ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/53/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І. Ю.
розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 (головуючий суддя Будішевська Л. О., судді Таран С. В., Поліщук Л. В.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 (суддя Мавродієва М. В.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни
до фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) Приватне підприємство "Орієнтал-ТС"; 2) Возняк Наталія Володимирівна,
про зобов`язання повернути майно,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
третьої особи-1 - не з`явився,
третьої особи-2 - не з`явився.
СУТЬ СПОРУ:
1. Фізична особа-підприємець Костенко Алла Анатоліївна (далі - ФОП Костенко А. А.) звернулася до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни (далі - ФОП Бачуріна О. П.) з вимогою повернути їй як власнику нерухоме майно з незаконного володіння.
2. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що після закінчення договору оренди, укладеного між ФОП Костенко А. А. та фізичною особою-підприємцем Возняк Наталією Володимирівною (далі - ФОП Возняк Н. В.), нерухоме майно, що передавалося в оренду, не повернуто ФОП Костенко А. А. та використовується ФОП Бачуріною О. П.
3. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. ФОП Бачуріна О. П. не погодилася із вказаними судовими рішеннями та звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
4. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
5. У січні 2020 року ФОП Костенко А. А. звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ФОП Бачуріної О. П., в якому просила суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) зобов`язати останню передати позивачу як власнику магазин літ. "А-1" загальною площею 88,7 кв. м, із вимощенням, І, розташований на АДРЕСА_1, вартістю 552 250,00 грн (далі - спірне нерухоме майно) з незаконного володіння ФОП Бачуріної О. П. без участі останньої.
6. Позов мотивований тим, що належне ФОП Костенко А. А. спірне нерухоме майно за договором оренди від 15.09.2013 передано в користування ФОП Возняк Н. В. Термін дії договору сплив 30.12.2015, проте спірне нерухоме майно з часу припинення дії договору оренди так і не було повернуто позивачу, а з 13.06.2016 воно використовується ФОП Бачуріною О. П. поза волею власника та без будь-якої на то підстави.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 25.04.2002 виконавчим комітетом Первомайської міської ради Миколаївської області видано Костенко Аллі Анатоліївні Державний акт серії МК № 031274 на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0504 га (504 кв. м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; для будівництва та обслуговування магазину.
8. 15.09.2013 ФОП Костенко А. А. як орендодавцем та ФОП Возняк Н. В. як орендарем було укладено договір оренди спірного майна для розміщення магазину (пункти 1.1- 1.3, 2.1 договору оренди).
9. Договір укладений на термін з 15.09.2013 по 15.09.2015 (пункт 4.1 договору оренди), термін дії якого в подальшому було продовжено до 30.12.2015.
10. 20.09.2013 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № МК142132630026 - реконструкція торгівельного павільйону під магазин продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 ; замовник - ФОП Костенко А. А.
11. 14.11.2017 Комунальним підприємством "Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічний паспорт на спірне нерухоме майно; замовник - Костенко А. А.
12. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Костенко А. А. 01.12.2017 зареєстровано право приватної власності на спірне нерухоме майно.
13. На час розгляду справи право власності Костенко А. А. на спірне нерухоме майно не оспорено та не спростовано.
14. Позивач вказує, що спірне нерухоме майно було передане нею в користування ФОП Возняк Н. В. за договором оренди, термін дії якого сплив 30.12.2015, але із часу припинення дії цього договору оренди воно їй не повернуто та з 13.06.2016 використовується відповідачем - ФОП Бачуріною О. П. у своїй підприємницькій діяльності.
15. На підтвердження цього позивачем надано копії актів огляду магазину від 14.11.2017 та від 29.07.2019, заяви ФОП Бачуріної О. П. від 13.06.2016 про державну реєстрацію потужності за адресою: АДРЕСА_1; та наказу Управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Первомайському районі від 16.06.2016 № 17-о, яким здійснено державну реєстрацію потужності ФОП Бачуріної О. П.; вид діяльності - роздрібна торгівля харчовими продуктами.
16. Крім того, вказана обставина не заперечується і самим відповідачем.
17. 23.07.2018 позивач як власник нерухомого майна звернулася до відповідача з письмовою пропозицією від 09.07.2018 № 09/07 укласти договір оренди спірного нерухомого майна, до якої було додано два екземпляри підписаного та скріпленого печаткою з боку позивача проекту такого договору оренди.
18. Відповідач листом від 23.08.2018 № 28/08-180 відхилила вказану пропозицію позивача, посилаючись на те, що надісланий договір в повній мірі не відповідає критеріям розумності та вимогам закону.
19. 18.07.2019 позивачем було направлено відповідачу претензію від 16.07.2019 № 16/07/1, в якій ФОП Костенко А. А. вимагала щоб ФОП Бачуріна О. П. на дату 29.07.2019 повернула їй спірне нерухоме майно за відповідним актом приймання-передачі та/або звільнила спірне нерухоме майно чи виселилась з нього у добровільному порядку.
20. Позивач зазначає, що така претензія залишилася без відповіді та без задоволення, та 29.07.2019 жодних дій з боку відповідача щодо повернення (звільнення, виселення) спірного нерухомого майна не було здійснено.
21. Позивач стверджує, що викладені нею обставини також підтверджуються доданими до позову фототаблицями № 1-7 від 17.01.2020 спірного нерухомого майна.
22. Позивач вказує, що всупереч його волі як власника такого магазину та без належних правових підстав відповідач використовує спірне нерухоме майно у своїй підприємницькій діяльності, оскільки відповідач фактично відмовив у повернені спірного нерухомого майна його власнику - позивачу.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
23. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, позов задовольнив та виселив ФОП Бачуріну О. П. зі спірного нерухомого майна.
24. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, даний спір є господарським та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
25. З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування спірним нерухомим майном, особа, якій воно було надано - ФОП Возняк Н. В., чи інша особа, яка на момент звернення власника з позовом до суду - ФОП Бачуріна О. П., володіє ним незаконно і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.
26. Позивач фактично прагне захистити своє право власності, посилаючись на безпідставне поза його волею володіння та користування відповідачем належним йому на праві власності спірним нерухомим майном. Саме в цьому полягає його майновий законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду.
27. Належним способом захисту прав та інтересів позивача є позовна вимога про виселення ФОП Бачуріної О. П. зі спірного нерухомого майна, оскільки судове рішення про передачу позивачу як власнику спірного нерухомого майна з незаконного володіння ФОП Бачуріної О. П. без її участі не призведе до відновлення порушеного права власності позивача на спірне нерухоме майно, а отже, не відповідає належному способу захисту з точки зору його ефективності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП Бачуріної О. П., в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
29. Підставами касаційного оскарження є пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
30. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ФОП Бачуріна О. П. посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, частину другу статті 5, статті 14, 162, 174, 177, 182 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2018 у справі № К/800/28757/13, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16, від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 811/1507/18, від 19.06.2019 у справі № 925/180/18 та постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2723цс16.
31. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування частини другої статті 5 та частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах.
32. ФОП Костенко А. А. надала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про її необґрунтованість та просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
33. Возняк Н. В. та Приватне підприємство "Орієнтал-ТС" надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили її задовольнити.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
34. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
36. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2018 у справі № К/800/28757/13, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16, від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 811/1507/18, від 19.06.2019 у справі № 925/180/18 та постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2723цс16.
37. Так, на обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2018 у справі № К/800/28757/13. З цього приводу колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання на ухвалу Великої Палати Верховного Суду у розумінні пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для касаційного оскарження, оскільки такою підставою може бути незастосування апеляційним судом норми права у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постанові, а не в ухвалі Верховного Суду.
38. Суд касаційної інстанції зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
39. Так, у справах № 914/2772/16 та № 914/2771/16 Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" подало до місцевого господарського суду позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" вартості нестачі вантажу (вугілля) в сумі 9 116,34 грн та 28 627,08 грн відповідно. Суди першої та апеляційної інстанцій позови задовольнили, а Вищий господарський суд України повернув касаційні скарги, оскільки вони були підписані особами, які не можуть їх підписувати. У даних справах Велика Палата Верховного Суду переглядала ухвали суду касаційної інстанції про повернення касаційних скарг за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
40. Натомість у справі № 915/53/20, судові рішення в якій переглядаються, предметом позову є вимога фізичної особи-підприємця до іншої фізичної особи-підприємця передати нерухоме майно, а також судами не ухвалювалися судові рішення стосовно повернення касаційної скарги.
41. Таким чином, правовідносини у справах № 914/2772/16, № 914/2771/16 та у справі № 915/53/20 не є подібними за предметом і підставами, за фактично встановленими обставинами та за правовим регулюванням.
42. У справі № 811/1507/18 товариство з обмеженою відповідальністю звернулося з позовом до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди. Судом першої інстанції позовну заяву у даній справі залишено без розгляду, а судом апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності повноважень у представника товариства з обмеженою відповідальністю. У даній справі № 811/1507/18 в касаційному порядку переглядалася ухвала суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанцій в цій справі дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали апеляційного адміністративного суду, враховуючи, що в матеріалах справи наявні подані представником документи, зокрема, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.
43. Натомість у справі № 915/53/20 позовна заява не була залишена без розгляду та апеляційна скарга не була повернута з підстав відсутності повноважень в особи, яка її підписала. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи № 915/53/20 зазначено, що представник позивача надав до суду належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордера на надання правничої (правової) допомоги.
44. Таким чином, правовідносини у справах № 811/1507/18 та № 915/53/20 не є подібними за предметом позову та правовим регулюванням.
45. Предметом позову у справі № 925/180/18 була вимога про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом надання безперешкодного доступу до нього. Спір в даній справі виник через те, що товариство з обмеженою відповідальністю за результатами відкритих торгів (аукціону) придбало право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки і згодом звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, а попередній власник чинив перешкоди позивачу у користуванні належним йому на праві власності майном. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, однак суд касаційної інстанції судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
46. Як підставу направлення справи № 925/180/18 на новий розгляд до суду першої інстанції суд касаційної інстанції зазначив невстановленість обставин щодо вступу позивача після перереєстрації на себе права власності на спірне майно у фактичне володіння ним; фактичного володіння відповідачем на момент подачі позову та прийняття рішення спірним нерухомим майном; наявності у позивача на момент прийняття рішення перешкод від відповідача у здійсненні щодо спірного майна лише права користування та розпорядження або і права володіння також.
47. Натомість у справі № 915/53/20 суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомим та нерухомим майном відрізняється: якщо для володіння першим важливо встановити факт його фізичного утримання, то володіння іншим може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
48. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Костенко А. А. 01.12.2017 зареєстровано право приватної власності на спірне нерухоме майно. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач вказує, що спірне нерухоме майно було передано нею в користування ФОП Возняк Н. В. за договором оренди, термін дії якого сплив 30.12.2015, але з часу припинення дії такого договору оренди їй не повернуто, а з 13.06.2016 й на даний час спірне нерухоме майно використовується відповідачем - ФОП Бачуріною О. П. у своїй підприємницькій діяльності.
49. Враховуючи викладене, суд першої інстанції в оскаржуваному рішення у справі № 915/53/20 зазначив, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця); та дійшов висновку, що з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування магазином, особа, якій воно було надано - ФОП Возняк Н. В., чи інша особа, яка на момент звернення власника з позовом до суду - ФОП Бачуріна О .П., володіє ним незаконно і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.
50. Таким чином, правовідносини у справі № 925/180/18 та № 915/53/20 відрізняються за предметом та підставами позову, за фактично встановленими обставинами.
51. Отже, доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.
52. Додатково скаржник посилається на постанову Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2723цс16 на обґрунтування підстав касаційного оскарження.
53. Так справа № 6-2723цс16 розглядалася за позовом фізичної особи до іншої фізичної особи про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також за зустрічним позовом відповідача позивача та банку про визнання недійсним договору іпотеки та договорів про внесення змін до нього, скасування державної реєстрації права власності, поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння. Спір за первинним позовом виник у зв`язку з тим, що продавець за договором купівлі-продажу продав нерухоме майно, що належало йому на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване. У свою чергу спір за зустрічним позовом виник через стверджувану невідповідність договору іпотеки вимогам діючого законодавства.
54. Натомість у справі № 915/53/20 предметом позову є вимога про передачу спірного нерухомого майна та жодних вимог щодо визнання недійсними догорів щодо нерухомого майна не заявлялося. Звідси є очевидним, що правовідносини у справах № 6-2723цс16 та № 915/53/20 не є подібними за предметом і підставами, за фактично встановленими обставинами та за матеріально-правовим регулюванням.
55. Звідси зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
56. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
57. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
58. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 915/53/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ФОП Бачуріної О. П. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.