ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 520/5455/2020
адміністративне провадження № К/9901/36602/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко" до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 (колегія суддів у складі: Спаскіна О. А., Мельнікової Л. В., П`янової Я. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У квітні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Концерн Авек та Ко" (далі - позивач, ПрАТ "Концерн Авек та Ко") звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. (далі - відповідач, приватний виконавець Семендяєв О. С.), в якому просило:
- визнати протиправними дії приватного виконавця Семендяєва О. С. щодо передачі до виконання виконавчого документу - постанови ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн Авек та Ко" на користь приватного виконавця Семендяєва О. С. основної винагороди в частині стягнення на суму 504 087,64 грн;
- визнати постанову ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн Авек та Ко" на користь приватного виконавця Семендяєва О. С. основної винагороди в частині стягнення на суму 504 087,64 грн такою, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця Семендяєва О. С. щодо передачі до виконання виконавчого документу - постанови ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн Авек та Ко" на користь приватного виконавця Семендяєва О. С. основної винагороди в частині стягнення на суму 504 087,64 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 адміністративний позов залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо визнання постанови про стягнення на користь відповідача основної винагороди в частині стягнення на суму 504 087,64 грн такою, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки 10% суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом є обов`язковою до сплати.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 скасовано. Позовну заяву ПрАТ "Концерн Авек та Ко" задоволено. Скасовано постанову ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн Авек та Ко" на користь приватного виконавця Семендяєва О. С. основної винагороди в частині стягнення на суму 504 087,64 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 18 903,51 грн.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 (далі - Порядок № 643), оскільки приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем 10.04.2020 прийнято постанову ВП № 61011413 про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі його заяви про повернення виконавчого листа без виконання. В рамках виконавчого провадження № 61011413 з боржника стягнуто суму боргу у розмірі 2 700 039,72 грн та основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми боргу в розмірі 270 003,98 грн. З огляду на отримання приватним виконавцем 10 відсотків від фактично стягнутої суми боргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач отримав належну йому основну винагороду у повному обсязі. Отже, підстави для винесення постанови про стягнення на користь приватного виконавця, основної винагороди на суму 504 087,64 грн у відповідача відсутні, оскільки означена сума усупереч вимогам положень статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункту 19 Порядку № 643 розрахована відповідачем не із фактично стягнутої суми. Враховуючи предмет та підстави позову, а також обставини встановлені в ході апеляційного розгляду справи, суд дійшов висновку, що з метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), щодо ефективного поновлення прав та інтересів юридичних осіб від порушень, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах буде скасування постанови відповідача ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн Авек та Ко" на користь приватного виконавця Семендяєва О, С. основної винагороди в частині стягнення на суму 504 087,64 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020.
Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник звертає увагу на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 300/1558/20, від 31.08.2020 у справі № 420/6591/18, від 12.08.2020 у справі № 320/6360/18, від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.04.2020 у справі № 520/9144/18, від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 18.10.2018 у справі № 442/2670/17, які стосуються подібних правовідносин.
Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження заявник указує, що відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Уважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив чисельні клопотання відповідача стосовно врахування актуальних висновків щодо застосування норм права, які викладені Верховним Судом у своїх постановах.
Крім того, скаржник вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки оскаржувану постанову про стягнення основної винагороди позивач отримав 23.01.2020, проте до суду з цим позовом звернувся лише 27.04.2020, тобто з пропуском установленого статтею 287 КАС України та статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" десятиденного строку на її оскарження.
Позиція інших учасників справи
Позивач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги
30.12.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 520/5455/2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.01.2021 № 63/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 520/5455/2020 у зв`язку з відпусткою судді Жука А.В., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 520/5455/2020.
Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020.
Зі змісту даної ухвали встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Також підставою касаційного оскарження зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 353 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 61011413 від 20.01.2020 відповідачем відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 № 922/3453/19 щодо стягнення з ПАТ "Концерн Авек та Ко" заборгованості у розмірі 7 740 916,24 грн та стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 774 091,62 грн.
Цією ж датою винесено постанову ВП № 61011413 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 774 091,62 грн.
За період з 20.01.2020 по 10.04.2020 з боржника стягнуто суму боргу у розмірі 2 700 039,72 грн та основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми боргу (270 003,98 грн).
10.04.2020 відповідачем винесено постанову ВП № 61011413 про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі його заяви про повернення виконавчого листа без виконання.
13.04.2020 відповідачем подано приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Родіну Г. В. заяву про прийняття до виконання постанови ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн Авек та Ко" основної винагороди в межах нестягнутої суми (504 087,64 грн)
Не погоджуючись із постановою ВП № 61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн Авек та Ко" на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. основної винагороди в частині стягнення на суму 504 087.64 грн та діями приватного виконавця щодо передачі зазначеної постанови до виконання виконавчого документу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Частиною першою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.