ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2474/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2021 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.)
у справі №910/2474/21
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг"
про стягнення 6660,25 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи
1.1.Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" про стягнення 6660,25 грн.
1.2.Господарський суду міста Києва рішенням від 21.05.2021 у справі №910/2474/21 відмовив в задоволенні позову.
1.3.Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" у справі №910/2474/21 задовольнити в повному обсязі.
1.4.Одночасно в тексті апеляційної скарги апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2474/21, вказуючи на отримання ним оскаржуваного рішення поштовим відправленням лише 02.06.2021.
1.5.Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.07.2021 у справі №910/2474/21 відмовив Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2474/21 залишив без руху та зазначив, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржник має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з посиланням на відповідні докази.
1.6.Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд виходив з того, що посилання позивача в обґрунтування поважності підстав пропуску строку на те, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2021 у справі №910/2474/21 було отримано ним поштовим відправленням лише 02.06.2021 спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 80090418, в якому містяться відомості про те, що Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) отримало копію повного тексту оскаржуваного судового рішення 26.05.2021.
1.7.На виконання вимог вказаної ухвали, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги, в якому зазначило, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі 910/2474/21 було отримано ним та зареєстровано під вхідним номером 1040 лише 01.06.2021, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції.
1.8.Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.07.2021 відмовив Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у задоволенні клопотання про поновлення строку та у відкритті апеляційного провадження, оскільки обставини, які зазначені в заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними.
2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
2.1.Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2021 у справі №910/2474/21 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
2.2.Скаржник стверджує, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі № 910/2474/20 було отримано безпосередньо його представником, що відповідає за отримання кореспонденції, поштовим відправленням лише 01.06.2021, а відмітка про отримання поштового відправлення 26.05.2021 була зроблена працівником відділенням Укрпошти 02125 без надання на те згоди позивача та з перевищенням службових повноважень.
2.3.На переконання скаржника, відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню господарського судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо апеляційного оскарження судових рішень, гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закріпленого, зокрема, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позиція Верховного Суду.
3.1.Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
3.2.Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
3.3.З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було порушено скаржником, чи є ця причина поважною та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
3.4.Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Тобто, на особу, яка звертається з відповідною заявою покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку.
3.5.Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3.6.В той же час положення пункту 1 частини другої названої статті передбачають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду у разі, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
3.7.Згідно з частиною третьою вказаної статі строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього кодексу
3.8.Виходячи зі змісту частин другої та третьої статті 256 Господарського процесуального кодексу України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду на поновлення пропущеного процесуального строку лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15).
3.9.В повторному клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/7424/21 скаржник зазначав, що оскаржуване рішення було отримано ним та зареєстровано під вхідним номером 1040 лише 01.06.2021, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції.
3.10.Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - 0105480090418 рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 отримано скаржником (особою за довіреністю) 26.05.2021.
3.11.Доводи скаржника про те, що відмітку про отримання поштового відправлення 26.05.2021 було зроблено працівниками відділення Укрпошти 02125 без надання на те згоди позивача та з перевищенням службових повноважень, є необґрунтованими, оскільки відповідно до абзацу першого пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою; для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил. Проте скаржником не доведено в суді апеляційної інстанції, що оператором поштового зв`язку було порушено узгоджений з Комунальним некомерційним підприємство "Київська міська клінічна лікарня №3" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) порядок, як не доведено і того, який саме порядок доставки поштових відправлень було узгоджено, а також не надано жодних доказів звернення до вказаного відділення Укрпошти для з`ясування обставин здійснення такої відмітки працівником Укрпошти з перевищенням службових повноважень та за необхідності для проведення службового розслідування.
3.12.При цьому Суд визнає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що копія витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, на яку посилається скаржник, як на доказ отримання копії оскаржуваного судового рішення, не може вважатися беззаперечним доказом отримання скаржником оскаржуваного судового рішення в зазначену ним дату, адже ведення журналу реєстрації вхідної кореспонденції залежить від волевиявлення самого скаржника, є його внутрішнім документом та має суб`єктивний характер, в той час як належним доказом отримання копії рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2474/21 є поштовий конверт із штрих-кодовим ідентифікатором та відмітками відділення поштового зв`язку або належним чином завірена його копія.
3.13.Оскільки суду апеляційної інстанції не були надані докази на підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку під час вручення працівником Акціонерного товариства "Укрпошта" поштового відправлення та проставленення дати отримання поштової кореспонденції на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за №0105480090418, Суд вважає, що факт отримання 26.05.2021 поштового відправлення скаржником, якому суд першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону надсилав рішення від 21.05.2021 рекомендованим відправленням за належною адресою, є доведеним.
3.14.Відтак, отримавши повний текст рішення суду першої інстанції від 21.05.2021 у цій справі 26.05.2021, скаржник повинен був у двадцятиденний строк саме з цієї дати, яка є днем вручення судового рушення, подати апеляційну скаргу, оскільки відповідно до частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України саме з дати вручення судового рішення починається обрахунок вказаного строку подання апеляційної скарги у разі, якщо оскаржене рішення не було вручено у день його проголошення або складення, що надає скаржнику право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
3.15.При цьому Суд враховує, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
3.16.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
3.17.Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
3.18.Відповідно, з метою своєчасного подання апеляційної скарги, скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися зміст оскарженого ним рішення місцевого господарського суду, скориставшись для цього відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень. Однак скаржник наданими йому можливостями доступу до вищезгаданого державного реєстру не скористався.
3.19.Колегія суддів враховує, що згідно з частинами першою та другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
3.20.Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження) не відповідає таким засадам (принципам) господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
3.21.Особа має право на апеляційне та касаційне оскарження прийнятих судових рішень, у разі незгоди з їх правильністю, за умови дотримання встановлених процесуальним законом вимог щодо порядку подання відповідної скарги.
3.22.Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
3.23.Враховуючи, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 була подана скаржником поза межами двадцятиденного строку з дати отримання повного тексту вказаного рішення, та з огляду на те, що скаржником не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
3.24.Доводи скаржника про обмеження його права на апеляційне оскарження судового рішення внаслідок постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції відхиляються колегією суддів, з огляду на таке.
3.25.Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
3.26.Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення "Мушта проти України" від 18.11.2010).
3.27.У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
3.28.Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії", заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
3.29.Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).
3.30. Аналізуючи через призму зазначених висновків Європейського суду з прав людини дії та бездіяльність скаржника, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 21.05.2021 у цій справі, оскільки наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними, залежали від поведінки скаржника та не пов`язані з наявністю об`єктивних непереборних обставин, які перешкодили скаржнику у вчиненні відповідних процесуальних дій.