Постанова
іменем України
07 грудня 2021року
м. Київ
справа № 154/1187/20
провадження № 51-351км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Пилипчука В.Ф.,
прокурора Круценко Т.В.,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Пилипчука В.Ф. на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 грудня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201903060000347 від 20 лютого 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Любомль Волинської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням статті 69 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскації майна, що є у його власності.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточне призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна, що є у його власності.
Строк відбуття покарання ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
До ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, зобов`язавши його прибувати за кожною вимогою до суду.
Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
ОСОБА_1 в травні 2019 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав з метою подальшого збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, який незаконно зберігав при собі та в подальшому перевіз в с. Верба Володимир-Волинського району з метою подальшого збуту.
10 травня 2019 року о 17:25 ОСОБА_1, реалізовуючи злочинний умисел на незаконний збут психотропної речовини, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи в с. Верба Володимир-Волинського району, за грошову винагороду у розмірі 2500 грн незаконно збув ОСОБА_2 (анкетні дані змінено), який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки, медичну рукавичку, в якій знаходився поліетиленовий сліп-пакет із порошкоподібною речовиною, що містить у своєму складі психотропну речовину амфетамін, яку в подальшому у ОСОБА_2 було вилучено працівниками поліції.
Згідно з висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №249 від 07 червня 2019 надана на дослідження порошкоподібна речовина світло-рожевого кольору містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено-амфетамін. Маса амфетаміну (в перерахунку на амфетамін-основу) становить 0,3523 г.
Крім того, у жовтні 2019 року ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел на незаконний збут психотропних речовин, повторно, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав з метою подальшого збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, який незаконно зберігав при собі та в подальшому перевіз в с. Верба Володимир-Волинського району з метою подальшого збуту.
17 жовтня 2019 року о 18:53 ОСОБА_1, реалізовуючи злочинний умисел на незаконний збут психотропної речовини, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи в с. Верба Володимир-Волинського району, за грошову винагороду у розмірі 2500 грн, повторно, незаконно збув ОСОБА_2 (анкетні дані змінено), який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки, поліетиленовий пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі психотропну речовину амфетамін, яку в подальшому у ОСОБА_2 було вилучено працівниками поліції.
Згідно з висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №659 від 29 жовтня 2019 року надана на дослідження речовина у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено-амфетамін. Маса амфетаміну в речовині (в перерахунку на амфетамін-основу) становить 1,237 г.
Крім того, 10 січня 2020 року ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту психотропних речовин, повторно, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав з метою подальшого збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, який незаконно зберігав при собі та в подальшому перевіз в с. Верба Володимир-Волинського району з метою подальшого збуту.
10 січня 2020 у період часу із 13:25 по 14:56 під час проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки "ВАЗ 2109", д.н.з. НОМЕР_1, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 09 січня 2020 року, що знаходився за адресою: АДРЕСА_2, який перебував у користуванні ОСОБА_1, останній добровільно видав поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною, що містить у своєму складі психотропну речовину амфетамін, яку в подальшому працівниками поліції було вилучено.
Згідно з висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №22 від 13 січня 2020 року надана на експертизу речовина містить у своєму складі психотропну речовину - амфетамін. Маса амфетаміну (в перерахунку на амфетамін-основу) становить 3,495 г, що відповідно до Таблиці № 2 "Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України за № 188 від 01 серпня 2000 року, є психотропною речовиною у великих розмірах.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 20 липня 2021 року вказаний вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону обґрунтовує тим, що суд не роз`яснив обвинуваченому право на захист і, як наслідок, розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався у відсутності захисника; судом першої інстанції також не роз`яснено обвинуваченому наслідки визнання недоцільним дослідження доказів, що позбавило права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, тому у зв`язку із порушенням вимог частини З статті 349 КПК не було добровільності позиції обвинуваченого і підтвердженням цього є відсутність у матеріалах справи відповідної письмової розписки; суд першої інстанції не навів своїх висновків щодо встановлених фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Крім того, захисник вважає, що оскаржувані рішення не містять належного обґрунтування про відсутність підстав для застосування вимог статті 75 КК, при тому що є ряд пом`якшуючих обставин, які суд не врахував, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, притягується до кримінальної і адміністративної відповідальності вперше, позитивні характеризуючи дані, молодий вік, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, перебуває в шлюбі, що свідчить, на його переконання, про тверді соціальні зв`язки, від вчиненого злочину не настало будь-яких шкідливих наслідків, а отже є всі підстави вважати, що він стане на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин. Крім того, цей суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи сторони захисту про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені під час розгляду кримінального провадження є безпідставними.
Відповідно до частини 3 статті 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, на яку також посилається захисник в своїй касаційній скарзі, відповідно до частини 3 статті 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені статтею 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а стаття 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Незалежно від обсягу доказів, які досліджуватимуться судом, зокрема, внаслідок визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, допит обвинуваченого здійснюється обов`язково.
Згідно з частиною 1 статті 351 КПК допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.
Перевіркою звукозаписів та журналів судових засідань в суді першої інстанції від 22 жовтня та 04 грудня 2020 року колегія суддів встановила, що головуючим суддею було роз`яснено права, у тому числі щодо участі захисника, встановлено чи отримано ОСОБА_1 обвинувальний акт, з`ясовано чи знає він за що він обвинувачується та які дії йому кваліфіковано, з`ясовано чи розуміє він суть обвинувачення, з`ясовано чи погоджується він з встановленими фактичними обставинами.
Після того, як ОСОБА_1 підтвердив, що він не потребує захисника, що він погоджується з встановленими фактичними обставинами та визнав свою винуватість, суд поставив на обговорення питання про скорочений порядок дослідження доказів та роз`яснив ОСОБА_1 наслідки такого порядку дослідження доказів, а саме те, що в такому випадку він буде обмежений у праві оскаржувати вирок суду щодо фактичних обставин, але зможе оскаржити вирок в частині призначеного покарання.
ОСОБА_1 дав свою згоду, визнав свою винуватість та надав детальні показання у провадженні, зокрема щодо обставин вчинення злочинів по епізодам.
Попри доводи захисника, ОСОБА_1 не заявляв про залучення захисника, надавав свою згоду щодо порядку дослідження доказів та надавав свої показання добровільно та без будь-якого примусу, що також слідує зі звукозаписів судового засідання.
Тому доводи у касаційній скарзі захисника про те, що місцевий суд порушив право засудженого на участь захисника, прийняв рішення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, без дотримання вимог частини 3 статті 349 КПК України в частині з`ясування позиції ОСОБА_1 з цього приводу та без роз`яснення йому про позбавлення права на апеляційне оскарження правильності встановлення таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними, як і доводи захисника про не проведення допиту обвинуваченого відповідно до вимог статті 351 КПК.
Що стосується доводів захисників в частині призначеного засудженому покарання без звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, то вони визнаються колегією суддів неспроможними.
Відповідно до вимог статті 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до статті 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням статей 69, 70 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна, що є у його власності, враховував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, котрі є тяжкими злочинами, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Обґрунтовуючи наявність підстав для застосування статі 69 КК при призначенні основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 статті 307 КК, суд першої інстанції виходив з обставин, що визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме: встановлені судом ряд обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а також такі обставини, як перебування на його утриманні матері, котра має тяжке захворювання, вчинені злочини жодних суттєвих негативних наслідків не завдали, оскільки реалізація психотропної речовини контролювалася співробітниками правоохоронних органів і вона не була допущена до вживання та шкоди здоров`ю інших осіб не заподіяла, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням особи засудженого, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його поведінку після вчинення даних злочинів, зокрема, що нових злочинів та правопорушень не вчиняв.
Вищенаведені обставини визнані судом такими, що вказують на можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1 у більш короткий термін, ніж визначено санкцією частини 2 статті 307 КК.
Разом з цим, суд першої інстанції не встановив підстав для застосування положень статті 75 КК, окрім тих, які вже були враховані при застосуванні статті 69 КК.
Апеляційний суд погодився з вказаними висновками суду першої інстанції.
Врахування принципу гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надало Суду підстави для висновку, що виправлення і перевиховання засудженого можливе в умовах ізоляції від суспільства.
Враховуючи наведені висновки суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вимоги кримінального закону, дані про особу засудженого та обставини кримінальних правопорушень, які є тяжкими, то вони є більш чим обґрунтованими.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засуджену особувнести корективи в йогосоціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність.
Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що саме собою є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.
З огляду на зазначене, покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статі 69 КК відповідно до вимог статей 50, 65 КК є більш ніж справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК.
Таким чином, колегією суддів не встановлено істотних порушення вимог кримінального процесуального кодексу, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої.
На підставі зазначеного касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними та обґрунтованим.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд