Постанова суду № 816/687/17 від 07.12.2021 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 816/687/17

адміністративне провадження № К/9901/48060/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №816/687/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 (суддя Довгопол М.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 (головуючий суддя Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Дюкарєва С.В.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, позовні вимоги - задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Полтавській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі №816/687/17.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на результати проведеної перевірки, якою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що належним чином зафіксовані в акті перевірки, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Відповідач вказує, що в ході перевірки документи щодо підтвердження відвантаження товару частково не надані, а товарно-транспортні накладні, що надані до перевірки, складені з порушенням вимог чинного законодавства, без зазначення обов`язкових реквізитів, що унеможливлює підтвердити факт транспортування товару. Відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що висновки, викладені в них не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договорів, укладених між позивачем та контрагентами, що підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу припущення. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Крім того, податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.

З урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заявлене клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником підлягає задоволенню.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 21.11.2016 по 24.01.2017 ГУ ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ІПК Полтавазернопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.

За результатами перевірки складено акт №37/16-31-01-10/31059651 від 31.01.2017 /а.с.26-92, т.1/, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

п.123.2 статті 123, п.п.192.1.1 п.192.1 статті 192, п.198.1, п.198.2 статті 198, п. 201.1 статті 201, статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1144864грн;

п.123.2 статті 123, п.п. 192.1.1, п. 192.1 статті 192, п.198.1, п.198.2 статті 198, п. 201.1 статті 201, статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду у сумі 168349грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 27.02.2017 винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000981401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий-червень 2016 року у загальній сумі 168349грн /а.с. 96 - 97, т.1/;

№0000991401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1431080грн в тому числі 1144864грн - за податковим зобов`язанням, 286216грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 94, т.1/.

Вважаючи податкові повідомленнями-рішенням протиправними, Товариство звернулося з позовом до суду про їх скасування.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000981401 від 27.02.2017 та податкове повідомлення-рішення №0000991401 від 27.02.2017 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов`язання в розмірі 748379грн, штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 118285грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд, переглянувши постанови суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів (пункт 135.3 статті 135 ПК України).

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає: дохід від реалізації товарів.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.1 статті 135 ПК України визначено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" (ідентифікаційний код 31059651) зареєстроване як юридична особа 31.08.2000, як сільськогосподарське підприємство - суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.11.2009.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Суди вказали, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000981401 від 27.02.2017, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий-червень 2016 року у загальній сумі 168349грн слугували висновки акту перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ "Агроінтелект Н" у розмірі 168349грн.

За висновками перевірки, операції з придбання товарів у ТОВ "Агроінтелект Н" мали не товарний характер, надані позивачем первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.

На підставі матеріалів справи з`ясовано, що між ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" (покупець) та ТОВ "Агроінтелект Н" (постачальник) 01.02.2016 укладено договір поставки №5, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість (т.2, а.с. 160-164).

Суди вказали, що факт приймання-передачі товару в ході виконання зазначеного договору поставки підтверджено видатковими накладними (т. 2, а.с. 165 - 208), які підписано від постачальника директором ТОВ "Агроінтелект Н" Назаровим Р.Д., а від позивача уповноваженими представниками за довіреностями, реквізити яких зазначено у видаткових накладних. Крім того, сторонами підписано акт надання послуг №144 від 15.04.2016 (т. 2, а.с. 176).

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено платіжні доручення з відмітками банківської установи (т. 28, а.с. 24-31). Також в акті перевірки зафіксовано, що станом на 30.06.2016 обліковувалася кредиторська заборгованість в сумі 206385,63грн.

Транспортування товару від ТОВ "Агроінтелект Н" до позивача здійснено постачальником ТОВ "Агроінтелект Н" автомобілем Opel Vivaro НОМЕР_1, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за формою 1-ТН, копії яких наявні в матеріалах справи (т.6, а.с. 108, 119, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 188, 191, 196-197, 203, 206, 223, 234; т.7, а.с. 1, 10, 23, 28, 33, 40, 49, 52, 55, 58, 60, 62, 64, 69, 71, 73, 76, 79, 86, 88, 91, 96, 98, 112, 124, 146).

У свою чергу, ТОВ "Агроінтелект Н" виписано податкові накладні: на загальну суму 1010090,27грн, в тому числі ПДВ - 168348,37грн (т.2, а.с. 209-250; т.3, а.с. 1).

Зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкових накладних ТОВ "Агроінтелект Н" в акті перевірки не зазначено та судовим розглядом не встановлено.

На час складення податкових накладних ТОВ "Агроінтелект Н" було зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності якої - оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (т. 28, а.с. 89 - 90). Наявність у ТОВ "Агроінтелект Н" статусу платника ПДВ на час складання податкових накладних контролюючим органом не заперечується.

Придбані у ТОВ "Агроінтелект Н" товари використано позивачем у господарській діяльності шляхом їх списання у виробництво, що підтверджується залученими до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю (т. 6, а.с. 107), а також копіями накладних внутрішньогосподарського призначення, дефектних актів та лімітно-забірних карток Запчастини використано позивачем для ремонту техніки, яка знаходиться у користуванні позивача відповідно до умов договорів оренди майна, укладених з ТОВФ "Астарта-Київ" від 01.04.2011 №5/0411/06, з ТОВ АО "Цукровик Полтавщини" від 01.04.2013 №01/04-АФ, а також перебуває у власності, про що свідчить копія договору купівлі-продажу від 17.12.2015 №80, укладеного з ТОВ "Княжа Авіла" (т.6, а.с. 144-159).

В обґрунтування своєї позиції, податковий орган вказував про непідтвердження транспортування товару з огляду на те, що до кожної поставки товарів, окрім товарно-транспортних накладних, надано товарно-транспортні накладні Нової пошти із зазначенням опису відправлення: запчастини, документи, місто відправлення: Орихів, назва фірми відправника: ТОВ "Агроінтелект Н".

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН здійснювалося перевезення товару, тоді як згідно з експрес-накладними ТОВ "Нова пошта" здійснювалося пересилання документів на товар, про що свідчить зазначений в них повний опис відправлення - "документи" та вага поштового відправлення - 0,1 кг (т. 27, а.с. 66 - 85).

Твердження податкового органу про сумнівність поставки з огляду на те, що водієм транспортного засобу є директор ТОВ "Агроінтелект Н" Назаров Р.Д., судами відхилено за необґрунтованістю.

Крім того, суди зазначили, що сертифікати якості не є первинними документами бухгалтерського обліку, відтак їх відсутність не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Враховуючи викладене, а також наявні в матеріалах справи докази, суди дійшли висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом у період, який перевірявся, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин, суди констатували, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий-червень 2016 року у загальній сумі 168349грн., є необґрунтованим та таким, що прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Також, у цій справі, податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2017 №0000991401 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1ʼ 431ʼ 080грн, в тому числі 1ʼ 144ʼ 864грн - за податковим зобов`язанням, 286216грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган вважав неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій, які не мали реального характеру: з ПП "Харківтракторсервіс" за червень 2015 року, з ТОВ "Науковий центр з енергозбереження" за червень 2015 року, у серпні 2015 року, у жовтні 2015 року, у грудні 2015 року, у вересні 2015 року, з ТОВ "Компані Плазма" за серпень 2015 року, з ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" у жовтні 2015 року;

Відповідач вказував про завищення податкового кредиту за рахунок отриманих, але не проведених в податковому обліку та деклараціях відповідних звітних (податкових) періодів від постачальників товарів, робіт, послуг ТОВ "Агробудівельний альянс "Астра", ТОВ "Спецшина", ТОВ "Промкабель-Електрика", ПАТ "Полтавагаз" розрахунків коригування сум податку на додану вартість на загальну суму 10212грн;

Зазначав про порушення пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 343510грн. за лютий 2015 року по взаємовідносинах з компанією "Semences Prograin Incorporated" (Канада).

За наслідками судового розгляду, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000991401 від 27.02.2017 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов`язання в розмірі 748379грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 118285грн.

З`ясовуючи правомірність висновку контролюючого органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ПП "Харківтракторсервіс", ТОВ "Науковий центр з енергозбереження", ТОВ "Компані Плазма"; ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" за червень 2015 року, серпень - грудень 2015 року, суди попередніх інстанцій встановили наступне.

21.09.2015 між ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" та ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" (замовник) укладено договір №67/09/15 про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк), згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника надати послуги з перевезення вантажів (цукровий буряк) власним або залученим автотранспортом. За змістом договору, сторони домовилися, що на підставі товарно-транспортних накладних (інших документів, погоджених сторонами) уповноважені представники сторін один раз на 10 календарних днів проводять звірку обсягу наданих послуг та підписують акти приймання-передачі наданих послуг.(т.1, а.с.224-230).

Сторонами договору підписано також додатки до договору (т. 28, а.с. 146 - 154; т. 29, а.с. 235 - 238), зокрема, заявки на перевезення вантажу (додаток № 1 до договору (т. 29, а.с. 235 - 238), тарифи на перевезення вантажу (додаток № 2 (т. 28, а.с. 146), акт заміру відстаней (додаток № 3 (т. 28, а.с. 147 - 149)).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючим органом заперечується право позивача на податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" на загальну суму 2ʼ 698ʼ 601,70грн, у тому числі ПДВ - 449766, 95грн. (т.1, а.с. 33).

У ході виконання договору про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" складено податкові накладні з номенклатурою товарів/послуг - "надання послуг з перевезення цукрових буряків вантажним автотранспортом" на загальну суму ПДВ 449766,95грн. (т. 1, а.с. 239, 241).

Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні витяги з ЄРПН (т. 1, а.с. 240, 242).

Зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкових накладних ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" в акті перевірки не зазначено та під час судового розгляду не встановлено.

Таким чином, факт надання ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" послуг з перевезення цукрових буряків у жовтні 2015 року підтверджено актами виконаних робіт. До вказаних актів сторонами договору підписано реєстри товарно-транспортних накладних (т. 28, а.с. 55 - 65, 112 - 126). На підтвердження факту перевезення позивачем під час судового розгляду справи також надано товарно-транспортні накладні.

Зміст акту перевірки свідчить, що контролюючим органом викладено зауваження до товарно-транспортних накладних у зв`язку з тим, що у графі водій не зазначено номер посвідчення водія виконавця, що передбачено умовами договору, а також відсутній відтиск печаті перевізника. Крім того, зауважено, що згідно бази "ДАІ" за ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" не обліковуються авто, зазначені в наданих до перевірки ТТН (т.1, а.с. 34).

Апеляційний суд зазначив, що відсутність номеру посвідчення водія у товарно-транспортній як первинному документі бухгалтерського обліку не може бути підтвердженням нездійснення господарської операції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вказала, що надані позивачем під час судового розгляду справи товарно-транспортні накладні дають змогу визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, а також ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні такої господарської операції.

Крім того представником позивача зауважено, що в окремих випадках водії не підписували товарно-транспортні накладні, оскільки навантажування цукрового буряку відбувалось у полі, де була відсутня можливість зважування вантажу. Отже, на момент прийняття до перевезення вага буряку була невідома і могла бути визначена тільки розрахунково. Точна вага (нетто та брутто) визначалась лише на бурякопункті після зважування і розвантаження автомобіля (т.28, а.с.141-145). Наявність вагів у користуванні позивача підтверджується копією договору оренди від 01.03.2012 №02/03-ЦЗ, укладеного з ТОВ АО "Цукровик Полтавщини", переданого згідно акту прийому-передачі та додатку №1 такого договору, що долучені до матеріалів справи (т.28, а.с. 183-222; т.29, а.с. 244-250; т. 30, а.с. 1 - 11).

Враховуючи наявні у справі докази, слід вказати, що допущення помилок в оформленні первинних документів не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Цукровий буряк перевозився ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" з полів, які перебувають у користуванні позивача, та з полів третіх осіб, з якими позивачем укладено договори переробки цукрового буряку, на виконання яких складено видаткові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т.3, а.с.164-227; т.28, 158-176), що відповідачем не заперечується.

Як вбачається з наданої на вимогу суду першої інстанції інформації РСЦ в Полтавській області щодо транспортних засобів, зазначених в ТТН, у певній частині власниками транспортних засобів є особи, вказані як водії у ТТН (т. 30, а.с. 119 - 207).

Пояснення позивача щодо економічної доцільності залучення перевізників підтверджено бухгалтерськими документами (оборотно-сальдовими відомостями по відповідним рахункам) (т. 27, а.с. 216 - 240).

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Сузір`я Бізнесу України" з перевезення вантажів (буряку) мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності.

Судовим розглядом також встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Харківтракторсервіс" (постачальник) укладено договір поставки від 27.04.2015 №57/04/15 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити грошові кошти за запасні частини до спецтехніки, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого буде визначено у видаткових накладних (т.2, а.с.51-54).

У ході виконання Договору ПП "Харківтракторсервіс" складено податкові накладні на загальну суму 60150грн., в тому числі ПДВ 10025грн. (т.2, а.с. 73-86).

Зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкових накладних ПП "Харківтракторсервіс" в акті перевірки не зазначено та під час судового розгляду справи не встановлено.

На час складення податкових накладних ПП "Харківтракторсервіс" було зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності якої - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (т. 28, а.с. 94 - 96). Наявність у ПП "Харківтракторсервіс" статусу платника ПДВ на час складення податкових накладних контролюючим органом не заперечується.

Отже, наведені податкові накладні є підставою для віднесення визначеної в них суми ПДВ до складу податкового кредиту покупця за умови підтвердження фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судовим розглядом встановлено, що факт придбання позивачем у ПП "Харківтракторсервіс" товарів підтверджено видатковими накладними (т.2, а.с. 55-66), товарно-транспортними накладними ТОВ "Нова Пошта" (т.2, а.с. 67 - 72), платіжними дорученнями щодо оплати товару, отриманого від ПП "Харківтракторсервіс" (т.2, а.с.87-93; т.28, а.с. 3-9).

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на те, що в одних товарно-транспортних накладних в графі "відправник" зазначено м. Харків, а в інших - Василівка (Запорізька область), при тому, що ПП "Харківтракторсервіс" знаходиться на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова, суди зазначили, що вказані обставини жодним чином не свідчать про неповні або неправдиві відомості у документах, оскільки суб`єкт господарювання не обмежений у здійсненні господарської діяльності територією, де зареєстровано його місцезнаходження, а, відтак, відправлення товару з іншого населеного пункту не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, умовам договору поставки від 27.04.2015 №57/04/15.

Придбані товари використано позивачем у господарській діяльності шляхом їх списання у виробництво, що наведено в аналітичній таблиці та підтверджено залученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями накладних на переміщення, актів списання ТМЦ (т.3, а.с 228-236; т.4, а.с. 74-114).

Зазначені товари використано на ремонт транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні позивача згідно з умовами договорів оренди, укладених з ТОВ "АО "Цукровик Полтавщини" (т.3, а.с. 237-243; т.4, 1-73, 116-131). На підтвердження необхідності проведення поточного ремонту переданих в оренду транспортних засобів до матеріалів справи також долучено копії дефектних актів (т.4, а.с.132-143).

Факт придбання позивачем та подальшого використання товарів, отриманих від ПП "Харківтракторсервіс", відображено у бухгалтерському обліку позивача, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 (т.4, а.с. 115).

Податковий орган посилався на те, що згідно дослідження ланцюга постачання контрагенти ПП "Харківтракторсервіс" здійснюють реалізацію продукції, відмінної від реалізованої ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", що свідчить про факт підміни товару та нереальності господарських операцій.

Суди зауважили, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе відповідний платник податків, а право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

При цьому, контролюючим органом не встановлено замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди.

Розглянувши посилання контролюючого органу на інформацію, викладену в службовій записці Основ`янської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відносно ПП "Харківтракторсервіс" (відсутність за податковою адресою), суд апеляційної інстанції зауважив, що результати опрацювання зібраної податкової інформації не містять аналізу первинних документів ПП "Харківтракторсервіс", натомість ґрунтуються лише на відомостях, які зберігаються в інформаційних базах контролюючих органів (ІС "Податковий блок", Архів електронної звітності (ЄРПН), підсистема 2.19 АС Аудит та ін..), відтак, висновки таких результатів не можуть бути належними доказами нереальності господарських операцій ПП "Харківтракторсервіс" з позивачем.

Враховуючи викладене, суди констатували, що господарські операції між позивачем та ПП "Харківтракторсервіс" підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що між ТОВ "ІПК Полтавазернопродукт" (покупець) та ТОВ "Компані Плазма" (постачальник) укладено договір поставки від 07.07.2015 №10/07/15, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію (обладнання) в асортименті, кількості та ціні, вказаних у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору (т.2, а.с.94-95).

У специфікації №1 до договору поставки сторонами договору погоджено номенклатуру, кількість та ціну товару, а саме: механізм, манометр котловий, кран трьохходовий, папір діаграмний, манометр, манометр, термометр, регулятор - на загальну суму 80089грн. 58коп., в тому числі ПДВ 13348грн. 26коп. (т.2, зв. а.с. 95).

У ході виконання вказаного договору ТОВ "Компані Плазма" складено податкові накладні (т.2, а.с. 73-86).

Зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкових накладних ТОВ "Компані Плазма" в акті перевірки не зазначено та судовим розглядом не встановлено.

На час складення податкових накладних ТОВ "Компані Плазма" було зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності якої - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (т. 28, а.с. 91 - 93). Наявність у ТОВ "Компані Плазма" статусу платника ПДВ на час складення податкових накладних контролюючим органом не заперечується.

Судовим розглядом встановлено, що факт придбання позивачем у ТОВ "Компані Плазма" товарів підтверджено видатковою накладною (т.2, а.с. 98), платіжними дорученнями щодо оплати товару, згідно з якими розрахунок між сторонами договору здійснено у повному обсязі (т.28, а.с. 1- 2).

Доводи в акті перевірки про те, що видаткова накладна не містить місце складання видаткової накладної та номер і дату довіреності уповноваженої особи від покупця, якою отримано товар, судами відхилено, з огляду на те, що допущення помилок в оформленні документів не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суди констатували, що з видаткової накладної №1423 від 10.08.2015 можливо встановити зміст господарської операції, осіб, які брали участь у її здійсненні.

Відносно зауважень контролюючого органу щодо відсутності у видатковій накладній номера і дати довіреності уповноваженої особи від покупця, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що у видатковій накладній №1423 від 10.08.2015 містяться дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, - покупця, а саме, у графі "отримано" зазначено посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримала товар від ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" - начальник КВПіА Сліпчун А.В., підпис якого скріплено печаткою товариства.

Відповідно до Штатної розстановки організації ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" вказана особа є начальником цеху відділу КВПіА виробничого підрозділу "Глобинський ЦЗ" ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" (т.27, а.с. 106).

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товару здійснювалося ПП "Нічний експрес", що підтверджується вантажною декларацією №6566595 (т.2, а.с. 101).

Придбані товари використано у господарській діяльності позивача шляхом їх списання у виробництво, що викладено в аналітичній таблиці та підтверджено залученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями накладних на переміщення, актів списання ТМЦ та дефектних актів (т. 5, а.с. 241-251; т.6, а.с. 1,4-5).

Судами розглянуто зауваження в акті перевірки про те, що до перевірки не надано актів приймання-передачі на товар та документів на підтвердження оприбуткування придбаного товару на склад позивача,

Суди вказали, що в ході виконання договору №10/07/15 від 07.06.2015 сторонами складено видаткову накладну, якою засвідчено перехід товару від продавця до покупця, відтак, відсутність актів приймання-передачі не спростовує факт здійснення господарської операції. Крім того, контролюючим органом не конкретизовано документи, які не було надано позивачем на підтвердження оприбуткування придбаного товару на склад позивача, натомість в ході розгляду справи позивачем надано усі документи, що свідчать про оприбуткування товару.

Отже, враховуючи викладене, судами сформовано висновок, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Компані Плазма" підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності, мали реальний характер.

За таких обставин, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту за липень - серпень 2015 року суму ПДВ в загальному розмірі 13348,27грн. за наслідками господарських операцій із ТОВ "Компані Плазма".

Касаційний суд зауважує, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника. Слід відзначити, що платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суди дійшли правомірного висновку, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню в частині включення контролюючим органом до основного зобов`язання суми ПДВ в розмірі 265027грн. по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ "Науковий центр з енергозбереження" суди встановили наступне.

Позивачем як сільськогосподарським підприємством, яке зареєстроване суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.11.2009 (т.1, а.с.99-100), включено суми ПДВ за наслідками господарських операцій з ТОВ "Науковий центр з енергозбереження" до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ в розмірі 52975грн. та до спеціальної декларації з ПДВ в розмірі 265027грн., що встановлено в акті перевірки (т. 1, зв.а.с. 44), а також підтверджується розрахунком зобов`язань до акту перевірки (т. 3, а.с. 91 - 92).

Відповідно до пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно зі спеціальним режимом оподаткування, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, для спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств характерні, зокрема, такі особливості: кошти, які сплачуються платником податків, акумулюються на його спеціальному рахунку, відкритому в установах банків та/або в органах Державного казначейства України (абзац другий пункту 209.2 статті 209 ПК).; кошти платник податків має використовувати лише у конкретно встановлених законодавством цілях - для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (абзац перший пункту 209.2 статті 209 цього Кодексу); за нецільове використання таких коштів платник податків притягується до відповідальності (пункт 123.2 статті 123 ПК України).

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 статті 11 ПК України, спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом. Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб`єктів. За пунктом 11.3 цієї статті, спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, на платника податку покладається обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податкове та митне законодавство передбачає пільги, за яких можливе звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплати ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПК України. Згідно з зазначеним пунктом, підставами для податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб`єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак, ця пільга на них не поширюється і не звільняє їх від виконання інших обов`язків у разі настання обставин, з якими Податковий кодекс пов`язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком.

Крім того, та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов`язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком.

Водночас, виходячи зі змісту норм Податкового кодексу України, платники зі спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), а відтак вказана сума ПДВ (як і сума її заниження) не є податковим зобов`язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, та на неї не може бути виставлене податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин, визначення відповідачем позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість, включеного до спеціальної декларації з ПДВ є безпідставним.

Завищення податкового кредиту стосувалося сум ПДВ, що відображені у сільськогосподарській декларації позивача, тому податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму податкового зобов`язання в сумі 10 212грн. не ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

................

Перейти до повного тексту