У Х В А Л А
07 грудня 2021 року
м. Київ
провадження № 13-235зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т.О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року та ухвалу Верховного Суду України від 23 липня 2002 року за виключними обставинами і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 23 липня 2002 року, ОСОБА_1 було визнано винним і засуджено за пунктами "а", "г" ст. 93, ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) та ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України 2001 року із застосуванням ст. 42 КК 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна.
28 жовтня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі "Родзевіло та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 2213/20) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що встановлення порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, а також на рішення ЄСПЛ у справі "Петухов проти України (2)", засуджений ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд судового рішення щодо нього за виключними обставинами, у якій просить скасувати вищевказані судові рішення та звільнити його від відбування покарання, або визначити конкретний строк його відбування.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
28 жовтня 2021 року ЄСПЛ у справі "Родзевіло та інші проти України" встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1 (заява 2213/20), стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушень Конвенції та визнання встановлення порушення достатньою справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану не є можливим, оскільки ЄСПЛ у рішенні від 28 жовтня 2021 року у справі "Родзевіло та інші проти України" констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду