннями статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Статтею 270 ГПК України визначено порядок розгляду апеляційної скарги. Частиною 9 зазначеної статті встановлено, що після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
Разом з тим, вказаною нормою процесуального закону не передбачено обов`язку суду апеляційної інстанції після виходу до нарадчої кімнати ухвалити рішення за результатами розгляду апеляційної скарги по суті, якщо за результатами обговорення всіх обставин конкретної справи в нарадчій кімнаті, колегія суддів дійде висновку про неможливість розгляду апеляційної скарги по суті в конкретному судовому засіданні з об`єктивних причин.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 23.03.2021 у справі № 910/3191/20.
Відтак, вихід з нарадчої кімнати та поновлення судового розгляду судом апеляційної інстанції не суперечить засадам господарського судочинства, оскільки оцінка доказів здійснюється саме в нарадчій кімнаті, а за наявності об`єктивних суперечностей, які впливають на вирішення питання по суті спору (у даному випадку встановлення наявності правових підстав про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького", заявлених до обґрунтованих заявником ТОВ "Браїлівське" невиконанням зобов`язаннях за договором поруки від 15.11.2015 за відсутності в матеріалах справи цього договору), усунути їх можливо лише в результаті відновлення судового розгляду.
Відтак, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права щодо процесуальної форми здійснення правосуддя не знайшли свого підтвердження під час перегляду в судів касаційної інстанції ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021, заперечення на яку включено до касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020 у справі №902/560/20.