ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 922/3363/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС, позивач, скаржник) - Новіков С.Ю. (адвокат), Хромов О.І. (адвокат), Майструк В.І. (авдокат),
відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - АТ "Харківгаз", відповідач) - Дороніна О.М. (адвокат),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) - Мкртчян В.Х. (самопредставництво)
розглянув касаційну скаргу Оператора ГТС
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 (головуючий - суддя Хачатрян В.С., судді: Ільїн О.В., Россолов В.В.)
у справі №922/3363/20
за позовом Оператора ГТС
до АТ "Харківгаз",
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НКРЕКП,
про стягнення заборгованості.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2020 року Оператор ГТС звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень-березень 2020 року у розмірі 31 119 857,75 грн, з яких: 28 313 654,02 грн - сума боргу за негативні щодобові небаланси за січень-березень 2020 року, 2 164 822,22 грн - пені, 471 952,42 грн - 3% річних та 169 429,09 грн - інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на пункт 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, статті 526, 530, 536, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з компенсації добових небалансів природного газу (виникли у період з січень - березень 2020 року), які мають бути сплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу №1910000186 від 31.12.2019 року за виставленими Оператором ГТС рахунками.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати за негативні щодобові небаланси за січень-березень 2020 року у розмірі 29 483 383,85 грн, з яких 26 677 180,12 грн -сума боргу, 2 164 822,22 грн - пені, 471 952,42 грн - 3% річних та 169 429,09 грн - інфляційних втрат, а також понесені судові витрати у розмірі 442 250,76 грн. В частині стягнення 1 636 473,90 грн провадження закрито у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Оператор ГТС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 у справі №922/3363/20, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Судом апеляційної інстанції:
4.1.1. не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.04.2021 у справі №910/6208/20;
4.1.2. неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 5 глави 4 розділу IV, пункт 2 глави 3 розділу ХІІ, пункт 1 глави 1, пункти 2, 6, 8-12, 17, 19 глави 6 розділу ХІV, пункти 2 розділу ХІІІ, пункти 1, 3 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС щодо застосування яких, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду;
4.1.3. порушено норми процесуального права, а саме статті 2, 7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236-238 ГПК України, зокрема не досліджено та не надано належної оцінки, з дотриманням принципів рівності та змагальності сторін, зібраних у справі доказів.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Харківгаз" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Оператор ГТС та АТ "Харківгаз" (замовник) 04.02.2020 уклали договір №2002000118 транспортування природного газу (далі - договір), за умовами якого (пункт 2.1, абзац 1 пункту 2.2) оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
6.2. Згідно з пунктом 2.3 договору, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
6.3. Пунктом 2.4 договору передбачено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.
6.4. Відповідно до пункту 2.5 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
6.5. Оператор, згідно з пунктом 2.6 договору має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
6.6. У пункті 2.7 договору зазначено, що додаток 1 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед. Додаток 2 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед. Додаток 3 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовником є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
6.7. Пунктом 2.8 договору передбачено, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
6.8. Відповідно до пункту 4.1 договору замовник зобов`язаний зокрема: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом; реєструвати в реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора споживачів, стосовно яких він є діючим постачальником; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
6.9. Пунктом 5.1 договору закріплено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.
6.10. Пунктом 5.5 договору передбачено, що на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу, його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки.
6.11. Відповідно до положень 9.3 договору у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
6.12. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
6.13. Згідно з пунктом 11.4 договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
6.14. Оператор і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (пункт 11.5 договору).
6.15. Пунктом 17.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його укладення, а в частині транспортування природного газу з 7:00 годин 1 січня 2020 року (включно) у разі настання таких відкладальних обставин: надання оператору остаточного рішення про сертифікацію регулятором, прийнятого з урахуванням висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства; наявності у оператора права на провадження діяльності з транспортування природного газу. Цей договір діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
6.16. Згідно з пунктом 17.2 договору усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Порядок розгляду клопотань.
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі №922/3363/20 за касаційною скаргою Оператора ГТС на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та призначено її розгляд на 28.10.2021.
7.2. АТ "Харківгаз" 26.10.2021 подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження.
7.3. Оператор ГТС 28.10.2021 подав до Суду заперечення проти закриття касаційного провадження.
7.4. В судовому засіданні 28.10.2021 Оператор ГТС заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу ознайомлення з ухвалою Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/11273/2021 в контексті вирішення питання щодо можливого зупинення провадження у цій справі. Протокольною ухвалою Верховного Суду від 28.10.2021 оголошувалась перерва у судовому засіданні до 01.11.2021.
7.5. АТ "Харківгаз" 29.10.2021 подало до Верховного Суду заперечення на клопотання про зупинення касаційного провадження, заявленого Оператором ГТС в судовому засіданні 28.10.2021.
7.6. Оператор ГТС подав до Суду 01.11.2021 клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Протокольною ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 оголошувалась перерва у судовому засіданні до 02.12.2021.
7.7. Від АТ "Харківгаз" 18.11.2021 до Верховного Суду надійшли заперечення проти передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
7.8. Оператор ГТС 02.12.2021 подав до Верховного Суду заяву про зупинення касаційного провадження та у зв`язку з чим залишити без розгляду раніше подане клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
7.9. Відповідно до протокольної ухвали Верховного Суду від 02.12.2021 вирішено розглянути зазначені клопотання спільно з касаційною скаргою.
7.10. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.11. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
8.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
8.3. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.04.2021 у справі №910/6208/20, то Верховний Суд зазначає таке.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Предметом розгляду цієї справи є питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь Оператора ГТС, як позивача, заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень-березень 2020 року. Позивач зазначив, що спірні добові небаланси виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких у спірні періоди не було жодного постачальника природного газу. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги з підстав їх доведеності та обґрунтованості, апеляційний господарський суд ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову, з тих підстав, що позивачем, зокрема не підтверджено та не доведено доказами вчинення балансуючих дій; дотримання порядку визначення небалансу; здійснення алокації; вчинення заходів з врегулювання небалансу; наявність ресурсу природного газу саме для врегулювання добових небалансів; факту понесення реальних витрат на врегулювання добових небалансів саме відповідача.
Натомість у справі №910/6208/20, на яку посилається скаржник, предметом позову було стягнення з Оператора ГТС, як відповідача, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Енергія країни", як позивача, заборгованості за несвоєчасну виплату коштів за добові небаланси за січень 2020 року. Спір у цій справі виник внаслідок того, що, на думку позивача, оператором ГТС у лютому 2020 року змінено суттєві умови договору - вартість товару, який придбано у січні 2020 року, внаслідок чого позивач недоотримав вартість позитивного небалансу за газовий місяць - січень 2020 року, тобто виникла заборгованість в заявленому розмірі.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що після завершення періоду постачання та переходу у власність природного газу оператором ГТС у лютому 2020 року змінено суттєві умови договору - вартість товару, який раніше придбано, проте, такі дії відповідача суперечать принципу та суті запровадженого добового балансування, та свідчать про порушення норм ГК України та ЦК України, якими виключається можливість зміни істотних умов договору в односторонньому порядку. Однак вартість газу за позитивний небаланс, який мав місце у січні 2020 року складається за цінами природного газу які існували на кожен день надання балансуючих дій, а не за цінами, зміненими після закінчення вказаного періоду. Розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначення його остаточної плати за добовий небаланс за кожну газову добу, здійснюється як сума всіх попередніх добових небалансів та розрахунків попередньої вартості за добовими небалансами за звітний місяць. Оператор ГТС попереднім числом перерахував маржинальні ціни купівлі-продажу природного газу за січень 2020 року і тим самим скасував попередні маржинальні ціни, що були опубліковані та доведені замовникам послуг транспортування протягом січня 2020 року, що призвело до односторонньої зміни істотних умов договору.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі №910/6208/20 визнав помилковими висновки судів щодо порядку застосування положень глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС та Закону України "Про ринок природного газу". Зокрема у пункті 6.11. постанови від 20.04.2021 у справі №910/6208/20, Верховний Суд, серед іншого, вказав, що обрахунок відповідачем розміру плати з урахуванням понесених витрат за купівлю природного газу не може бути розцінений як одностороння зміна істотних умов договору, оскільки здійснювався з посиланням на главу 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС, тобто в межах порядку, погодженого сторонами. У цьому випадку, суди мають перевірити обсяг понесених оператором витрат на балансування, а також правильність обрахунку плати з урахуванням пунктів 4, 7, 8, 11, 17 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС.
Окремо, Верховний Суд зазначає, що як вказано вище справу №910/6208/20 Суд направив на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у справі. До вказаного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на те, що за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине або може вплинути на правові висновки у справі. Отже, посилання скаржника на вказану справу відхиляються Судом.
При цьому Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №922/3049/18.
З огляду на фактичні обставини даної справи у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №910/6208/20, оскільки оскаржуване судове рішення у справі, яка переглядається, суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами (іншої фактично - доказової бази), у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення (зокрема, в даному випадку, суд апеляційної інстанції відмовив у позові саме у зв`язку з недоведеністю позивачем позовних вимог), що виключає подібність названих справ.
За таких обставин, доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставним, оскільки з огляду на фактичні обставини даної справи та фактично-доказової бази, подані сторонами та оціненими судами докази, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що ці справи є подібними, враховуючи вищевказані критерії подібності справ та встановлення істотно різних обставин справ.
Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Щодо справи №910/11273/20, то суд відзначає таке. У зазначеній справі, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача (Оператора ГТС) недоотриманої вартості позитивного небалансу. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором транспортування газу, зокрема, ним зменшено маржинальну ціну купівлі/продажу природного газу за січень 2020 року, чим скасовано попередні маржинальні ціни в односторонньому порядку та з порушенням положень Кодексу газотранспортної системи. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю, яке постановою апеляційної інстанції скасовано та прийнято нове про відмову у позові. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №910/6208/20, дійшов висновку, що дії відповідача щодо визначення маржинальної ціни природного газу з урахуванням зменшеної вартості природного газу, придбаного для забезпечення балансуючих дій за договорами, укладеними з АТ "НАК "Нафтогаз України", є правомірними.
З огляду на фактичні обставини даної справи та фактично-доказову базу, подані сторонами та оціненими судами докази, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що ці справи є подібними, враховуючи вищевказані критерії подібності справ та встановлення істотно різних обставин справ.
Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 21.10.2021 та ухвали Великої Палати Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №910/11273/20, на думку колегії суддів, справа №910/11273/20 містить виключну правову проблему, яка полягає у вирішенні питання щодо порядку визначення маржинальної ціни природного газу під час здійснення Оператором ГТС балансуючих дій з метою врегулювання небалансів замовників послуг балансування, а також умов та порядку стягнення заборгованості, порядок визначення остаточної плати за позитивні небаланси за договором транспортування природного газу.
У контексті вище викладених міркувань щодо критеріїв подібності правовідносин, ураховуючи, що як справа №910/6208/20 так і справа №910/11273/20 не подібні зі справою, що переглядається, беручи до уваги, що скасовуючи рішення суду першої інстанції (у справі, що переглядається), яким задоволено позовні вимоги з підстав їх доведеності та обґрунтованості, апеляційний господарський суд ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову, з тих підстав, що позивачем, зокрема: не підтверджено та не доведено доказами вчинення балансуючих дій; дотримання порядку визначення небалансу; здійснення алокації; вчинення заходів з врегулювання небалансу; наявність ресурсу природного газу саме для врегулювання добових небалансів; факту понесення реальних витрат на врегулювання добових небалансів саме відповідача тощо, тобто у зв`язку з недоведеністю цих обставин зокрема, а не у контексті безпосередньо дій позивача щодо визначення маржинальної ціни природного газу, за таких обставин, відсутні правові підстави як для зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/11273/20 так і для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
З урахуванням наведеного клопотання Оператора ГТС про зупинення касаційного провадження та передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду підлягає відхиленню.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №922/3363/20 (в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.4. В якості підстави для подання касаційної скарги Оператор ГТС визначив також пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 5 глави 4 розділу IV, пункт 2 глави 3 розділу ХІІ, пункт 1 глави 1, пункти 2, 6, 8-12, 17, 19 глави 6 розділу ХІV, пункти 2 розділу ХІІІ, пункти 1, 3 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС щодо застосування яких, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
З приводу цього Верховний Суд зазначає таке.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості за небаланси у січні-березні 2020 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що позивач належними доказами не підтвердив: загрозу цілісності ГТС; вчинення балансуючих дій; дотримання порядку визначення небалансу; здійснення алокації; вчинення заходів з врегулювання небалансу; наявність ресурсу природного газу саме для врегулювання добових небалансів; факту понесення реальних витрат на врегулювання добових небалансів саме відповідача тощо.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.
Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, твердження позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог були оцінені судом апеляційної інстанції з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів з урахуванням правових висновків у справах, які не є подібними з правовідносинами до цієї справи, яка розглядається, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.
Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
За таких міркувань та ураховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у контексті, зокрема щодо: підтвердження загрози цілісності ГТС; вчинення балансуючих дій; здійснення алокації; вчинення заходів з врегулювання небалансу; наявності ресурсу природного газу саме для врегулювання добових небалансів; факту понесення реальних витрат на врегулювання добових небалансів саме відповідача тощо, колегія суддів вважає, що підстави для формування висновку Верховного Суду з питання, заявленого скаржником у касаційній скарзі, відсутні.
Таким чином, скаржником не доведено обґрунтованої необхідності для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норми матеріального права у спірних правовідносинах.
8.5. В якості ще однієї з підстав для подання касаційної скарги Оператор ГТС визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 310 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.
Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження - пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи Оператора ГТС про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам позивача, за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а також ураховуючи міркування суду, викладені у пункті 8.7. цієї Постанови.
8.6. Верховний Суд також не приймає до уваги доводи скаржника, які були заявлені ним усно в судовому засіданні 02.12.2021 щодо закриття судом першої інстанції провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 636 473,90 грн, оскільки такі доводи не були викладені у касаційній скарзі та заявлені поза межами строків, визначених для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
8.7. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій. З урахуванням наведеного у розділі 8 даної постанови, у задоволенні клопотання АТ "Харківгаз" про закриття касаційного провадження суд відмовляє частково.
8.8. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.9. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і визначальні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені як у касаційній скарзі так у і відзиві не спростовують вказаного висновку.