ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2021 року
м. Київ
справа №1840/3752/18
адміністративне провадження № К/9901/9759/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати:
податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018 року: №0032511303 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 199 243,80 грн; №0032501303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн; №0032521303 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму 16 603,65 грн; №0032531303 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму 223 175 грн;
вимогу від 12.07.2018 року №Ф-5699-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 64 520,73 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду 08 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №0032511303, №0032501303, №0032521303, №0032531303, вимогу від 12.07.2018 року №Ф-5699-17.
Постановою Верховного Суду 16 липня 2019 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 11.05.2018 року №0032511303, №0032501303, №0032521303, №0032531303, вимогу від 12.07.2018 року №Ф-5699-17 про сплату боргу.
Не погодившись із Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, ГУ ДПС у Сумській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01.10.2015 року до 01.10.2016 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку ІІ групи, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 15.10.2015 року.
З 01.10.2016 року по 31.12.2016 року ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, на яку його переведено на підставі заяви від 13.09.2016 року про відмову від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків та зборів та розрахунку доходу за попередній календарний рік, відповідно до якого загальна сума отриманих доходів складає 1 208 782 грн.
З 01.01.2017 року по 27.07.2017 року позивача переведено на спрощену систему оподаткування на підставі його заяви від 14.12.2016 року про застосування спрощеної системи оподаткування та розрахунку доходу за попередній календарний рік, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 23.01.2017 року.
09.02.2017 року позивач подав до відповідача декларацію платника єдиного податку за 2016 рік, відповідно до якої загальний дохід у звітному періоді визначений в сумі 1 633 503,40 грн, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків - в сумі 66 751,70 грн.
З 27.07.2017 року ФОП ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність, анульовано реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку про що до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
28.08.2017 року у зв`язку з виявленими помилками позивачем подана уточнююча податкова декларація, згідно з якою загальний дохід у 2016 році визначений в сумі 1 566 751,70 грн, а обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків - в сумі 66 751,70 грн.
29.11.2018 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2016 рік, відповідно до якої загальна сума доходу визначена в розмірі 1 499 731,70 грн. Зазначені декларації прийняті податковим органом.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 27.07.2017 року та з питань правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09.01.2014 року по 27.07.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №1644/18-28-13-03/2806204517/115 від 27.03.2018 року.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем, зокрема:
- п.п.298.1.4 п.298.1 ст.298 ПК України в частині застосування спрощеної системи оподаткування в періоді з 01.01.2017 року по 27.07.2017року;
- п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 159 395,04 грн та військового збору за 2017 рік на суму 13 390,53 грн;
- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного внеску на суму 58 058 грн та несвоєчасної його сплати;
- п.181.1 ст.181, п.183.4, п.183.9, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2017 рік на суму 178 540 грн.
На підставі висновків акту перевірки 11.05.2018 року ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018 року:
- №0032501303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн;
- №0032511303 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму 199 243,80 грн, з яких: 159 395,04 грн - основний платіж, 39 848,76 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- №0032521303 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму 16 603,65 грн, з яких: 13 282,92 грн - основний платіж, 3 320,73 грн - штрафні (фінансові) санкції;
- №0032531303 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму 223 175 грн, з яких: 178 540 грн - основний платіж, 44 635 грн - штрафні (фінансові) санкції .
12.07.2018 року відповідачем прийнято вимогу №Ф-5699-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, з урахуванням штрафу та пені, в сумі 64 520,73 грн, з яких: 58 058 грн - сума боргу (недоїмки), 6 245,58 грн - штраф, 217,15 грн - пеня.
Підставою для нарахування спірних податкових зобов`язань слугували висновки податкового органу щодо перевищення ФОП ОСОБА_1 гранично допустимого розміру доходу в 2016 року і як наслідок незаконність перебування його в 2017 році на спрощеній системі оподаткування.
Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем доведено факт перевищення ФОП ОСОБА_1 граничного доходу платника єдиного податку в 2016 рік, відсутність у позивача права застосовувати спрощену систему оподаткування у 2017 році, та, як наслідок, заниження позивачем податкових зобов`язань за 2017 рік, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення, вимога відповідача є правомірними.
Скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у 2016 році позивачем не був перевищений граничний обсяг доходу в розмірі 1 500 000 грн, тому він мав право в 2017 році застосовувати спрощену систему оподаткування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.п.291.2 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно із п.291.3 ст.291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п.291.4 ст.291 ПК України до другої групи платників єдиного податку можуть бути віднесені суб`єкти господарювання - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Відповідно до п.292.1 ст.292 ПК України, доходом платника єдиного податку, зокрема для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно із п.292.4. ст.292 ПК України, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Відповідно до п.292.14 ст.292 ПК України визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Згідно із п.292.16 ст.292 ПК України, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.
При цьому, якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв`язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п.3 п.291.4 ст.291 цього Кодексу.
На виконання п.296.2 ст.296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п.295.1 ст.295 цього Кодексу.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п.291.4 ст.291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Відповідно до п.п.296.5.1 п.296.5 ст.296 ПК України, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п.291.4 ст.291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Згідно із п.п.296.5.2 п.296.5 ст.296 ПК України, у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, та обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені п.295.1 ст.295 цього Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 п.298.2 ст.