ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/139/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Шевченка Д.А.,
відповідача - Боровської Н.В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не зʼявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо"
на рішення Господарського суду Полтавської області
(суддя - Семчук О.С.)
від 04.11.2020,
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Крестьянінов О.О., судді - Тарасова І.В., Шевель О.В.)
від 23.09.2021,
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо"
до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області
про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів та скасування реєстраційної дії,
В С Т А Н О В И В:
у січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукм`ясо" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" від 23.10.2019, оформлених протоколом. Також просив скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача (24.10.2019 № 15851050036001035; ОСОБА_1 ; Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він є акціонером ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", про що свідчать виписки про стан рахунку у цінних паперах № 003059 від 28.10.2008, № 003059 від 27.08.2013. Зазначає, що 23.10.2019 були проведені позачергові загальні збори акціонерів відповідача, які відбулись з порушенням вимог чинного законодавства -ч. 1 ст. 38 Закону України "Про акціонерні товариства" (позивача було позбавлено права вносити пропозиції до порядку денного зборів), п. 7 ч. 3 ст. 35 Закону України "Про акціонерні товариства" (повідомлення про проведення загальних зборів від 07.10.2019 не містить відомостей, вказаних у цій нормі права) та в результаті яких було порушено його права та охоронювані законом інтереси (зокрема, внаслідок прийняття рішень на зборах зменшився обсяг акцій позивача у процентному відношенні до загальної кількості акцій відповідача). Також посилається на те, що державна реєстрація змін до установчих документів відповідача від 24.10.2019 здійснена на підставі оскаржуваного рішення позачергових загальних зборів, підлягає скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, у задоволенні позову відмовлено.
18.10.2021 ПрАТ "Кременчукм`ясо" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами для скасування судових рішень зазначає порушення судом апеляційної інстанції п. 3 ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 236 ГПК України щодо дотримання норм процесуального права, ч. 4 ст. 236 ГПК України щодо неврахування судом апеляційної інстанції при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 905/1927/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 591/5242/18, внаслідок чого неправильно застосована норма матеріального права шляхом незастосування ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, що є підставою для касаційного оскарження, встановленою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Також посилається на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 917/136/20, від 15.06.2021 у справі № 917/140/20, застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, що обумовлюється нез`ясуванням судом апеляційної інстанції наявності чи відсутності інтересів позивача як прагнення до користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом щодо участі у ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", у тому числі, щодо акцій товариства, користування корпоративними правами щодо товариства, їх порушення, невизнання, оспорювання, а також незастосування рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 про "охоронюваний законом інтерес" та неврахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 920/432/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 9901/6/21 щодо положень рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004. В обґрунтування подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: абз. 2 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 5, абз. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ПрАТ "Кременчукм`ясо" зазначає, що судами попередніх інстанції порушені норми процесуального права, а саме: ч.ч. 1, 2, 3 ст. 2, ч. 1 ст.11, п. 3 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 86, ч.ч. 1 - 5 ст. 236 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи. На думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі доказів; необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів та про поновлення строку для подання доказів, яке було подано з дотриманням вимог ч. 10 ст. 80 ГПК України; про приєднання до матеріалів справи доказів - оригіналів та копій додатків до протоколу позачергових загальних зборів від 23.10.2019, за наявності ухвали суду першої інстанції від 24.02.2020; не здійснив огляду доказів та не розглянув заяву позивача, подану в порядку ч. 7 ст. 82 ГПК України щодо огляду місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту щодо встановлення обставин, які мали значення для правильного вирішення справи. Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції від 03.02.2020 про залишення позовної заяви позивача без руху не ґрунтується на вимогах ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України та прийнята з порушенням вимог ч. 1 ст. 174 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з неведених у відзиві мотивів. Зокрема, посилається на те, що у скаржника відсутні будь-які права на акції ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", він не є акціонером вказаного товариства. Вважає, що господарськими судами попередніх інстанції були прийняті законні і обґрунтовані рішення, як і в справах № 917/139/20, № 917/140/20, в яких подібні підстави та предмет спору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження, порушене на підставі п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України необхідно закрити, а касаційну скаргу в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України - залишити без задоволення з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.10.2019 на веб-сайті загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів за інтернет-адресою: http//stockmarket.gov.ua/cabinet/show/18445 було розміщено повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" 23.10.2019 о 10:00 год, згідно якого позачергові загальні збори товариства скликаються в порядку, визначеному ч. 5 ст. 47 Закону України "Про акціонерні товариства"; місце реєстрації акціонерів та проведення загальних зборів: 39609, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 4, актовий зал; дата та час проведення загальних зборів - 23.10.2019 о 10:00 год.; час початку та закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах - з 9:00 год. до 9:45 год. 23.10.2019; дата складання переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах - 24 год. 17.10.2019.
Вказане повідомлення про проведення загальних зборів містило порядок денний та проект рішення.
Зокрема, пунктом 3 порядку денного зазначено: "1. Внесення та затвердження змін та доповнень до Статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції. 2. Надання повноважень директору товариства підписати нову редакції Статуту товариства та здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації нової редакції Статуту з правом видачі відповідних довіреностей (з правом передоручення)".
Пункт 4 містив: "схвалити вступ ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до складу учасників іншого суб`єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс", з майновим внеском вартістю (згідно з переліком)".
Також у повідомленні зазначено, що у зв`язку з тим, що загальні збори проводяться згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України "Про акціонерні товариства", наглядовою радою затверджений порядок денний загальних зборів, проекти рішень і бюлетені для голосування з питань порядку денного, а також прийняте рішення про те, що повідомлення про скликання загальних зборів здійснюється не пізніше, ніж за 15 днів до дати їх проведення, а тому акціонери не можуть вносити пропозиції щодо порядку денного загальних зборів".
У матеріалах справи є протокол позачергових загальних зборів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", з якого вбачається, що з третього питання порядку денного було вирішено внести та затвердити зміни та доповнення до Статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції, надати повноваження директору товариства підписати редакцію Статуту товариства та здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації нової редакції Статуту з правом видачі відповідних довіреностей (з правом передоручення), а з четвертого питання - схвалили вступ ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до складу учасників іншого суб`єкта господарювання - ТОВ "Об`єднання "Хорс", з майновим внеском вартістю згідно з переліком (а.с. 177-181, т. 1).
У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції п. 3 ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 236 ГПК України щодо дотримання норм процесуального права, ч. 4 ст. 236 ГПК України щодо неврахування судом апеляційної інстанції при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 905/1927/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 591/5242/18, внаслідок чого неправильно застосована норма матеріального права шляхом незастосування ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо неврахування висновків про застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, що є підставою для касаційного оскарження, встановленою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Щодо вказаної підстави касаційного оскарження необхідно зазначити таке.
У постанові від 27.04.2021 у справі № 591/5242/18, за позовом ТОВ "Явір-Суми" до ОСОБА_2, треті особи: Управління Державної архітектурної інспекції у Сумській області, державний реєстратор Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання документів, які були підставою для реєстрації права власності, недійсними, скасування запису державної реєстрації та визнання права власності на майно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі виник з правовідносин щодо створення, управління, діяльності господарського товариства та виходу одного з учасників товариства з цього товариства, а також, що спір виник з приводу майна, яке однією зі сторін спору - товариством вважається таким, що внесене як вклад учасника та належить товариству на праві власності, та з приводу реєстрації цього майна одним з учасників (колишнім учасником) товариства за собою та, що цей спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції.
На відміну від справи № 591/5242/18, у справі, яка переглядається, не вирішувалось питання юрисдикції відповідного спору, а досліджувалось питання правомірності оскарження рішення позачергових загальних зборів акціонерного товариства особою, яка не довела, що була акціонером цього товариства на момент скликання і проведення зборів. Тобто правовідносини у справі № 591/5242/18 і справа, яка переглядається, не є подібними.
Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 905/1927/20, за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПрАТ "Краматорський економіко-гуманітарний інститут", ТОВ "Біла Пагода" про визнання договорів дарування недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, то у ній суд касаційної інстанції дійшов висновку, що засновник (учасник) товариства, у тому числі учасник, який вибув, може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. Залишаючи в силі постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд вказав, що апеляційний господарський суд правильно вказав на помилковість висновку місцевого господарського суду про те, що спір не містить ознак корпоративного спору та не пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи, засновниками якої були позивачі, у зв`язку з чим цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
У справі, яка переглядається, предметом спору був не договір, вчинений ТОВ з іншою юридичною особою, як у справі № 905/1927/20, а рішення позачергових загальних зборів акціонерного товариства, порядок проведення яких визначається спеціальним законом - Законом України "Про акціонерні товариства". Необхідно зазначити, що рішення позачергових загальних зборів акціонерного товариства не є договором у розумінні ст. 626 ЦК України, а правовий статус учасника товариства, який вибув, не є тотожним статусу особі, яка не довела, що є акціонером ПрАТ на момент проведення відповідних зборів. Крім того, у справі, яка переглядається, не оспорювалось питання чи є вказаний спір корпоративним, як у справі № 905/1927/20.
Тобто правовідносини у справах № 591/5242/18, № 905/1927/20 і справі, яка переглядається, не є подібними.
Інші постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не є тими судовими рішеннями, які прийняті в подібних правовідносинах.
З огляду на вказане, безпідставними, недоведеними є доводи скаржника про порушення апеляційним судом п. 3 ч. 1 ст. 20, ст. 236 ГПК України, ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Отже, касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою ПрАТ "Кременчукм`ясо" на рішення та постанову судів попередніх інстанцій на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підлягає закриттю.
В обґрунтування подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: абз. 2 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 5, абз. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (чинного на момент спірних правовідносин).
Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити про закриття касаційного провадження, порушеного на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, з огляду на таке.
У постанові від 15.06.2021 у справі № 917/140/20, Верховний Суд дійшов висновку:
"Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Ця норма права визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту".
При цьому, у постанові від 20.05.2021 у справі № 917/136/20 суд касаційної інстанції зазначив, що аналіз положень п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про акціонерні товариства" свідчить про те, що право на оскарження рішень загальних зборів акціонерного товариства мають лише акціонери такого товариства.
Спірним питанням у справі, яка переглядається, і в справах № 917/140/20, № 917/136/20, є питання наявності у позивача статусу акціонера ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (лише у справі № 917/140/20 у позивача ТОВ "Нові промислові технології, а у справі № 917/136/20 - у ТОВ "ДІ.ЕР.АЙ").
Частиною 1 ст. 167 ГК України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Визначення корпоративних прав міститься і в спеціальному законі - Законі України "Про акціонерні товариства", відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 якого корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Визначення акції міститься також і в ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
На час проведення оскаржуваних загальних зборів акціонерів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (23.10.2019) правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулювався Законом України "Про депозитарну систему України".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарною діяльністю є діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.
У ст. 4 Закону України "Про депозитарну систему України" встановлено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.
Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.
Статтею 6 Закону України "Про депозитарну систему України" встановлено, що депозитарний облік цінних паперів - це облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.
За ч. 1 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.
Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" встановлено, що виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.
Здійснивши аналіз вказаних норм права, Верховний Суду у п. 58 постанови від 15.06.2021 у справі № 917/140/20 зазначив, що реалізація права власності на набуті цінні папери можлива після належного їх оформлення - видачі особі сертифіката (при документарній формі випуску) або зарахування цінних паперів на рахунок особи та отримання нею виписки з рахунку у цінних паперах (при бездокументарній формі випуску).
При цьому, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 917/140/20, від 20.05.2021 у справі № 917/136/20 міститься висновок про те, що документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
У справі № 917/140/20 суд касаційної інстанції, врахувавши, що на підтвердження набуття акцій ТОВ "Нові промислові технології" у розмірі 115817 штук ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" ним було надано копію виписки про стан рахунку у цінних паперах № 003111, надану Акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит", станом на 29.12.2012, відповідно до якої позивач (ТОВ "Нові промислові технології") є власником 115 817 акцій відповідача, дійшов висновку і про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (чинного на момент видачі виписки).
За ст. 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (чинного на момент видачі виписки) власник цінних паперів - це особа, яка має право власності на цінні папери відповідно до закону та/або договору управління майном. Реєстр власників іменних цінних паперів - це складений реєстратором на певну дату список власників іменних цінних паперів та номінальних утримувачів. Сертифікат - бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або найменування "сертифікат акцій (облігацій тощо)" і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери).
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (чинного на момент видачі виписки) іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (ч. 4 ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (чинний, на момент видання виписки).
Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери. Реєстратор зобов`язаний протягом трьох робочих днів від дати прийняття документів у порядку, визначеному Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів або надати мотивовану відповідь про відмову у внесенні таких змін.
До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права (ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (чинний на момент видачі виписки).
Судами у справі № 917/140/20, з якими погодився і суд касаційної інстанції, встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження звернення його до реєстратора щодо внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" або відповіді про відмову у внесенні таких змін, а також доказів внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" у 2012 році та станом на 2008 рік (на момент, коли за твердженням позивача ним було придбано акції ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю").
Також встановлено, що облік цінних паперів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" здійснюється депозитарною установою ТОВ "Бюро Інвестиційних Технологій" на підставі договору про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" № 26-3 від 20.06.2012. При цьому, ТОВ "Бюро Інвестиційних Технологій" одноособово здійснює облік прав власності на 100% акцій емітента на рахунках у цінних паперах депонентів, відкритих в депозитарній установі.
З відповіді ТОВ "Бюро інвестиційних технологій", наданої на запит відповідача (лист № 332 від 17.03.2020), вбачається, що ТОВ "Нові промислові технології" не є акціонером ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на дату подання цього запиту, не було акціонером станом на дату підписання і подання позову - 24.01.2020, як і не було акціонером емітента (ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю") у 2019 році.
Також судами встановлено, що ТОВ "Нові промислові технології" не зверталось до вищевказаної депозитарної установи з метою відкриття рахунку у цінних паперах.
Надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суди у справі № 917/140/20, встановили, що виписка про стан рахунку у цінних паперах № 003111, надана АТ "Банк фінанси та кредит", станом на 29.12.2012, не є документами, які підтверджують, що ТОВ "Нові промислові технології" був акціонером відповідача на момент скликання та проведення загальних зборів акціонерів відповідача від 23.10.2019 чи на момент подання позову до суду у справі.
Крім того, суди зауважили, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2377/19 за позовами ПрАТ "Кременчукм`ясо", ПрАТ "АвтоКраз", ТОВ "Нові промислові технології", ТОВ "Ді.Ер.Ай" до ТОВ "Хімекс Лімітед", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", про визнання прав власності та витребування майна, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до ТОВ "Хімекс Лімітед", ТОВ "Нові промислові технології" про визнання прав власності та витребування майна.
Предметом позову у вказаній справі № 910/2377/19 є, зокрема, визнання права власності ТОВ "Нові промислові технології" на акції ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю". Судами встановлено, що станом на час розгляду спору у справі № 917/140/20 рішення у справі № 910/2377/19 не прийнято. Отже, наявність спору у справі № 910/2377/19 не свідчить про те, що ТОВ "Нові промислові технології" є акціонером ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (не було прийнято рішення у справі № 910/2377/19 і на час розгляду справи № 917/139/20, яка переглядається, а тому наявність спору у справі № 910/2377/19 не свідчить про те, що і ПрАТ "Кременчукм`ясо" є акціонером ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю").
Встановивши, що ТОВ "Нові промислові технології" не надано належних доказів на підтвердження наявності у нього права власності на акції у ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на момент проведення оспорюваних позачергових загальних зборів від 23.10.2019, тобто, що станом на 23.10.2019 він був акціонером вказаного товариства, суди попередніх інстанцій у справі № 917/140/20, з якими погодився і Верховний Суд, дійшли висновку, що у ТОВ "Нові промислові технології" відсутні підстави стверджувати про порушення його прав оспорюваним рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" від 23.10.2019, акціонером якого він на моменту їх прийняття не був, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.
У справі, яка переглядається, як і в справі № 917/140/20, позивач ПрАТ "Кременчукм`ясо" на підтвердження набуття акцій у розмірі 115817 штук ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" також надав копії виписок про стан рахунку у цінних паперах № 003059 (обмежена), надану АТ "Банк фінанси та кредит", станом на 28.10.2008 та станом на 27.08.2013, відповідно до яких він є власником 115817 акцій відповідача.
Надавши оцінку всім наявним у справах доказам (зокрема, випискам № 003059; відповіді ТОВ "Бюро інвестиційних технологій" № 330 від 17.03.2020, наданої на запит позивача від 16.03.2020, з якої вбачається, що останній не є акціонером ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на дату подання цього запиту, не було акціонером станом на дату підписання і подання позову - 24.01.2020, як і не було акціонером емітента у 2019 році), встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження звернення його до реєстратора щодо внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" або відповіді про відмову у внесенні таких змін, а також доказів внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" у 2013 році (на момент коли за твердженням позивача ним було придбано акції відповідача) та, що надані позивачем виписки № 003059 не є документами, які підтверджують, що ПрАТ "Кременчукм`ясо" був акціонером відповідача на момент скликання та проведення загальних зборів акціонерів відповідача від 23.10.2019 чи на момент подання позову до суду у справі, дійшли висновку про недоведення позивачем у нього права власності на акції ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на 23.10.2019, тобто що він є акціонером цього товариства на вказану дату, та що його права порушені спірними рішеннями позачергових загальних зборів, з огляду на що відмовили у задоволенні позову.
Отже, Верховним Судом було викладено висновок щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах, а тому безпідставним є посилання скаржника на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження.
Оскільки висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у справі, яка переглядається, відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 917/140/20, від 20.05.2021 у справі № 917/136/20, які є чіткими, зрозумілими й сприяють однозначному застосуванню вказаних норм права - ст. ст. 1, 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про депозитарну систему України", суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги з огляду на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ПрАТ "Кременчукм`ясо" зазначає, що судами попередніх інстанції порушено норми процесуального права, а саме: ч.ч. 1, 2, 3 ст. 2, ч. 1 ст.11, п. 3 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 86, ч.ч. 1 - 5 ст. 236 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів та про поновлення строку для подання доказів, яке було подано з дотриманням вимог ч. 10 ст. 80 ГПК України; про приєднання до матеріалів справи доказів - оригіналів та копій додатків до протоколу позачергових загальних зборів від 23.10.2019, за наявності ухвали суду першої інстанції від 24.02.2020; не здійснив огляду доказів та не розглянув заяву позивача, подану в порядку ч. 7 ст. 82 ГПК України, щодо огляду місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту щодо встановлення обставин, які мали значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави касаційного оскарження, встановленої п. 4 ст. 287 ГПК України, з огляду на таке.
Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів та про поновлення строку для подання доказів, необхідно зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2020 до місцевого господарського суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи. Вказане клопотання обґрунтоване неможливістю позивача подати відповідні додаткові докази у попередніх засіданнях через заходи, запроваджені постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 (а.с. 106-108, т. 2).
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 1 ст. 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
За ч. 8 ст. 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У вказаному клопотанні позивач просив суд залучити до матеріалів справи, зокрема, копію виписки про стан рахунку у цінних паперах № 003059 від 17.10.2012, при цьому у позові не зазначав про відсутність у нього вищевказаного доказу та про неможливість його подати до суду разом з позовною заявою відповідно до вимог ст. 80 ГПК України.
Крім того, необхідно зазначити, що введення карантину на території України згідно з постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, на що посилається позивач в обґрунтування свого клопотання, відбулося 12.03.2020, а позивач звернувся до господарського суду у січні 2020 року, тобто вказана постанова Кабінету Міністрів України не була прийнята на час подання позову.
Оскільки позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не було доведено неподання ним доказів до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно від нього не залежали, то суд першої інстанції не безпідставно, а правомірно відмовив йому у задоволенні клопотання про поновлення строку для їх подання.
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, а позивачем не спростовано, що надані ним договори купівлі-продажу цінних паперів, договори доручення, акт прийому-передачі цінних паперів, зведені облікові реєстри власників цінних паперів, виписки з витягу ПАТ "Національний депозитарій України" не є допустимими доказами на підтвердження обставин того, що позивач був акціонером ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на час скликання та проведення спірних загальних зборів акціонерів від 23.10.2019.
Необхідно зазначити і про безпідставність посилання позивача і на недослідження інших доказів у справі, адже судами надана оцінка наявним у матеріалах справи доказам, які були достатніми для прийняття законних і обґрунтованих рішень у справі відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, а доводи скаржника про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції від 03.02.2020 про залишення позовної заяви без руху не ґрунтується на вимогах ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України та прийнята з порушенням вимог ч. 1 ст. 174 ГПК України, то необхідно зазначити що вказана ухвала була прийнята відповідно до вимог ГПК України, виконана позивачем, про що свідчить ухвала суду першої інстанції від 24.02.2020 (а.с. 122, т. 1). Незгода скаржника з ухвалою суду першої інстанції не є підставою для скасування оскаржуваних ним судових рішень.
Здійснивши перегляд рішень судів попередніх інстанцій на підставі п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, в межах розгляду справи судом касаційної інстанції та доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою на підставі п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно закрити.
Касаційну скаргу, подану з підстав касаційного оскарження, встановлених п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно залишити без змін.
При цьому, необхідно зазначити, що оскільки позивачем не доведено порушення його прав як акціонера відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд касаційної інстанції не розглядає та не надає правової оцінки іншим доводам касаційної скарги в частині оскарження по суті рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" від 23.10.2019.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд