Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 464/4722/19
провадження № 61-12878св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Шоста львівська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Шоста львівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Беня Богдана Зіновійовича на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 травня 2020 року у складі судді Дулебка Н. І., додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Вона є громадянкою Чеської Республікита постійно проживає у місті Празі. Протягом 2018 - 2019 років вона тривалий час хворіла, перенесла складні операції, тому з поважних причин вчасно не змогла подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. У зв`язку з цим, вважає, що існують підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення позову, посилалася на те, що ОСОБА_1 є її зведеною сестрою, яку вона вперше побачила на похороні батька ОСОБА_3, де, серед іншого, обговорювала із сестрою питання щодо спадщини та необхідності звернутися до нотаріуса. У серпні 2019 року ОСОБА_1 приїжджала до Львова та спілкувалась з відповідачкою, в ході чого позивачка запропонувала сплатити їй кошти за частку у спадщині. Також зазначила, що вона та її матір намагались самостійно розшукати ОСОБА_1, пропонували їй приїхати в Україну для оформлення спадщини, а також подавали відповідне оголошення в газету. Про відкриття спадщини позивачці було відомо, оскільки остання була присутня на похороні батька. У заяві про прийняття спадщини ОСОБА_2 повідомила нотаріуса, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є також ОСОБА_6, яка змінила своє ім`я та прізвище на ОСОБА_1 . Позивачка протягом 2018-2019 років чотири рази була на території України, при цьому двічі протягом строку для прийняття спадщини, та мала можливість звернутись до нотаріуса із відповідною заявою. З 2016 року ОСОБА_1 не потребувала стаціонарного лікування, а її травма мала місце у вересні 2019 року, тобто після закінчення строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Сихівський районний суд м. Львова рішенням від 13 травня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки ОСОБА_1 була присутня на похороні свого батька ОСОБА_3, тобто знала про відкриття спадщини. Крім цього, незважаючи на стан здоров`я, ОСОБА_1 протягом строку для прийняття спадщини двічі перебувала на території України протягом кількох днів. Доводи позивачки щодо несвоєчасного її повідомлення нотаріусом про відкриття спадщини суд вважав необґрунтованими, оскільки згідно зі статтею 63 Закону України "Про нотаріат", таке повідомлення здійснюється з метою повідомлення особи про відкриття спадщини яким про ці обставини не відомо.
Сихівський районний суд м. Львова додатковим рішенням від 01 червня 2020 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 462,40 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Львівський апеляційний суд постановою від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 травня 2020 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2020 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Також суд вважав, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачці, яка була присутня на похороні свого батька ОСОБА_3 було відомо про відкриття спадщини. Крім цього, місцевим судом правильно встановлено, що стан її здоров`я у період шість місяців після смерті батька не був настільки критичним чи важким, що об`єктивно унеможливлював подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті батька. У шестимісячний строк після смерті батька позивачка двічі перебувала на території України протягом кількох днів у приватних поїздках. Зазначене свідчить про ожливість її пересування на великі відстані, перетину кордону, поїздок в Україну, перебування в Україні та відповідно подання нею заяви про прийняття спадщини у період шести місяців після смерті батька та відсутність непереборних, істотних труднощів на вчинення цих дій.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бень Б. З. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 травня 2020 року, додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказував те, що суди попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 643/10618/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції взяв до уваги докази сторони відповідача щодо перебування позивачки на території України, які подані з пропуском, визначеного ЦПК України строку на їх подання. Суд першої інстанції не врахував того, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують присутність позивачки на похороні батька. Крім того, місцевий суд детально описавши медичні довідки, які підтверджують її тривалу непрацездатність позивачки, пов`язані з травмою коліна та рядом операцій, складність у пересуванні не надав оцінки даним доказам. Місцевий суд не врахував і того, що перебування позивачки в Україні протягом кількох днів, в стані обмеженої рухливості, під час державних вихідних та неробочих днів свідчить про реальну неможливість реалізувати своє право на спадкування. Суди дійшли безпідставних висновків про те, що ОСОБА_1 непотрібно було повідомляти про відкриття спадщини, при цьому неправильно застосували статтю 63 Закону України "Про нотаріат".
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Юхман Я. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими. Позивачкою не доведено, що пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини пропущений з поважних причин. При цьому зазначив, що не звернення позивачки із заявою про прийняття спадщини протягом 17 місяців після смерті батька свідчить про небажання прийняття спадщини, а не про неможливість подання такої заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 вересня 2021 року справа № 464/4722/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3, який є батьком позивачки ОСОБА_1, громадянки Республіки Чехія (попереднє ім`я - ОСОБА_6 ) та відповідачки ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львові
Із матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 відомо, що ОСОБА_2 18 квітня 2018 року звернулася до Шостої львівської державної нотаріальної контори із заявою при прийняття спадщини. У вказаній заяві ОСОБА_2, серед іншого, повідомила про те, що крім неї спадкоємцем є ОСОБА_6
20 серпня 2019 року до Шостої львівської державної нотаріальної контори надійшов лист ОСОБА_1, в якому повідомила про намір звернутися до суду щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .
Причиною пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 вказано те, що проживає на території Республіки Чехія, протягом 2018-2019 років тривалий час хворіла, у зв`язку з цим перенесла складні операції.
З наданих позивачем ОСОБА_1 медичних довідок відомо, що позивачці 13 грудня 2016 року здійснено артроскопію правого коліна, пластику передньої хрестоподібної зв`язки, після операції - тривала реабілітація.
Згідно з медичною інформацією від 23 квітня 2018 року, тобто в період строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 висловлювались скарги на нестабільність прооперованого коліна та встановлено, що рухи вільні, злегка болючі, діагноз: "Нестабільність правого коліна". Пацієнтці від початку 2018 року важко пересуватися, у зв`язку з вираженою нестабільністю коліна, ходьба лише з опорою на короткі відстані, лікування поки що консервативне, тривала реабілітація, при продовженні нестабільності можливе оперативне рішення.
Інші медичні довідки, в яких зафіксовано отримання 27 вересня 2018 року травми та її лікування, отримання травми 13 лютого 2019 року та її лікування, МРТ-обстеження від 15 квітня 2019 року, лікування з приводу ЛОР-захворювання стосуються періоду після закінчення строку для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 була присутня на похороні батька у березні 2018 року, а саме перебувала в Україні у період з 24 до 26 березня 2018 року (відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 31 січня 2020 року № 0.184-3724/0/15-20). Зазначена обставина позивачкою не спростовувалась.
Також і з зазначеної відповіді про перетин ОСОБА_1 державного кордону України відомо, що з 23 березня 2018 року позивачка чотири рази перебувала на території України, зокрема: з 24 до 26 березня 2018 року, з 07 до 10 травня 2018 року, з 07 до 10 травня 2019 року, з 13 до 21 серпня 2019 року. Перетин кордону в усіх випадках здійснено через пункти пропуску на території Львівської області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.