ПОСТАНОВА
Іменем України
08 грудня 2021 року
Київ
справа №815/1559/18
адміністративне провадження № К/9901/68793/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №815/1559/18
за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Єфіменка К.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді- Єщенка О.В., суддів: Димерлія О.О., Коваля М.П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України №155 від 21.12.2017 року щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 353 580 грн.
2. В обґрунтування позову зазначив, що позивачу у 2015 році була встановлена інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 109 620 грн. Разом з тим у 2017 році компетентним органом визначено, що вказане захворювання пов`язане із захистом Батьківщини під час його участі в АТО, у зв`язку із чим позивач повинен отримати грошову допомогу в іншому розмірі, ніж йому було призначено раніше.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Суд визнав протиправним рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України №155 від 21.12.2017 року щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов`язав Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 353 580 грн.
4. Рішення судів мотивовані тим, що позивач відповідно до положень ч. 8 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має три роки на забезпечення виплатою одноразової грошової допомоги у повному обсязі. Отже відмова відповідача у призначенні належної одноразової допомоги не ґрунтується на законі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Адміністрації Державної прикордонної служби України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення. У задоволенні позову відмовити.
6. Касаційна скарга аргументована тим, що до суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин норми ч. 8 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки звернення позивача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги пов`язане зі зміною її причини, що підпадає під регулювання ст. 16-3 цього Закону.
Оскільки позивачем був пропущений дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, відповідач правомірно відмовив у призначенні йому одноразової грошової допомоги.
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П., ухвалою від 11 січня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
8. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. 04.04.2014 року ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року №303/2014 призваний на військову службу Балтським РВК та зарахований до списків особового складу Білгород-Дністровського прикордонного загону, де проходив військову службу.
10. В період часу з 23.09.2014 по 14.01.2015 року позивач безпосередньо брав участь у антитерористичній операції (забезпеченні АТО), узимку 2015 року був шпіталізований до Одеського клінічного шпиталю Державної прикордонної служби України.
11. По закінченню лікування у травні 2015 року позивач був демобілізований наказом по стройовій частині, 06.05.2016 року поставлений на облік у Балтському РВК Одеської обл.
12. 13.05.2015 року Одеською МСЕК ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності та 70% - ступінь втрати працездатності, які є незмінними на даний час.
13. У вересні 2015 року начальник Білгород-Дністровського прикордонного загону подав клопотання ОСОБА_1 до вищого командування ДПСУ про виплату одноразової грошової допомоги, яка одержана позивачем у розмірі 109 620 грн.
14. Рішенням Центральної Військової Лікарської Комісії (ЦВЛК) Державної прикордонної служби України (ДПСУ), оформленим протоколом від 10.07.2017 року №31, встановлено причинний зв`язок захворювання ОСОБА_1, яке пов`язане з захистом Батьківщини; відмінено постанову ВЛК КГ м. Одеса ДПС України від 08.04.2015 року №83/365 в частині причинного зв`язку захворювання.
15. Рішенням Державної прикордонної служби України від 21.12.2017 року №155 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
16. В обґрунтування свого рішення, відповідач послався на те, що між первинним встановленням інвалідності та повторним оглядом, у тому числі зміни причинного зв`язку захворювання, сплинуло понад два роки, у зв`язку із чим виплата допомоги згідно змін, що відбулись, не здійснюється.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
20. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
22. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та рішень судів попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною причини захворювання.
Судами встановлено, що 13.05.2015 року ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності та 70% - ступінь втрати працездатності у зв`язку із проходженням військової служби. На підставі вказаного позивач отримав одноразову грошову допомогу 109 620 грн.
В подальшому, позивачу на підставі Рішення Центральної Військової Лікарської Комісії (ЦВЛК) Державної прикордонної служби України (ДПСУ) від 10.07.2017 року №31змінено причинний зв`язок захворювання із "захворювання, пов`язане із проходженням військової служби" на "захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини", що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.
20.12.1991 прийнято Закон №2011-ХІІ, який введено в дію 10.01.1992 постановою Верховної Ради України №2012-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон 2011-ХІІ) .
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).
Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок №975.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.11.2018 у справі №759/5707/16-а, від 10.06.2019 у справі № 285/4389/17.
Частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:
"(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".
Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:
" <…> пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.
Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.
Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.".
В контексті обставин справи, що розглядається колегія суддів зазначає, що оскільки підставою для звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги в більшому розмірі від 02.11.2017 стала зміна причини інвалідності, до спірних правовідносин слід застосовувати норми частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ.
Відтак, враховуючи, що позивач первинне встановлення інвалідності позивача згідно довідки Одеської МСЕК було 13.05.2015, а із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі він звернувся 02.11.2017, відповідач правомірно відмовив йому у призначенні такої допомоги на підставі частини 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ у зв`язку із пропуском дворічного строку.
З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
23. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
24. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні позову.
25. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
26. Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду