ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 560/3884/20
адміністративне провадження № К/9901/7808/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуюча суддя - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя Польовий О.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Іваненко Т.В., судді - Граб Л.С., Сторчак В.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
установив:
У липні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" (далі - ПрАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство", Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 25 травня 2020 року №1-10(П) на загальну суму 1015109,96 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах щодо встановлення наявності чи відсутності простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою.
Зазначає, що ані судом першої інстанції, ані другої не вжито заходів щодо повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, та розглянуто її без залучення до участі справи як третьої особи органу Державної казначейської служби України.
Скаржник вважає, що суди попередні інстанцій безпідставно застосували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №826/8966/14 та від 28 січня 2020 року у справі №2а/11400/10/1570, оскільки в них, на відміну від справи, яка розглядається, брали участь органи Державної казначейської служби.
У продовження обґрунтувань касаційної скарги відповідач зазначає, що податковим органам не надано функцій щодо ведення обліку простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, і тому відповідач не мав можливості надати до суду будь-яких первинних та банківських документів на підтвердження наявності чи відсутності у позивача суми заборгованості за бюджетною позичкою. Своєю чергою, підставою до стягнення простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою є лише подання органу Державної казначейської служби, як це передбачено пунктом 15 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року №174 (далі - Порядок №174).
Окрім того, відповідач звертає увагу, що позивачем не надано до суду жодних доказів сплати заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, й суди такі докази надати не пропонували, чим допустили неповноту з`ясування обставин справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. На противагу доводам відповідача вказує на відсутність податкового боргу в підприємства, оскільки зобов`язання за державним замовленням 1995-1997 років виконані в повному обсязі.
З огляду на надані позивачем докази реорганізації Приватного акціонерного товариства "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю "Деражнянське хлібоприймальне підприємство", колегія суддів, керуючись статтею 52 КАС України, ухвалила задовольнити заявлене позивачем клопотання про заміну позивача у справі його правонаступником.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області, на підставі подання Управління Державної казначейської служби України у Деражнянському районі Хмельницької області від 5 грудня 2018 року №02-24/774, №02-24/775, №02-24/776, №02-24/777, №02-24/778, №02-24/779, №02-24/780, №02-24/781 виставило ПрАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" податкову вимогу форми "Ю" від 25 травня 2020 року №1-10(П) на суму 1015109,96 грн.
Листом від 25 травня 2020 року №16895/22-01-54-08 Головне управління ДПС в Хмельницькій області повідомило ПрАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" про те, що станом на вказану дату за Підприємством рахується заборгованість перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі Міністерством фінансів України у 1995-1997 роках, яка становить 1015109,96 грн, у тому числі: бюджетна позичка 1995 року в сумі 59700,00 грн та нарахована пеня в сумі 41122,23 грн; бюджетна позичка 1996 року в сумі 249100,00 грн та нарахована пеня в сумі 15884,42 грн; бюджетна позичка 1997 року в сумі 419500,00 грн та нарахована пеня в сумі 183411,13 грн; фінансова допомога надана на поворотній основі 1997 року в сумі 37069,46 грн та нарахована пеня в сумі 9295,62 грн.
Не погоджуючись із виставленою вимогою та вважаючи її протиправною, Підприємство звернулось до суду з позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та скасовуючи спірну вимогу суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не надано документів, які б свідчили про узгодження суми боргу позивача, в той час як останній заперечує факт наявності у підприємства заборгованості перед бюджетом за держконтрактами 1995-1997 років.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
При вирішенні спору суди виходили з того, що станом на час надання державою підприємству бюджетних позичок (1995-1997 роки) законодавством не був встановлений порядок стягнення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою. Такий порядок був встановлений Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 року №2542-ІІІ, який набрав чинності 25 липня 2001 року та втратив її 1 січня 2011 року.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Бюджетного кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який визначав порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), включаючи збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, який втратив чинність 1 січня 2011 року.
Вказаними нормами не були визначені строки щодо стягнення заборгованості у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками.
1 січня 2011 року набрав чинності Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI, частиною 9 статті 17 якого встановлено, що прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання податковими органами, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) не поширюється.
Як вже зазначалося вище, Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/ фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року №174.
Відповідно