ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 916/647/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Зозулі Юрія Миколайовича
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 (головуючий суддя Лавриненко Л. В., судді Аленін О. Ю., Мишкіна М. А.) та рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 (суддя Желєзна С. П.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санафарм",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Зозуля Юрій Миколайович,
про усунення перешкод в користуванні орендованим майном,
за участю представників:
позивача - Савицької О. М. (адвокат),
відповідача - Гусарова О. Л. (адвокат),
третьої особи - Безсмертної М. Т. (адвокат),
СУТЬ СПОРУ:
1. 01.04.2012 Зозуля Юрій Миколайович (далі - Зозуля Ю. М., третя особа) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Санафарм" (далі - ТОВ "Санафарм", відповідач) уклали договір оренди нежилого приміщення № 6/12 (далі - договір № 6/12).
2. ФОП Зозулею Ю. М. також 01.12.2018 укладений договір оренди нежилого приміщення № 01/12-18 (далі - договір № 01/12-18) з фізичною особою-підприємцем Кошель Оксаною Анатоліївною (далі - ФОП Кошель О. А., позивач).
3. ФОП Кошель О. А. стверджує, що ТОВ "Санафарм" використовує спірне приміщення за відсутності передбачених законом підстав, що має наслідком порушення прав позивача, якому було передано приміщення в оренду на підставі договору № 01/12-18.
4. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. Зозуля Ю. М. звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
6. ФОП Кошель О. А. звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Санафарм" про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлового приміщення № 8 загальною площею 76,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - приміщення № 8), та передачі його позивачу.
7. Позовні вимоги обґрунтовані використанням ТОВ "Санафарм" спірного приміщення за відсутності передбачених законом підстав, що має наслідком порушення прав позивача, якому було передано приміщення № 8 в оренду на підставі договору № 01/12-18, укладеного з ФОП Зозулею Ю. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.05.2021 № 255866460, приміщення № 8, належить на праві власності Зозулі Ю. М.
9. 01.04.2012 між Зозулею Ю. М. (орендодавець) та ТОВ "Санафарм" (орендар) укладено договір № 6/12.
10. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 6/12 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування приміщення № 8.
11. Приміщення, що орендується, надається орендарю для використання під аптечний заклад - аптеку (пункт 2.1 договору № 6/12).
12. Згідно з пунктом 4.1 договору № 6/12 термін оренди становить 2 роки та 11 місяців з 01.04.2012 по 28.02.2015 з моменту прийняття приміщення, що орендується на підставі підписаного договору та акта приймання-передачі.
13. 01.06.2012 між Зозулею Ю. М. та ТОВ "Санафарм" підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення до договору № 6/12.
14. 02.03.2015 та 26.01.2018 між орендодавцем та орендарем було укладено додаткові угоди № 02-03-15 та № 26-01-18 до договору № 6/12, згідно з якими продовжено строк дії договору до 28.01.2018 та до 28.12.2020 відповідно.
15. 01.12.2018 між ФОП Зозулею Ю. М. (орендодавець) та ФОП Кошель О. А. (орендар) укладено договір № 01/12-18.
16. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 01/12-18 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування приміщення № 8.
17. Приміщення, що орендується, надається орендарю для використання під аптечний заклад - аптеку (пункт 2.1 договору № 01/12-18).
18. Згідно з пунктами 3.1- 3.3 договору № 01/12-18 передача та повернення приміщення здійснюється на підставі підписання даного договору та акта приймання-передачі приміщення орендарем та орендодавцем.
19. Протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання договору орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, що орендується, після чого персоналу орендаря повинен бути забезпечений безперешкодний доступ до орендованого приміщення. Приміщення, що орендується, повинне бути передане орендодавцю у тому ж стані, в якому воно було передане в оренду з урахуванням нормального зносу (пункти 3.2, 3.3 договору № 01/12-18).
20. Пунктами 4.1, 5.1 договору № 01/12-18 передбачено, що термін оренди становить 2 роки та 11 місяців з 01.12.2018 по 01.11.2021 з моменту прийняття приміщення, що орендується на підставі підписаного договору та акта приймання-передачі.
21. Згідно з актом приймання-передачі приміщення (додаток №1) ФОП Зозуля Ю. М. передав, а ФОП Кошель О. А. прийняла у тимчасове платне володіння та користування приміщення № 8.
22. 15.05.2019 ФОП Кошель О. А. звернулася до ТОВ "Санафарм" з листом № 15/02, яким поінформовано про укладення договору № 01/12-18 та проханням у 7-ми денний строк звільнити займане приміщення.
23. 08.01.2021 ФОП Кошель О. А. повторно звернулася до ТОВ "Санафарм" з листом № 08/01, який містить вимогу про звільнення приміщення, яке було передано позивачу у користування згідно з договором № 01/12-18.
24. З огляду на те, що ТОВ "Санафарм" приміщення № 8 не звільнило, ФОП Кошель О. А. звернулася до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні приміщенням.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
25. Господарський суд Одеської області рішенням від 09.06.2021 позов задовольнив.
26. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23.09.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 залишив без змін.
27. Судові рішення мотивовані тим, що ФОП Кошель О. А. з відповідними листами від 15.05.2019 № 15/02 та від 08.01.2021 № 08/01 зверталася до ТОВ "Санафарм" з вимогою звільнити займане приміщення № 8 у зв`язку з укладенням договору № 01/12-18.
28. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Санафарм" до закінчення строку договору № 6/12, укладеного із Зозулею Ю. М., було обізнано про відсутність в орендодавця наміру укласти договір на новий строк у зв`язку з укладенням договору оренди з іншим орендарем.
29. Разом з тим суди зазначили, що в результаті укладення договору № 01/12-18 між ФОП Зозулею Ю. М. та ФОП Кошель О. А. договір № 6/12, укладений між Зозулею Ю. М. та ТОВ "Санафарм", припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
30. Ураховуючи те, що матеріалами справи підтверджено та не заперечується самим відповідачем факт використання спірного приміщення, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним майном шляхом його звільнення та передачі позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31. У жовтні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Зозулі Ю. М. (далі - скаржник), в якій скаржник просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги і заперечень на неї
32. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
33. На обґрунтування підстави касаційного оскарження Зозуля Ю. М. посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах щодо зловживання позивачем правом на звернення до суду та оскарження свого рішення щодо оренди спірного майна.
34. При цьому скаржник вказує, що Кошель О. А. підписувала додаткові угоди від 02.03.2015 та від 26.01.2018 до договору оренди № 6/12 як директор ТОВ "Санафарм", а також договір оренди № 01/12-18 як фізична особа-підприємець, тобто була обізнана про те, що ТОВ "Санафарм" користується спірним приміщенням, оскільки позивач фактично є директором аптеки, тому відповідач не вчиняв та не вчиняє дій, спрямованих на порушення прав позивача як орендаря.
35. З урахуванням викладеного Зозуля Ю. М. вважає, що право ФОП Кошель О. А. на оренду спірного майна відповідачем не порушене, а відсутність порушеного права є підставою для відмови у позові.
36. Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи звертався позивач до власника спірного приміщення, з яким безпосередньо укладений договір оренди та існують орендні правовідносини, щодо усунення перешкод у користуванні приміщенням.
37. 29.11.2021 та 30.11.2021 скаржником подані письмові пояснення.
38. Суд касаційної інстанції зазначає, що вказані письмові пояснення містять обґрунтування, які не були наведені у касаційній скарзі, тобто фактично є доповненнями до касаційної скарги.
39. Згідно із частиною першою статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
40. Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
41. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
42. Оскільки вказані письмові пояснення подані скаржником з порушенням строку, визначеного частиною першою статті 288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, суд залишає їх без розгляду.
43. У судовому засіданні представник третьої особи підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
44. ФОП Кошель О. А. у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін.
45. Позивач вважає помилковими твердження скаржника, що наявність корпоративних прав у Кошель О. А. щодо ТОВ "Санафарм" свідчить про відсутність необхідності судового захисту прав ФОП Кошель О. А., та вказує, що фізичній особі-підприємцю нарівні з юридичною особою надається право на звернення до суду для захисту порушених прав і таке право не може бути обмежене з наведених скаржником підстав.
46. На думку ФОП Кошель О. А., доводи скаржника є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів у справі.
47. Відповідач правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
48. У судовому засіданні представники позивача та відповідача заперечили проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
49. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
50. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
51. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
52. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
53. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
54. Разом з тим згідно із частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
55. 08.11.2021, тобто після подання касаційної скарги Зозулею Ю. М. у цій справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 910/10089/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дитячий Світ Київ" до Комунального підприємства "Дніпро-Парксервіс" та фізичної особи-підприємця Владецького Бориса Михайловича про визнання недійсним договору (в ЄДРСР № 100843576).
56. Верховний Суд у справі № 910/10089/20 зазначив, що право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини перша, друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
57. Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.
58. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
59. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
60. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
61. З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
62. Предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлового приміщення та передачі його позивачу.
63. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи доведено факт використання відповідачем спірного нежитлового приміщення, що свідчить про порушення прав позивача як орендаря такого приміщення за договором № 01/12-18.
64. Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
65. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
66. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
67. Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
68. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
69. Згідно із частинами першою, шостою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
70. Господарський кодекс України не встановлює спеціального правила щодо моменту укладення договору оренду, тому застосовуються приписи Цивільного кодексу України.
71. Відповідно до частин першої, другої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
72. Згідно зі статтею 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.
73. Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
74. Із системного аналізу вказаних норм Цивільного та Господарського кодексів України вбачається, що договір вважається укладеним з моменту передачі об`єкта оренди орендареві.
75. Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.04.2012 між Зозулею Ю. М. (орендодавець) та ТОВ "Санафарм" (орендар) укладено договір № 6/12.
76. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 6/12 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування приміщення № 8.
77. Згідно з пунктом 4.1 договору № 6/12 термін оренди становить 2 роки та 11 місяців з 01.04.2012 по 28.02.2015 з моменту прийняття приміщення, що орендується на підставі підписаного договору та акта приймання-передачі.
78. 01.06.2012 між Зозулею Ю. М. та ТОВ "Санафарм" підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення до договору № 6/12.
79. 02.03.2015 та 26.01.2018 між орендодавцем та орендарем було укладено додаткові угоди № 02-03-15 та № 26-01-18 до договору № 6/12, згідно з якими продовжено строк дії договору до 28.01.2018 та до 28.12.2020 відповідно.
80. Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
81. За приписами частини другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.
82. Разом з тим 01.12.2018, тобто під час дії договору № 6/12, між ФОП Зозулею Ю. М. (орендодавець) та ФОП Кошель О. А. (орендар) укладено договір № 01/12-18.
83. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 01/12-18 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування приміщення № 8.
84. Згідно з пунктами 3.1- 3.3 договору № 01/12-18 передача та повернення приміщення здійснюється на підставі підписання даного договору та акта приймання-передачі приміщення орендарем та орендодавцем.
85. Пунктами 4.1, 5.1 договору № 01/12-18 передбачено, що термін оренди становить 2 роки та 11 місяців з 01.12.2018 по 01.11.2021 з моменту прийняття приміщення, що орендується на підставі підписаного договору та акта приймання-передачі.
86. Згідно з актом приймання-передачі приміщення (додаток №1) ФОП Зозуля Ю.М. передав, а ФОП Кошель О. А. прийняла у тимчасове платне володіння та користування приміщення № 8.
87. Суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП Кошель О. А. з відповідними листами від 15.05.2019 № 15/02 та від 08.01.2021 № 08/01 зверталася до ТОВ "Санафарм" з вимогою звільнити займане приміщення № 8 у зв`язку з укладенням договору № 01/12-18.
88. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Санафарм" до закінчення строку договору № 6/12, укладеного із Зозулею Ю. М., було обізнано про відсутність у орендодавця наміру укласти договір на новий строк у зв`язку з укладенням договору оренди з іншим орендарем.
89. Суди також зазначили, що в результаті укладення договору № 01/12-18 між ФОП Зозулею Ю. М. та ФОП Кошель О. А. договір № 6/12, укладений між Зозулею Ю. М. та ТОВ "Санафарм", припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
90. Разом з тим суди попередніх інстанцій не дослідили, чи повернуло ТОВ "Санафарм" спірне приміщення ФОП Зозулі Ю. М. за відповідним актом приймання-передачі відповідно до умов договору № 6/12 як власнику цього приміщення станом на момент укладення між ФОП Зозулею Ю. М. та ФОП Кошель О. А. договору № 01/12-18, чи міг ФОП Зозуля Ю. М. передати приміщення ФОП Кошель О. А. в користування за договором оренди або ж право користування приміщенням станом на 01.12.2018 належало ТОВ "Санафарм" як орендарю за договором № 6/12.
91. Звідси випливає, що суди не встановили, чи виникло право користування спірним приміщенням відповідно до договору № 01/12-18 у ФОП Кошель О. А., та, відповідно, чи могло воно бути порушене ТОВ "Санафарм" шляхом чинення перешкод.
92. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є передчасними.
93. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
94. Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо виникнення та наявності у позивача права користування приміщенням № 8, та, відповідно, наявності чи відсутності перешкод, створених відповідачем позивачу у користуванні спірним приміщенням, що може свідчити про наявність чи відсутність факту порушеного права позивача, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.
95. Звідси касаційна скарга Зозулі Ю. М. є частково обґрунтованою, а судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.