Ухвала
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 490/4465/18
провадження № 14-30 цс 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву ОСОБА_1 про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи та
встановила:
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України"), Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О, яким припинено його повноваження на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), поновити його на вказаній посаді, стягнути з ДП "Адміністрація морських портів України" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 травня 2018 року до дня поновлення на посаді.
2. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, позов задоволено, серед іншого, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О, яким припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" та звільнено його відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України". Стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі його Миколаївської філії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 521 152,17 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов`язкових платежів.
3. У травні 2019 року Міністерство інфраструктури України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
4. У травні 2019 року ДП "Адміністрація морських портів України" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
5. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2019 року відкрите касаційне провадження у цій справі, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
6. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року касаційні скарги Міністерства інфраструктури України, ДП "Адміністрація морських портів України" частково задоволені, скасовані рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, а провадження у справі закрите.
7. Закриваючи провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори з приводу проходження особою служби на посаді капітана морського порту, які виникли в період до 14 травня 2019 року, коли посада капітана морського порту ще не була віднесена до посад державної служби, а сама діяльність капітана морського порту - до державної служби, але вже мала характер публічної служби, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
8. 01 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про передачу справи № 490/4465/18 для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду як суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
9. Перевіривши подану заяву, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
10. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
11. Частиною четвертою статті 414 ЦПК України встановлено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
12. Положення статті 256 ЦПК України передбачають право позивача протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією у випадку якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу.
13. Водночас статтями 43 та 44 ЦПК України встановлений обов`язок учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зокрема, при поданні скарги, заяви чи клопотання. Виконувати процесуальні дії учасники справи зобов`язані у встановлені законом або судом строки.
14. У свою чергу статтею 126 ЦПК України також визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
15. Законодавче обмеження вчинення процесуальних дій певними строками, насамперед передбачене з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України таких процесуальних дій.
16. Як зазначив Європейський суд з прав людини, практику якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), заява № 11681/85).
17. Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
18. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації учасником судового процесу своїх прав у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
19. Згідно з відомостями, які містяться на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0104341998743), яким 04 листопада 2021 року ОСОБА_1 була направлена постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 490/4465/18, отримане ним 08 листопада 2021 року, що підтверджує і сам ОСОБА_1 у своїй заяві.
20. Тоді як заяву про передачу справи № 490/4465/18 для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду було надіслано до Великої Палати Верховного Суду 23 листопада 2021 року, що підтверджується відповідним записом, проставленим у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, з яким відповідна заява була надіслана на адресу Великої Палати Верховного Суду, тобто поза межами десятиденного строку, встановленого ЦПК України.
21. Отже, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із відповідною заявою поза межами встановленого законом строку.
22. Частини перша та четверта статті 127 ЦПК України передбачає можливість суду за заявою учасника справи поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк (частина четверта статті 127 ЦПК України).
23. Отже, суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк у виняткових, особливих випадках та лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію учасником справи свого права, зокрема, на подачу заяви.
24. Зазначена заява ОСОБА_1 не містить відповідного клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, такого клопотання не містять і додані до заяви документи.
25. За таких обставин заява ОСОБА_1 про передачу справи № 490/4465/18 для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 126, 127 та 414 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду