ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 560/688/19
адміністративне провадження № К/9901/25147/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (головуючий суддя - Михайлов О.О.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді: Сушко О.О., Залімський І.Г.)
у справі №560/688/19
за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
до ОСОБА_1
про відшкодування витрат.
I. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у закладі вищої освіти у розмірі 299 238,45 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у листопаді 2018 року з відповідачем було розірвано контракт про проходження військової служби через висловлене ним небажання продовжувати навчання. Відповідно до статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у такому випадку відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
3. Також позивачем було подано заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, обґрунтовану тим, що у зв`язку з відрахуванням з Національної академії упродовж 2018 року значної кількості курсантів, проводився великий об`єм роботи щодо підготовки матеріалів для звернення до суду в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (з огляду на трирічний строк звернення до суду). У той же час постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 висловлено правову позицію про те, що такі спори розглядаються у порядку адміністративного судочинства, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду з незалежних від нього підстав.
4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, позов задоволено.
5. У поданій касаційній скарзі відповідач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 26 липня 2016 року № 52-КС відповідача зараховано на перший курс навчання та призначено на посаду курсанта, а наказом від 5 серпня 2016 року № 183 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, а на котлове - з сніданку 6 серпня 2016 року.
8. 5 серпня 2016 року між сторонами було підписано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, яким, зокрема, добровільно взято зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
9. 8 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом про відрахування з числа курсантів Національної академії у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, з постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 "Про порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" ознайомлений, зобов`язувався відшкодувати.
10. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 7 листопада 2018 року № 139-КС розірвано з ОСОБА_1 контракт про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання та відраховано з числа курсантів у зв`язку з розірванням контракту, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
11. Наказом від 7 листопада 2018 року № 288 виключено відповідача зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, а з котлового сніданку - 8 листопада 2018 року. Вирішено питання про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 в Національній академії за період з 5 серпня 2016 року по 7 листопада 2018 року в сумі 300 332,89 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 "Про порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах".
12. Відповідно до довідки-розрахунку від 7 листопада 2018 року № 1256 загальна сума витрат складає 300 332,89 грн, з яких 230 650,06 грн - грошове забезпечення, 49 059,84 грн - продовольче забезпечення, 338,30 грн - медичне забезпечення, 20 284,69 грн - спожиті комунальні послуги та енергоносії.
13. Відповідач був ознайомлений з таким розрахунком, що підтверджується його підписом у довідці-розрахунку, та висловив свою незгоду у зв`язку з тим, що є учасником АТО та має пільги при отриманні першої вищої освіти.
14. 16 листопада 2018 року відповідачем було відшкодовано 1 094,44 грн, а тому станом на 25 лютого 2019 року заборгованість складає 299 238,45 грн.
15. У зв`язку з невідшкодуванням відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що положеннями статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 "Про порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" визначено обов`язок відшкодування витрат у повному розмірі у разі дострокового розірвання контракту.
17. Суд також відхилив заперечення відповідача стосовно того, що він як учасник бойових дій має пільги для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки при укладенні контракту про проходження військової служби (навчання) ним не було подано відповідної заяви.
18. Курсанти, які навчаються у Національній академії, перебувають на повному державному забезпеченні. Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту, відповідач їх не відшкодував у повному обсязі, що є підставою для стягнення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначав, що на час навчання та розірвання контракту він мав статус учасника бойових дій, а відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на пільги для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.
20. Звертає увагу що окружним судом не було враховано, що він здобував вищу освіту вперше, будь-якого наміру повторно здобувати вищу освіту у нього не було. Як учаснику бойових дій держава гарантувала йому забезпечення державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних закладах, проте судами не було надано правової оцінки таким обставинам. Суди обмежились виключно загальним формулюванням того, що статус учасника бойових дій та гарантії держави щодо забезпечення йому державної цільової підтримки для здобуття освіти, не надають права на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту.
21. Також скаржник зазначає про те, що Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої совіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 975, за своєю правовою природою є підзаконним нормативно-правовим актом та його норми суперечать Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який має вищу юридичну силу, а тому до спірних правовідносин мають застосовуватися саме положення Закону.
22. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.
23. У обґрунтування відзиву зазначав про те, що звертаючись з рапортом про відрахування з числа курсантів у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, відповідач зобов`язувався відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі.
24. На час зарахування до списків особового складу відповідачу виповнилося 24 роки, а тому на нього не поширюються положення Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 975, та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими встановлено, що цільова підтримка у вигляді повної або часткової оплати за навчання надається до досягнення курсантом 23 років.
25. При укладенні контракту 5 серпня 2016 року відповідач не подавав заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на яку претендує, що визначено пунктом 8 Порядку № 975.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
27. Предметом спору в справі, що розглядається, є правомірність стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, відрахованого з вищого навчального закладу через небажання продовжувати навчання.
28. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
29. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
30. Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (звільнення позивача з військової служби), передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
31. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).
32. Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
33. У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).
34. Судами попередніх інстанцій установлено, що 7 листопада 2018 року між позивачем та відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України через небажання останнього продовжувати навчання та відраховано його з числа курсантів, а також виключено зі списків особового складу Національної академії, знято з усіх видів забезпечення і зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії в сумі 300 332,89 грн.
35. Відповідач був повідомлений про необхідність сплатити витрати у визначеній сумі до 7 грудня 2018 року, про що свідчить його підпис.
36. Суди попередніх інстанцій виходили з обов`язку відповідача відшкодувати витрати, однак Верховний Суд вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на таке.
37. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій керувалися вимогами частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII, якою визначено обов`язок курсанта відшкодувати витрати у разі звільнення з військової служби відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Пункт 1 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII встановлює підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, у мирний час. У той же час суди не звернули увагу на те, що позивача було звільнено з військової служби за підпунктом "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26, яка передбачає розірвання контракту під час дії особливого періоду. Тобто такі підстави звільнення є різними, які і різні наслідки звільнення з військової служби.
38. Під час розгляду справи ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій звертав увагу на те, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України, зокрема, щодо отримання вищої освіти. В матеріалах справи є копія відповідного посвідчення, виданого 5 травня 2015 року.
39. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII) держава забезпечує учасникам бойових дій, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 цього Закону, та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.
40. Відповідно до абзаців другого та третього частини сімнадцятої статті 44 Закону України "Про вищу освіту" державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
41. Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 975 (далі - Порядок та умови №975), який набрав чинності з 1 січня 2017 року.
42. Цей Порядок та умови визначають механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладах, на період здобуття професійно-технічної, вищої освіти, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років, зокрема, особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
43. На час вступу ОСОБА_1 до Національної академії він мав статус учасника бойових дій.
44. Проте суди не перевірили чи поширювалися на нього гарантії, передбачені частиною сьомою статті 12 Закону № 3551-XII та частиною сімнадцятою статті 44 Закону України "Про вищу освіту".
45. У цій частині суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до пункту 8 Порядку та умов №975 для отримання державної цільової підтримки особи подають особисто на ім`я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії документів. Проте при укладенні контракту 5 серпня 2016 року відповідач не подавав заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на яку претендує.
46. Така обставина як наявність у відповідача статусу учасника бойових дій, не досліджувалась судами попередніх інстанцій, їй не було надано правової оцінки, як і те чи поширюється на нього державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Відсутність вмотивованого аналізу судами попередніх інстанцій зазначених обставин унеможливлює об`єктивне прийняття рішення за результатами розгляду справи.
47. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 9 квітня 2020 року у справі №620/1708/19 та від 28 жовтня 2021 року у справі №520/15103/2020.
48. Також Верховний Суд наголошує на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
49. Звертаючись з позовною заявою у березні 2019 року позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду. У той же час така заява не була розглянута судом першої інстанції та питання дотримання позивачем строку звернення до суду залишилося не вирішеним. Апеляційний суд увагу на це не звернув.
50. Питання строку звернення до суду в справах з аналогічними позовними вимогами було висвітлено у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №520/11540/19, від 21 січня 2021 року №560/1389/20, від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19, від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19.
51. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
52. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки ухвалені на підставі обставин, які не підтверджені доказами та без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.
53. Встановлення вказаних обставин, про які йшлося в мотивувальній частині цієї постанови, має вирішальне значення для вирішення цього спору, оскільки це дасть змогу встановити чи підлягають стягненню з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії, а також чи дотримано позивачем строк звернення до суду або ж чи поважні причини його пропуску.
54. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
55. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
56. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
57. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
58. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд,