ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 920/1049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
АТ "Сумиобленерго": Зякуна С. О.,
ФОП Кисельова О. М.: Ломаки Ю. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сумиобленерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021
у складі колегії суддів: Корсака В. А. - головуючого, Владимиренко С. В., Попікової О. В.
та рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2021
у складі колегії суддів: Жерьобкіної Є. А. - головуючої, Соп`яненко О. Ю., Джепи Ю. А.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Сумиобленерго"
до Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Миколайовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Форкліт"
про стягнення 311 708,34 грн
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Миколайовича
до Акціонерного товариства "Сумиобленерго"
про визнання недійсним та скасування рішення
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у первісному позові вимог
1. У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго", найменування якого, з огляду на приведенням ним статутних документів у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства", згодом було змінене на Акціонерне товариство "Сумиобленерго" (далі - АТ "Сумиобленерго", позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Миколайовича (далі - ФОП Кисельов О. М., відповідач за первісним позовом) про стягнення 311 708,34 грн вартості необлікованої електричної енергії.
2. Позовні вимоги АТ "Сумиобленерго" мотивовані виявленням ним під час обстеження належного ФОП Кисельов О. М. приміщення магазину порушення відповідачем за первісним позовом пунктів 6.40, 7.6, підпункту 1 пункту 10.2 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: самовільного підключення електроустановки магазину до мереж електропостачальника, без укладення договору про постачання електричної енергії за наслідком чого складено акт про порушення від 06.12.2017 № 072826 та проведено фотофіксацію виявленого порушення.
3. Згодом, за результатами виявленого правопорушення, комісією філії "Сумське МРВЕ" АТ "Сумиобленерго" по розгляду акту про порушення від 06.12.2017 № 072826 прийнято рішення, оформлене протоколом від 30.08.2018 № 3, про проведення нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, відповідно до якого було розраховано вартість не облікованої електричної енергії на суму 311 708,34 грн та виписано ФОП Кисельову О. М. рахунок на оплату від 31.08.2018 № 1290000220422 вартості необлікованої електроенергії, яка ним не сплачена
Короткий зміст і підстави наведених у зустрічному позові вимог
4. 07.06.2019 ФОП Кисельов О. М. звернувся до Господарського суду Сумської області з зустрічним позовом до АТ "Сумиобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення АТ "Сумиобленерго" з визначення обсягу та вартості не облікованої активної електричної енергії, розрахованої на підставі акту про порушення від 06.12.2017 № 072826, яке оформлене протоколом засідання комісії філії "Сумське МРВЕ" АТ "Сумиобленерго" від 30.08.2018 № 3.
5. Зустрічні позовні вимоги ФОП Кисельова О. М. мотивовані відсутністю підстав для застосування до нього оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування сплати вартості неооблікованої енергії, оскільки він не порушував законодавство про електроенергетику, не споживав електричну енергію для потреб електроустановок та струмоприймачів магазину, не підключав електроустановки, струмоприймачі або електропроводку до електричної мережі АТ "Сумиобленерго" для таких потреб, а належне йому нежитлове приміщення розташоване за адресом: вул. Івана Сірка, 16, м. Суми, станом на 06.12.2017 (момент проведення перевірки) було передане ним за актом приймання-передачі від 01.11.2017 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Форкліт" (далі - ТзОВ "Форкліт", третя особа) на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2017.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
6. 06.12.2017 представниками постачальника електричної енергії філії "Сумське МРВЕ" ПАТ "Сумиобленерго" складено акт про порушення № 072826, згідно з яким за наслідками перевірки об`єкта, зокрема магазину за адресою АДРЕСА_1, що належить ФОП Кисельову О. М., встановлено порушення відповідачем пунктів 1.3, 5.1., 7.6, підпункту 1 пункту 10.2 ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28, а саме: виявлено самовільне підключення електроустановок магазину до мереж електропостачальника (розподільчі шини від живлячої КЛ-0,4кВ в електрощитовій будинку за адресою вул. І. Сірка, 14, м. Суми) без укладення договору (підпункт 5 пункту 2.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562).
7. Перевірку проведено за участю відповідальної особи відповідача за електрогосподарство ОСОБА_1; акт підписали чотири представники постачальника електричної енергії та уповноважена особа споживача ОСОБА_1 В акті зазначено результати проведення вимірів параметрів схеми електропостачання споживача на дату складання акта порушень: точка вимірювання, зазначена у схемі електропостачання споживача, матеріал проводу (кабелю), переріз проводу; точка на схемі, де було вилучено зразок кабелю, номер пломби (акт про пломбування від 06.12.2017 № 23170053). В пункті 5 акту, щодо переліку струмоприймачів, приєднаних споживачем до електричної мережі та режиму роботи, міститься запис про ненадання споживачем паспортів на все електрообладнання, а також про те, що вимір струму навантаження при підключенні всіх струмоприймачів на повну потужність споживач не забезпечив. Час роботи струмоприймачів - 24 години. У пункті 8 акту зазначено, що за виявленими порушеннями споживачу необхідно укласти договір про постачання електричної енергії.
8. Додатком до акту є схема електропостачання, в якій містяться підписи чотирьох представників постачальника електричної енергії та уповноваженої особи споживача, матеріали фотофіксації виявленого порушення та пакет з вилученими зразками електропроводки. Також в акті про порушення міститься відмітка про те, що перелік електрообладнання вказано у акті № 1 від 06.12.2017, копія якого була надана позивачем разом з клопотанням від 10.03.2021.
9. 20.12.2017, 07.02.2018, 30.08.2018 та 31.08.2018 були проведені засідання комісії постачальника електроенергії з розгляду акту про порушення від 06.12.2017 № 072826 за результатом яких згодом прийнято рішення, оформлене протоколом № 3 від 30.08.2018, відповідно до якого, зокрема, за період з 06.12.2016 (включно) по 05.12.2017 (включно) за тарифами (цінами) для споживачів відповідної групи та класу напруги, які діяли під час порушення споживачем ПКЕЕ (період, за який здійснюється перерахунок) обсяг необлікованої активної електричної енергії становить 130 083 кВт/год. Вартість необлікованої активної електричної енергії становить 311 708,34 грн.
10. Протоколи засідання комісії, розрахунок за активну електроенергію та рахунок за активну електроенергію від 31.08.2018 направлені ФОП Кисельову О. М. супровідним листом № 59-25/3011 від 10.10.2018.
11. Суди попередніх інстанцій із наявних в справі копій договору дарування нежитлового приміщення та витягу про реєстрацію права власності встановили, що відповідач набув у власність нежитлове приміщення площею 55,4 кв. м по АДРЕСА_1 09.07.2009 (дата реєстрації права).
12. Відповідно до фотофіксації порушення, точка самовільного безоблікового підключення магазину знаходяться в ввідно-розподільчому пристрої житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (в приміщенні електрощитової), а не в нежитловому приміщенні у будинку АДРЕСА_1 яке належить відповідачу на праві власності.
13. Також суди попередніх інстанцій встановили, що під час розгляду акту про порушення, ФОП Кисельов О. М. неодноразово зазначав про відсутність у нього доступу до електрощитової в іншому будинку та перебування електрощитової у власності ПФ "Вадро".
14. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що ключі від приміщення електрощитової знаходилися у ОСОБА_1 як особи відповідальної за електрогосподарство фірми "Вадро", а позивач у поясненнях суду (вх. № 3194 від 22.04.2019) з наданням наказу № 40 від 10.05.2000 ПФ "Вадро" про призначення енергетика підтверджує, що ОСОБА_1 був відповідальною особою за електрогосподарство фірми "Вадро".
15. На підтвердження того факту, що ОСОБА_1 був уповноваженою особою відповідача, позивач подав копію наказу № 3 від 27.04.2007 про прийняття на роботу та копію наказу від 09.06.2007 № 4 про призначення відповідального за справний стан та безпечну експлуатацію електроустановок.
16. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, з пояснень представників філії "Сумське МРВЕ" вбачається, що тільки після виявлення порушення, зокрема, самовільного підключення до електрощитової магазину, ОСОБА_1 повідомив, що він одночасно є представником відповідача.
17. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_1 на засіданнях комісії по розгляду акту про порушення, поясненнями у заяві свідка, що подана суду, а також поясненнями працівників філії "Сумське МРВЕ", які зазначають про те, що факт перебування магазину у власності відповідача було з`ясовано зі слів ОСОБА_1 після повернення представників до приміщення електрощитової у будинку № 14 по вул. Івана Сірка з магазину.
18. Окрім того, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.08.2017 між ФОП Кисельовим О. М. та ТзОВ "Форкліт" укладено договір оренди нежитлового приміщення (магазину) за адресою АДРЕСА_1 площею 55,4 кв. м з терміном дії до 31.12.2018.
19. За умовами пункту 5.1. договору оренди, орендар зобов`язаний самостійно забезпечити електропостачання приміщення. Самостійно укласти договір на постачання електроенергії з відповідними організаціями.
20. У разі невиконання пункту 5.1. договору орендар несе повну матеріальну відповідальність за невиконання цих обов`язків.
21. Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2017.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
22. 15.04.2021 Господарський суд Сумської області прийняв рішення у справі № 920/1049/18, яким відмовив АТ "Сумиобленерго" у задоволенні первісного позову про стягнення 311 708,34 грн вартості необлікованої електричної енергії. Зустрічний позов ФОП Кисельова О. М. задовольнив повністю. Визнав недійсним та скасував рішення АТ "Сумиобленерго" з визначення обсягу та вартості не облікованої активної електричної енергії, розрахованої на підставі акту про порушення від 06.12.2017 № 072826, яке оформлене протоколом засідання комісії філії "Сумський МРЕМ" ПАТ "Сумиобленерго" № 3 від 30.08.2018.
23. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю факту здійснення ФОП Кисельовим О. М. самовільного підключення електроустановок магазину за адресою вул. Івана Сірка, 16, м. Суми до мереж електропостачальника - розподільчих шин від живлячої КЛ-0,4кВ в електрощитовій будинку за адресою: вул. Івана Сірка, 14, м. Суми та відсутністю підстав для визначення обсягу та вартості електричної енергії на підставі підпункту 5 пункту 2.1 Методики та пункту 7.6 ПКЕЕ.
24. З урахуванням наведеного, суд визнав правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення АТ "Сумиобленерго" з визначення обсягу та вартості не облікованої активної електричної енергії, розрахованої на підставі акту про порушення від 06.12.2017 № 072826, яке оформлене протоколом засідання комісії філії "Сумський МРЕМ" ПАТ "Сумиобленерго" від 30.08.2018 № 3 та відмовив у задоволенні первісного позову АТ "Сумиобленерго" про стягнення з ФОП Кисельова О. М. 311 708,34 грн вартості не облікованої електричної енергії.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
25. Постановою від 13.09.2021 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2021 у справі № 920/1049/18 залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції щодо недоведенння АТ "Сумиобленерго" факту здійснення ФОП Кисельовим О. М. самовільного підключення електроустановок магазину до мереж електропостачальника та наявності підстав для визнання недійсним і скасування рішення АТ "Сумиобленерго" з визначення обсягу та вартості необлікованої активної електричної енергії.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
26. 08.10.2021 АТ "Сумиобленерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2021 у справі № 920/1049/18, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
АТ "Сумиобленерго"
27. АТ "Сумиобленерго" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- ФОП Кисельов О. М. не надав до матеріалів справи оригіналу витребуваного акту приймання-передачі від 01.11.2017, на який міститься посилання в зустрічній позовній заяві та щодо якого були поставлені питання на вирішення призначеної судом у справі технічної експертизи документів. Натомість до справи відповідач 17.09.2019 долучив акт приймання-передачі від 01.08.2017;
- суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях послалися на акт приймання-передачі від 01.08.2017, який відповідачем не подавався в якості доказу у відповідності до вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) та на який відсутні взагалі будь-які посилання як в зустрічній позовній заяві так і у відзиві на первісний позов АТ "Сумиобленерго" від 03.06.2019;
- суди попередніх інстанцій не дослідили наявні докази у справі: заяви свідків, докази відсутності реєстрації третьою особою реєстратора розрахункових операцій, програмного реєстратора розрахункових операцій чи книги обліку розрахункових операцій в органах Державної податкової служби України, оскільки було виявлено самовільне підключення до продуктового магазину, докази відсутності серед видів діяльності третьої особи такого виду як роздрібна торгівля продуктовими товарами;
- суди залишили без належного дослідження та оцінки показання директора/засновника третьої особи - Лі В`ячеслава Анатолійовича (особи, яка підписала договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2017 та акт приймання-передачі від 01.11.2017) у кримінальному провадженні № 42015100000000035, який показав, що не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності третьої особи, а також те, що він зареєстрував зазначену юридичну особу за грошову винагороду, без наміру провадження фінансово-господарської діяльності або реалізації повноважень;
- суди в порушення приписів частини четвертої статті 102 ГПК України не визнали встановленою обставину, що договір оренди від 01.08.2017 та акт прийому-передачі від 01.11.2017 виготовлені значно пізніше ніж вони датовані, з огляду на ухилення ФОП Кисельова О. М. від проведення технічної експертизи у справі, яке полягало у ненаданні дозволу експертам на вирізання штрихів рукописних засобів та підписів у досліджуваних документах, а також ненадання оригіналу предмету дослідження - акту приймання-передачі від 01.11.2017.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
28. Від ФОП Кисельова О. М. відзив на касаційну скаргу АТ "Сумиобленерго" станом на 11.11.2021 не надійшов.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
29. Предметом спору в цій справі є вимога АТ "Сумиобленерго" (первісний позов) про стягнення вартості необлікованої електричної енергії та вимога ФОП Кисельова О. М. (зустрічний позов) про визнання недійсним рішення АТ "Сумиобленерго" з визначення обсягу та вартості не облікованої активної електричної енергії, розрахованої на підставі акту про порушення від 06.12.2017 № 072826.
30. Передумовою виникнення спірних правовідносин за первісним позовом слугували обставини проведення представниками АТ "Сумиобленерго" обстеження приміщення магазину ФОП Кисельова О. М. в ході чого було виявлено порушення ПКЕЕ, а саме: самовільне підключення електроустановки магазину до мереж електропостачальника щодо якого у зустрічному позові заперечує ФОП Кисельов О. М. зазначаючи, з-поміж іншого, про те, що ним не порушувалося законодавство про електроенергетику та не споживалася електрична енергія для потреб електроустановок та струмоприймачів магазину, оскільки належне йому нежитлове приміщення передане ним в оренду ТзОВ "Форкліт".
31. Отже, спірним питаннями у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог за первісним та зустрічним позовами і доводів кожної із сторін щодо цих вимог, є питання підтвердження вчинення ФОП Кисельовим О. М. порушення ПКЕЕ у вигляді самовільного підключення електроустановки магазину до мереж електропостачальника.
32. Відповідно до частини першої статті 235 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку; до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
33. Згідно із частинами першою, другою статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
34. За змістом наведених норм оперативно-господарські санкції до сторони господарських правовідносин можна застосувати тільки тоді, коли така сторона вчинила правопорушення у сфері господарювання, у цьому разі, в сфері електроенергетики (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 911/962/18).
35. Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є визначення споживача електричної енергії в приміщенні магазину станом на момент виявлення позивачем за первісним позовом порушення ПКЕЕ.
36. Верховний Суд звертає увагу, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
37. Вирішуючи спір про застосування енергопостачальником до споживача електричної енергії оперативно-господарської санкції у вигляді донарахування вартості електроенергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, суди повинні дослідити обставини щодо вчинення споживачем такого порушення (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 912/793/18 та від 27.06.2019 у справі № 923/611/17, від 21.11.2019 у справі № 922/2992/18).
38. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
39. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
40. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
41. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
42. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
43. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
44. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
45. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
46. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
47. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
48. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
49. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
50. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
51. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
52. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
53. Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
54. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
55. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
56. У справі, що розглядається, за результатом розгляду заявлених вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення АТ "Сумиобленерго" факту здійснення ФОП Кисельовим О. М самовільного підключення електроустановок магазину до мереж електропостачальника з огляду на відсутність у нього доступу до приміщення електрощитової, яка належить на праві власності ПФ "Вадро" та знаходиться в іншому будинку, а також перебування приміщення магазину в оренді ТзОВ "Форкліт".
57. Тобто в основу висновку судів щодо недоведення здійснення порушення відповідачем за первісним позовом ПКЕЕ фактично покладено обставини: 1) відсутності доступу у ФОП Кисельова О. М. до приміщення електрощитової; 2) укладення між ФОП Кисельовим О. М. та ТзОВ "Форкліт" договору оренди нежитлового приміщення магазину від 01.08.2017 та передачі магазину третій особі в користування за актом приймання-передачі від 01.08.2017.
58. Однак наявність укладеного договору оренди приміщення не є беззаперечною та безумовною обставиною при виявлені порушень ПКЕЕ, яка за своїм наслідком свідчить про їх вчинення (в цьому разі безоблікове споживання електроенергії) саме орендарем.
59. Укладення власником приміщення договору оренди щодо передачі цього приміщення у користування третій особі може за певних обставин підтверджувати, що споживачем електричної енергії в цьому приміщені є орендар. Проте зазначене можливе лише за тієї умови, коли встановлені обставини справи достеменно свідчать, що наведена особа дійсно є фактичним користувачем такого приміщення.
60. Утім, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та із посиланням на долучений відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи договір оренди нежитлового приміщення магазину від 01.08.2017 та акт приймання-передачі від 01.08.2017, дійшли висновку, що ФОП Кисельов О. М. на момент виявлення порушення не був користувачем приміщення магазину за адресою: вул. Івана Сірка, 14, м. Суми.
61. Разом з тим, зосередившись на наявності таких обставин, суди залишили поза увагою та не з`ясували дійсного користувача (орендаря) приміщення магазину на момент виявлення порушення ПКЕЕ, в тому числі не надали оцінки доводам скаржника щодо відсутності в справі доказів на підтвердження передачі приміщення магазину в оренду ТзОВ "Форкліт", в тому числі щодо відсутності серед видів діяльності ТзОВ "Форкліт" такого виду як роздрібна торгівля продуктовими товарами; відсутності реєстрації ТзОВ "Форкліт" реєстратора розрахункових операцій, програмного реєстратора розрахункових операцій чи книги обліку розрахункових операцій в органах Державної податкової служби України тощо.
62. Крім того без належної оцінки та дослідження судів попередніх інстанцій залишені наскрізні аргументи АТ "Сумиобленерго", викладені ним у поданих до суду клопотаннях, про те, що директор та засновник ТзОВ "Форкліт" - ОСОБА_2 (особа, яка підписала договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2017 та акт приймання-передачі від 01.11.2017) у кримінальному провадженні № 42015100000000035, який показав, що не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Форкліт", а також те, що він зареєстрував зазначену юридичну особу за грошову винагороду, без наміру провадження фінансово-господарської діяльності або реалізації повноважень.
63. Також суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та жодної оцінки, врахувавши в оскаржуваних судових рішеннях лише акт від 01.08.2017, наявність в матеріалах справи двох тотожних за змістом (за винятком посилання на дату договору оренди) актів приймання-передачі приміщення нежитлового приміщення за адресою: вул. Івана Сірка, 16, м. Суми, загальною площею 55,4 кв. м:
- акта від 01.11.2017, на який міститься посилання у зустрічному позові ФОП Кисельова О. М. та щодо дати виконання (створення) якого було поставлене питання на вирішення призначеної судом у цій справі технічної експертизи документів, та
- акта від 01.08.2017, який долучено до матеріалів справи за клопотанням ФОП Кисельова О. М. від 19.09.2019 безпосередньо під час проведення, призначеної у справі технічної експертизи документів (договору оренди від 01.08.2017 та акта від 01.11.2017).
64. Окрім того суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в межах наданих їм повноважень нормами процесуального закону не дослідили з урахуванням змісту спірних правовідносин, доводів позивача за первісним позовом щодо відсутності в справі належних доказів на підтвердження передачі ФОП Кисельовим О. М. приміщення магазину в оренду ТзОВ "Форкліт" та доказів реального здійснення третьої особи в цьому приміщенні господарської діяльності, а також наявності двох тотожних (з відміною лише датою складання та договору) актів приймання-передачі одного і того ж приміщення, питання факту реального здійснення господарської діяльності ТзОВ "Форкліт", в тому числі динаміки споживання електричної енергії до 01.08.2017 (дата договору та акту приймання-передачі, який взяли до уваги суди) та після 01.08.2017.
65. Частиною четвертою статті 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
66. Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи. Однак зазначене не позбавляє суд права витребувати у сторони докази у передбаченому статтею випадку.
67. Тобто суд не позбавлений права з урахуванням встановлених обставин справи у разі виникнення в нього сумнівів щодо підтвердження наявності між сторонами господарських операцій витребувати бухгалтерські та банківські платіжні документи на підтвердження їх здійснення, а в разі необхідності інші докази, що можуть підтверджувати такі операції.
68. Проте ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій не врахували зазначених вище норм та не з`ясували у світлі наведених обставин можливості застосування приписів частини четвертої статті 74 ГПК України.
69. Ураховуючи наведене в свої сукупності, місцевий та апеляційний господарський суд в межах наданих їм повноважень (статті 86, 269 ГПК України) не забезпечили дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів та не врахували того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахування усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених ГПК України.
70. Також суд вважає неаргументованим із урахуванням обставин цієї справи посилання судів попередніх інстанцій в якості недоведення позивачем здійснення ФОП Кисельовим О. М. самовільного підключення електроустановок магазину до мереж електропостачальника на відсутність у відповідача за первісним позовом доступу до приміщення електрощитової, в якій відповідно до фотофіксації порушення знаходиться точка самовільного безоблікового підключення магазину, адже наявність таких обставин жодним чином не спростовує факту виявленого порушення ПКЕЕ.
71. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
72. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
73. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
74. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі оскаржувані судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.
75. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
76. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
77. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
78. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269 частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду вимог за первісним та зустрічним позовом у цій справі.