ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 821/878/17
адміністративне провадження № К/9901/31530/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року (суддя Хом`якова В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (головуючий суддя Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.) у справі за позовом Приватного підприємства "Фенікс і Ко" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В червні 2017 року Приватне підприємство "Фенікс і Ко" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2017 року №0014221201.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначало, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, з огляду на відсутність вини позивача у вчиненні встановленого податковим органом порушення, оскільки кошти на сплату ПДВ за травень 2016 року були ним перераховані своєчасно, а відтак перевищення строку сплати зобов`язання відбулось саме з вини суб`єкта владних повноважень.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшли до висновку, що позивачем у межах строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), перераховано кошти по ПДВ на додатковий спецрахунок й подальші дії з перерахування суми податку повинні були вчиняти саме контролюючий орган та орган Держказначейства; за наведеного, у відповідача не було підстав для застосування до Підприємства штрафної санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов`язання, адже платник податку може нести відповідальність за несвоєчасну сплату податків та зборів, а не за їх зарахування на відповідні рахунки; при цьому, суди відмітили, що саме лише по собі неповідомлення платником реквізитів спецрахунку не повинно нести для нього негативних наслідків у виді застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки та ту обставину, що Підприємством в декларації за травень 2016 року не було зазначено реквізитів спеціального рахунку, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами з`ясовано, що позивач є сільськогосподарським підприємством та платником податків, в тому числі податку на додану вартість.
20 червня 2016 року позивачем подано скорочену (0121) податкову декларацію з ПДВ за травень 2016 року (за спеціальним режимом оподаткування у сфері сільського господарства), в якій Підприємство задекларувало позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного періоду в розмірі 22 835,00 грн., з них: спрямовується до державного бюджету - 11 418,00 грн., спрямовується на спеціальний рахунок суб`єкта спеціального режиму оподаткування - 11 418,00 грн. Графа щодо реквізитів спеціального рахунку не заповнена.
Оскільки сума 11 418,00 грн. на спеціальний рахунок позивача, відкритий для повернення ПДВ, не надійшла, він 29 червня 2016 року звернувся до Каховської ОДПІ та Держказначейства з листами про повернення позитивної різниці ПДВ за травень 2016 року, проте такі його звернення залишились без реагування.
01 серпня 2016 року позивач із зазначеного питання звернувся до Державної фіскальної служби України, після чого 18 серпня 2016 року кошти в сумі 11 418,00 грн. було списано з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ №37528100117537 на рахунок НОМЕР_1.
Посадовими особами Управління проведено камеральну перевірку Підприємства з питань своєчасності сплати податку на додану вартість по коду платежу 14010160 (суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільгосппідприємства згідно статті 209 ПК України) за травень 2016 року, за результатами якої складено акт від 25 квітня 2017 року №763/21-22-12-01/35440809.
Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 57.3 статті 57 ПК України, що виразилось у простроченні термінів сплати грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковою декларацією за травень 2016 року від 20 червня 2016 року №9102190719 в сумі 11 418,00 грн. (строк сплати - 30 червня 2016 року, сплачена - 18 серпня 2016 року, кількість днів прострочення - 49).
Позивач підписав акт перевірки із запереченнями, в яких зазначив, що ще 21 червня 2016 року платіжним дорученням №24 перерахував на спецрахунок №37539100117537, відкритий в Держказначействі України (електрон.адмін.подат.), кошти в сумі 22 836,00 грн. як сплату ПДВ за травень 2016 року.
Управління надало відповідь на заперечення (лист від 18 травня 2017 року №1871/10/21-22-12-01-08), в якій повідомило, що в декларації за травень 2016 року Підприємством не зазначено реквізитів спеціального рахунку.
На підставі висновків акту перевірки Управлінням 24 травня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0014221201, згідно з яким Підприємству нараховано штраф в сумі 2 283,60 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 11 418,00 грн. на 49 днів.
Не погодившись із прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначеній у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідальність платників податків при затримці сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом встановлених строків встановлена пунктом 126.1 статті 126 ПК України, за змістом якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Разом з тим, згідно з пунктами 209.1 та 209.2 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена, зокрема, за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків.
Сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у підпункті "а" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для здійснення операцій з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) (підпункт "а" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 статті 209 ПК України).
Відповідно до підпункту 209.2.2 пункту 209.2 статті 209 ПК України кошти, зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах: а) з рахунків, зазначених у підпункті "а" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті: 50 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 50 відсотків - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
За змістом підпункту 209.2.3 пункту 209.2 статті 209 ПК України для перерахування до державного бюджету коштів, зарахованих на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з рахунків платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначених у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, зазначена у податковій декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. Суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Сільськогосподарські підприємства - суб`єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у системі електронного адміністрування податку, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду (підпункт 209.2.4 пункту 209.2 статті 209 ПК України).
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що позивачем в межах строку, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 ПК України, а саме 21 червня 2016 року платіжним дорученням №24 перераховано на рахунок №37539100117537, відкритий в Держказначействі України (електрон.адмін.подат.), кошти як сплату ПДВ за травень 2016 року, однак останні в розмірі 11 418,00 грн. були списані з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ №37528100117537 на рахунок НОМЕР_1 лише 18 серпня 2016 року після звернення до Державної фіскальної служби України.
За наведеного та установленого факту, що позивачем своєчасно, тобто у строки, визначені ПК України, сплачено на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ достатню суму коштів на погашення узгоджених грошових зобов`язань з ПДВ за травень 2016 року, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, суди дійшли висновку, що несвоєчасне перерахування податку на спецрахунок Підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування (сільськогосподарського підприємства), дії щодо чого вчиняються контролюючим органом та органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не свідчить про допущення позивачем протиправної бездіяльності та не зумовлює покладення на Підприємство відповідальності за несвоєчасну сплату податку; незазначення ж у звітності реквізитів спеціального рахунку не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.
Водночас слід звернути увагу й на безпідставне посилання в акті перевірки про порушення Підприємством вимог пункту 57.3 статті 57 ПК України, адже спірне грошове зобов`язання було ним нараховане самостійно, а відтак в будь-якому випадку до питання строку його сплати підлягали застосуванню положення пункту 57.1 статті 57 ПК України, що було правильно враховано судами попередніх інстанцій.
Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів по суті погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд