Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 606/1206/19
провадження № 61-17090св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
за касаційною скаргою адвоката Череватого Петра Миколайовича як представника ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Сташків Б. І., Хома М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 09 листопада 2017 року в розмірі 97 397,00 дол. США, з яких 75 000,00 дол. США - основна сума позики, 22 397,00 дол. США нараховані відсотки в розмірі 20 % річних.
У грудні 2019 року сторони подали заяву про затвердження мирової угоди з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Теребовлянський районний суд Тернопільської області ухвалою від 29 січня 2020 року визнав мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, за умовами якої в порядку остаточної виплати на користь позивача (кредитора) заборгованості за договором позики на підставі розписки від 09 листопада 2017 року, відповідач (боржник) зобов`язується сплатити на користь позивача суму основного боргу за договором позики в розмірі 75 000,00 дол. США готівкою в наступному порядку: 12 500,00 дол. США до 15 листопада 2020 року; 12 500,00 дол. США до 15 листопада 2021 року; 12 500,00 дол. США до 15 листопада 2022 року; 12 500,00 дол. США до 15 листопада 2023 року; 12 500,00 дол. США до 15 листопада 2024 року; 12 500,00 дол. США до 15 листопада 2025 року. Усі зобов`язання відповідача (боржника) за цією мировою угодою мають бути виконані в іноземній валюті (долари США). Факт сплати відповідачем будь-якого платежу за цією мировою угодою має підтверджуватись власноручною розпискою позивача (кредитора) про отримання від боржника відповідної суми грошових коштів. У разі порушення відповідачем встановленого цією мировою угодою строку сплати будь-якого чергового платежу, у позивача невідкладно виникає право стягнення, а у відповідача невідкладно виникає обов`язок сплатити усю суму залишку заборгованості за даною мировою угодою, незалежно від встановлених даною мировою угодою строків сплати наступних платежів. З моменту та за умови проведення відповідачем із позивачем повного розрахунку за даною мировою угодою в межах встановлених даною мировою угодою строків, усі грошові зобов`язання відповідача щодо сплати на користь позивача заборгованості за договором позики на підставі розписки від 09 листопада 2017 року вважатимуться остаточно припиненими і позивач не матиме до відповідача з цього приводу жодних претензій майнового чи іншого характеру. У зв`язку з укладенням мирової угоди, позивач відмовляється від решти заявлених у цій справі своїх позовних вимог до відповідача про стягнення 20 % річних, нарахованих на суму боргу за вказаний у позові період. Провадження у справі закрив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про затвердження мирової угоди та мирова угода, укладена між сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 27 серпня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року про визнання мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, закрив.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що визнання судом першої інстанції мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не порушує законні права та інтереси співвласника майна ОСОБА_3, яка не брала участі в розгляді справи.Якщо ОСОБА_3 вважає, що дії державного виконавця порушують її законні права та інтереси щодо майна, яке на її думку є спільною сумісною власністю подружжя, то вона вправі звернутися з відповідним позовом (позовами) про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 18 жовтня 2021 року, адвокат Череватий П. М. як представник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Постановою Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 08 грудня 2020 року в рамках виконавчого провадження № 63855183, яке відкрито на примусове виконання ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року у справі № 606/1206/19, накладено арешт на все майно, яке належить ОСОБА_2 . Також постановою Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 04 січня 2021 року накладено арешт на 100 % частки в статутному капіталі ПП "Водава", яка належать ОСОБА_2 і також є спільним майном подружжя.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що належність майна, отриманого внаслідок укладення одним із подружжя кредитного договору, договору позики, тощо, до спільної сумісної власності подружжя може зумовлювати виникнення в іншого з подружжя також й обов`язку щодо солідарного задоволення перед кредитором, узятих іншим із подружжя грошових зобов`язань.
Якщо боргові зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 дійсно мають місце, то розгляд судом цієї справи та постановлення оскаржуваної ухвали про затвердження мирової угоди прямо впливає на її права та інтереси як дружини ОСОБА_2, оскільки вона, в силу презумпції спільності інтересів подружжя і сім`ї, може нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями свого чоловіка ОСОБА_2 . Однак, суд першої інстанції не залучив її до участі у справі як третю особу, що позбавило її права на надання будь-яких заперечень чи пояснень у суді з приводу так званої заборгованості чоловіка та цільового використання отриманих ним коштів.
У разі невиконання ОСОБА_2 зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо повернення коштів, кредитор матиме можливість заявити до неї як до дружини ОСОБА_2 вимоги про повернення позики.
25 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Костюковича Д. К. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою. ОСОБА_3 будь-якої згоди на укладення її чоловіком договору позики не надавала; доказів використання фактично отриманих грошових коштів за договором позики в інтересах сім`ї немає; відповідач позику отримав особисто і особисто зобов`язався повернути борг, а тому ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди між сторонами не порушує права ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 листопада 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.