ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 661/3297/18
провадження № 51-307км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н.С., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Зварича Є. Г. (у режимі відеоконференції),
прокурора Нескородяного А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018230070000962 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Білозерськ Добропільського району Донецької області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, без визначеного місяця проживання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 червня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 26 квітня 2018 року у період з 13:00 до 14:00 на території лісового насадження поблизу м. Олешки Херсонської області придбав (знайшов) реактивну протитанкову гранату РПГ-26 "Аглень", яку без передбаченого законом дозволу носив при собі та в подальшому перевозив на автомобілі служби таксі "Skoda Octavia A5" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Близько 20:15 цього ж дня біля будинку № 75 на пр. Дніпровському в м. Нова Каховка при огляді автомобіля працівниками поліції вказану протитанкову гранату було виявлено та вилучено.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 і. просить скасувати ухвалу апеляційного суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і звільнити його з місць позбавлення волі, та на підставі ч. 2 ст. 130 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відшкодувати шкоду завдану незаконним, на його думку, притягненням до кримінальної відповідальності.
На обґрунтування цих вимог зазначає, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишились порушення допущені під час досудового розслідування кримінального провадження, зокрема в порушення вимог ст. 42 КПК йому не було надано захисника після затримання 26 квітня 2018 року, не було вручено повідомлення про підозру від 22 травня 2018 року, органом досудового розслідування не було з`ясовано яким чином і звідки з`явилася протитанкова граната на місці де він її знайшов, у справі не було проведено судової дактилоскопічної експертизи щодо наявності на гранаті слідів його рук, не було перевірено факту його незаконного утримання працівниками поліції в готелі "Якорьок", не було задоволено жодного з клопотань заявлених ним при розгляді справи в суді першої інстанції.
Вказує, що без належної оцінки суду апеляційної інстанції залишились доводи апеляційної скарги захисника про незаконність проведення працівниками поліції огляду місця події 26 квітня 2018 року, який був здійснений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і без ухвали слідчого судді, а тому вважає, що всі отримані під час проведення цієї слідчої дії докази є недопустимими. Також вважає недопустимими доказами і надані в суді показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вони не відповідають дійсності. Стверджує, що досудове розслідування в кримінальному провадженні проведено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та Конституції України, а зібрані в ньому матеріали сфабриковано слідчим.
Зазначає, що розгляд справи у суді першої інстанції був проведений незаконним складом суду, оскільки він не довіряв усім суддям місцевого суду в якому розглядалася справа. На переконання засудженого, місцевий суд побудував вирок на припущеннях, проігнорувавши доводи сторони захисту про недопустимість усіх зібраних доказів у справі.
Крім того вказує, що перебуваючи у місцях позбавлення волі захворів на тяжку хворобу, а тому відповідно до ч. 2 ст. 130 КПК просить відшкодувати йому завдану цим шкоду.
На думку засудженого, апеляційний суд не обґрунтував належним чином своїх висновків в оскаржуваній ухвалі, не дав відповіді на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту та залишив поза увагою наведені ним обставини, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК і підлягає скасуванню.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Засуджений та захисник у судовому засіданні касаційну скаргу підтримали.
Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При перевірці доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із обставин кримінального провадження встановлених судами першої та апеляційної інстанції і не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Як убачається зі змісту вироку, свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину суд першої інстанції обґрунтував: показаннями самого засудженого, наданими ним у суді, а також свідків ОСОБА_2 (водія таксі, який пояснив, що підвозив ОСОБА_1, який мав при собі в мішку протитанкову гранату, про що він повідомив працівників поліції), ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; протоколами огляду місця події від 26 квітня 2018 року, відповідно до яких при огляді автомобіля "Skoda Octavia A5" д. н. з. НОМЕР_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено протитанкову гранату; висновком судової вибухово-технічної експертизи від 14 травня 2018 року № 38-ВТ відповідно до якого вилучений при огляді автомобіля "Skoda Octavia A5" предмет циліндричної форми є боєприпасом військового призначення - 73 мм реактивною протитанковою гранатою РПГ-26 "Аглень", та іншими доказами у своїй сукупності.
Ці докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
Не погодившись із вироком захисник Зварич Є. Г. подав апеляційну скаргу в якій просив вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (недопустимість доказів), а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
За правилами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався повністю.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника суд апеляційної інстанції ретельно перевірив наведені в ній доводи, дав на них у своєму рішенні вмотивовані відповіді та дійшов обґрунтованого висновку про законність рішення місцевого суду, а тому залишив цю скаргу без задоволення, а вказаний вирок без змін. При цьому у своїй ухвалі апеляційний суд навів підстави, з яких він відхилив ці доводи та положення закону, якими він керувався приймаючи таке рішення.
Під час перевірки цього рішення судом касаційної інстанції доводи, наведені в касаційній скарзі засудженого, свого підтвердження не знайшли.