УХВАЛА
07 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1248/21
Провадження № 12-72гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Громадської організації "Товариство "Восток" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 (головуючий суддя Разіна Т. І., судді Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.)
за позовом Громадської організації "Товариство "Восток"
до Одеської обласної державної адміністрації
про стягнення 5 650 000, 00 грн,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2021 року Громадська організація "Товариство "Восток" (далі - Позивач, ГО "Товариство "Восток") звернулося до Одеської обласної державної адміністрації (далі - Відповідач, Облдержадміністрація) з позовом про стягнення на свою користь з УДКС України в Одеській області з рахунку Облдержадміністрації коштів у сумі 5 650 000, 00 грн компенсації за завдану шкоду, у тому числі 50 000, 00 грн моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 позовну заяву ГО "Товариство "Восток" у цій справі передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
05.07.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва позовну заяву з доданими до неї документами повернуто ГО "Товариство "Восток" з огляду на те, що Позивач не надав суду доказів, які підтверджують відправлення Відповідачу всіх доданих до позовної заяви документів, а також доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідно до ухвали суду про залишення позову без руху.
Вказану ухвалу Позивач оскаржив до апеляційного господарського суду.
15.07.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання ГО "Товариство "Восток" про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 залишив без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ГО "Товариство "Восток" про звільнення від сплати судового збору; повернуто без розгляду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у цій справі.
Приймаючи цю ухвалу, апеляційний господарський суд виходив з того, що положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", за якою судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, зокрема, органу місцевого самоврядування, не заперечує передбаченої підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" норми, що встановлює ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду. Це правило застосовується до всіх без винятку ухвал господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15.
04.10.2021 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Суд) відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГО "Товариство "Восток" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 та ухвалив здійснювати перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 15.11.2021 Суд передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з мотивів необхідності відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15, або її конкретизації з огляду на таке.
Об`єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно до пункту 13 частини другої якої судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Проте підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 (пункти 5.1, 5.2) та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15 (пункт 6.12), на які суд апеляційної інстанції послався в оскаржуваній ухвалі, зазначене положення (підпункт 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
З наведеного, як зазначила колегія суддів Суду, можна зробити висновок, що в разі постановлення ухвал про залишення позовної заяви без розгляду, повернення позовної заяви, закриття провадження у справі тощо за позовною заявою, яка не є об`єктом справляння судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", позивач сплачує судовий збір за подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду за вказаною позовною заявою на підставі підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 цього Закону.
Наведене не узгоджується із самою ідеєю законодавця про звільнення від сплати судового збору, яке має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ з метою захисту порушеного права чи інтересу.
За висновком Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/770/17, позивачі, які згідно зі статтею 3 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
З огляду на наведене Суд дійшов висновку, що порушене питання тлумачення положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" перебуває поза межами його компетенції та підлягає вирішенню Великою Палатою Верховного Суду шляхом відступу від її правової позиції, викладеної у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15.
Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Велика Палата Верховного Суду розглянула обґрунтування підстав, з яких колегія касаційного суду передала на її розгляд цю справу, і звертає увагу на таке.
Велика Палата Верховного Суду розглядала справу № 915/955/15 за касаційною скаргою ПАТ "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, якою повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.09.2017 про відхилення скарги на дії органу виконавчої служби на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, у зв`язку тим, що до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У своїй постанові від 29.05.2018 у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону України "Про судовий збір", і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (стаття 121-2 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою). Водночас у частині другій статті 4 вказаного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.
Проте підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (підпункти 4.6, 4.7, 5.2 постанови).
Тобто розглядалось питання щодо ставки судового збору, яка підлягає сплаті у разі подання апеляційної або касаційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду скарги на дії або бездіяльність органів виконавчої служби, за подання яких Законом України "Про судовий збір" окремо не було встановлено ставки судового збору.
При цьому формуючи правову позицію у цій справі, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги встановлену судом апеляційної інстанції обставину, що скаржник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу […] судовий збір справляється на загальних підставах (підпункт 4.9 постанови). Тобто висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався загальних підстав справляння судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали.
У даній справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, розглядається касаційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви заявнику у справі за його позовом щодо компенсації шкоди, заподіяної органом місцевого самоврядування, у межах якої ставиться питання застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", що визначає позови, за подання яких позивачі судовий збір не сплачують, висновок щодо застосування якого у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 не формувала.
У своїй ухвалі про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Суду також послалася на наявність правової позиції із застосування вказаної норми, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/770/17, за якою позивачі, які згідно зі статтею 3 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми передбачені частиною четвертою статті 302 ГПК України підстави для передачі цієї справи на її розгляд.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу № 916/1248/21 необхідно повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду