ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа №640/20284/20
адміністративне провадження № К/9901/17322/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н. В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/20284/20
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Книш Наталії Ігорівни
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України в якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 17 липня 2020 року № 234/2387 в частині нерозміщення в новій структурі ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в частині нерозміщення на посаді за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведеної співбесіди ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення у формі листа № 11183/з від 21 липня 2020 року з доповіддю щодо виконання штатних заходів у Міністерстві та Додатком - списком осіб, які за результатами вивчення рівня професійної компетентності не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України;
3) визнати протиправним та скасувати подання від 28 липня 2020 року до звільнення з роботи 31 липня 2020 року ОСОБА_1 ;
4) визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу № 200 від 29 липня 2020 року державного секретаря Міністерства оборони України щодо припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення, 31 липня 2020 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України;
5) поновити ОСОБА_1 на роботі;
6) зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, з 01 серпня 2020 року по час поновлення на роботі.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Конституції України, Закону України "Про державну службу", Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001, Стандарти внутрішнього аудиту, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 04 жовтня 2011 року №1247, та зазначає про протиправність її звільнення з роботи, у зв`язку зі скороченням посади державної служби, оскільки Міністерство оборони України не здійснювало фактичне скорочення чисельності штату та не запропонувало їй аналогічну посаду. Також позивач вказує про допущення процедурних порушень при проведенні вивчення рівня її професійної компетентності та проведеної з нею співбесіди.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
3. ОСОБА_1 в період з 18 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року працювала в Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України на посаді головного спеціаліста аудита у сфері фінансового забезпечення Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
4. З метою упорядкування структури апарату Міністерства оборони України та побудови нової та ефективної системи оцінки діяльності оборонного відомства службою внутрішнього аудиту Міністром оборони України прийнято директиву від 17 червня 2020 року № Д-226/22 про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році, відповідно до якої:
1. затверджено План проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році;
2. державному секретарю Міністерства оборони України доручено:
- провести організаційні заходи відповідно до законодавства України з питань проходження військової та державної служби в обсязі та до строків, визначених Планом проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році;
- забезпечити недопущення зниження рівня якості виконання визначених завдань під час проведення організаційних заходів;
3. затверджено перелік змін до директиви Міністерства оборони України від 15 червня 2020 року № Д-226/21 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році".
5. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1034 "Деякі питання реформування державного управління", директиви Міністерства оборони України від 17 червня 2020 року № Д-226/22 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" та з метою своєчасного і якісного виконання організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України Міністром оборони України прийнято наказ від 17 червня 2020 року № 212, яким доручено:
- полковнику ОСОБА_2 забезпечити проведення організаційно-штатних заходів відповідно до вимог Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 22 листопада 2016 року № 620ДСК;
- директору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України відповідно до вимог чинного законодавства до 22 червня 2020 року довести до особового складу Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України вимоги директиви Міністерства оборони України від 17 червня 2020 року № Д-226/22 та здійснити попередження особового складу про скорочення їх посад та наступне звільнення.
6. 18 червня 2020 року на виконання директиви посадовими особами Департаменту кадрової політики Міністерство оборони України підписано Перелік змін до штату № 01/080 - Міністерство оборони України (Центральний апарат Міністерства оборони України) від 18 червня 2020 року № 226/2469, яким передбачено проведення у Міністерстві оборони України організаційного заходу шляхом виведення у повному складі з озброєнням та технікою усіх посад та введення нових посад у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
7. 22 червня 2020 року позивача ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату відповідно до директиви Міністерства оборони України від 17 червня 2020 року № Д-226/22 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" та переліку змін до штату № 01/080 відповідно до вимог пункту 1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу".
8. Як зазначає позивач та визнає відповідач, 10 липня 2020 року відповідальним за виконання організаційного заходу проведено співбесіду.
9. Листом від 17 липня 2020 року за № 234/2387 Департамент внутрішнього аудиту повідомив Департамент кадрової політики, що 17 липня 2020 року відповідальним за проведення організаційних заходів в Департаменті прийнято рішення щодо нерозміщення в новій структурі державних службовців, в тому числі ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення. В листі Департамент внутрішнього аудиту звернувся до Департаменту кадрової політики з проханням надати допомогу державним службовцям щодо переводу на рівні або нижчі посади державної служби до інших структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Органів військового управління.
10. 22 липня 2020 року відповідальний за виконання організаційного заходу в Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України листом № 11183/3 повідомив державного секретаря Міністерства оборони України, що з метою ефективного комплектування посад державної служби за новим переліком змін до штату Департаменту з посадовими особами Департаменту проведено відповідну роботу. За результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведених співбесід дев`ять державних службовців (згідно з додатком) не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті.
11. 28 липня 2020 року відповідальним за виконання організаційного заходу в Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України подано державному секретарю подання про звільнення ОСОБА_1 .
12. На підставі вказаного подання, попередження про наступне вивільнення від 22 червня 2020 року, директиви Міністра оборони України від 17 червня 2020 року № Д-226/22, переліку змін до штату № 01/080 та відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" наказом державного секретаря Міністерства оборони України (по особовому складу державних службовців) від 29 липня 2020 року № 200 припинено державну службу та звільнено з роботи ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення, 31 липня 2020 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо нерозміщення ОСОБА_1 на посаді в новій структурі Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України. Визнано протиправним та скасовано подання відповідального за виконання організаційного заходу від 28 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи 31 липня 2020 року.
Визнано протиправним та скасовано пункт 6 наказу від 29 липня 2020 року № 200 державного секретаря Міністерства оборони України щодо припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення, 31 липня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України з 31 липня 2020 року.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 90 718 грн. 20 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що скорочення кількості посад державної служби не відбулось, оскільки зі штату виведено 22 працівника та введено 22 працівника, а нова організаційно-штатна структура Департаменту сформована на фондах та за рахунок існуючої чисельності цього органу. Отже, враховуючи, що скорочення посади державної служби яку обіймав позивач не відбулось, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ. Також, суд першої інстанції зазначив, що звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення відбулось з порушенням, у тому числі, вимог частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено протиправність висновків відповідача щодо невідповідності позивача рівню професійної компетентності. Отже, оскільки позивача було незаконно звільнено, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування подання від 28 липня 2020 року до звільнення з роботи 31 липня 2020 року ОСОБА_1, а також пункту 6 наказу від 29 липня 2020 року № 200, поновлення ОСОБА_1 на роботі та зобов`язання Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, з 01 серпня 2020 року по час поновлення на роботі.
15. Водночас, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що листи від 17 липня 2020 року № 234/2387 та від 22 липня 2020 року № 11183/3 містять інформаційний характер та не є рішенням відповідальної особи про нерозміщення позивача на посаді за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведеної співбесіди, а тому відсутні правові підстави для скасування даних листів.
16. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відносини припинення державної служби внаслідок ліквідації державного органу врегульовані статтею 87 Закону України "Про державну службу", яка на відміну від законодавства про працю по-іншому регулює спірні правовідносини, то суд першої інстанції не правильно застосував до спірних правовідносин положення частину першу статті 40, частини першу та третю статті 49-2 КЗпП України та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 січня 2020 року по справі № 753/22893/17, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що відповідач зобов`язаний був запропонувати позивачу будь-які інші вакантні посади відповідно до кваліфікації позивача. Відповідно, помилковим є висновок суду першої інстанції, що звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення відбулось з порушенням, у тому числі, вимог частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
18. При цьому, суд апеляційної інстанції не вбачав за необхідне надавати правову оцінку правомірності проведення співбесіди з позивачем 10 липня 2020 року та висновкам за результатом її проведення, оскільки вказане не вливає на правомірність припинення державної служби та звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України № 889-VIII.
19. Отже, на підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ від 29 липня 2020 року № 200 державного секретаря Міністерства оборони України в частині припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері фінансового забезпечення, 31 липня 2020 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України був прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства, а тому правові підстави для визнання його протиправним та скасування, а також поновлення позивача на вказаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відсутні.
ІV. Касаційне оскарження
20. На зазначену постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 17 червня 2021 року.
21. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої приписами пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник касаційної скарги зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
22. За твердженням заявника касаційної скарги, фактично за півтора року чинне законодавство (частини перша та третя статті 87 Закону № 889- VIII) тричі зазнавало суттєвих змін щодо регулювання припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. В результаті самим законодавцем усунуто регулювання, яке було порушенням принципів пропорційності та правової визначеності в процедурі припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Повертаючи обов`язок суб`єкта призначення при звільненні на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ пропонувати державним службовцям інші рівнозначні посади законодавець фактично визнав помилковість попередніх змін та відновив порушені права державних службовців.
23. В даному випадку питання права - можливості застосування частин першої та третьої статті 87 Закону № 889- VIII в редакції, що діяла з 25 вересня 2019 року по 06 березня 2021 року при звільненні державних службовців у зв`язку зі скороченням посади державної служби без пропонування рівнозначних або інших вакантних посад - має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Адже недоліки в правовому регулюванні припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889- VIII в редакції, що діяла з 25 вересня 2019 року по 06 березня 2021 року, спочатку допущені, а потім самостійно виправлені законодавцем за час своєї дії (з 25 вересня 2019 року по 06 березня 2021 року) спричинили негативні наслідки (незаконне звільнення без пропонування рівнозначних посад) для не визначеного кола державних службовців, зокрема й для позивачки.
24. У касаційній скарзі представник позивача посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження судових рішень. Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин пункту 1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла з 25 вересня 2019 року по 06 березня 2021 року та не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі №816/654/17 та від 10 березня 2021 року у справі №160/5324/19, що є підставою для касаційного оскарження рішення в силу пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
25. У касаційній скарзі, викладеній у новій редакції, представник позивача уточнив, що правовідносини у справі № 816/654/17 та у справі №640/20284/20 є подібними, оскільки в обох справах спір стосується оскарження державним службовцем підстав припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. У справі №816/64/17 і у справі №640/20284/20 звільнення позивачів відбулося у зв`язку з проведення організаційно-штатних заходів та введенням в дію нових штатних посад, на яких перебували позивачі. При цьому, і у справі № 816/654/17, і у справі №640/20284/20 позивачі стверджують, що після проведення організаційно-штатних заходів та введенням в дію нових штатних розписів, в новій штатній структурі державного органу продовжують існувати посади аналогічні за своїми функціями та завданнями виведеним посадам, але такі посади не пропонуються для переведення звільненим державним службовцям. Отже і у справі № 816/654/17, і у справі №640/20284/20 є тотожний суб`єктний склад - державний службовець та суб`єкт призначення; тотожний об`єкт правового регулювання - правовідносини щодо проходження державної служби; тотожний предмет правового регулювання - правовідносини щодо припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з проведення організаційно- штатних заходів та веденням в дію нових штатних розписів.
26. Також в касаційній скарзі представник позивача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
27. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла з 25 вересня 2019 року по 06 березня 2021 року в системному зв`язку з принципом стабільності державної служби.
28. Крім того, у касаційній скарзі представник позивача зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права - фактичний розгляд апеляційної скарги не відбувалося, суд апеляційної інстанціїне заслуховував пояснення представників сторін з приводу апеляційної скарги, дослідження доказів носило суто формальний характер, сторонам не надавалася можливість надати пояснення щодо доказів наявних в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції врахував письмові пояснення представника відповідача, які по суті є доповненням до апеляційної скарги поданим з пропущенням строків встановлених статтею 303 КАС України, чим продемонстрував явну прихильність стороні відповідача в порушення принципів рівності та диспозитивності адміністративного судочинства, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідає закону, та є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції в силу частини першої статті 352 КАС України.
29. За таких обставин позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
30. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В. суддів Мацедонської В.Е., Кашпур О.В. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача. Витребувано справу № 640/20284/20 із Окружного адміністративного суду міста Києва.
31. 15 липня 2021 року справа № 640/20284/20 надійшла до Верховного Суду.
32. 13 липня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якій Міністерство оборони України спростовує доводи касаційної скарги та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Судові витрати покласти на позивача.
33. Також відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду в частині надання висновку щодо застосуванні статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній з 25 вересня 2019 року по 06 березня 2021 року) з метою формування єдиної правозастосовної практики Верховного Суду та з огляду на наявність: правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 826/10085/16 (в частині наявності дискреційних повноважень у суб`єкта владних повноважень), рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів), а також висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, від 10 березня 2021 року у справі № 816/654/17 в частині застосування Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній до 25 вересня 2019 року).
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
34. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
35. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
38. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).
39. Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
40. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
41. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
42. В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції після набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX) державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
43. Приписами пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції після набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX) визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
44. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
44.1. Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
44.2. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
45. Згідно з частиною четвертої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX) у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.