ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15007/14 (910/4042/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю: представника АБ "Укргазбанк" - адвоката Авраміч В. О., представника ТОВ "Підйомні машини" - адвоката Задерей Т. В., фізичної особи-підприємця Рачинського В. А., ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" - адвоката Різника О. Ю., ОСОБА_1, представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцової Т. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021
у справі № 910/4042/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини"
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: фізична особа-підприємець Рачинський Віктор Анатолійович; Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк"; ОСОБА_1
про відшкодування збитків в розмірі 6 991 798 грн
у справі № 910/15007/14
за заявою фізичної особи-підприємця Рачинського Віктора Анатолійовича (правонаступник Колективного підприємства "Київський птахокомбінат")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року ліквідатор ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" арбітражний керуючий Демчан О. І. звернувся в межах справи про банкрутство № 910/15007/14 із позовною заявою про стягнення з ТОВ "Підйомні машини" збитків (упущеної вигоди) в розмірі 6 991 798,00 грн.
Позов мотивований тим, що в ході здійснення повноважень з розшуку майна боржника, ліквідатором було виявлено, що відповідач до вересня 2018 року без відповідної правової підстави користувався майном боржника - баштовими кранами виробництва "Potain" марки МС175В, №№ 350794, 350790, 305996, 2008 р., підйомником ТРМ3000ТD № 200805006/200806023, надаючи третім особам - ТОВ "Будакс", ТОВ "Моноліт будсервіс" та ТОВ "Залізобуд" послуги із використанням баштових кранів та підйомника на будівництві, отримував плату за надані послуги. За розрахунком ліквідатора, із використанням належного боржнику майна відповідач надав третім особам послуги та отримав від них грошові кошти в загальній сумі 6 991 798,00 грн, що є упущеною вигодою для банкрута - в разі передачі майна в орендне користування на підставі договору. Правовими підставами позову ліквідатор визначив положення ст. ст. 22, 611, 614, 623 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/15007/14(910/4042/20) (суддя Паламар П. І.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" в особі ліквідатора Демчана О. І.
Суд першої інстанції виходив з того, що стягнення збитків на підставі ст. ст. 22, 623 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України можливе у разі наявності між сторонами спору договірних зобов`язань. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів укладення між позивачем та відповідачем відповідного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежність обраного позивачем способу захисту.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 (колегія суддів: Сотніков С. В. - головуючий, Отрюх Б. В., Грек Б. М.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі № 910/15007/14(910/4042/20) скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Підйомні машини" на користь ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" 675 617,00 грн збитків (упущеної вигоди), 10 134,25 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд погодився із місцевим господарським судом щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин законодавчих норм, які регулюють порядок відшкодування збитків власнику майна у зв`язку із порушенням договірного зобов`язання, однак зазначив, що Господарський суд міста Києва дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка підлягає застосуванню, тобто неправильно застосував норми матеріального права.
Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є за своїм змістом кондикційними, у зв`язку з чим відповідач як фактичний користувач будівельної техніки (баштові крани та підйомник), який набув без достатньої правової підстави таке майно, зобов`язаний відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна на підставі ч. 1 ст. 1214 ЦК України.
За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 675 617,00 грн збитків (упущеної вигоди), що завдані позивачу у зв`язку з безпідставним набуттям його майна, та виявились як одержані відповідачем доходи від використання цього майна.
У касаційній скарзі ТОВ "Підйомні машини" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 910/15007/14(910/4042/20) скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021.
Підставами касаційного оскарження наведених судових рішень ТОВ "Підйомні машини" зазначає п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Підйомні машини" зазначено, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до договірних відносин норми ст. 1212 ЦК України, не врахувавши висновки щодо застосування вказаної норми права, що викладені у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14, від 07.06.2017 у справі №3-189гс17 та в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020 у справі № 910/22513/17.
Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що між сторонами склалися кондикційні правовідносини, оскільки між позивачем та відповідачем тривалий час існували договірні зобов`язання, доказами яких є додані до касаційної скарги банківські виписки та квитанція про реєстрацію податкових накладних.
ТОВ "Підйомні машини" стверджує, що зазначивши у мотивувальній частині про кондикційний характер спірних правовідносин та стягнувши з відповідача збитки у формі упущеної вигоди, Північний апеляційний господарський суд допустив суперечність та невизначеність своєї правової позиції.
При цьому, на думку заявника касаційної скарги, висновки апеляційного суду про наявність підстав для стягнення упущеної вигоди з відповідача на користь позивача свідчать про не врахування висновків Верховного Суду України щодо застосування ст.22 ЦК України, що викладені у постановах від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15 та від 09.12.2014 у справі №5023/4983/12 щодо обов`язку позивача довести реальність збитків у формі упущеної вигоди.
ТОВ "Підйомні машини" у касаційній скарзі також не погоджується із висновком апеляційного суду щодо доведеності безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача, оскільки позивач не мав можливості користуватись спірним майном, оскільки щодо нього було відкрито провадження у справі про банкрутство та крім того посилається на те, що стягнувши 675 617,00 грн, суд апеляційної інстанції не врахував, що не всі роботи та послуги, що були вказані у актах-приймання передачі робіт (надання послуг) стосувались виконання робіт спірною будівельною технікою, а саме послуги демонтажу баштового крану та вивезення його з будівельного об`єкту, послуги технічного обслуговування техніки тощо.
ТОВ "Підйомні машини" посилається також на те, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення на підставі недопустимих доказів, оскільки наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не засвідчені в установленому порядку.
Заявник касаційної скарги зазначає, що застосувавши ст. ст. 1212, 1214 ЦК України при ухваленні оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції змінив по суті правові підстави позову, чим порушив вимоги ст. 269 ГПК України.
У відзиві АБ "Укргазбанк" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Підйомні машини", оскільки вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог.
Крім того, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання АБ "Укргазбанк" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Підйомні машини" на підставі п.5 ч.1 ст.296 ГПК України, оскільки вважає, що висновки щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилається ТОВ "Підйомні машини" у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
У касаційній скарзі АБ "Укргазбанк" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/15007/14 (910/4042/20) скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження АБ "Укргазбанк" зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, а саме не врахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду України від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17, а також неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 09.02.2021 у справі №908/1152/18, від 30.06.2021 у справі № 927/889/18, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
АБ "Укргазбанк" в цілому погоджується із висновками апеляційного суду про те, що правовідносини, які склалися між сторонами є кондикційними, проте вважає, що ліквідатором було доведено отримання відповідачем доходів від неправомірного використання майна боржника саме на загальну суму 6 991 798,00 грн. У зв`язку з чим банк вважає, що судом апеляційної інстанції не було дотримано положень ст. 13, 14, 79 ГПК України.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та відзивів на касаційні скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарги ТОВ "Підйомні машини" та АБ "Укргазбанк" підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" на праві власності належать баштові крани баштових кранів виробництва "Potain" марки МС175В, №№ 350794, 350790, 305996, 2008 р., підйомника ТРМ3000ТD № 200805006/200806023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 відкрито провадження у справі № 910/15007/14 про банкрутство ТОВ "Міжнародний центр торгівлі".
Після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" відповідач розпочав використання вказаного вище майна у власній підприємницькій діяльності, уклавши договір надання послуг № 0150/К-14 від 23.12.2014 із ТОВ "Будакс", договір виконання робіт № 0264 від 14.03.2017 із ТОВ "Моноліт будсервіс", договір надання послуг № 0282 від 06.06.2017 із ТОВ "Залізобуд".
Предметом вказаних договорів було виконання відповідачем послуг з експлуатації будівельної техніки при виконанні будівельно-монтажних робіт на об`єктах будівництва. Також, умовами договорів була узгоджена вартість роботи обладнання, яка підлягала сплаті на користь відповідача як виконавця послуг.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач надав послуги за договором виконання робіт № 0264 від 14.03.2017 на суму 599 105,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 312 від 31.05.2018 на суму 218 405,00 грн, № 251 від 30.04.2017 на суму 94 000,00 грн, № 537 від 06.08.2018 на суму 286 700,00 грн. та за договором надання послуг № 0282 від 06.06.2017 на суму 76 512,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 368 від 31.05.2018.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач використовуючи майно, що належить позивачу, надавав послуги третім особам за плату.
При цьому, доказів на підтвердження укладання відповідного договору та сплати грошових коштів на користь ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" за використання його майна відповідач ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав.
Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які останній отримав як дохід у зв`язку з фактичним володінням та користуванням рухомим майном, що належить на праві власності позивачу.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч. 1 ст. 390 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом наведеної норми відшкодування збитків є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну.
Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст.1166 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 1 ст. 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Крім того, суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (ст. 1214 ЦК України).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Правова позиція аналогічного змісту щодо розмежування деліктних та кондикційних правовідносин викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Враховуючи встановлені у справі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що правовідносини, які склалися між сторонами є кондикційними.
Необґрунтованими вбачаються доводи касаційної скарги ТОВ "Підйомні машини" про існування між сторонами договірних відносин, враховуючи, що обставин, які б підтверджували зазначене, судами попередніх інстанцій встановлено не було.
При цьому колегія суддів не приймає до розгляду долучені до касаційної скарги ТОВ "Підйомні машини" банківські виписки та квитанцію про реєстрацію податкових накладних, оскільки згідно з ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі ТОВ "Підйомні машини" з посиланням на ст. 91 ГПК України та Національний стандарт України "Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" зазначено також про недопустимість взятих до уваги апеляційним судом доказів - засвідчених ліквідатором копій актів здачі-приймання робіт (надання послуг), оскільки, на думку заявника касаційної скарги, право засвідчення копії оригіналу документа належить керівнику підприємства, установи, організації, яка надає такий документ.
Однак, колегія суддів касаційного суду відхиляє такі доводи ТОВ "Підйомні машини" з огляду на те, що вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні заявником касаційної скарги норм права. Водночас ТОВ "Підйомні машини" не наведено обґрунтування та не надано доказів, які б ставили під сумнів чи свідчили про недостовірність змісту доданих до позовної заяви копій документів або спростовували б обставини, на підтвердження яких ці документи подані позивачем.
У зв`язку з чим правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування збитків власнику майна у зв`язку з порушенням договірного зобов`язання.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення з ТОВ "Підйомні машини" збитків та посилаючись на положення ст. ст. 22, 611, 614, 623 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України, арбітражний керуючий Демчан О. І. стверджував, що відповідач без відповідної правової підстави користувався майном боржника, надаючи третім особам послуги із використанням цього майна та отримував плату за надані послуги.
Підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що з огляду на обставини справи відшкодування заявлених позивачем збитків не є належним способом захисту.
Водночас, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.
При цьому відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
У зв`язку з наведеним, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, до них підлягають застосуванню норми ст. 1214 ЦК України, оскільки такі правовідносини є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, відтак підстави для застосування приписів чинного законодавства України про відшкодування збитків (упущеної вигоди) відсутні.
Водночас у мотивувальній частині та резолютивній частинах постанови апеляційний суд дійшов суперечливих висновків, оскільки, зазначивши про кондикційний характер спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди), що завдані позивачу у зв`язку з безпідставним набуттям його майна.
Крім того, переглядаючи рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/15007/14(910/4042/20), у резолютивній частині скасував рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15007/14(910/4042/20).
Враховуючи наведене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги ТОВ "Підйомні машини" суперечливості та невизначеності правової позиції апеляційного суду в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частини. При цьому, у резолютивній частині зазначається: висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Беручи до уваги суперечливі висновків апеляційного суду щодо заявлених позовних вимог ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду позбавлений можливості надати оцінку доводам касаційних скарг ТОВ "Підйомні машини" та АБ "Укргазбанк" щодо правомірності визначення апеляційним судом розміру грошових коштів, які підлягають чи не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи при цьому різну правову природу деліктних та кондикційних зобов`язань, а відтак і різні предмети доказування у таких спорах.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 3 та ч. 4 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Встановивши зазначені вище порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі №910/15007/14 (910/4042/20) підлягає скасуванню, а справа - направленню у цій частині на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення поданого АБ "Укргазбанк" клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Підйомні машини", з огляду на те, що знайшли своє підтвердження доводи ТОВ "Підйомні машини" щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий апеляційний розгляд.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, здійснити належний апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/15007/14(910/4042/20), і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У зв`язку з направлення справи на новий апеляційний розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд