Постанова
Іменем України
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 381/4366/16
провадження № 51-1455км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Антонюк Н.О., Шевченко Т.В.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
засудженої захисника представника потерпілих прокурора
ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), Лук`яненка Я.В., Трубіцина Д.В., Єременка М.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Лук`яненка Я.В. на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 лютого 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Мала Снітинка Фастівського району, жительки м. Фастова Київської області,
засудженої за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Фастівський міськрайонний суд Київської області вироком від 16 червня 2020 року засудив ОСОБА_1 за частиною 1 статті 119 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що 22 травня 2016 року близько 12:00 ОСОБА_1 прибула до домоволодіння ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 з метою з`ясування особистих відносин. Не бажаючи сперечатись, ОСОБА_2 взяв її за плече та повернув у напрямку виходу, у відповідь на що засуджена штовхнула його в груди, від чого він перечепився об поріг вхідних дверей, впав з висоти власного зросту, вдарився потилицею об підлогу та втратив свідомість. ОСОБА_1 викликала швидку допомогуі потерпілий був госпіталізований, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
3. Київський апеляційний суд ухвалою від 4 лютого 2021 року залишив цей вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити судові рішення та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК.
5. Він стверджує, що суд першої інстанції усупереч вимогам статті 65 КК не врахував повною мірою всіх позитивних даних про особу засудженої та її посткримінальної поведінки протягом 4 років з дня вчинення злочину, а також залишив поза увагою досудову доповідь органу пробації відповідно до якої виправлення ОСОБА_1 можливе без позбавлення та обмеження волі. Крім того суд безпідставно не визнав обставинами, що пом`якшують покарання щире каяття засудженої та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
6. На думку захисника, суд не навів жодних доводів щодо необхідності ізоляції засудженої від суспільства, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 298/95/16-к (провадження №51-2501км18),
7. Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано залишив поза увагою допущені порушення і, відмовляючи у задоволенні апеляційних вимог сторони захисту, ухвалив рішення, яке не відповідає статтям 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
9. У судовому засіданні захисник та засуджена підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.
10. Представник потерпілих та прокурор вважали, що у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення.
12. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
13. За правилами статті 75 КК, якщо суд при призначенні позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
14. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосовувати статтю 75 КК. Ухвалюючи свій вирок у частині призначення покарання, місцевий суд урахував, зокрема, що засуджена вчинила злочин середньої тяжкості проти життя та здоров`я особи з необережності. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання суд не встановив. Також суд урахував думку потерпілих, які наполягали на призначенні ОСОБА_1 покарання, яке належить відбувати реально. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про не можливість застосування до засудженої інституту умовного звільнення від відбування покарання.
15. Водночас суд не залишив поза увагою обставини, що характеризують особу винної, зокрема, що вона є особою молодого віку, раніше не судима, на спеціалізованих обліках не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Також місцевий суд зважив на висновок досудової доповіді Фастівського МРВ філії державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області, відповідно до якого рівень ризику вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення є низьким. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість призначення засудженій мінімального строку покарання, передбаченого санкцією закону про кримінальну відповідальність за інкримінований злочин у виді обмеження волі.
16. Апеляційний суд, переглядаючи вирок у порядку апеляційної процедури, належним чином проаналізував доводи сторони захисту та відхилив їх, не встановивши підстав для визнання поведінки засудженої такою, що свідчить про її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а тому погодився із рішення суду першої інстанції про неможливість звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням. Колегія суддів не має підстав ставити під сумнів цей висновок апеляційного суду і вважає його рішення законним та обґрунтованим. Апеляційний суд при перегляді вироку дотримався вимог статей 404, 405 КПК й ухвалив рішення з урахуванням приписів статті 419 цього Кодексу.
17. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не порушили вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженій покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.
18. Отже, Суд не встановив підстав для задоволення касаційної скарги та зміни оскаржених судових рішень в частині призначення покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.