ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа №520/7192/20
адміністративне провадження № К/9901/10886/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 520/7192/20
за позовом приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Спортек"
до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Харківської міської рада,
про визнання недійсною постанов,
за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Спортек"
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді: Макаренко Я.М., суддів: Калиновського В.А., Мінаєвої О.М.,
І. Суть спору
1. У червні 2020 року приватне акціонерне товариство "Торговий дім "Спортек" (далі - позивач, АТ "Торговий дім "Спортек") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Міжрайонний ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Харківської міської рада (далі - також третя особа), у якому просило:
1.1. визнати недійсною постанову Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 22 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі: 14892,00 грн та накладання штрафу у розмірі 124,80 грн по виконавчому провадженню № 57441191 від 18 жовтня 2018 року, винесену при примусовому виконанні наказу Господарського суду Харківської області №922/1052/18 від 05 вересня 2018 року;
1.2. визнати недійсною постанову Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 06 травня 2020 року про накладання штрафу по виконавчому провадженню № 57441191 від 18 жовтня 2018 року, винесену при примусовому виконанні наказу Господарського суду Харківської області №922/1052/18 від 05 вересня 2018 року.
2. 07 вересня 2020 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про зміну (уточнення) позовних вимог, в якій він просив скасувати постанову Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 22 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн по виконавчому провадженню №57441191 від 18 жовтня 2018 року, винесену при примусовому виконанні наказу Господарського суду Харківської області №922/1052/18 від 05 вересня 2018 року.
3. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виходячи зі змісту приписів Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" щодо термінів передачі у користування земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за договором оренди земельних ділянок і термінів виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою, є унеможливим виконання судового наказу Господарського суду Харківської області № 922/1052/18 від 05 вересня 2018 року у передбачений частиною шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" строк - 10 робочих днів, який зазначено державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 жовтня 2018 року. Тому 29 жовтня 2018 року позивач звернувся із заявою до відповідача про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, проте відповіді на вказану заяву не отримав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до АТ "Торговий дім "Спортек" про зобов`язання відповідача протягом шести місяців з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,9849 га по проспекту Гагаріна, 183, корпус А у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в державному земельному кадастрі.
5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2018 (справа № 922/1052/18) позов задоволено частково. Зобов`язано АТ "Торговий дім "Спортек" (61009, м. Харків, просп. Гагаріна, 183, корпус А, код ЄДРПОУ 01555289) забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,9849 га по проспекту Гагаріна, 183-А у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. В решті позову - відмовлено.
6. Постановою головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області від 19 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57441191, із зазначенням про необхідність виконання рішення суду боржником протягом 10 робочих днів.
7. Постановою від 22 жовтня 2018 року (ВП № 57441191) стягнуто з АТ "Торговий дім "Спортек" виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн.
8. 29 жовтня 2018 року позивач звернувся до Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області із заявою, в якій повідомив державного виконавця, що відповідно до положень статті 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою зобов`язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором; максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. АТ "Торговий дім "Спортек" 04 вересня 2018 року укладено відповідний договір про розробку документації із землеустрою. У зазначеній заяві позивач просив відповідача звернутися до Господарського суду Харківської області в рамках справи №922/1052/18 із заявою про встановлення порядку виконання рішення. У разі відмови у задоволенні вказаної заяви, позивач просив надати обґрунтовану письмову відповідь.
9. 24 січня 2020 року головним державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанови про передачу виконавчого документу, - наказу №922/1052/18, виданого 05 вересня 2018 року Господарським судом Харківської області у строк до 24 січня 2020 року.
10. Постановою від 24 січня 2020 року прийнято виконавче провадження № 57441191 з примусового виконання наказу №922/1052/18.
11. Постановою від 06 травня 2020 року за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника встановити певні дії на ПАТ "Торговий дім "Спортек" накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та поперджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
12. Постановою від 06 травня 2020 (ВП №57441191) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
13. Постановою від 12 травня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку АТ "Торговий дім "Спортек".
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області від 22 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн та від 06 травня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн по виконавчому провадженню №57441191. В іншій частині позову - відмовлено.
15. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є, зокрема, фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачає вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.
15.1. Встановивши, що державним виконавцем не вчинялися дії, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження", з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову, шляхом визнання протиправними та скасування постанов Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн та від 06 травня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
16. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, покликаючись на правову позиції Верховного Суду, висловлену у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19, суд апеляційної інстанції зазначив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
17.1. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що відповідно до частини дев`ятої статті 27 України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак доказів виконання рішення Господарського суду Харківської області від 13 серпня 2018 року у справі № 922/1052/18 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем не надано.
17.2. Доводи позивача щодо відсутності підстав для стягнення виконавчого збору у зв`язку із неможливістю фізично виконати рішення Господарського суду Харківської області від 13 серпня 2018 року у справі № 922/1052/18 у десятиденний строк з моменту відкриття виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки вказані обставини не впливають на прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, яка виноситься разом із постановою про відкриття виконавчого провадження.
17.3. На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн винесена відповідачем із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", тому відсутні підстави для її скасування та, відповідно, для задоволення позовних вимог в цій частині.
17.4. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що позивач скористався своїм правом та зменшив позовні вимоги шляхом виключення вимог про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 06 травня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн по виконавчому провадженню № 57441191 у зв`язку зі сплату вказаного штрафу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення вимог статті 9 КАС України судом першої інстанції, який розглянув вимоги, що не були заявлені позивачем після їх зменшення. А тому суд апеляційної інстанції визнав таким, що підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною та скасування означеної постанови державного виконавця.
IV. Касаційне оскарження
18. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 29 березня 2021 року.
19. У касаційній скарзі скаржником зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами. Одночасно заявник касаційної скарги зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 10, 27, 39, 63 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.
19.1. Так, скаржник наполягає, що за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Отже підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби. Скаржник також доводить, що згідно із положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачає вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору. Таким чином, на переконання скаржника, спірна постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає вимогам статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
20. Також у касаційній скарзі позивач стверджує, що у зв`язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 10, 27, 39, 63 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19, в якій, у свою чергу, не враховано норм статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України "Про землеустрій".
20.1. Скаржник звертає увагу, що за змістом наведених положень Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій", якими визначено терміни передачі у користування земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за договором оренди земельних ділянок і терміни виготовлення відповідної технічної документації із землеустрію, є неможливим виконання судового наказу Господарського суду Харківської області №922/1052/18 від 05 вересня 2018 року в установлений державним виконавцем на підставі статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" десятиденний строк. При цьому, на думку скаржника, з огляду на положення частини шостої статті 26 та частини першої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення суду. Скаржник доводить, що загальною ознакою правової відповідальності для накладання державним виконавцем виконавчого збору на боржника по примусовому виконанню рішення суду немайнового характеру є наявність вини. В даному ж випадку вина боржника (позивача) відсутня, оскільки рішення не було виконано з причин, які не залежали від волі боржника, оскільки виконати рішення у десятиденний строк з моменту відкриття виконавчого провадження неможливо.
21. Крім того, скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 300, 301, 304, 306, 313 КАС України, у зв`язку з чим справу розглянуто за відсутності позивача, якого не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання з моменту відкриття провадження, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд. Скаржник зазначає, що наведені обставини призвели також до порушення права позивача на ефективний захист у суді, а саме можливості на складання процесуальних документів (відзиву, заперечення тощо на апеляційну скаргу Харківської міської ради).
22. У касаційній скарзі представник позивачки просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інтенції.
23. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника позивача.
24. 07 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В. відкрито касаційне провадження та витребувано із Харківського окружного адміністративного суду матеріали справи № 520/7192/20.
25. 23 квітня 2021 року справа № 520/7192/20 надійшла до Верховного Суду.
26. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
29. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.
30. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закону України "Про виконавче провадження" 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
31. Згідно зі статтями 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
31.1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
32. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону № 1403-VIII).
33. Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
34. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
36. Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
37. Так, відповідно до частин першої та третьої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
37.1. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
38. Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
39. Частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
40. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону № 1404-VIII).
41. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
42. Абзацом першим частини шостою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
43. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначено статтею 63 Закону № 1404-VIII.
43.1. Так, частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
43.2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
43.3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII).