Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 200/6870/19
провадження № 61-8149св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, що завдана незаконними діями органів дізнання та досудового слідства.
Уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн, а також судові витрати та витрати на правову допомогу.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Зобов`язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 700 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними діями органів дізнання та досудового слідства.
У задоволенні позовних вимог у іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі члена Ліквідаційної комісії Чорної Ю. В. та Державна казначейська служба України у липні 2020 року подали апеляційні скарги.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року повернуті заявникам на підставі статі 284, частини четвертої статті 287 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційні скарги подані передчасно, з порушенням встановленого ЦПК України порядку для апеляційного оскарження заочних рішень.
У жовтні 2020 року від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі члена Ліквідаційної комісії Чорної Ю. В. та від Державної казначейської служби України до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшли заяви про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року. При цьому заявники просили суд про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2020 року відмовлено Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі члена Ліквідаційної комісії Чорної Ю. В. у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року, заяву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі члена Ліквідаційної комісії Чорної Ю. В. про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року залишено без розгляду.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою на неї.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року відмовлено Державній казначейській службі України у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року, заяву Державної казначейської служби України про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2020 року залишено без розгляду.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, Державна казначейська служба України звернулась з апеляційною скаргою на неї.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області задоволено.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Іншою постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанови суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що суд першої інстанції, в порушення вимог частини третьої статті 287 ЦПК України, заяви відповідачів про перегляд заочного рішення по не розглянув, а залишив без розгляду з підстав пропуску строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, чим порушив порядок для вирішення питання про перегляд заочного рішення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14 травня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подаладо Верховного Суду касаційні скарги на зазначені вище постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року.
В касаційних скаргах заявник просить скасувати оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції від 07 квітня 2021 року та залишити в силі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2020 року та від 17 грудня 2020 року.
Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції постанови ухвалені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
16 липня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі члена Ліквідаційної комісії Чорної Ю. В.надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, судові рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалами Верховного Суду від 25 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи.
09 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції відповідають.