ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 520/11966/18
адміністративне провадження № К/9901/666/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/11966/18
за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - Інспекція ДАБК) про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Інспекції ДАБК
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019, ухвалене у складі головуючого судді Бабаєва А.І.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Перцової Т.С., суддів Русанової В.Б., Жигилія С.П.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 28.12.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції ДАБК від 14.12.2018 № 3432/0/250-18 "Про заборону експлуатації об`єкту будівництва".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оспорюване рішення Інспекції ДАБК про заборону експлуатації об`єкту будівництва є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено вимоги Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) щодо організації проведення позапланової перевірки об`єкта "Нежитлові приміщення 1-го поверху №№2-1-:-2-7 по АДРЕСА_1", з огляду на те, що вказаний об`єкт у визначений законом спосіб на час перевірки вже був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 27.06.2019 задовольнив позовні вимоги.
3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.11.2019 змінив рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції своєї постанови; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 суд апеляційної інстанції - залишив без змін.
4. 27.12.2019 Інспекція ДАБК звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволені позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою 22.01.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 №642/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Чиркін С.М.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.04.2020 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. У справі, яка розглядається суди встановили, що згідно з направленням для проведення позапланового заходу від 23.11.2018 № 1259-Н, на підставі наказу Інспекції ДАБК від 11.04.2016 №1 та колективного звернення мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 від 14.11.2018, посадовою особою Інспекції ДАБК проведено позаплановий захід на об`єкті: "Нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 2-1-:-2-7 по АДРЕСА_1".
07.12.2018 за результатами проведеної перевірки складено акт № 1259-А, у якому зафіксовано, що власником вказаного нежитлового приміщення є ОСОБА_1 . На момент перевірки будівельні роботи не проводилися, планування приміщень відповідає технічному паспорту, виготовленому ТОВ "Амра Груп", штамп щодо самочинної реконструкції в технічному паспорті відсутній. Об`єкт експлуатується. Порушень не встановлено.
14.12.2018 Інспекцією ДАБК прийнято рішення № 3432/0/250-18, яким заборонено експлуатацію об`єкту будівництва "Нежитлові приміщення 1-го поверху №№2-1-:-2-7 по АДРЕСА_1".
Також суди встановили, що підставою для прийняття рішення про заборону експлуатації нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 2-1-:-2-7 по АДРЕСА_1 слугувала під час перевірки розбіжність між даними щодо вказаного об`єкту містобудування, наявними в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та відомостями щодо цього об`єкту, які зазначені в матеріалах технічної інвентаризації, наданих відповідачу Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ)"Трест Житлобуд-1".
Так, у рішенні відповідача від 14.12.2018 зазначено, що в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, зареєстрований об`єкт "Будівництво житлового будинку; АДРЕСА_1" (замовник - ПАТ "Трест Житлобуд-1", декларація про готовність до експлуатації ХК 143162562725, вересень 2016). Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації житлового будинку, наданих ПАТ "Трест Житлобуд-1", квартира № 2 (розміщення якої відповідає розміщенню перевіряємого об`єкта), загальною площею 73,8 кв.м, 2-х кімнатна, з 2-ма лоджіями, вхід до квартири здійснюється з місць загального користування, окремий вихід з вулиці не передбачений.
Державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С.В. 19.09.2018 проведено державну реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна (індексний номер рішення 43076701): об`єкт "квартира № 2" змінено на "нежитлові приміщення 1-го поверху №№2-1-:-2-7 в літ. "А-16"" (інформація щодо реконструкції зазначеної квартири в Єдиному реєстрі відсутня). Крім того, змінено загальну площу об`єкта з 73,8 кв.м. (житлова площа 36,3 кв.м) на 81,6 кв.м., що підтверджено технічним паспортом, виготовленим ТOB "АМРА ГРУП" (штамп щодо самочинної реконструкції в технічному паспорті відсутній).
З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що об`єкт, який експлуатується, не відповідає матеріалам технічної інвентаризації, наданим ПАТ "Трест Житлобуд-1".
З посиланням на те, що зазначені нежитлові приміщення 1-го поверху №№2-1-:-2-7 по АДРЕСА_1 не прийняті у встановленому порядку до експлуатації відповідачем оспорюваним рішенням, на підставі пункту 9 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI, заборонено експлуатацію зазначеного об`єкту.
Окрім цього суди встановили, що 05.11.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Звєрєвим А.М. прийнято рішення № 43861890 про реєстрацію права власності на зазначені нежитлові приміщення за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 05.11.2018 № 1607.
Не погодившись із вказаним рішенням Інспекції ДАБК про заборону експлуатації об`єкта будівництва, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із протиправності оскаржуваного рішення, оскільки відносно спірного об`єкта нерухомого майна було зареєстровано зміни в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, які були чинними станом на час прийняття оскаржуваного рішення.
11. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за загальним правилом, заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва, у зв`язку з чим такі перевірки можуть стосуватися і збудованого об`єкту. Натомість відповідачем під час перевірки не було виявлено порушень у сфері містобудівної діяльності.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється положеннями законодавства про регулювання містобудівної діяльності. При цьому Інспекція ДАБК зазначає, що сама по собі реєстрація змін об`єкта нерухомого майна не свідчить про прийняття його в установленому порядку до експлуатації.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
16. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
17. Згідно з статтею 1 Закону України від 16.11.1992 №2780-XII "Про основи містобудування" (далі - Закон №2780-XII) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
12. Статтею 6 Закону №2780-XII визначено, що законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність" та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.
13. Органи, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування, наведені у статті 7 Закону №2780-XII, за змістом якої, таке регулювання здійснюється, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
14. Так, у відповідності з положеннями частин першої, другої статті 10 Закону №687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
15. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону №3038-VI.
16. В свою чергу, абзацом четвертим статті 3 Закону №3038-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
17. Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (частина друга статті 4 Закону № 3038-VI).
18. Частинами першою, другою, пунктами 1, 2 частини четвертої статті 41 Закону №3038-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
19. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
20. На виконання приписів названої вище правової норми Закону №3038-VI постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" затверджено Порядок №553, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
21. За змістом пункту 1 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону №3038-VI, здійснює, зокрема, такий орган державного архітектурно-будівельного контролю як Держархбудінспекція.
22. За приписами пунктів 5, 7 вищенаведеного Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
23. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
24. Підставами для проведення позапланової перевірки, окрім іншого, є: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
25. В той же час, за правилами підпунктів 2, 3, 10 пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.
26. Крім того, пунктами 16-20 Порядку №553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
27. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф (пункт 22 Порядку № 553)
28. Таким чином, наведеними вище положеннями законодавства визначено права посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки, підстави для її проведення, строк проведення та обов`язки посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю.
29. Судом апеляційної інстанції встановлено, що припис за результатами перевірки не виносився, протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності не складався, що свідчить про те, що відповідачем під час перевірки не було виявлено порушень у сфері містобудівної діяльності у розумінні Закону № 3038-VI та Порядку № 553.
30. Також, проаналізувавши наведені вище положення статті 41 Закону № 3038-VI та Порядку № 553, колегія суддів зазначає, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил може здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.
31. Тобто, за загальним правилом, такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
32. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва, у зв`язку з чим такі перевірки можуть стосуватися і збудованого об`єкту.
33. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регламентовано, зокрема положенням статті 39 Закону № 3038-VI та прийнятим на реалізацію вказаної норми Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461).
34. Так, за приписами частин першої та другої статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
35. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п`ята статті 39 Закону № 3038-VI).
36. При цьому, відповідно до частини восьмої статті 39 Закону № 3038-VI експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
37. Аналогічні положення закріплені у пунктах 11, 12 Порядку № 461.
38. Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього (пункт 13 Порядку № 461).
39. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що саме на замовника будівництва покладено обов`язок ініціювати питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
40. При цьому, відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності несуть замовники будівництва або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.
41. Експлуатація неприйнятого в експлуатацію об`єкта повинна тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування до початку його експлуатації. Отже, обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, невведених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.
42. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі № 21-433а13.
43. У справі, яка розглядається суди встановили, що згідно із договором дарування від 05.11.2018 № 1607 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачка отримала в дар вказаний вище об`єкт нерухомості, експлуатацію якого заборонено оспорюваним рішенням відповідача, вже із внесеними та зареєстрованими змінами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
44. Беручи до уваги наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не є і не може бути замовником будівництва вказаного об`єкту, не провадить містобудівної діяльності, однак, фактично понесла відповідальність у вигляді позбавлення права експлуатації нежитлових приміщень 2-1-:-2-7 у вказаному будинку, що суперечить вимогам наведеного вище законодавства.
45. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку, що оспорюване рішення Інспекції ДАБК від 14.12.2018 № 3432/0/250-18 про заборону експлуатації об`єкта будівництва прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 3038-VI, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції у незміненій частині, про його протиправність
46. З урахуванням наведеного висновки судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відтак їх рішення не підлягають скасуванню.
47. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд