ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 924/876/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Шелеста М.В.,
Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" - Федонюк Г.С.,
Закупненської селищної ради Хмельницької області - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (у складі колегії суддів: Розізнана І.В. (головуючий), Грязнов В.В., Філіпова Т.Л.)
у справі № 924/876/20
за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"
до Закупненської селищної ради Хмельницької області,
за участю Прокурора,
про розірвання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" (далі - ПП "Аграрна компанія 2004") звернулося до суду з позовом до Закупненської селищної ради Хмельницької області про розірвання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018.
Позовні вимоги обґрунтовано істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018, що відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є підставою для його розірвання.
До початку розгляду справи по суті Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав заяву про вступ у справу № 924/876/20 відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" на захист інтересів держави в особі Закупненської селищної ради.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.02.2021 у позові відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.02.2021 скасовано, позов ПП "Аграрна компанія 2004" задоволено. Розірвано договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018. Стягнуто з Закупненської селищної ради Хмельницької області на користь ПП "Аграрна компанія 2004" витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 2 102,00 грн та витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 3153,00 грн.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2021 року Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просив скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.02.2021 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 924/876/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.10.2021.
Закупненська селищна рада Хмельницької області у відзиві на касаційну скаргу підтримала доводи прокурора та просила задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.
ПП "Аграрна компанія 2004" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Закупненська селищна рада Хмельницької області у судове засідання свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки її представника в судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталася.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора та ПП "Аграрна компанія 2004", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 12.04.2018 між Закупненською селищною радою Хмельницької області та ПП "Аграрна компанія 2004" (замовник) укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне, за змістом якого замовник у зв`язку із будівництвом комплексу для приймання, очищення, сушіння зберігання та відвантаження зерна за адресою: вул. Станційна, 6, смт Закупне, Чемеровецький р-н Хмельницької обл., зобов`язався взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Закупне та перерахувати до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 4 942 993,14 грн як пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Закупне. Розмір внеску та порядок його оплати визначаються відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішенням двадцятої сесії Закупненської селищної ради від 12.09.2017 № 3 "Про затвердження Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Закупне, затвердження типового договору про пайову участь та визнання таким, що втратило чинність рішення сесії Закупненської селищної ради".
Також за умовами договору замовник зобов`язався перерахувати грошові кошти в сумі 4 942 993,14 грн до 31.08.2018 (пункт 2.1); договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного ними виконання своїх зобов`язань за цим договором (пункт 5.1); зміни до цього договору вносяться в установленому законодавством порядку за взаємною згодою сторін, шляхом укладання відповідних угод, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 6.1 договору); одностороння зміна умов або одностороння відмова від цього договору неприпустима ( пункт 6.2); у випадку виникнення спору між сторонами, що стосується виконання зобов`язань згідно з умовами цього договору, сторони вживають заходи до їх врегулювання шляхом переговорів або у судовому порядку (пункт 6.3 договору). Договір підписано сторонами, скріплено відтисками їх печаток.
За змістом Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне про обов`язок замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне обов`язково зазначається у рішеннях селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про надання земельної ділянки в оренду, про передачу у власність та письмово повідомляється під час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 1.8).
Величина пайової участі замовника визначається у договорі, укладеному із селищною радою. Відповідно до встановленого цим Порядком розміру пайової участі замовника від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта будівництва, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (пункт 2.1 Порядку).
У випадку встановлення законодавством меншого граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, пайова участь для всіх об`єктів встановлюється на рівні граничного розміну, установленого законодавством для відповідних об`єктів (пункт 2.6 Порядку).
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняті об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (пункт 4.2 Порядку).
Істотними умовами договору про пайову участь є: розмір пайової участі; терміни (графік) оплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Типовий договір про пайову участь затверджується рішенням селищної ради ( пункт 4.3 Порядку); пайова участь вноситься у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок, зазначений у договорі про пайову участь, та сплачується у повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (пункт 4.4 Порядку); кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (пункт 4.5 Порядку).
01.01.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 № 2628-VIII, яким внесено зміни, зокрема у статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо переліку об`єктів, які з 01.01.2019 не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме частину 4 статті 40 цього Закону доповнено пунктами 11-13 такого змісту: 11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення; 12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості; 13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).
У подальшому відповідно до пункту 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX виключено статтю 40 у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності". Ці зміни набрали чинності з 01.01.2020 (розділ ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону від 20.09.2019 № 132-IX).
Також судами установлено, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020, у справі № 924/638/19 відмовлено у позові ПП "Аграрна компанія 2004" до Закупненської селищної ради Хмельницької області про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018.
Відповідно до наказу ПП "Аграрна компанія 2004" від 06.11.2019 затверджено експертний звіт від 06.11.2019 № 23-0420-19 щодо розгляду проектної документації за проектом "Нове будівництво комплексу для приймання, очищення, сушіння зберігання та відвантаження зерна за адресою: вул. Станційна, 6, смт. Закупне, Чемеровецький район Хмельницької області (коригування)".
12.12.2019 ПП "Аграрна компанія 2004" надіслало Закупненській селищній раді Хмельницької області лист № 522 з пропозицією про розірвання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018 у зв`язку із тим, що істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні цього договору.
23.12.2019 Закупненська селищна рада Хмельницької області направила ПП "Аграрна компанія 2004" лист-відповідь № 02-22/239, у якому повідомила про відмову у розірванні договору з огляду на те, що зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вступили в силу з 01.01.2019, а договір між сторонами підписано 12.04.2018, тому договір є чинним та підлягає виконанню.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПП "Аграрна компанія 2004", заявлена до Закупненської селищної ради Хмельницької області, про розірвання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018, обґрунтована істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору, що відповідно до положень статті 652 ЦК є підставою для його розірвання.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову і мотивував таке рішення тим, що на час укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018 позивач мав намір щодо забудови земельної ділянки у певному населеному пункті та відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" був зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури цього населеного пункту. При цьому зміна вимог законодавства, навіть якщо вони пом`якшують умови ведення підприємницької діяльності, не можуть розцінюватися як істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Водночас Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, регулює відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і за змістом розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Аналогічні за змістом положення містяться і у Законі України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 № 2628-VIII, який набрав чинності з 01.01.2019. Крім того, судом застосовано положення статті 5 ЦК і зазначено, що ці закони не мають зворотної дії в часі і застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності.
Апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги з тих підстав, що після укладення між сторонами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018, позивачем було затверджено проект нового будівництва і акт готовності цього об`єкта до експлуатації було видано 20.11.2019, тобто у період дії законодавчих змін, які звільняли позивача від сплати коштів пайової участі, тому наявні підстави відповідно до статті 652 ЦК для розірвання договору в судовому порядку через зміну істотних обставин, якими сторони керувались при його укладенні.
У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури послався, зокрема на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 652 ЦК, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 № 2628-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. При цьому судом апеляційної інстанції не було враховано тих обставин, що обов`язок позивача виконати умови договору щодо сплати коштів пайової участі настав ще до набрання чинності відповідних змін у законодавстві і це зобов`язання за договором позивачем виконано не було; також судом апеляційної інстанції не зазначено обставин, які б підтверджували те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; поза увагою суду залишилося те, що внесення позивачем змін до кошторисної документації не може розцінюватися як істотна зміна обставин, оскільки ці обставини виникли внаслідок дій самого позивача, і такі зміни були внесено вже після настання визначеного умовами договору строку сплати коштів пайової участі, тому за встановлених у справі фактичних обставин відсутні будь-які підстави для розірвання договору відповідно до статті 652 ЦК.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, ураховуючи обставини того, що інша сторона у справі не заперечила щодо відсутності зазначеного висновку, виходить із такого.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині 1 статті 627 ЦК визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору, відповідно до статті 3 ЦК, є однією із засад цивільного законодавства.
Статтею 6 ЦК передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.
Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК) укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з частинами 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час укладення між сторонами договору від 12.04.2018) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
У частині 5 статті 40 зазначеного Закону встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Отже, як установлено судами попередніх інстанцій, обов`язок позивача як замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, величина якої визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, на час укладення між сторонами у справі, яка розглядається, договору від 12.04.2018 був прямо передбачений законом і такий обов`язок за умовами цього договору мав бути виконаний позивачем до 31.08.2018.
Проте ПП "Аграрна компанія 2004" зобов`язання у встановлені договором від 12.04.2018 строки щодо сплати коштів пайової участі не виконало, натомість звернулося до суду з вимогами про розірвання такого договору відповідно до статті 652 ЦК у зв`язку з істотною зміною обставин.
Так, за змістом частин 1, 2 статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, при істотній зміні обставин.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що підставами для розірвання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018 позивач зазначив внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими, по-перше, в редакції Закону від 23.11.2018 № 2628-VIII (набрали чинності 01.01.2019), зокрема внесено зміни до статті 40 зазначеного Закону щодо переліку об`єктів, які з 01.01.2019 не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а, по-друге, в редакції Закону від 20.09.2019 № 132-IX, яким статтю 40 у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" було виключено (ці зміни набрали чинності з 01.01.2020).
Водночас судом першої інстанції установлено, що з огляду на положення частини 1 статті 530 ЦК строк виконання зобов`язань за договором від 12.04.2018 визначений сторонами вказівкою на конкретну дату, до настання якої (31.08.2018) позивач зобов`язувався сплатити кошти пайової участі, що відповідає положенням статей 6, 626, 627 ЦК.
Також з огляду на обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 924/638/19, яке набрало законної сили, цей договір відповідає вимогам законодавства та містить всі істотні умови, визначені, у тому числі положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що стало підставою для відмови ПП "Аграрна компанія 2004" у задоволенні позовних вимог про визнання зазначеного договору недійсним.
Разом із тим судом першої інстанції взято до уваги, що виконання позивачем договору від 12.04.2018 не позбавило б останнього як заінтересовану сторону того, на що він розраховував при укладенні цього договору, а саме взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Закупне та до 31.08.2018 перерахувати до місцевого бюджету грошові кошти пайової участі в сумі 4 942 993,14 грн. Ці кошти за умовами договору мали бути перераховані позивачем єдиним платежем та отримані відповідачем ще до запровадження відповідних законодавчих змін, на які послався позивач в обґрунтування своїх вимог.
При цьому судом першої інстанції правомірно зауважено, що на час укладення договору від 12.04.2018 існувала пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення такого договору відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у відповідній редакції та зобов`язувало замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а подальша зміна вимог законодавства у цьому випадку не може бути розцінена як істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та яка є підставою для розірвання договору.
Посилання суду апеляційної інстанції як на підставу для розірвання договору відповідно до частини 2 статті 652 ЦК на те, що на час закінчення будівництва об`єкта змінились обставини настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б договір від 12.04.2018 не укладали або укладали на інших умовах, є помилковими, оскільки обов`язок укладення відповідного договору на час виникнення правовідносин сторін був визначений законом.
Водночас з огляду на положення статті 5 ЦК, за змістом якої акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що як Закон від 23.11.2018 № 2628-VIII, так і Закон від 20.09.2019 № 132-IX, на які послався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії в часі, отже, не можуть бути застосовано до прав та обов`язків сторін у справі, яка розглядається.
Суд першої інстанції при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог про розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, з огляду на умови договору від 12.04.2018, у тому числі щодо строку виконання позивачем зобов`язань зі сплати коштів пайової участі, оцінивши обставин, які стали підставою для звернення з відповідними позовними вимогами, та докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а також здійснивши аналіз законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не встановив всієї сукупності умов, наявність яких відповідно до частини 2 статті 652 ЦК може бути підставою для розірвання договору та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Натомість суд апеляційної інстанції не встановивши та не обґрунтувавши наявність саме чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, при істотній зміні обставин, які є підставою для розірвання договору, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
При цьому посилання суду апеляційної інстанції при вирішенні спору на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/114/20 про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, не можна визнати обґрунтованим, оскільки суд касаційної інстанції дійшов такого висновку за фактичних обставин, які не є подібними до обставин справи, яка розглядається, у тому числі щодо умов договору та виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Статтею 312 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи зазначені положення закону, а також зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.02.2021 у справі № 924/876/20 відповідає вимогам законодавства, натомість постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права, отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.
У зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено, - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги слід стягнути з ПП "Аграрна компанія 2004" на користь Рівненської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд