Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 161/11576/20
провадження № 61-16766 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить 5/6 частки будинковолодіння та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 .
Повноцінно користуватись своїм нерухомим майном, зокрема послугами з водовідведення із належної їй частини житлового будинку, вона не може, оскільки відповідач, який є її братом, чинить їй перешкоди у користуванні системою каналізаційного водовідведення та каналізаційним колодязем (вигрібною ямою), який розташований на належній йому земельній ділянці по АДРЕСА_1, перекриваючи виток води з каналізаційної труби. Вищевказаний будинок, в якому вона проживає, не під`єднаний до міської централізованої системи водовідведення та каналізації і це не було передбачено під час його будівництва.
У добровільному порядку згоди щодо користування системою каналізаційного водовідведення та каналізаційним колодязем вони дійти не можуть.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні приватною власністю, часткою житлового будинку, а саме ванною кімнатою і санвузлом, шляхом відкриття каналізаційної труби у каналізаційному колодязі (вигрібній ямі) та надання вільного доступу до вигрібної ями.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 червня
2021 року у складі судді Олексюка А. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 системою каналізаційного водовідведення та каналізаційним колодязем (вигрібною ямою), які знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 0710100000:22:056:0027, площею 0,0258 га, що розташована по АДРЕСА_1, а саме: відкрити каналізаційну трубу, надати вільний доступ до системи каналізаційного водовідведення та каналізаційного колодязя (вигрібної ями). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що система каналізаційного водовідведення та каналізаційний колодязь (вигрібна яма) були збудовані до набуття сторонами права власності на спадкове майно після смерті батьків, у тому числі для обслуговування успадкованого ними будинку по АДРЕСА_1, тому вказана система водовідведення є системою їх спільного користування, унаслідок чого жодна зі сторін не вправі чинити перешкоди іншій стороні у користуванні цією системою.
ОСОБА_2 визнано факт перекриття каналізаційної труби, що веде від будинку ОСОБА_1 до вигрібної ями (каналізаційного колодязя), який перебуває у спільному користуванні сторін. Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивачки про зобов`язання відповідача усунути їй перешкоди у користуванні системою каналізаційного водовідведення та каналізаційним колодязем (вигрібною ямою) шляхом відкриття каналізаційної труби і надання доступу до вищевказаної системи і колодязя (вигрібної ями).
Відповідач не звертався до позивачки з вимогою про роз`єднання каналізаційної мережі, що об`єднує належні їм житлові будинки.
Вимоги позивачки у частині зобов`язання відповідача усунути їй перешкоди у користуванні ванною кімнатою та санвузлом, що знаходяться в її будинку, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не доведено, що відповідачем чиняться їй перешкоди у користуванні таким приміщенням. Зобов`язання відповідача в усуненні перешкод у користуванні каналізаційною системою та каналізаційним колодязем (вигрібною ямою), що знаходиться у фактичному спільному користуванні сторін є належним способом захисту порушеного права позивачки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1, якій належить на праві власності 5/6 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, належними та допустимими доказами не довела, що вона є власником майна, про усунення порушень якого вона пред`явила позов, а саме каналізаційного колодязя (вигрібної ями), що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Таким чином, оскільки у позивачки при прийнятті спадщини на нерухоме майно та укладення з відповідачем відповідної нотаріально посвідченої угоди про добровільний розподіл цього майна не виникло право власності, чи право користування каналізаційним колодязем (вигрібною ямою), то відсутні правові підстави для задоволення її позову про усунення перешкод у користуванні цим майном. Суд послався на норми ЦК України, які регулюють захист права власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 161/11576/20 з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що каналізаційний колодязь (вигрібна яма) був викопаний батьками позивачки та відповідача до набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій він розташований. Система каналізаційного водовідведення житлового будинку по АДРЕСА_1 під`єднана до вищевказаного каналізаційного колодязя (вигрібної ями).
Таким чином, каналізаційний колодязь (вигрібна яма) є системою спільного користування позивачки та відповідача, побудованим для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 і житлового будинку АДРЕСА_1 . Отже, ОСОБА_2 безпідставно чиняться перешкоди позивачці у користуванні цим каналізаційним колодязем.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що відповідно до копії нотаріально посвідченої угоди, укладеної 03 лютого 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, сторони після прийняття спадщини, а саме: у рівних частках - 4/6 частки будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, домовились про те, що ОСОБА_1 відійшли 4/6 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 відійшов житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З вказаним розподілом спадкового майна без грошової компенсації сторони погодились, про що засвідчили свою згоду (а.с. 43).
ОСОБА_1 є власником 5/6 частин житлового будинку (літер А-1) та земельної ділянки за кадастровий номер 0710100000:22:056:0028, площею 0,0142 га, які розташовані по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 вересня 1986 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 листопада 2017 року (а.с. 8-9).
Згідно з копією технічного паспорту на вказаний житловий будинок 1/6 частки будинку АДРЕСА_1 володіє син відповідача - ОСОБА_2 (а.с. 11-14).
Із схематичного плану земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_1, встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 межує із земельною ділянкою, кадастровий номер 0710100000:22:056:0027, площею 0,258 га, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 11 зворот).
Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 травня 2016 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 59-60).
Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, державним актом на право власності на земельну ділянку від 19 листопада 2012 року серія ЯМ № 383789, виданого на ім`я ОСОБА_2, схемою меж земельної ділянки відповідач є власником земельної ділянки, площею 0,0258 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1, на якій знаходиться належні йому житловий будинок, вигрібна яма та через яку проходить система каналізаційного водовідведення від житлового будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 (а.с. 22-23, 44-45).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
У частинах першій та другій статті 321 ЦПК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень статей 391, 396 ЦК України свідчить про те, що позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довела, що вона є власником майна, про усунення порушень якого пред`явила позов, а саме каналізаційного колодязя (вигрібної ями), що розташований на належній відповідачу на праві власності земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Отже, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що у ОСОБА_1 при прийнятті спадщини на нерухоме майно та укладення з відповідачем відповідної нотаріально посвідченої угоди про добровільний розподіл спадкового майна, згідно з яким позивачці передано у власність частку у житловому будинку АДРЕСА_1, не виникло право власності чи право користування каналізаційним колодязем (вигрібною ямою), таким чином, правові підстави для задоволення її позову про усунення перешкод у користуванні цим майном відсутні.
Доводи касаційної скарги про те, що каналізаційний колодязь (вигрібна яма) був викопаний батьками позивачки та відповідача до набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій він розташований, на увагу не заслуговують, оскільки не впливають на вирішення цієї справи, на захист права власності. Крім того, ОСОБА_1 згідно з копією нотаріально посвідченої угоди від 03 лютого 1998 року у добровільному порядку погодилась з розподілом спадкового майна.
Посилання касаційної скарги на те, що каналізаційний колодязь (вигрібна яма) є системою спільного користування позивачки та відповідача, побудованою для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 і житлового будинку АДРЕСА_1, є безпідставними, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені, що є процесуальним обов`язком позивачки (статті 12, 81 ЦПК України).
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.