1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 160/7816/19

адміністративне провадження № К/9901/25345/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року (головуючий суддя: Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (колегія суддів: Щербак А.А., Баранник Н.П, Малиш Н.І.) у справі №160/7816/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "ПІВНГЗК", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування Приватному акціонерному товариству "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" пені в сумі 212 357,14 грн шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника з податку на прибуток ПРАТ "ПІВНГЗК";

- зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДФС шляхом виключення з інтегрованої картки Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" платника податків з податку на прибуток пені в сумі 212 357,14 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування Приватному акціонерному товариству "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" пені в сумі 212 357,14 грн шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника з податку на прибуток Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДФС шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків з податку на прибуток Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" пені в сумі 212 357,14 грн.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 5106,36 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при вирішенні спірних правовідносин застосуванню підлягає положення пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України у редакції з 01.01.2017, з аналізу якого вбачається, що нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням, включаючи період адміністративного та/або судового оскарження, отже необхідно правильно встановити дату початку нарахування пені з огляду на приписи статті 57 Податкового кодексу України, у якій встановлено строки сплати податкових зобов`язань. Суд звернув увагу, що пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 у редакції з 01.01.2017 не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання. Судом установлено, що контролюючим органом всупереч нормам Податкового кодексу та позиції Верховного Cуду здійснено нарахування пені на суму 418178,81 грн за весь період заниження податкового зобов`язання, а саме з 11.03.2015 по 15.05.2019. Представником відповідача в судовому засіданні не доведено правомірність нарахування пені у визначеному розмірі, з огляду на що суд визнав дії відповідача по нарахуванню пені за весь період заниження податкового зобов`язання з 11.03.2015 по 15.05.2019 протиправними. Оскільки датою отримання податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 21.07.2017 №0005804617 є 25.07.2017, то граничним строком сплати податкових зобов`язань за таким податковим повідомленням-рішенням є дата 04.08.2017, а отже днем початку нарахування пені мав би бути наступний робочий день - 05.08.2017, а днем закінчення її нарахування - 10.05.2019 (день сплати вказаних зобов`язань відповідно до платіжних доручень від 10.05.2019 №4500034529 та №4500034528).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Офісу великих платників податків ДФС здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДФС шляхом виключення з інтегрованої картки платника за податком на прибуток приватних підприємств ПРАТ "ПІВНГЗК", запису (даних, операції) про нарахування пені з податку на прибуток в сумі 241130,32 грн, суд зазначив, що належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 212357,14 грн, нараховану на суму зменшення грошових зобов`язань.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ПрАТ "ПІВНГЗК" зареєстровано 28.10.1996, основний вид діяльності - 07.10 Добування залізних руд, перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби з 18.12.1996.

Згідно з даними в електронному кабінеті платника податків ПрАТ "ПІВНГЗК" встановлено нарахування пені з податку на прибуток в розмірі 418178,81 грн, що відображено в інтегрованій картці платника податків.

Указана сума пені нарахована податковим органом у зв`язку зі сплатою податкових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 470179 грн, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25.04.2019 №0004124617.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 25.04.2019 №0004124617 є акт перевірки від 15.06.2017 №59/28-10-46-17/00191023 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ПрАТ "ПІВНГЗК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2016 року" та постанова Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №804/6909/17.

З постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 відомо, що за наслідками акту перевірки від 15.06.2017 №59/28-10-46-17/00191023 було винесене попереднє податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.07.2017 №0005804617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 279199086,50 грн (з яких 209650378 грн - податкові зобов`язання, 69548708,50 грн - штрафні санкції), яке було скасовано в судовому порядку.

На підставі висновків Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 25.04.2019 №0004124617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 594559 грн, яке позивачем не оскаржувалось.

Платіжними дорученнями від 10.05.2019 №4500034529 та №4500034528 позивач перерахував за новим податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2019 №0004124617 суму в загальному розмірі 594559 грн, у тому числі у розмірі 470179 грн у рахунок погашення зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та суму 124380 грн в рахунок погашення штрафних санкцій.

ПрАТ "ПІВНГЗК" звернувся із заявою до відповідача від 28.05.2019 №2996/12 "Про здійснення коригування даних в інформаційній системі органів ДФС шляхом перерахунку нарахованої пені в сумі 418178,81 грн в інтегрованій картці з податку на прибуток", у якій повідомив про протиправність нарахованої пені.

19 червня 2019 року відповідачем надано відповідь, оформлену листом №31070/10/28-10-46-15, якою відмовлено у проведенні коригування сум нарахованої пені, проте підтверджено сплату податкових зобов`язань в повному обсязі за новим податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2019 №0004124617 суму в загальному розмірі 594559 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Офіс великих платників податків ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2019 у справі №280/411/19 у подібних правовідносинах.

Указує, що судом апеляційної інстанції визначено строк сплати пені починаючи зі строку сплати податкового повідомлення-рішення від 25.04.2019 №0004124617, а не податкового зобов`язання, порушення строків сплати якого установлено як актом проведеної перевірки, так і наведеним податковим повідомленням-рішенням.

Зазначає, що апеляційним судом неправильно розтлумачено положення ст. 129 ПК України.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач уважає наявними підстави для закриття касаційного провадження у справі, оскільки постанова Верховного Суду, на обставини неврахування висновків якої посилається скаржник, ухвалена за інших фактичних обставин. Крім того, зауважує, що з 01.01.2017 змінились положення ст. 129 ПК України щодо періоду, за який нараховується пеня контролюючим органом.

Верховний Суд ухвалою від 23.10.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

На підставі підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податковим кодексом України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 57.4 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

На підставі підпункту 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу (у редакції з 01.01.2017) нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з підпунктом 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу (у редакції з 01.01.2017) нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Пеня нараховується на суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір, але не сплатив у встановлені законодавством строки, та/або на суму штрафної (фінансової) санкції чи санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не сплачених платником у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (податкове повідомлення - рішення)), розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, податкового зобов`язання, включаючи період адміністративного та судового оскарження та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, позивач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2019 у справі №280/411/19 у подібних правовідносинах.

Посилаючись на висновки, викладені у цій постанові скаржник посилається на помилковість застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 129 ПК України у редакції, чинній з 01.01.2017.

Верховний Суд при розгляді справи №280/411/19 указав, що визначальним для вирішення даної справи є з`ясування того, яка редакція статті 129 Податкового кодексу України підлягала застосуванню до спірних правовідносин, оскільки від встановлення таких обставин залежить дата початку обрахунку пені. Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної адміністративної справи було установлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Інтерсервіс-Постач" за період з 1 листопада 2010 року по 31 грудня 2011 року відповідачем складено акт від 5 березня 2012 року №33/23-2/3183111, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року. Так, за обставин, які склались у даній справі, у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів, а саме 12 березня 2012 року. Однак, беручи до уваги те, що судами не визначено яка саме редакція ст. 129 ПК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на той факт, що порушення податкового законодавства зі сторони позивача мало місце до 1 січня 2017 року і за наслідками якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду був позбавлений можливості перевірити висновки судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору, зокрема і в частині правомірності дій Управління щодо внесення запису (даних, операції) до інтегрованої картки платника за податком на додану вартість TOB "ТБ "Електроснаб" та наявності/відсутності обов`язку у Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснити коригування таких даних в інформаційній системі органів ДФС шляхом виключення з інтегрованої картки платника за податком на додану вартість TOB "ТБ "Електроснаб" запису (даних, операції) про нарахування пені з податку на додану вартість в сумі 540067,01 грн, у зв`язку з чим вказана адміністративна справа була направлена Судом на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, колегія суддів зазначає, що наведена скаржником постанова Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №280/411/19 ухвалена за інших фактичних обставин справи, установлених судами, адже проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення здійснено податковим органом до 01.01.2017.

Водночас, при розгляді цієї адміністративної справи №160/7816/19 судами попередніх інстанцій було установлено, що за наслідками акту перевірки від 15.06.2017 №59/28-10-46-17/00191023 винесене попереднє податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.07.2017 №0005804617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 279199086,50 грн. (з яких 209650378 грн. - податкові зобов`язання, 69548708,50 грн. - штрафні санкції), яке було скасовано в судовому порядку. На підставі, висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17, відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 25.04.2019 №0004124617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 594559 грн, яке позивачем не оскаржувалось. Платіжними дорученнями від 10.05.2019 №4500034529 та №4500034528 позивач перерахував за новим податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2019 №0004124617 суму в загальному розмірі 594559 грн, в тому числі в розмірі 470179 грн у рахунок погашення зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та суму 124380 грн в рахунок погашення штрафних санкцій.

Верховний Суд ураховує, що відповідач під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та в поданій касаційній скарзі зазначає, що ним була застосована редакція статті 129 ПК України, чинна до 1 січня 2017 року, підпункт 129.1.2 пункту 129.1 якої визначав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Проте, відповідно до пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 у редакції з 01.01.2017 не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

Колегія суддів уважає такі посилання відповідача необґрунтованими, оскільки право на нарахування пені у відповідача виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів.

Наявність цих обставин є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені. І оскільки на момент застосування такої процедури вже діяла норма у новій редакції, саме за правилами цієї норми і має відбуватись таке нарахування.

Аналогічна позиція щодо редакції статті 129 ПК України, яка підлягає застосуванню, викладена у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №820/6468/17 (посилання на висновки якої містяться в оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій), від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, від 08 жовтня 2020 року у справі №815/5632/17.

Ураховуючи викладене, посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №280/411/19, є безпідставними.

У той же час, Суд уважає необґрунтованими вимоги позивача про закриття касаційного провадження у цій справі, оскільки на момент подання відповідачем касаційної скарги остання відповідала критеріям, установленим статтею 328 КАС України, тоді як з`ясування обставин подібності правовідносин у справі №280/411/19 та справі, що розглядається (№160/7816/19) та можливості застосування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у справі №280/411/19, здійснено Судом безпосередньо вже під час касаційного перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених у цій справі.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -


................
Перейти до повного тексту