Постанова
Іменем України
07 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 734/2365/20
провадження № 51- 647 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Щепоткіної В. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Бєжанової А. О.
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270130000357 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Горбачі Козелецького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ) раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 23 травня 2020 року близько 22:40 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в спальній кімнаті будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, схопив ножа та умисно наніс ним один удар в живіт ОСОБА_2, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді однієї колото-різаної рани передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням черевного відділу аорти та черевної вени, яка має ознаки тяжкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_2, від якого останній помер.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Стверджує, що прямого умислу на заподіяння вбивства потерпілого у нього не було та вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України. Крім того, вважає призначене йому покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і даним про особу ОСОБА_1 . Вказує, що апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційних скарг сторони захисту, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх та обґрунтованих відповідей не дав.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу та просив змінити оскаржувані судові рішення в частині призначеного йому покарання.
Захисник Бєжанова А.О. також підтримала касаційну скаргу сторони захисту і, посилаючись на дані про особу засудженого, просила її задовольнити в частині призначеного покарання, пом`якшивши його.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі засудженого доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Можливість скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 убачається, що крім іншого, він посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Проте перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо останнього.
Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
При цьому, оцінивши та перевіривши твердження сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 не було умислу на позбавлення життя потерпілого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність таких посилань та, враховуючи викладені у висновках судово-медичних, судово-токсикологічної, судово-імунологічної, судово-цитологічної та судово-психіатричної експертиз щодо виявлених слідів крові на місці події та характерологічних особливостей поведінки ОСОБА_1, обґрунтовано визнав їх безпідставними.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. У ньому наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як того вимагає ч. 3 ст. 374 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність юридичної оцінки її дій саме за ч.1 ст.115 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Апеляційний суд за апеляційною скаргою засудженого, доводи якої, за своїм змістом, аналогічні тим, що наведені у його касаційній скарзі, в тому числі й щодо необхідності, на його думку, кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 121 КК України, а також за апеляційною скаргою захисника, який не погоджувався з призначеним засудженому покаранням, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
Зі змісту касаційної скарги засудженого убачається, що він не погоджується також з призначеним йому покаранням та вважає його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
У цій справі, як видно з її матеріалів, суд при призначенні ОСОБА_1 покарання, керуючись вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як особливо тяжке, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризувався посередньо. Визнавши обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та врахувавши позицію потерпілої, яка наполягала на необхідності призначення суворого покарання, суд обґрунтовано обрав ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, ближче до мінімальної межі.
Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_1 менш суворого покарання у касаційній скарзі засудженого не наведено, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, підстав не вбачається. При цьому, як видно з вироку, обставини, про які вказує у касаційній скарзі засуджений, були враховані судом при призначенні ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо суворості, на їх думку, призначеного йому покарання та обґрунтовано залишив їх без задоволення.
Колегія суддів вважає призначене ОСОБА_1 покарання справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України та підстав для його пом`якшення, як про це ставить питання засуджений, не вбачає.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог засудженого слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд