П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2021 року
м. Київ
справа №132/283/21
провадження №51-4668км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Єременка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Присяжнюка Олександра Григоровича в інтересах особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Вінниця, який зареєстрований в АДРЕСА_1 ), проживає в АДРЕСА_2 ),
звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2021 року задоволено клопотання захисника Присяжнюка О. Г. та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі 39 104 грн 04 коп.
Цивільні позови залишено без розгляду. Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року вказану ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`являлося обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, яке було вчинено 16 липня 2017 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог захисник стверджує, що суд першої інстанції не ухвалював обвинувального вироку щодо ОСОБА_1, а закрив кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, а тому місцевий суд був не вправі стягувати з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів, на що апеляційний суд не звернув уваги.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив вимоги касаційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Питання щодо правильності застосування до ОСОБА_1 положень інституту звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК, у касаційній скарзі не порушується.
Натомість захисник стверджує, що КПК передбачено стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого лише у випадку ухвалення обвинувального вироку щодо нього. На його думку, покладення судових витрат на осіб, звільнених від кримінальної відповідальності, суперечить положенням ч. 2 ст. 124 КПК.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією захисника з огляду на таке.
У цьому кримінальному провадженні на вирішення місцевого суду захисником в інтересах ОСОБА_1 було подано клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, яке ухвалою від 01 квітня 2021 року було задоволено.
В ході постановлення вказаної ухвали суд першої інстанції встановив, що інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, вчинене 16 липня 2017 року, тобто більше трьох років тому, що свідчить про закінчення строків давності згідно зі ст. 49 КК. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений підтримав клопотання свого захисника щодо звільнення його від кримінальної відповідальності.
За результатами розгляду цього клопотання місцевий суд звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, а кримінальне провадження щодо нього закрив.
З врахуванням ч. 1 ст. 126 КПК суд постановив стягнути із обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі 39 104 грн 04 коп.
Оскаржуваною ухвалою апеляційного суду ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що матеріалами кримінального провадження було документально підтверджено витрати на залучення експертів, а закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності надавало місцевому суду правові підстави для стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат на залучення експертів відповідно до ст. 126 КПК.
На переконання колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо розподілу процесуальних витрат у цьому провадженні.
Статтею 118 КПК передбачено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Усталеною судовою практикою визначено, що процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20) констатовано, що КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком. ВП ВС зазначила, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч. 3 ст. 288 КПК урегульовано, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито у зв`язку із закінченням строків давності, встановлених ст. 49 КК, тобто з підстави, яка є нереабілітуючою.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Таку правову позицію відображено колегіями суддів Першої та Третьої судових палат ККС у постановах від 07 жовтня 2021 року у справі № 584/800/20 (провадження №51-1800км21), від 29 вересня 2021 року у справі № 342/1560/20 (провадження №51-2331км21), в яких також вказано про те, що закриття кримінального провадження щодо особи на нереабілітуючих підставах і застосування до неї більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням експертиз.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судами правильно вирішено питання щодо стягнення витрат на проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні.
У своїй касаційній скарзі захисник хоч покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, однак будь-яких аргументів в контексті цього доводу не наводить, а Судом таких порушень не встановлено.
Таким чином, в ході касаційної перевірки колегією суддів не було встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд