ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа №640/12561/19
адміністративне провадження № К/9901/24888/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді: Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві (правонаступник ГУ ДФС у м.Києві) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Епель О.В., Кобаля М.І.)
У С Т А Н О В И В:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі відповідач, податковий орган), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення від 25.04.2019 року №0032114205, №0032104205, №0032094205, №0032084205;
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.04.2019 року №0032064205 та №0032074205;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2019 року №Ф-142У.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, не було враховано відсутність у контролюючого органу підстав для направлення фізичній особі запиту про надання інформації та, відповідно, прийняття наказу про проведення перевірки. При цьому звертає увагу, що запитувані документи податковому органу були надані, а інформація, яку запитувало ГУ ДФС у м.Києві, була наявна в його розпорядженні після отримання пояснень іншого співвласника нерухомого майна. Поряд з іншим, стверджує, що відсутність затвердженої уніфікованої форми акта унеможливлює право контролюючого органу враховувати його висновки для донарахування грошових зобов`язань. Наголошує, що перевірка проведена контролюючим органом поза межами граничного 1095-денного строку.
2.1. Також зазначала, що положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачено можливості проведення перевірки фізичної особи з підстав сплати ним єдиного внеску. Тим більше, на переконання ОСОБА_1, ГУ ДФС у м.Києві не може вважати органом доходів і зборів у розумінні положень вказаного закону.
2.2. Крім того, вказувала на безпідставність щодо належності оподаткування спірних операцій з купівлі-продажу майна за правилами статті 177 ПК України, оскільки спеціальний режим оподаткування таких операцій визначено статтею 172 Податкового кодексу України. При цьому стверджує, що у цьому випадку не мало місце здійснення господарської діяльності через відсутність у діях Позивача всіх передбачених для неї ознак. Звертає увагу на прийняття Верховною Радою України закону про збільшення ставки податку на доходи фізичних осіб при трьох і наступних протягом року продажів нерухомості фізичними особами з 5 до 18 процентів. Поряд з викладеним зазначає на безпідставності застосування Відповідачем ставки податку у розмірі 18% усупереч вимог пп. 1 п. 292.1 статті 292 ПК України.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки протягом 2015-2017 років ОСОБА_1 систематично здійснювала діяльність з продажу квартир з метою отримання прибутку, то остання повинна була оподатковувати отриманий дохід як дохід, отриманий від господарської діяльності, подаючи відповідні декларації про майновий стан і доходи за вказаний період та сплачуючи у відповідному розмірі податок на доходи фізичних осіб, єдиний внесок та військовий збір.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
5.1. Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) 25 квітня 2019 року:
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0032114205;
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0032104205;
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0032094205;
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0032084205;
- рішення №0032074205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";
- рішення №0032064205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-142У зі сплати єдиного внеску. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що
7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції Податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
7.1. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 25.05.2018у справі №820/11536/14, від 12.06.2018 у справі №815/2596/17, від 22.05.2018 по справі №820/4605/17.
7.2. Податковий орган зазначає, що призначення та проведення перевірки ОСОБА_1 здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Наголошує, що у контролюючого органу були підстави для направлення запиту про надання документів, пов`язаних з отриманням особою доходів від відчуження нерухомого майна з 2015 по 2017 роки. Стверджує, що внаслідок підтвердження ОСОБА_1 отримання таких доходів ГУ ДФС у м.Києві і було призначено перевірку на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України, у зв`язку з чим видано відповідний наказ, який в установленому порядку оскаржений не був.
8. Позивачка у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечувала, уважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
9. Судами попередніх інстанцій було встановлено, ГУ ДФС у м. Києві листом від 17.01.2019 року №4022/К/26-15-42-05-28 надіслано запит ОСОБА_1 про надання документів, пов`язаних з отриманням доходу від операцій з продажу нерухомого майна та майнових прав протягом 2015-2017 років (т. 1 а.с. 16).
10. У відповідь на вказаний запит Позивач листом від 01.02.2019 року повідомив Відповідача про те, що у його спільній у рівних частках з ОСОБА_2 перебуває нерухоме майно у АДРЕСА_1 та літ. "А", яку останньою набули 17.10.2014 року на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель.
11. Крім того, у 2014 році Позивачем разом з іншим співвласником проведено реконструкцію нежитлових приміщень будівель літери "А" та "Ь" під апартаменти по АДРЕСА_1 .
12. Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві 15.01.2015 року за №КВ 143150150512, загальна площа будівлі складає 4314,60 кв. м., з яких житлова площа - 3 420,30 квадратних метрів; площа нежитлових приміщень - 894,30 квадратних метрів (сходові клітини, коридори, тамбури).
13. Згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від 18.03.2015 року на право власності на нерухоме майно (1/2 частина), видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини апартаментів (літ "А" та літ "Ь"), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 4 314,6 кв. м.
14. У період з 11.03.2019 року по 22.03.2019 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві згідно наказу від 01.03.2019 року №2696 (т. 1 а.с. 75), повідомлення від 01.03.2019 року №26177/К/26-15-42-05-28 (т. 1 а.с. 76), які вручені Позивачу 05.03.2019 року (т. 1 а.с. 77), відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78, п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.
15. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем:
- п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме - ненадання документів та книги обліку доходів, пов`язану із здійсненням підприємницької діяльності;
- статті 58, частини шостої статті 128 Господарського кодексу України шляхом здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи;
- статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме - неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
- п. 177.11 ст. 177, пп. 49.18.5 п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме - неподання декларації про майновий стан та доходи за 2015-2017 роки;
- п. 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 - 2017 роки в сумі 1 114 295,23 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 49 482,67грн., за 2016 рік в сумі 858 039,67 грн., за 2017 рік в сумі 206 772,89 грн.;
- пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, що призвело до заниження військового збору на загальну суму 23 204,87 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 8 250,71 грн., за 2017 рік в сумі 14 954,16 грн.;
- п. 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, а саме - неподання, подання за невстановленою формою звітності з єдиного соціального внеску за 2015- 2017 роки;
- п. 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження сум нарахувань по єдиному соціальному внеску на загальну суму 210 528,64 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 16 257,64 грн., за 2016 рік в сумі 92 994,00 грн., за 2017 рік в сумі 101 277,00 грн.
16. Результати перевірки зафіксовані в акті від 29.03.2019 року №730/26-15-42-05/2578214385 (т. 1 а.с. 23-32), висновки якого за наслідками розгляду заперечень від 16.04.2019 року №5916272 (т. 1 а.с. 33-35) залишені без змін, про що останню повідомлено листом від 24.04.2019 року №54731/К/26-15-42-05-28 (т. 1 а.с. 36-39).
17. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 25.04.2019 року прийняті:
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0032114205, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 ПК України на суму 510,00 грн. (т. 1 а.с. 40);
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0032104205, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України на суму 510,00 грн. (т. 1 а.с. 41);
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0032094205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 392 869,04 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 1 114 295,23 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 278 573,81 грн. (т. 1 а.с. 42);
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0032084205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 29 006,09 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 23 204,87 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5 801,22 грн. (т. 1 а.с. 43);
- рішення №0032074205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в сумі 510,00 грн. (т. 1 а.с. 44);
- рішення №0032064205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 54 656,66 грн. (т. 1 а.с. 45);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-142У зі сплати єдиного внеску на суму 210 528,64 грн. (т. 1 а.с. 46).
18. Матеріали справи свідчать, що рішення про застосування штрафних санкцій від 25.04.2019 року №0032064205 та №0032074205, а також вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2019 року №Ф-142У були за наслідками розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 залишені без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 18.06.2019 року №27836/6/-99-99-11-05-02-25 (т. 1 а.с. 47-49).
19. Не погоджуючись з висновками податкового органу викладеного у Акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою.
20. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
26. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
27. Предметом даного спору є оцінка правомірності наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з огляду на дотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства в частині витребовування податкової інформації від платника податків та наявності підстав для призначення документальної позапланової перевірки.
28. Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
29. Вимоги до запиту встановлені п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу, згідно якого такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити, зокрема, підстави для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.
30. При цьому в силу положень пп. 1 абз. 7 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
31. Таким чином, наявність податкової інформації про порушення платником податків податкового законодавства є підставою для призначення податкового перевірки виключно у випадку, якщо платник податків не спростує виявлені порушення шляхом надання відповіді на письмовий запит контролюючого органу.
32. Так, у запиті від 17.01.2019 року №4022/К/26-15-42-05-28, усупереч наведених вимог п. 73.3 статті 73 ПК України, як підставу його надіслання ГУ ДФС у м.Києві зазначено лише те, що Головним управлінням ДФС у м.Києві за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
33. Суд апеляційної інстанції зазначив, аналіз змісту такого запиту свідчить, що у ньому Відповідач обмежився лише загальними посиланнями на норми права, зазначивши підставами для його направлення результати аналізу податкової інформації. Водночас конкретної інформації, яка це підтверджує, контролюючий орган не вказав.
34. Тобто у разі наявності обставин для направлення запиту, податковим органом має бути вказано в такому запиті, які саме факти свідчать про порушення платником податків законодавства, виявлено податковим органом, з зазначенням інформації, яка це підтверджує.
35. Викладене свідчить про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про те, що складений Відповідачем 17.01.2019 року запит про дання документів не містить жодної інформації та доказів, які б підтверджували наявність підстав для його надіслання. Відтак, наявні підстави вважати, що запит контролюючого органу оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, та не містить конкретних підстав та чітко окреслених обставин, які б свідчили про порушення платником податку податкового законодавства.
36. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 07.02.2019 року у справі № 813/2716/17, від 31.05.2019 року у справі № 813/1041/18, від 27.05.2019 року у справі № 820/2421/17.
37. Відповідно до п. 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
38. При цьому, згідно п. 79.2 статі 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
39. Необхідно зазначити, що аналіз змісту наведених норм статті 79 ПК України з урахуванням положень п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України, який контролюючий орган визначив у якості підстави для проведення перевірки, свідчить, що її призначення та проведення може мати місце виключно у випадку, якщо виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо наданими поясненнями та документальними підтвердженнями не усунуто сумніви.
40. Проте, як убачається з матеріалів справи, у відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві від 17.01.2019 року №4022/К/26-15-42-05-28 ОСОБА_1 листом від 01.02.2019 року було направлено пояснення щодо підстав набуття у власність приміщень за адресою: АДРЕСА_1, а також відомості щодо реалізації такого майна у подальшому (т. 1 а.с. 18). При цьому в указаному запиті було повідомлено, що копії документів, зокрема, договорів купівлі-продажу з третіми особами були направлені співвласником належного Позивачу майна - ОСОБА_2 листом від 10.12.2018 року на аналогічний запит контролюючого органу від 26.11.2018 року №76982/К/26-15-42-05-27 (т. 1 а.с. 19-20). Указані документи, як свідчать відомості акту перевірки від 29.03.2019 року №730/26-15-42-05/ НОМЕР_2, були використані ГУ ДФС у м. Києві у ході проведення контролюючого заходу.
41. Водночас, отримавши від ОСОБА_1 відповідні документи та пояснення, а також маючи у розпорядженні копії договорів-купівлі продажу нерухомого майна, ГУ ДФС у м. Києві було прийнято наказ від 01.03.2019 року №2696 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1, в якому не зазначено, які саме запитувані документи не були надані Позивачем, чому недостатньо (або відсутні необхідні) наданих документів для виконання покладених на Відповідача функцій, зокрема, щодо підтвердження чи спростування фактів щодо можливого порушення платником податків положень податкового законодавства.
42. Суд звертає увагу податкового органу на те, що саме по собі посилання у наказі на доповідну записку управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 26.02.2019 року №1439/26-15-42-05-29, на переконання судової колегії, не спростовує правильності посилання Апелянта на те, що згаданому наказі не було зазначено жодної підстави неможливості врахування наданих Позивачем пояснень та документів, а відтак і не було обґрунтовано наявності передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України підстав призначення документальної перевірки.
43. Аналогічна позиція слідує зі змісту постанови Верховного Суду від 21.06.2019 року у справі №820/420/18.
44. Також Судом апеляційної інстанції було зазначено, що призначення перевірки згідно вказаного пункту статті 78 ПК України можливе лише у випадку, якщо виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, та якщо наданими поясненнями та документальними підтвердженнями не усунуто сумніви контролюючого органу.
45. З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що за умови надання ОСОБА_1 на запит контролюючого органу пояснень та документів, про недостатність чи неможливість прийняття яких ГУ ДФС у м. Києві у наказі про проведення перевірки вказано не було, судова колегія приходить до висновку про те, що Відповідач не обґрунтував виникнення у нього права на проведення перевірки Позивача як фізичної особи на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Крім іншого, як вже було підкреслено вище, у направленому на адресу Позивача запиті про надання документів не було зазначено жодних конкретних підстав та фактів, які б слугували висновком про можливе порушення платником податків вимог законодавства, контроль за яким покладено на органи ДФС України.
46. Також, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, враховуючи встановлений вище факт безпідставності та незаконності призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийнятих відповідачем 28 лютого 2019 року, як її прямих наслідків, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей отриманих в ході такої перевірки та відповідно, нівелюють її результати.
47. У зв`язку з цим оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, підлягають скасуванню як такі, що прийняті за результатами перевірки, що призначена і проведена за відсутністю правових підстав, тобто з порушенням встановленого законом порядку. У свою чергу, протиправні дії не можуть зумовлювати настання правомірних наслідків.
48. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом ( у постановах від 20.03.2018 року у справі № 810/1438/17, від 05.03.2019 року у справі № 818/3887/15, від 14.05.2019 року у справі № 813/8011/14).
49. У контексті наведеного колегія суддів також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних підстав, у суду відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.
50. Наведений підхід було викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №826/17123/18, в якій було сформульований такий правий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".
51. У постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Установлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".
52. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної відповідачем, є безумовною підставою для визнання протиправними та скасування, прийнятих за результатами такої перевірки рішень.
53. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.
54. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах за подібними правовідносинами. Дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються одними й тими ж нормами ПК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації є відмінними. Наведені позивачем цитати із указаних судових рішень не доводять, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та не компенсують відсутність доказів.
55. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
56. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.