ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 913/32/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28 липня 2021 року (головуючий - Чернота Л.Ф., судді: Барбашова С.В., Гребенюк С.В.) і рішення Господарського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року (суддя Секірський А.В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро"
про стягнення 1 846 868, 90 грн.
(у судовому засіданні взяв участь представник Позивача Гаврильченко Ю.О.)
Вступ
1. Учасниками цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (далі "Позивач", ТОВ "Украгрозапчастина") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" (далі "Відповідач", ТОВ "Біловодськ-Агро").
2. За обставинами спору Позивач (продавець) уклав з Відповідачем (покупець) договір купівлі-продажу і на виконання його умов (за двома видатковими накладними) передав у власність покупця товар на загальну суму 1 896 566, 96 грн.
3. За одержаний товар Відповідач сплатив на користь продавця 1 000 000 грн, а також повернув частину товару на суму 68 613, 48 грн. Неоплаченою залишилися частина товару на суму 827 953, 48 грн.
4. Оскільки добровільно покупець за весь товар так і не розрахувався, Позивач, нарахувавши на суму заборгованості, передбачені умовами договору проценти, пеню та штраф, а також визначені статтею 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та інфляційні втрати, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вказаних сум у примусовому порядку.
5. Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що товар від Позивача не отримував, а підпис на видаткових накладних (за якими ніби то передавався товар) та договорі купівлі-продажу від імені ТОВ "Біловодськ-Агро" виконано невідомою особою.
6. Суди попередніх інстанцій в цілому погодились із підставністю заявлених позовних вимог, позаяк констатували, що крім підпису, з яким не погоджується Відповідач, подані Позивачем видаткові накладні містять також і відтиск печатки юридичної особи покупця. Крім того, часткова оплата за товар, повернення частини такого товару, а також реєстрація податкових накладних обома сторонами свідчать про те, що спірна передача товару дійсно мала місце, а заперечення Відповідача щодо цього є необґрунтованими.
7. На етапі касаційного перегляду справи позиція Відповідача по суті спору істотних змін не зазнала. Він продовжує наполягати на тому, що передачі товару не відбулося, підписи на видаткових накладних та договорі купівлі-продажу, вчинені невідомою особою, часткова оплата за товар відбулася помилково.
8. За наслідками касаційного провадження, Верховний Суд, як до цього і суди попередніх інстанцій, вказані аргументи Відповідача також вважає безпідставними, а тому у задоволенні касаційної скарги останнього відмовляє, рішення судів залишає без змін.
9. Далі детально.
Обставини спору
10. 01.03.2018 між ТОВ "Украгрозапчастина" та ТОВ "Біловодськ-Агро" було укладено договір купівлі-продажу № 181 (далі Договір).
(1) Відповідно до пункту 1.1 Договору ТОВ "Украгрозапчастина" (продавець) зобов`язалось передати у власність ТОВ "Біловодськ-Агро" (покупець) обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари (далі за текстом - товар) окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні продавця, які вказуються в видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити повну ціну кожної партії товару в порядку, визначеному договором.
(2) Загальна сума договору визначається на підставі видаткових накладних на товар, придбаний покупцем протягом всього терміну дії договору (пункт 1.3 Договору).
(3) Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна одиниці товару та повна ціна кожної партії товару визначаються сторонами в видаткових накладних на партію товару.
(4) Покупець протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання кожної окремої партії товару за рахунок ліміту відпуску товару на умовах відстрочення платежу зобов`язується перераховувати на поточний рахунок продавця грошові кошти або вносити готівку до каси продавця в оплату повної ціни кожної окремої партії товару (пункт 2.2.5 Договору).
(5) У разі несплати покупцем повної ціни кожної окремої партії товару в розмірі та в строк, передбачений пунктом 2.2.5 Договору, на користь продавця підлягають нарахуванню та сплаті покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних від вартості простроченої частини ціни кожної окремої партії товару, починаючи від дня передачі партії товару до дня його фактичної оплати. Сторони домовились, що проценти за користування чужими грошовими коштами не являються неустойкою (штрафом, пенею) (пункт 2.4 Договору).
(6) За умовами пункту 3.2 Договору після передачі кожної окремої партії товару за видатковою накладною, продавець втрачає право власності на товар, а покупець приймає партію товару у власність та без законодавчих обмежень нею користується та розпоряджається. Місцем отримання партії товару сторони визначили: склад продавця (пункт 3.4 Договору).
(7) Згідно пунктів 4.1.3 та 4.1.5 Договору продавець зобов`язується оформити видаткову накладну, яка підтверджує факт передачі партії товару покупцю, в день передачі товару, надати покупцю податкові накладні.
(8) Покупець зобов`язується сплачувати відповідно до умов договору повну ціну кожної окремої партії товару на умовах, передбачених пунктом 2.2.5 договору, шляхом перерахування на поточний рахунок продавця грошових коштів або внесення готівки до каси продавця (пункт 4.2.2 Договору).
(9) Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення строку оплати повної ціни кожної окремої партії товару, передбаченого пунктом 2.2.5 договору, покупець сплачує на користь продавця, окрім відшкодування повної ціни кожної окремої партії товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесення готівки до каси продавця в розмірі повної ціни кожної окремої партії товару.
(10) За прострочення покупцем понад 30 днів оплати повної ціни кожної окремої партії товару на користь продавця додатково стягується штраф у розмірі 30% від простроченої частини повної ціни партії товару (пункт 6.2 Договору).
(11) Позовна давність в 10 років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов`язань за договором, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 6.7 Договору).
(12) Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (пункт 11.1 Договору).
11. Договір підписано директором ТОВ "Украгрозапчастина" Сисоєвим В.В. і директором ТОВ "Біловодськ-Агро" Сергієнко Ю.І. та скріплено відповідними печатками товариств.
12. На виконання своїх зобов`язань Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 1 896 566, 96 грн, що підтверджується оформленими видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 на суму 910 758, 73 грн та від 08.04.2019 № УА-00003498 на суму 985 808, 23 грн.
13. Відповідач розрахувався за одержаний товар частково, а саме на загальну суму 1 000 000 грн (500 000 грн за товар, одержаний за видатковою накладною від 05.04.2019 № УА-00003399 та 500 000 грн за товар, одержаний за видатковою накладною від 08.04.2019 № УА-00003498).
14. У банківській виписці, яка підтверджує факт перерахування Відповідачем коштів в розмірі 1 000 000 грн, в призначенні платежу зазначено "часткова оплата за запчастини згідно рахунків від 20.03.2019 № УА-00003449 та від 29.03.2019 № УА-00003452".
15. Крім того, Відповідачем за накладною від 19.05.2020 № 2 повернуто Позивачу товар на суму 68 613, 58 грн.
16. За здійсненими господарськими операціями Позивачем Відповідачу виписувались податкові накладні від 05.04.2019 № 417, від 08.04.2019 № 484, на яких є відмітка про їх прийняття контрагентом, а також Відповідачем здійснювався розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 19.05.2020 № 1817 до податкової накладної від 05.04.2019 № 417.
17. Отже, з урахуванням здійснених Відповідачем оплат в розмірі 1 000 000 грн та повернутого товару на суму 68 613, 58 грн, залишок заборгованості покупця складає 827 953, 48 грн.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
18. У зв`язку із тим, що вказана вище заборгованість за одержаний товар Відповідачем так і не була сплачена, Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом у якому просив стягнути її в примусовому порядку. При цьому, на основну суму боргу ТОВ "Украгрозапчастина" нарахувало також 368 178, 28 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 313 742, 54 грн пені, 248 286, 04 грн штрафу, 42 139, 87 грн 3 % річних та 46 468, 69 грн інфляційних втрат.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
19. Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.04.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основну заборгованість в сумі 827 953, 48 грн, пеню в сумі 124 987, 82 грн, штраф в сумі 99 354, 42 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 367 611, 19 грн, 3% річних в сумі 41 975, 61 грн та інфляційні втрати в сумі 46 365, 39 грн.
20. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані такими аргументами:
(1) матеріалами справи підтверджується факт передачі у власність Відповідача товару на суму 1 896 566, 96 грн за видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498, які з урахуванням пункту 4.1.3 Договору оформлені в день передачі товару, скріплені підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ "Біловодськ-Агро";
(2) водночас, документально підтверджено, що Відповідач розрахувався за отриманий товар лише на суму 1 000 000 грн, а також повернув частину товару на суму 68 613, 58 грн; залишок заборгованості покупця складає 827 953, 48 грн, а тому він підлягає стягненню з Відповідача у судовому порядку;
(3) Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на Договорі та видаткових накладних; ним не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а тому, враховуючи наявність відтиску такої печатки на Договорі та видаткових накладних, заперечення покупця щодо підписання їх не директором товариства, а невідомою особою є безпідставними;
(4) крім цього, матеріалами справи підтверджується факт перерахування Відповідачем коштів в розмірі 1 000 000 грн саме на виконання умов Договору та виставлених на його підставі рахунків;
(5) більше того, господарські операції зі спірних поставок товару у квітні 2019 року та повернення товару у травні 2020 року на підставі накладних від 05.04.2019 № УА-00003399, від 08.04.2019 № УА-00003498 та від 19.05.2020 № 2 відображались в податковому обліку продавця та покупця; подання Відповідачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійних помилок від 09.03.2021 призводить лише до відтермінування права останнього на включення у звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих та зареєстрованих податкових накладних, що зберігається за ним 1095 календарних днів з дати складення таких накладних, тобто до 05.04.2022 та 08.04.2022 відповідно, а отже обставини позбавлення Відповідачем себе податкового кредиту не відповідають дійсності;
(6) Відповідачем у судовому порядку Договір ніколи не оспорювався та є дійсним на даний час; будь-яких дій щодо повернення коштів в розмірі 1 000 000 грн, як помилково перерахованих, Відповідач не вчиняв;
(7) поданий Позивачем розрахунок позовних вимог містить ряд помилок, а тому коригується судами; крім цього, підлягає частковому задоволенню клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Касаційна скарга
21. Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову повністю відмовити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
22. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано ряд норм матеріального права, зокрема, приписів Цивільного кодексу України, якими регулюються правовідносини купівлі-продажу щодо належного виконання обов`язків продавця та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" в частині вимог, які ставляться до оформлення первинних документів. Зазначає також, що застосування вказаних норм суперечить висновкам Верховного Суду, які викладено у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц. Крім цього підкреслює, що при розгляді цієї справи судами було порушено низку статей Господарського процесуального кодексу України, а саме статей 13, 42, 73, 74, 76 - 79, 86, 99, 202, 210, 227, 236 цього Кодексу.
23. Обґрунтовуючи наведене Відповідач вказує, що:
(1) обставини, які визнано судами доведеними, щодо передачі товару у власність покупця за видатковими накладними № УА-00003399 та № УА-00003498 не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними належними, допустимими та достовірними доказами; судами у цій частині повністю проігноровано, що матеріали даної справи не містять доказів видання продавцем товару, в тому числі з власного складу, а також доказів отримання такого товару покупцем; суди не дослідили в який спосіб відбулася передача товару, яким чином його транспортували, чому часткове повернення товару відбулось більше ніж через рік після його отримання та чи могла часткова сплата за товар бути наслідком допущеної бухгалтером покупця помилки і т.п.;
(2) судами не надано належної оцінки також доводам Відповідача про те, що підпис на Договорі та видаткових накладних від імені директора покупця було здійснено невідомою особою; в цій частині судами було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи, оскільки відтиск печатки, який міститься на вказаних документах, сам по собі не може підтверджувати особу їхнього підписанта; аргументи апеляційного господарського суду про те, що Відповідачем не надано доказів того, що печатка могла використовуватись проти волі товариства є безпідставними, адже покупцем до матеріалів справи було долучено документи щодо наявного кримінального провадження № 12021221170001193 від 29.05.2021 стосовно підробки підпису на Договорі та видаткових накладних;
(3) суди обох інстанцій неправомірно відмовили у задоволенні клопотання ТОВ "Біловодськ-Агро" про об`єднання даної справи та справи № 913/33/21 в одне провадження; так у справі № 913/33/21 стоїть питання належного виконання ТОВ "Біловодськ-Агро" своїх зобов`язань перед ТОВ "Украгрозапчастина" за договором про технічне обслуговування та ремонт трактору, які відбувалися за рахунок запчастин, які ніби то придбавалися за спірними у справі № 913/32/21 видатковими накладними, а тому одночасний розгляд цих справ сприяв би повному та всебічному розгляду усіх спірних питань, які виникли між сторонами;
(4) судом апеляційної інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі до завершення вже згаданого вище розслідування по кримінальному провадженню № 12021221170001193 від 29.05.2021, хоча в межах кримінального провадження могли бути встановленні обов`язкові для врахування судом у цій справі обставини, зокрема, дійсність підписів на Договорі та накладних, наявність чи відсутність порушених прав сторін у спірних правовідносинах;
(5) судом апеляційної інстанції було неправомірно відмовлено і у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи і тим самим позбавлено останнього права бути заслуханим, що свідчить про невиконання судом гарантій справедливого і публічного розгляду справи.
Відзив
24. У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти усіх доводів, які наводить скаржник. Стверджує про те, що такі доводи є необґрунтованими та такими, що вже спростовані судами попередніх інстанцій. З висновками судів попередніх інстанцій погоджується, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій в контексті встановлених обставин спору
25. Згідно із частинами першою - другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
27. Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
28. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
29. Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
30. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
31. За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
32. За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
33. Пунктом 1 статті 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
34. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
35. Як установлено судами попередніх інстанцій Договір, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
36. Факт передачі Позивачем у власність Відповідача товару на суму 1 896 566, 96 грн (на виконання умов Договору) підтверджується видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498, які з урахуванням пункту 4.1.3 Договору оформлені в день передачі товару, скріплені підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ "Біловодськ-Агро".
37. Судами встановлено також, що Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме на суму 1 000 000 грн, а також повернув часину товару (за накладною від 19.05.2020 № 2) на суму 68 613, 48 грн.
38. Факт одержання покупцем рахунків від 20.03.2019 № УА-00003449 та від 29.03.2019 № УА-00003452 підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача за період з 22.07.2019 по 08.11.2019, в призначенні платежів якої зазначено, що оплата Відповідачем в розмірі 1 000 000 грн здійснюється саме за вказаними рахунками.
39. По кожній видатковій накладній, Позивач складав, реєстрував в органах ДПС України податкові накладні та декларував податкові зобов`язання з податку на додану вартість.
40. Господарські операції з купівлі-продажу товару за видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498 включені до бухгалтерського і податкового обліку Відповідача.
41. Таким чином, з урахуванням установлених обставин та оцінених доказів, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що укладений Договір був прийняти сторонами до виконання і наразі у Відповідача наявний борг за отриманий від Позивача товар, який складає різницю між вартістю переданого товару, його частковою оплатою та поверненням.
42. За таких обставин, стягнення з Відповідача, як покупця, який неповністю розрахувався за придбаний товар, на користь Позивача, як продавця, який такий товар передав, заявленої суми основного боргу узгоджується з умовами Договору та наведеними вище приписами норм матеріального права і жодних порушень при їх застосуванні судами попередніх інстанцій не допущено.
43. Разом з цим, в силу положень статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
44. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
45. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
46. Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
47. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
48. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
49. Згідно частиною 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
50. Разом з цим, за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
51. Позаяк судами попередніх інстанцій установлено, що Відповідач не виконав свого обов`язку з оплати одержаного товару, Позивач правомірно додав до суми основного боргу обумовлені Договором проценти, штрафні санкції та компенсаційні нарахування. Спору щодо розміру таких нарахувань на етапі касаційного перегляду судових рішень у даній справі між сторонами немає, а отже Верховний Суд лише констатує матеріальну підставність їх стягнення судами попередніх інстанцій.
52. Усі заперечення Відповідача проти задоволення позовних вимог у даній справі, колегія суддів Верховного Суду, як до неї попередні судові інстанції, відхиляє з огляду на таке.
53. Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, квітень 2019 року та травень 2020 року) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1 вказаного Закону).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 вказаного Закону).
54. За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац 2 пункту 2.1). Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац 1 пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017).
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац 1 пункту 2.4 в редакції, чинній з 26.05.2017).
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац 1 пункту 2.5).
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15).
55. В свою чергу, відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
56. Яке вже неодноразово зазначав Верховний Суд (див., зокрема, постанови від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа
З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).
57. При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
58. Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій правильно вирішили, що саме Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на Договорі та спірних видаткових накладних і саме на нього покладається обов`язок довести, що таку печатку використано проти його волі.
59. Але, в ході розгляду цієї справи ТОВ "Біловодськ-Агро" не було доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не було ним надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку її з втратою чи викраденням. За таких обставин, висновки судів про відсутність підстав вважати, що печатка Відповідача використовувалася проти його волі та про наявність підстав вважати подані Позивачем видаткові накладні належними доказами виконання умов Договору є цілком правомірними та такими, що повністю узгоджуються із наведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду.
60. У цій частині посилання Відповідача на наявність кримінального провадження № 12021221170001193 від 29.05.2021, підставно відхилені апеляційним господарським судом, оскільки таке провадження було ініційовано заявником вже після прийняття рішення місцевим господарським судом у даній справі. З цих же мотивів необґрунтованими є і послання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, оскільки в межах тієї справи подібних обставин установлено судами не було.
61. Так, дійсно, як вказав Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
62. Але, жодної невідповідності здійсненому судами у даній справі правозастосуванню тому, що має місце у наведених справах, немає, адже в ході розгляду даного спору суди виходили не тільки з наявності оформлених видаткових накладних, а і з установлених обставин часткової оплати товару покупцем, часткового повернення товару продавцю, відображення спірних операцій у бухгалтерській і податковій звітності.
63. Посилання ж скаржника на правовий висновок Верховного Суду із постанови від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (спір про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок) взагалі є нерелевантним, адже правовідносини у вказаній справі не є подібними тим, що мають місце у даній справі.
64. Підсумовуючи у цій частині колегія суддів вважає доцільним вказати, що саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
65. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
66. Аргументи скаржника про необґрунтованість відмови судів у призначенні у даній справі почеркознавчої експертизи, судом касаційної інстанції оцінюються критично, адже в розумінні ГПК України, зокрема, статті 99 цього Кодексу, судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування, проте за висновком судів попередніх інстанцій матеріали даної справи місять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення (видаткові накладні, банківські виписки, бухгалтерська та податкова звітність).
67. Призначення експертизи є правом суду, яким він користується за наявності передбачених на те процесуальним законом вимог, а Верховний Суд не може перебирати таке право на себе. Порушень приписів ГПК України при відмові у проведенні експертизи у даній справі судами попередніх інстанцій не допущено, а тому і підстав вважати доводи касаційної скарги у цій частині обґрунтованими у колегії суддів немає.
68. Безпідставними є і аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів ГПК України при відмові у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі до завершення розслідування по кримінальному провадженню № 12021221170001193 від 29.05.2021.
69. Так, згідно з приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
70. З викладеного слідує, що обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі пов`язується із наявністю саме судового провадження, яке завершується ухваленням відповідного судового рішення, а проведення розслідування за заявою Відповідача в рамках кримінального провадження № 12021221170001193 за своєю правовою природою таким провадженням не являється і під дію статей 227, 229 ГПК України не підпадає.
71. Не вбачає суд касаційної інстанції і порушень приписів процесуального Закону при відмові судів у задоволенні клопотання Відповідача про об`єднання цієї справи зі справою № 913/33/21.
72. Так, відповідно до частини 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За приписами частини 2 статті 173 ГПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (частина 3 статті 173 ГПК України).
73. З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що суд може скористатися наданим йому статтею 173 ГПК України правом та об`єднати у одне провадження декілька справ, якщо позовні вимоги у них пов`язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги, але лише за умови, якщо це сприятиме реалізації завдань господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спору.
74. Як вже неодноразово зазначалося, предметом позову у даній справі є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу, пені, штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних втрат за Договором купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 з мотивів неналежного виконання умов цього Договору.
В свою чергу, місцевий господарський суд установив, що підставою позову у справі № 913/33/21 є обставини неналежності виконання договору на технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарської техніки від 31.07.2018 № 354.
75. Враховуючи викладене, місцевий суд вирішив, що підстав для об`єднання в одній справі вимог про стягнення боргу, пені, штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних втрат за двома різними договорами немає, оскільки ці вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами (договори є самостійними правочинами, стан виконання яких засвідчується окремими (не спільними) документами, складеними в рамках кожного договору), а тому об`єднання згаданих вище вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав та обов`язків сторін, а також суттєво ускладнить вирішення спору та не сприятиме більш повному з`ясуванню всіх обставин справи та процесуальній економії часу.
76. Жодних вагомих аргументів, які б ставили наведені висновки господарського суду першої інстанції під сумнів, скаржник у тексті касаційної скарги не наводить, а формальне зазначення про незгоду з такими діями суду належним обґрунтування касаційної скарги не являється.
77. За таких обставин, доводи касаційної скарги ТОВ "Біловодськ-Агро" у цій частині Верховний Суд відхиляє, як такі, що є штучними та такими, що не містять під собою жодних правових обґрунтувань.
78. Не заслуговують на увагу і доводи Відповідача про порушення апеляційним господарським судом приписів ГПК України при відмові у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду цієї справи, адже статтею 202 згаданого Кодексу чітко передбачено перелік випадків коли суд зобов`язаний відкласти розгляд справи і яких у даному випадку не було. Підстави ж відкладення, які вказаною статтею, передані на розсуд суду, прямо пов`язані з наданням оцінки причин необхідності такого відкладення, зокрема їх поважності, яких суд апеляційної інстанції у даній справі не знайшов.
79. Заперечення скаржника у цій частині Верховний Суд вважає формальними, адже будь-яких реальних аргументів у підтримку своєї позиції він не наводить. У касаційного суду немає жодних даних про те, що Відповідач хоча б якійсь мірі був обмежений чи позбавлений можливості надати якісь додаткові аргументи апеляційному суду, подати докази, заявити клопотання чи інше.