У Х В А Л А
07 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 214/82/17
Провадження № 14-489цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - АТ "Імексбанк"), Фонду про захист прав споживача, визнання кредитором та внесення до реєстру кредиторів та
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправною відмову Фонду у включенні його до загального реєстру вкладників АТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів у порядку, визначеному чинним законодавством; визнати протиправним ненадання уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" відповіді на його звернення; зобов`язати АТ "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" визнати його вкладником на загальну суму 5 467,60 грн і внести цю суму до загального реєстру вкладників та реєстру вимог кредиторів 4-ї черги; зобов`язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" надати Фонду додаткову інформацію про відшкодування йому коштів на суму 5 467,60 грн за загальним реєстром вкладників та реєстром вимог кредиторів 4-ї черги.
21 березня 2017 року ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року, провадження у справі закрито.
05 грудня 2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
15 листопада 2021 року до Великої Палати Верховного Суду засобами поштового зв`язку (вх. № 341/0/255-21) надійшло клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, обґрунтоване тим, що Великою Палатою Верховного Суду не вирішено питання про розподіл судових витрат та не стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір за розгляд справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
З аналізу наведеної норми процесуального закону можна зробити висновок, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у статті 270 ЦПК України підстав.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року про закриття провадження у справі та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду оскаржувані судові рішення не змінювала, нового рішення не ухвалювала, а ухвалила передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то в постанові від 05 грудня 2018 року питання про судові витрати не вирішувалося та розподіл судових витрат на підставі частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснювався.
Ураховуючи відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 141, 270, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Велика Палата Верхового Суду