ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 340/588/20
адміністративне провадження № К/9901/22709/21, № К/9901/22714/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 340/588/20
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації Стоян Олени Геннадіївни, Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу,
за касаційними скаргами Міністерства юстиції України, Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т.І., суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, МЮ України), Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації Стоян Олени Геннадіївни (далі - відповідач-2, ГТУЮ у Кіровоградській області), Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач-3, Південно-східне МУМЮ (м. Дніпро), у якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ МЮ України "Про звільнення" від 23 грудня 2019 року№4168/к;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГТУЮ у Кіровоградській області з 26 грудня 2019 року;
1.3. стягнути з МЮ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що вважає наказ МЮ України "Про звільнення" від 23 грудня 2019 року№4168/к, яким її звільнено з посади незаконним, оскільки мала місце не ліквідація юридичної особи публічного права ГТУЮ у Кіровоградській області, а її реорганізація з переходом майна, прав та обов`язків до Південно-східного МУМЮ (м. Дніпро). На переконання позивачки, при її звільненні не були дотримані гарантії, передбачені трудовим законодавством. Так, МЮ України у порушення вимог статей 40, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не запропонувало позивачці вакантні посади у новоутвореній установі.
3. Заперечуючи проти задоволення позову, МЮ України та ГТУЮ у Кіровоградській області у відзивах на позовну заяву наполягали, що звільнення позивачки відбулося із дотриманням вимог Закону України "Про державну службу" від10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
4. ОСОБА_1 працювала в органах юстиції з 2014 року.
5. Згідно з наказом від 11 червня 2019 року №1711/к позивачка призначена на посаду першого заступника начальника ГТУЮ у Кіровоградській області.
6. 09 жовтня 2019 року Кабінетом Міністрів України (далі - КМ України) прийнято постанову № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" (далі - Постанова № 870), якою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МЮ України за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 цієї Постанови) та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи МЮ України за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2 Постанови).
6.1. До Переліку територіальних органів МЮ України, що ліквідуються згідно з додатком 1 включено ГТУЮ у Кіровоградській області.
6.2. До Переліку міжрегіональних територіальних органів МЮ України, що утворюються згідно з додатком 2 включено Південно-Східне МУМЮ (м. Дніпро).
7. На виконання Постанови № 870 МЮ України 16 жовтня 2019 року видано наказ № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України".
8. 25 жовтня 2019 року позивачку попереджено про наступне припинення державної служби на підставі пункту1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Кіровоградській області.
9. 24 грудня 2019 року, керуючись положеннями статті 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Кіровоградській області на підставі Постанови № 870, позивачка направила на ім`я в.о. Державного секретаря МЮ України заяву з проханням перевести її на посаду першого заступника начальника Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро), однак відповіді на зазначену заяву не отримала.
10. Наказом МЮ України "Про звільнення" від 23 грудня 2019 року №4168/к ОСОБА_1 звільнена з займаної посади з 26 грудня 2019 року, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Кіровоградській області, з припиненням державної служби.
11. ГТУЮ у Кіровоградській області, виконуючи свої повноваження, керувалося Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом МЮ України від 23 листопада 2011 року № 1707/5, зареєстрованим в МЮ України 23 червня 2011 року за №759/19497 (далі - Положення № 1707/5).
12. Згідно з наказом МЮ України від 23 жовтня 2019 року №3228/5 у тексті Положення № 1707/5 слова "Головне територіальне управління юстиції" в усіх відмінках і числах замінено словами "міжрегіональне управління" у відповідних відмінках і числах.
13. Південно-Східне МУМЮ (м. Дніпро) діє на підставі Положення № 1707/5.
14. Згідно зі штатним розписом Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) на 2019 рік від 04 листопада 2019 року та від 28 грудня 2019 року, до нього входили посади першого заступника начальника міжрегіонального управління, заступників начальників міжрегіональних управлінь, а також посади у різних управліннях, які очолюють відповідні керівники.
15. У матеріалах справи наявний лист Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро), в якому зазначено про те, що працівників ГТУЮ у Кіровоградський області на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України звільнено за переведенням для подальшої роботи у Південно-Східному МУМЮ (м. Дніпро).
16. 16 квітня 2021 року в ЄДРПОУ внесено запис про ліквідацію ГТУЮ у Кіровоградській області.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
17. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.
18. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що спірний наказ про звільнення позивачки з посади з припиненням державної служби відповідає вимогам статті 22 Закону № 889-VIII та не порушує вимог частини другої статті 40, частин другої, третьої статті 49-2 КЗпП України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів частини п`ятої статті 40 КЗпП України та статей 3, 5 Закону № 889-VIII. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем дотримано вимоги частини першої статті 49-2 КЗпП України щодо належного персонального попередження позивачки не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення. За наведених обставин, на переконання суду першої інстанції, відсутні підстави для поновлення позивачки на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
19. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду 19 травня 2021 року скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року. Позов ОСОБА_1 до МЮ України, ГТУЮ у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації Стоян О.Г., Південно-східного МУМЮ (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
19.1. Визнано протиправним та скасовано наказ МЮ України "Про звільнення" від 23 грудня 2019 року №4168/к.
19.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній категорії і кваліфікації Південно-східного МУМЮ (м. Дніпро) з 27 грудня 2019 року.
19.3. Стягнуто з Південно-східного МУМЮ (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2019 року по 19 травня 2021 року в сумі 605 355,54 грн, що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
19.4. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов у частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин фактично відбулася реорганізація територіального органу МЮ України - ГТУЮ у Кіровоградській області як юридичної особи публічного права, а не його ліквідація. З дня утворення Південно-східного МУМЮ (м. Дніпро) до нього перейшли повноваження та функції, зокрема ГТУЮ у Кіровоградській області, який втратив такі повноваження та функції згідно з положеннями Постанови № 870. Оскільки в ГТУЮ у Кіровоградській області фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією, визначеною законодавством про працю. Отже роботодавець позивачки зобов`язаний був запропонувати останній іншу роботу, чого зроблено не було. Крім того, роботодавцем не надано доказів відсутності вакантних посад на час звільнення позивача. При цьому, наявність вакантних посад у правонаступника роботодавця позивачки підтверджено відповідними доказами (штатним розписом).
20.1. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що на час попередження позивачки про припинення державної служби, Законом № 889-VIII не були передбачені особливості застосування до державних службовців, які звільняються з державної служби з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу чи його ліквідації, положень частини другої статті 40, статті 42, частин 1, 2 і 3 статті 49-2 КЗпП України. Тому на звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби з підстав, передбачених пунктами 1 та 1-1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII, поширювалися положення законодавства про працю щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі.
20.2. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідачів на частину шосту статті 49-2 КЗпП України та частину третю статті 87 Закону № 889-VIII, оскільки редакції цих норм, на які посилалися відповідачі, введено у дію Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року №378-IX, який набрав чинності 02 лютого 2020 року, та Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року №440-IX, який набрав чинності 13 лютого 2020 року, відповідно, тобто після початку процедури звільнення позивачки, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
20.3. Суд апеляційної інстанції також урахував, що до штатного розпису Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на 2019 рік від 04 листопада 2019 року та від 28 грудня2019 року входили посади першого заступника начальника міжрегіонального управління, заступників начальників міжрегіональних управлінь, а також посади у різних управліннях, які очолюють відповідні керівники. На думку суду апеляційної інстанції, частина вказаних посад потенційно є рівнозначними по відношенню до посади, яку займала позивач перед звільненням, що відповідачами не спростовано. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що частину працівників ГТУЮ у Кіровоградській області на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України звільнено за переведенням для подальшої роботи у Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро). Наведена обставина, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про вибірковість та дискримінаційність дій відповідача при визначенні кола осіб, яких переводили у новоутворену юридичну особу за правилами КЗпП України.
20.4. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що звільнення позивачки відбулося без законної підстави та з порушенням передбаченого законом порядку, у зв`язку з чим наказ МЮ України від 23 грудня 2019 року №4168/к є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
20.5. Вирішуючи позовну вимогу про поновлення позивачки на роботі, суд апеляційної інстанції, покликаючись на правову позиці Верховного Суду, викладену у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 818/572/16, зазначив, що при реорганізації до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівником. Проте такий обов`язок переходить на новоутворену установу в разі повної ліквідації органу, з якого відбулося звільнення. В іншому випадку працівник не вправі вимагати поновлення на роботі у заново утвореному органі, якщо він не був переведений до такої установи в установленому законом порядку. Оскільки станом на дату вирішення спору в ЄДРПОУ внесено запис про ліквідацію ГТУЮ у Кіровоградській області, враховуючи необхідність обрання ефективного захисту прав позивачки, суд апеляційної інстанції визнав за необхідне поновити позивачку на посаді рівнозначній категорії і кваліфікації Південно-східного МУМЮ (м.Дніпро), яке є правонаступником ГТУЮ у Кіровоградській області зі стягненням з останнього середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
20.6. Розраховуючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки, суд апеляційної інстанції керувався приписами пунктів 2, 5, 8, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи наявна довідка без дати про середній заробіток позивачки за останні два повні робочі місяці. При цьому, у період вимушеного прогулу позивачки, розмір її посадового окладу на відповідній посаді визначався постановою КМ України від 18 січня 2017 року № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів" зі змінами, внесеними постановою КМ України "Про внесення змін до постанови КМ України від 18 січня 2017 р. №15" від 15 січня 2020 року № 16. Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, середній заробіток позивачки з урахуванням коефіцієнту підвищення за період з 27 грудня 2019 року по 19 травня 2021 року складає 605355,54 грн, а саме: з 27 грудня 2019 року по 24 січня 2020 року - 29016,9 грн (18 робочих днів х 1612,05 грн); з 25 січня 2020 року по 19 травня 2021 року - 576338,64 грн (328 робочих днів х 1612,05 х 1,09 грн).
ІV. Касаційне оскарження
21. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, МЮ України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 22 червня 2021 року.
22. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо поновлення звільненого на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII працівника на посаді, якої він не обіймав до звільнення.
22.1. Заявник касаційної скарги доводить, що норми чинного законодавства не наділяють орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж визначені у частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Скаржник також наполягає, що відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року №117-ІХ) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Слово "може" у вказаній нормі Закону, на переконання скаржника, визначає дискреційне право суб`єкта призначення, а не обов`язок.
22.2. Скаржник стверджує, що у зв`язку із створенням нового державного органу, який має більшу територіальну юрисдикцію, з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, МЮ України видано наказ від 12 листопада 2019 року № 3278/к "Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби", яким оголошено конкурс, зокрема, на зайняття вакантних керівних посад державної служби міжрегіональних управлінь МЮ України. За результатами проведених конкурсів, ОСОБА_1 не була оголошена переможцем на будь- яку із вищезазначених вакантних керівних посад міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції. Результати проведення конкурсів ані позивачкою, ані іншими особами, не оскаржувалися, а тому є остаточними.
22.3. З огляду на наведе скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення норм статей 235, 240-1 КЗпП України, поновлюючи ОСОБА_1 на посаді рівнозначній категорії і кваліфікації Південно-східного МУМЮ (м. Дніпро) з 27 грудня 2019 року, фактично перебрав на себе повноваження суб`єкта призначення та знехтував результатами відповідного конкурсу.
23. Крім того, заявник касаційної скарги доводить, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував пункт 10 Порядку № 100. Так, скаржник вважає, що у зв`язку з відсутністю з 01 січня 2020 року штатного розпису та структури ГТУЮ у Кіровоградській області, що свідчить про відсутність самої посади першого заступника начальника ГТУЮ у Кіровоградській області, з якої звільнено ОСОБА_1, а також розміру її посадового окладу, є безпідставним застосування судом апеляційної інстанцій коригування коефіцієнту підвищення при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також скаржник звертає увагу, що постановою КМ України від 09 грудня 2020 року № 1213 внесено зміни до Порядку № 100, зокрема, виключено пункт 10 цього Порядку, тому підстави для його застосування у межах спірних правовідносин відсутні.
24. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника МЮ України.
25. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МЮ України. Витребувано із Кіровоградського окружного адміністративного суду матеріали справи № 340/588/20.
26. 18 серпня 2021 року справа № 340/588/20 надійшла до Верховного Суду.
27. До Верховного Суду 23 липня 2021 року письмові пояснення Південно-східного МУМЮ (м.Дніпро), у яких відповідач-3 погоджується з доводами касаційної скарги, просить її задовольнити.
28. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Південно-східне МУМЮ (м.Дніпро), подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 22 червня 2021 року.
29. Наведені Південно-східним МУМЮ (м.Дніпро) доводи та аргументи на обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є аналогічними доводам, вкладеним МЮ України у касаційній скарзі.
30. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника Південно-східного МУМЮ (м.Дніпро).
31. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Південно-східного МУМЮ (м.Дніпро).
32. До Верховного Суду 22 липня 2021 року письмові пояснення МЮ України, у яких відповідач-1 погоджується з доводами касаційної скарги, просить її задовольнити.
33. До Верховного Суду 27 липня 2021 року надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційні скарги МЮ України та Південно-східного МУМЮ (м.Дніпро), в якому позивачка, спростовуючи доводи касаційних скарг, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.
34. Відзив на касаційні скарги містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивачки .
35. Також до Верховного Суду від МЮ України та від Південно-східного МУМЮ (м.Дніпро) надійшли пояснення на відзив ОСОБА_1 на касаційні скарги, у яких відповідачі наполягає на обґрунтованості касаційних скарг.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
36. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
37. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
38. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
40. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року (далі - Закон № 117-IX). Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (пункт 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII).
41. Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
42. Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX) передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
43. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII (державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець
44. Відповідно до пунктів 1, 1-1 частини першою статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.
45. За змістом абзацу третього частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
46. Кодекс законів про працю України працівників (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (частина друга статті 1 КЗпП України). Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
48. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
49. Згідно з частиною п`ятою статті 40 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року (далі - Закон № 113-IX), особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
50. Частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України, у цій же редакції, визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
51. За змістом частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
52. У разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (стаття 240-1 КЗпП України).
53. Постановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
54. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
55. Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
56. За змістом пункту 10 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
57. Між тим постановою КМ України від 09 грудня 2020 року № 1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100", яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, у Порядку № 100 виключено пункт 10.