ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 820/3492/16
адміністративне провадження № К/9901/30496/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 820/3492/16
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Уварової Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Спаскіна О.А., суддів: Любчич Л.В., Перцової Т.С.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 р.;
- визнати протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом № 35 (п.10) від 13.05.2016 року, яким позивачеві відмовлено у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги;
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в надісланні на адресу позивача листа, в якому зазначено, що витрати, пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України;
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, на день встановлення інвалідності, а саме: 182700 грн.;
- зобов`язати відповідача відповідно до ст.267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення у 15-денний строк після набрання чинності рішенням.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ним було подано до Харківського обласного військового комісаріату заяву та повний перелік документів необхідних для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", втім відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. 12 грудня 2016 року Богодухівський районний суд Харківської області вирішив: позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постанови КМУ N 975 від 25.12.2013 р. "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р.
Визнати протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 13.05.2016 року про повернення ОСОБА_1 документів на доопрацювання.
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Міністерства оборони України судовий збір в дохід держави в розмірі 551,20 грн.
3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач проходив службу у Збройних силах СРСР, правонаступником яких в подальшому стало Міністерство оборони України, то обов`язком Міністерства оборони України та військових комісаріатів в даних правовідносинах є розгляд питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі, встановленому ст. 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також судом зроблено висновок, що позивач надав суду в повному обсязі необхідну медичну документацію, яка підтверджує, що поранення, контузія, захворювання були ним отримані і пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Враховуючи, що визначення розміру грошової допомоги, її нарахування та виплата є функцією відповідача і не відноситься до повноважень суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву та документи, подані позивачем.
Щодо вимоги позивача про надання Міністерством оборони України звіту про виконання судового рішення, то зобов`язання подання такого звіту є правом а не обов`язком суду і даному випадку суд не встановив підстав для задоволення цієї вимоги.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 22 березня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року по справі № 820/3492/16 залишити без змін.
5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 26 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач проходив службу у прикордонних військах Комітету державної безпеки СРСР, а тому виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися Державною прикордонною службою України, а не Міністерством оборони України. Також відповідач вказує на відсутність довідки про обставини поранення, травми чи контузії.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства оборони України на постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року.
06 червня 2017 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу у яких він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Міністерства оборони України, а судові рішення залишити без змін.
28 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: Гімон М.М. (головуючий суддя), Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 14.06.2019 № 744/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2021 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу, відмовив у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за його участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 08 грудня 2021 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 01 листопада 1979 року по 27 лютого 1982 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, в тому числі у складі діючої армії у складі військової частини 2099 під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов`язку) в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Богодухівського об`єднаного міського військового комісаріату Міноборони України від 28.12.2015 року N 2563 (а. с. 21).
15 липня 2014 року позивачу встановлено ІII групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААБ №204626 від 15.07.2014 року.
08 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності, яка пов`язана з отриманням поранення під час виконання обов`язків військової служби, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі по тексту - Порядок № 975).
Однак, на своє звернення отримав відмову від Харківського обласного військового комісаріату, що слугувало підставою для звернення останнього до суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року по справі N 820/723/16, яка набрала законної сили, визнано протиправною відмову щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.12.2015р. викладену у листі від 22.12.2015р. №1877/ВСЗ та зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2015р. про виплату одноразової грошової допомоги.
На виконання вказаного рішення суду Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено висновок та документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.
Листом Харківського обласного військового комісаріату № 1191ВСЗ від 07 червня 2016 року повідомлено позивача про те, що пунктом 8 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 35 від 13 травня 2016 року розглянуто подані ОСОБА_1 документи та вирішено за необхідне повернути документи на доопрацювання.
Так, у вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, отже витрати пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Також вказано, що в поданих документах немає документа, що свідчить про обставини поранення.
Не погодившись з правомірністю вказаного рішення позивач звернувся до суду з даним позовом.
9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Пунктом 1 частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
11. На виконання цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
12. Колегія суддів звертає увагу, що підставою для повернення на доопрацювання документів поданих для призначені одноразової грошової допомоги позивачу стало те, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.
При цьому у витягу з рішення зазначено, що згідно з пунктом 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та частини шостої ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Витрати пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.
13. Колегія суддів вказує на протиправність зазначеного рішення в цій частині, враховуючи наступне.
Законом СРСР від 12 жовтня 1967 року № 42 "Про загальний військовий обов`язок" у редакції, що діяла на момент проходження ОСОБА_1 військової служби, визначено, що Прикордонні війська КДБ СРСР вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-ХІІ "Про військові формування" підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.
Статтею 4 Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону" установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.
Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в органах Міністерство оборони України, колегія суддів вважає, що обов`язком Міністерства оборони в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
14. Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, колегія суддів погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов`язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.
15. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 26.09.2018 (справа № 760/9113/17), від 18.02.2020 (справа № 820/3000/18), від 10.06.2020 (справа № 820/1274/17), від 25.06.2020 (№ 622/1271/16-а).
16. Згідно п. 13 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених у пункті 11 Порядку документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Тобто вказаний Порядок регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відтак, суди першої та апеляційні інстанції дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та ухвалити рішення по суті, оскільки вважаючи себе неуповноваженим органом щодо вирішення питання з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, Міністерство оборони України не здійснило перевірку поданих позивачем документів на предмет відповідності Порядку № 975.
17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
18. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
19. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
20. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду