ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа №635/2697/17
адміністративне провадження № К/9901/38369/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні справу
за касаційною скаргою Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області
на постанову Харківського районного суду Харківської області від 16.08.2017 (суддя Панас Н.Л.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 (колегія у складі суддів Ральченка І.М., Катунова В.В., Бершова Г.Є.)
у справі № 635/2697/17
за позовом ОСОБА_1
до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області
про визнання дій неправомірними та спонукання до вчинення певних дій.
І. РУХ СПРАВИ
1. 17.05.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо відмови нарахувати та виплачувати пенсію на рівні не нижчому прожиткового мінімуму;
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату її пенсії за віком із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, при якому зменшення розміру пенсії за достроковий вихід на пенсію на 12%, відраховувати з основного розміру пенсії за віком, та провести відповідні виплати, починаючи з 01.12.2016.
2. Постановою Харківського районного суду Харківської області від 16.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017, позов задоволено.
3. 27.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 05.08.2013 перебуває на обліку в Харківському приміському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує дострокову пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при наявності загального трудового стажу роботи 35 років 8 місяців 27 днів.
7. У квітні 2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з підвищенням до розміру прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність.
8. Листом від 26.04.2017 № 3238-10/44 відповідач відмовив в здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства.
9. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що здійснення відповідачем пенсійних виплат у меншому, ніж передбаченому Законом розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, є порушенням встановленого ст. 46 Конституції України права на гідне соціальне забезпечення в старості.
11. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при вирішенні справ стосовно виплати пенсії в розмірі нижчому, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом для непрацездатних осіб, суди мають керуватися ст. 46 Конституції України та враховувати практику Європейського Суду з прав людини.
13. У відповідності до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
14. Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, пенсія позивача з урахуванням зменшення за достроковий вихід на пенсію не може становити менше, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
16. Скаржник зазначає про те, що позивачу пенсія призначена з 05.08.2013 достроково на 24 повні місяці, а тому відсоток зменшення пенсії складає 12%, про що було повідомлено ОСОБА_1 на час звернення за призначенням пенсії.
17. Отже, на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", позивачу з 01.12.2016 був здійснений перерахунок пенсії відповідно до положень Закону № 1058 та виходячи із встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 1247 гривен. Таким чином, розмір її пенсії, з урахуванням зменшення за достроковий вихід на пенсію на 12%, станом на 01.12.2016 складає 1147,97 гривень.
18. Також відповідач звертає увагу на те, що з 01.10.2017 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148, позивачу проведено перерахунок пенсії та її розмір складає 1519,70 грн, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
19. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
21. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Ключовим питанням у цій справі є право на отримання достроково призначеної пенсії, у розмірі, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
23. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
24. Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
25. Статтею 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
26. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
27. Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
28. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року.
29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на дату звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилося 55 років.
30. Відповідно до пункту 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
31. Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.
32. У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.
33. Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.
34. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір пенсії, призначеної внаслідок дострокового виходу на пенсію за віком у відповідності до вимог пункту 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначається у декілька етапів: перший - визначення розміру пенсії відповідно до статті 27 Закону №1058; другий - визначення розміру пенсії згідно із статтею 28 Закону №1058 (йдеться про мінімальний розмір пенсії); третій - зменшення обчисленого відповідно до статті 27 та статті 28 Закону №1058 розміру пенсії на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
35. Тобто, при достроковому виходу на пенсію, зменшенню підлягає і розмір пенсії, обчислений у мінімальному розмірі згідно із статтею 28 Закону №1058.
36. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 576/1112/17, від 18.03.2020 у справі № 576/26/17-а, від 27.08.2020 у справі № 576/145-17-а.
37. Крім того, у постанові від 31.10.2018 у справі № 148/625/17 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, зазначив наступне:
" <…> на органи Пенсійного фонду покладено функцію здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду та щомісячної державної адресної допомоги, джерелом якої є кошти Державного бюджету України, у зв`язку з чим перекладення обов`язку держави щодо забезпечення усім особам, які досягли пенсійного віку, рівня життя не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом, на солідарно-накопичувальну систему ПФУ суперечить принципам загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та основам соціального захисту.
…
<…> законодавством розмежовано поняття "пенсійні виплати" від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються (або з коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду, який формується за рахунок пенсійних внесків, сплачених учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, або за рахунок Державного бюджету України). Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату.
Держава взяла на себе зобов`язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави.
Саме на виконання своїх зобов`язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови КМУ №265, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" тощо.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності вказані норми матеріального права не суперечать один одному та ч. 3 ст. 46 Конституції України, і лише свідчать про право позивача звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законами про Держбюджет України на відповідний рік.
Відповідно, підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу та задоволення позову, в межах розгляду даної справи, відсутні".
38. Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.
39. Отже, висновок судів про протиправність дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу пенсію на рівні не нижчому прожитковому мінімуму та зобов`язання здійснити нарахування та виплату в розмірі, не меншому ніж мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених виплат, з 01.12.2016 ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
40. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
41. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
42. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -