Постанова
іменем України
07 грудня 2021року
м. Київ
справа № 753/14858/19
провадження № 51-1749км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Фесенка С.І. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100020005018 від 05 липня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м. Києва, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено зачастиною 2 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 29 листопада 2019 року.
Залишено без зміни обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у Державній установі "Київський слідчий ізолятор до набрання вироком законної сили.
Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 04 липня 2019 року о 15:10 год, ОСОБА_1, перебуваючи біля входу до під`їзду №3, житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зайшов до середини будинку, підійшов до квартири АДРЕСА_2 та натиснув на дверний дзвінок. Коли з квартири АДРЕСА_2 вийшла потерпіла ОСОБА_2, яка відізвалась на прохання дати грошей та дістала з власного гаманця гроші в розмірі 20 грн. В цей момент, ОСОБА_1 звернув свою увагу на те, що в гаманці ще знаходяться грошові кошти, а саме 300 грн та 50 доларів США, які станом на 04 липня 2019 року згідно курсу НБУ становлять 1 302,24 грн, після чого в останнього виник раптовий умисел на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою обернення чужого майна на свою користь, скориставшись відсутністю людей та похилим віком потерпілої, ОСОБА_1 шляхом ривка, вихопив гаманець потерпілої ОСОБА_2 та вибіг з вищевказаного будинку в невідомому напрямку, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріального збитку на загальну суму 1 602,24 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року вказаний вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції: не спростував показів засудженого щодо невинуватості та не вчинення грабежу; розмір матеріальної шкоди, що є обов`язковим елементом об`єктивної сторони злочину, ґрунтується на припущеннях і встановлені зі слів тільки самої потерпілої, та те, що гаманець знайдений між 8 і 7 поверхами належить потерпілій, а гаманець залишив саме засуджений; ухилення від надання правової оцінки щодо порушення права на захист під час проведення впізнання по фотографіях; вийшов за межі обвинувачення, погіршивши становище обвинуваченого, неправильно застосувавши пункт 6 частини 1 статті 67 КПК, оскільки у обвинувальному акті не була зазначена обтяжуюча покарання обставина, а сторону захисту було позбавлено захищатися від цього обвинувачення.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення статі 419 КПК не усунув у вироку дві описові суперечливі версії події; не розглянуто доводу сторони захисту щодо недопиту свідка ОСОБА_3 ; відсутні обґрунтування щодо доводу сторони захисту щодо проведення слідчої дії по впізнанню; не надано належного обґрунтування щодо визнання окремих доказів недопустимими, а саме протоколу огляду місця події від 04 липня 2019 року з порушенням процедури відповідно до частини 3 статті 214, частини 3 статті 223 КПК; не надано вичерпних відповідей на доводи сторони захисту про реєстрацію кримінального провадження, долучення витягу з іншого провадження; посилання на відеозапис здійснено з порушенням принципу безпосередності дослідження доказів та отриманий не стороною кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи захисника щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає неспроможними.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними частиною 1 статті 94 КПК.
Так, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на показання:
- засудженого, який частково визнав свою винуватість, вказавши, що потерпіла залишила гаманець в коридорі та пішла на кухню, а він скористався тим, що вона залишила гаманець, таємно вкрав його та побіг, а в судових дебатах наполягав на недоведеності його винуватості та просив його виправдати;
- потерпілої ОСОБА_2, яка підтвердила, що 04 липня 2019 року ОСОБА_1 попросив грошові кошти в сумі 20 грн., пояснивши, що він збирає гроші, необхідні на поховання його матері. Вона відгукнулась на його прохання, дістала з гаманця 20 грн та надала їх засудженому, проте він в подальшому відкрито заволодів її гаманцем, в якому находились гроші в сумі 300 грн та 50 доларів США, вихопивши гаманець з її рук, після чого втік. Вона почала його наздоганяти, але він вибіг на сходинковий майданчик та побіг вниз.
Наведені показання потерпілої узгоджуються також з письмовими доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про злочин від 04 липня 2019 рок, з якої вбачається, що в цей день приблизно о 15:10 за адресою: АДРЕСА_2 на загальному коридорі невідома особа чоловічої статі відкрито заволоділа гаманцем потерпілої, в якому знаходились грошові кошти;
- протоколом огляду місця події від 04 липня 2019 року, згідно якого між восьмим та сьомим поверхом на східцях виявлений гаманець шкіряний темно-коричневого кольору всередині з банківською карткою та монетами, який як пояснила потерпіла ОСОБА_2 належить їй та був вирваний у неї з рук невстановленою особою чоловічої статі;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 липня 2019 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 за характерними ознаками зовнішності впізнала ОСОБА_1 як особу, яка 04 липня 2019 року відкрито заволоділа гаманцем з грошовими коштами;
- відеозаписом з камер відеонагляду за адресою: АДРЕСА_2 від 15 липня 2019 року, згідно якого на ньому зафіксовано, як ОСОБА_1 приблизно о 14:10 заходить до під`їзду № 3 вказаного будинку. Через деякий час ОСОБА_1 вибігає з під`їзду та зникає в невідомому напрямку.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому суд першої інстанції, перевіривши доводи сторони обвинувачення та захисту, та забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК, та правильно кваліфікував його дії за відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На противагу доводам сторони захисту, суди першої та апеляційної інстанцій, спростовуючи доводи сторони захисту, мотивували свої висновки наступним:
- щодо заперечень засудженого про відкритий характер вчинених ним дій враховано, що зазначена позиція повністю спростовується сукупністю досліджених судом доказів, у тому числі показами потерпілої ОСОБА_2, яка надала детальні та послідовні покази, в ході яких стверджувала, що ОСОБА_1 вихопив у неї з рук гаманець, тобто його дії носили відкритий характер;
- належність доказів у кримінальному провадженні підтверджена тим, що засуджений після вчинення грабежу побіг в бік сходинкового майданчику та почав тікати, залишивши гаманець між восьмим та сьомим поверхами, тоді як потерпіла проживає на 13 поверсі;
- засуджений в ході допиту не заперечував, що дійсно заходив до будинку, де мешкає потерпіла, а в протоколі огляду відеозапису зазначено про те, що у під`їзд зайшла особа чоловічої статі, а дослідженням безпосередньо в ході судового розгляду відеозапису було встановлено, що засуджений спочатку зайшов до будинку, де мешкає потерпіла, після чого вибіг з будинку;
- встановлено відповідність протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками вимогам статті 228 КПК, а також не прийнято до уваги посилання захисника на відсутність експертизи по відбитках пальців на гаманці та не проведення слідчого експерименту, вважаючи, що з урахуванням наявності достатніх та беззаперечних доказів провини засудженого, такі обставини не доводять його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину;
- потерпіла ОСОБА_2, 1936 року народження, на час вчинення злочину, яким їй було завдано матеріальну шкоду, досягла 82 роки і вона є особою похилого віку відповідно до вимог статті 67 КК, оскільки є особою, яка досягла пенсійного віку;
- при проведенні пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій було пред`явлено для впізнання разом з фотознімком, де був зображений ОСОБА_1, ще три фотознімки, всі особи, зображені на них, а також самі фотознімки не мали різких відмінностей між собою та інших особливостей, що могли би суттєво вплинути на сприйняття зображення особою, яка впізнає;
- ОСОБА_1 для впізнання не пред`являвся, тобто участі в проведенні цієї слідчої (розшукової) дії він не брав, жодних показань не давав і, відповідно, не був джерелом особистісної інформації у розумінні кримінального процесуального доказування з огляду на мету її проведення;
- відеозапис був направлений ОСББ "Бажана 24/1" на запит Дарницького УП ГУНП в м. Києві, а засуджений не заперечував, що приходив до квартири потерпілої у вказаний час, спілкувався з нею у коридорі та заволодів гаманцем.
- у невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення. Враховано те, що зазначена слідча дія була невідкладною, вона здійснювалася одразу після вчинення злочину, а тому до внесення відомостей до ЄРДР. Протокол огляду місця події підписаний без зауважень понятими, складений відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого, доводи якої аналогічні доводам в касаційній скарзі, перевірив і визнав їх безпідставними, своє рішення належним чином мотивував та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Додатково перевіривши доводи захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, про які він також стверджував і у апеляційній скарзі, колегія суддів визнає їх неспроможними.
Судами достовірно встановлено обставини, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог статті 91 КПК, що слідує з показань самого засудженого, який підтвердив таємне викрадення гаманця, з показань потерпілої, яка детально розповіла перебіг подій вчиненого щодо неї злочину. Показання потерпілої достовірно узгоджуються з наведеним змістом письмових доказів.
Заперечення сторони захисту під час судового провадження достовірність здобутих доказів у кримінальному провадженні позбавлені будь-якого підґрунтя.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення, з дотриманням вимог статей 86, 87, 94 КПК зробив аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов по суті правильного висновку про те, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й належними доказами вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною 2 статті 186 КК.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції як сам засуджений, так і його захисник Фесенко С.І., який був замінений після відмови засудженого від захисника Оверчука Ю.О., не були позбавлені можливості заявляти клопотання про дослідження певних обставин, які, на думку сторони захисту, мали місце та є суттєвими.
Крім того суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно вказав на те, що відсутність експертизи по відбитках пальців на гаманці та не проведення слідчого експерименту, з урахуванням наявності достатніх та беззаперечних доказів провини засудженого, такі обставини не доводять невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.
На противагу доводам сторони захисту, колегія суддів встановила відповідність протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками вимогам статті 228 КПК, про що також наводив свої мотиви і апеляційний суд.
Також, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано віднесли до обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину відносно особи похилого віку, оскільки це достовірно встановлено під час досудового розслідування, відомості про похилий вік потерпілої зазначено у фактичних обставинах вчинення злочину, які визнано доведеними, засуджений отримав обвинувальний акт та ознайомився з матеріалами кримінального провадження, а також потерпіла була допитана в судовому засіданні та її особу було встановлено.
Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК. При цьому, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, з яких визнав її необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Таким чином, перевіркою матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила істотного порушення вимогкримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На підставі зазначеного касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд