ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 400/5321/20
адміністративне провадження № К/9901/8911/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засідання як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 400/5321/20
за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 - адвоката Зотікова Сергія Анатолійовича
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, прийняте у складі головуючого судді Птичкіної В.В.
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Єщенка О.В., суддів: Димерлія О.О., Танасогло Т.М.,
І. Суть спору
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач, Заводський ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому просив визнати протиправною, такою, що не підлягає виконанню, і скасувати постанову головного державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюка А.І. від 13 листопада 2020 року у виконавчому провадженні №51918781 "про стягнення виконавчого збору", якою з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір в розмірі 84 360,28 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час відкриття вказаного виконавчого провадження (12 серпня 2016 року) діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність з набранням чинності 05 жовтня 2016 року Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Частина друга статті 27 Закону № 1404 (у редакції, чинній до 28 серпня 2018 року) передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. З 28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання" від 03 липня 2018 року № 2475-VIII (далі - Закон № 2475-VIII), яким внесені зміни, зокрема, до частини другої статті 27 Закону № 1404 та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Позивач заначив, що наведеними змінами у законодавстві згідно із Законом № 2475-VIII погіршено становище боржника, що суперечить статті 58 Конституції України. Також позивач звернув увагу, що із загальної суми боргу (843 715,45 грн) за період з серпня 2016 року по листопад 2019 року у ході виконавчого провадження державним виконавцем стягнуто лише 112,4 грн в рахунок погашення заборгованості та 11,26 грн - виконавчого збору.
2.1. На переконання позивача, за наведених обставин при стягненні виконавчого збору на підставі частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для відшкодування боржником подвійної суми виконавчого збору або для стягнення виконавчого збору без реального виконання рішення суду.
3. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву наполягав, що державний виконавець діяв на підставі норм Закону № 1404-VIII. Відповідач, на підтвердження своєї позиції покликався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 640/21075/19.
4. 02 грудня 2020 року позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 листопада 2020 року у справі 814/2315/17, має пріоритет у застосуванні над постановою Верховного Суду, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. 12 серпня 2016 року державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Тищенко О. В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 51918781 з виконання виконавчого листа, виданого 04 грудня 2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва у справі № 2/487/765/16, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінанс Транс Груп" 843 715,45 грн.
6. У вказаній постанові державним виконавцем встановлено строк до 19 серпня 2016 року для самостійного виконання рішення з наданням державному виконавцю документального підтвердження, а також роз`яснено, що у випадку невиконання рішення у визначений строк буде розпочато примусового виконання рішення із стягненням 84 371,54 грн виконавчого збору.
7. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 рішення у встановлений державним виконавцем строк, 14 вересня 2016 року державний виконавець винесла постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 84 371,54 грн.
8. 12 листопада 2020 року заступник начальника Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс у виконавчому провадження № 51918781 постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. У цій постанові зазначено, що в ході здійснення виконавчого провадження частково стягнуто заборгованість в розмірі 112,40 грн та виконавчий збір в розмірі 11,26 грн.
9. 13 листопада 2020 року заступник начальника Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс у виконавчому провадженні № 51918781 постанову про стягнення з ОСОБА_1 на підставі статей 3, 27, 40 Закону № 1404-VIII виконавчого збору у розмірі 84 360,28 грн (різниця між 84 371,54 грн і 11,26 грн).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинним на час відкриття виконавчого провадження Законом № 606-XIV передбачалося стягнення виконавчого збору, виходячи з суми, що підлягає стягненню, та незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання. Єдиною умовою для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, було невиконання рішення боржником у строк, встановлений для самостійного виконання.
13.1. Суд першої інстанції звернув увагу, що у межах спірних правовідносин повернення виконавчого документа стягувачу відбулося не в період з 05 жовтня 2016 року до 28 серпня 2018 року, коли діяла редакція частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII, яка передбачала стягнення державним виконавцем виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що і чинна на момент відкриття виконавчого провадження та визначення розміру виконавчого збору стаття 28 Закону № 606-XIV, і чинна станом на час винесення відповідачем спірної постанови частина друга стаття 27 Закону № 1404-VIII, передбачали, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.
13.2. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо необхідності застосування при вирішенні спору у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 520/11908/19, від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19, 15 травня 2020 року у справі № 280/5959/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, від 11 листопада 2010 року у справі № 814/2315/17, з огляду на відмінність обставин у наведених справах від обставин у справі, що розглядається.
13.3. Реагуючи на доводи позивача щодо необхідності застосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах 29 липня 2020 року у справі № 1340/5050/18 та від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, а також на доводи відповідача щодо застосування висновків Верховного Суду, викладених у від 28 жовтня 2010 року у справі 640/21075/19, суд першої інстанції дійшов висновку, що урахуванню підлягає саме постанова Верховного Суду, на яку послався відповідач, як така, що прийнята пізніше.
13.4. У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент винесення спірної постанови державний виконавець діяв обґрунтовано та відповідно до норм законодавства, а отже підстави для скасування його рішення відсутні.
IV. Касаційне оскарження
14. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції представника ОСОБА_1 - адвокатом Зотіковим С.А. подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 15 березня 2021 року.
15. У касаційній скарзі представником позивача зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами. Одночасно представник зазначає, що оскаржуване судове рішення не відповідає висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 814/2315/17.
15.1. Покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у наведеній справі, заявник касаційної скарги наполягає, що відповідальність позивача (боржника у виконавчому провадженні) у вигляді виконавчого збору скасована з набранням чинності з 05 жовтня 2016 року статтею 27 Закону № 1404-VIII у первісній редакції (чинній до 28 серпня 2018 року), а подальші зміни до частини другої цієї статті, що набули чинності з 28 серпня 2018 року, не мають правового значення в силу статті 58 Конституції України, оскільки посилюють відповідальність боржника (позивача).
15.2. Також представник позивача у касаційній скарзі вказує на необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладено у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 640/21075/19, у якому за подібних фактичних обставин справи Верховний Суд, на переконання скаржника, не врахував неприпустимість посилення відповідальності боржника після фактичного скасування такої відповідальності.
16. У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
17. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача або його представника.
18. 12 травня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В. відкрито касаційне провадження та витребувано із Миколаївського окружного адміністративного суду матеріали справи № 400/5321/20.
19. 25 травня 2021 року справа № 400/5321/20 надійшла до Верховного Суду.
20. 01 червня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на касаційну скаргу, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанції залишити без змін.
21. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участі представника відповідача.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Станом на час відкриття державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Тищенко О. В. виконавчого провадження № 51918781 (12 серпня 2016 року) та винесення державним виконавцем 14 вересня 2016 року постанови про стягнення виконавчого збору у цьому виконавчому провадженні умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1991 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV у останній редакції).
25. За змістом частин першої та другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
25.1. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови <…> та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. <…>
26. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина перша статті 27 Закону № 606-XIV).
27. Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. <…> Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
28. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (частина третя статті 28 Закону № 606-XIV).
29. Відповідно до частин шостої, восьмої статті 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
29.1. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
30. Закон № 606-XIV втратив чинність 05 жовтня 2016 року у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про виконавче провадження" 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
31. Відповідно до пункту 6 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
32. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункт 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII).
33. Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
34. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
34.1. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
35. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, у цій же редакції, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
36. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону № 1404-VIII у цій же редакції).
37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
38. За правилами частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
39. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
40. Так, частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
41. Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
42. Між тим Законом № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
43. Так, з урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.