ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/16029/19
адміністративне провадження № К/9901/32257/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративно - господарських санкцій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Птлипенко О.Є. (доповідач), Глущенко Я.Б., Єгорової Н.М.,
І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
1. Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про скасування рішення від 22.07.2019 № 14 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
2. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 27 квітня 2021 року позов задовольнив.
3. Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві оскаржило це рішення в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення даної ухвали протягом якого мають бути усунуті недоліки апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 25 998,86 грн.
5. Відповідно зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2021 року отримано апелянтом 16 липня 2021 року.
6. 27 липня 2021 року відповідачем подано клопотання, в якому він просив продовжити строк для оплати судового збору або відстрочити сплату судового збору у справі №640/16029/19, враховуючи майновий стан Головного управління.
7. Ухвалою від 04 серпня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про продовження строку для усунення недоліків та повернув апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року з підстав невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
7.1. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом станом на 04 серпня 2021 року не було надано документ про сплату судового збору в розмірі, що зазначений судом. При цьому також зазначив, що максимальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги встановлений ч. 2 ст. 169 КАС України, тобто законом, з огляду на що суд апеляційної інстанції в розумінні КАС України не має повноважень щодо його продовження, а тому заява апелянта про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги не підлягає задоволенню.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням норм процесуального права, подало касаційну скаргу.
9. У касаційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
10. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що Головне управління надавало пояснення суду апеляційної інстанції, що видатки Головного управління для сплати судового збору здійснюються за кодом економічної класифікації (КЕКВ) 2800 "Інші поточні видатки", згідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 33. Також, суд апеляційної інстанції був повідомлений, що Головним управлінням було зареєстровано 20.07.2021 у Головному управлінні Державної казначейської служби України в м. Києві фінансове зобов`язання на суму 25998 грн. 86 коп. щодо оплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі 640/16029/19, однак станом на 26.07.2021 залишок коштів по КЕКВ складає 00 грн. 00 коп., що є недостатнім для оплати судового збору, що підтверджується Випискою за 26.07.2021 із Системи дистанційного обслуговування клієнтів та Довідкою від 26.07.2021 № 10.0/11828. Вказану Виписку та Довідку відповідачем було додано до своєї заяви про продовження процесуального строку для оплати судового збору або відстрочення сплати судового збору. Згідно Виписки за 26.07.2021 із Системи дистанційного обслуговування клієнтів, чітко вбачається, що видатки по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" - відсутні. Згідно Довідки від 26.07.2021 № 10.0/11828 Головне управління зазначало, що після отримання фінансування на липень 2021 року, судовий збір буде сплачено в повному обсязі. Таким чином, скаржник зазначає, що головне управління надало суду апеляційної інстанції пояснення та докази, які вказували на те, що кошторисом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві передбачене фінансування витрат на сплату судового збору. Водночас апелянт не мав можливості виконати вимоги ухвали від 09.07.2021 року у встановлений судом строк у зв`язку із затримкою надходження коштів за липень місяць 2021 року.
10.1. Крім того, скаржник зазначив, що 02 серпня 2021 Головним управлінням повністю сплачено судовий збір в сумі 25998 грн. 86 коп., про що свідчить Платіжне доручення № 447. 03.08.2021 Головним управлінням на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду направлено заяву щодо оплати судового збору та додано платіжне доручення від 02.08.2021 року № 447 на суму 25998 грн. 86 коп., яку Шостим апеляційним адміністративним судом отримано 05.08.2021.
10.2. Також відповідач звернув увагу, що суд апеляційної інстанції фактично не дослідив обставини, зазначені Головним управлінням та надані докази, а також знехтував нормами адміністративного права зазначивши, що максимальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги встановлений ч. 2 ст. 169 КАС України, тобто законом, з огляду на що суд апеляційної інстанції в розумінні КАС України не має повноважень щодо його продовження.
11. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
12. Відповідач у поясненнях на відзив на касаційну скаргу зазначає, що доводи позивача у відзиві на касаційну скаргу є безпідставними та такими, що вводять суд в оману і просить касаційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду апеляційної інстанції - скасувати.
ІІІ. Джерела права й акти їх застосування
13. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Касаційного адміністративного суду України (далі - КАС України) забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
14. Статтею 296 КАС України регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Пунктом 1 частини 5 вказаної статті передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
15. Зі змісту частини 2 статті 298 КАС України вбачається, що апеляційна скарга повинна відповідати вимогам, встановленим статтею 296 КАС України. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням цих вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
16. Відповідно до частин першої-третьої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
17. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
18. Частиною п`ятою статті 298 КАС України встановлено, що питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
19. Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
20. Згідно з частиною третьою статті 121 КАС України, якщо інше не встановлено законом, заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
21. Частиною шостою статті 121 КАС України передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
ІV. Оцінка Верховного Суду
22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
23. У справі, що розглядається, предметом касаційного оскарження є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні судового рішення, яким повернуто апеляційну скаргу, а, оскільки поверненню передують певні обставини, - правильність оцінки цих обставин.
24. Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ухвалою суду від 09 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме: скаржником не додано документ про сплату судового збору, та надано останньому десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
25. Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2021 року отримана апелянтом 16 липня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
26. Отже, останнім днем для усунення скаржником недоліків апеляційної скарги було 26 липня 2021 року, однак апелянтом цього ж дня направлено до суду клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору, у зв`язку з неможливістю надати належним чином завірений документ про сплату судового збору з незалежних від нього причин.
27. Основним доводом відмови в задоволенні заявленого скаржником клопотання суд апеляційної інстанції зазначив те, що максимальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги встановлений законом, а саме ч. 2 ст. 169 КАС України, з огляду на що суд апеляційної інстанції в розумінні КАС України не має повноважень щодо його продовження, оскільки у відповідності до частини 2 статті 121 КАС України, лише встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом.
28. Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
29. Апеляційна скарга, зміст, форма та склад якої не відповідають вимогам, встановленим статтею 296 КАС України, залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення її недоліків, тривалість якого встановлюється судом, але не може перевищувати десяти днів.
30. У виняткових випадках встановлений судом строк для усунення недоліків може бути ним продовжений з власної ініціативи або за заявою учасника справи.
31. Продовження процесуального строку - це надання судом додаткового часу для вчинення процесуальної дії, що з поважної причини не може бути вчинена у встановлений строк.
32. Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
33. Умови та порядок продовження процесуальних строків визначено у статті 121 КАС України, аналіз частин другої, третьої, шостої якої дає підстави для висновку, що заявити про продовження процесуального строку учасник справи може до його закінчення, а про задоволення або відмову в задоволенні такого клопотання суд, який установив процесуальний строк, постановляє ухвалу.
34. Суд зазначає, що хоча положення частини 2 статті 121 КАС України і містить диспозитивну норму, тобто встановлюють право суду, а не обов`язок, продовжити процесуальний строк, однак це право має бути реалізовано судом в межах процесуального закону з належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), які дають скаржнику чітке розуміння дій суду.
35. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 360/3729/18.
36. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в межах десятиденного строку з дня вручення ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (ухвала вручена 16 липня 2021 року) подав до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків (26 липня 2021 року - поштовий штамп на конверті), тобто дотримався вимог, встановлених статтею 121 КАС України.
37. Оцінюючи обставини щодо продовження процесуального строку, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право, в даному випадку на сплату судового збору.
38. Отже, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності можливості продовження процесуального строку для усунення недоліків.
39. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №760/3194/17.
40. При цьому, відповідач у клопотанні від 26 липня 2020 року зазначив, що Головним управлінням 20.07.2021 у Головному управлінні Державної казначейської служби України в м. Києві було зареєстроване фінансове зобов`язання на суму 25998 грн. 86 коп. щодо оплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі 640/16029/19, однак станом на 26.07.2021 залишок коштів по КЕКВ складає 00 грн. 00 коп., що є недостатнім для оплати судового збору, що підтверджується Випискою за 26.07.2021 із Системи дистанційного обслуговування клієнтів та Довідкою від 26.07.2021 № 10.0/11828, в якій, зокрема, зазначено, що оплата судового збору гарантується в повному обсязі після отримання фінансування по КЕКВ 2800 на липень 2021 року.
41. Тобто, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що подане клопотання було обґрунтоване не відсутністю коштів на сплату судового збору, а відсутністю можливості їх сплати станом на 26 липня 2021, оскільки залишок коштів по КЕКВ складає 00 грн. 00 коп. та зазначено, що оплата судового збору гарантується в повному обсязі після отримання фінансування по КЕКВ 2800 на липень 2021 року.
42. До того ж, відповідачем 03 серпня 2021 року подано до суду оригінал документа про сплату судового збору.
43. Колегія суддів вважає, що з урахуванням зазначених відповідачем у клопотанні щодо відстрочення сплати судового збору або про продовження строків обставин щодо неможливості сплати судового збору, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
44. Крім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору у справі №640/16029/19.
45. За правилами наведеними в частині 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
46. Частиною 1 статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
47. Таким чином, перш ніж вирішувати питання про відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був також вирішити подане відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору.
48. Вирішивши клопотання про продовження процесуального строку для виправлення недоліків, суд апеляційної інстанції на іншу частину клопотання від 26 липня 2021 року уваги не звернув, заявленого у ній клопотання про відстрочення сплати судового збору не вирішив, а тому його висновок про те, що відповідач не усунув недоліків апеляційної скарги у встановлений в ухвалі від 09 липня 2021 року строк є передчасним.
49. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
50. Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
51. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
52. Пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
53. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
54. Враховуючи зазначене, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
55. З огляду на те, що суд касаційної інстанції направляє справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд