ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 520/12770/19
адміністративне провадження № К/9901/36861/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (головуючий суддя: Єгупенко В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (колегія суддів: П`янова Я.В., Чалий І.С., Рєзнікова С.С.) у справі №520/12770/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Флекс" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Флекс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому позивач просив визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області Державної податкової служби України № 00000360503 форма "Р" від 07 листопада 2019 року в частині нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на суму 238923, 86 грн та нарахованих на цю суму штрафних санкцій 59 730,97 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Флекс" (м. Харків, вул. Георгіївська, 10) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000360503 форма "Р" від 07 листопада 2019 року в частині нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на суму 238923, 86 грн та нарахованих на цю суму штрафних санкцій 59730,97 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Флекс" (код ЄДРПОУ 36032304) судовий збір у розмірі 4479,82 грн (чотири тисячі чотириста сімдесят дев`ять гривень 82 копійки).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наявні в матеріалах справи копії первинних документів оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а податкова накладна - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Ці документи не мають дефектів форми, змісту або походження, а відтак є належними та допустимими доказами реальності здійснення господарських операцій позивача. Крім того, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Також суд урахував, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем з контрагентами.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну планову перевірку ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, валютного за період 01.01.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №384/20-40-05-03-08/36032304 від 17.10.2019 (надалі також - акт перевірки).
На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00000360503 від 07 листопада 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" за платежем податок на прибуток приватних підприємству у сумі 239714,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 59928,50 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням у частині нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 238923,86 грн та нарахованих на цю суму штрафних санкцій 59730,97 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" за КВЕД є виробництво інших готових металевих виробів (25.99), що підтверджується випискою з ЄДРПОУ /а.с.13/.
01 вересня 2017 року позивачем було укладено договори купівлі-продажу (№ 0109003, № 0109002) з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /т. 1 а.с.77-79, 100-101/.
Відповідно до пункту 1.1 укладених договорів купівлі-продажу ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" (постачальник) зобов`язалося поставити та передати у власність покупця, в період дії цього договору, товари разом з усіма документами, що стосуються товарів, в асортименті, який визначений у замовленні покупця та за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язався прийняти товари і оплатити їх на умовах цих договорів.
Пунктом 4.2 договорів купівлі-продажу передбачалося, що замовлення покупця на поставку товарів обов`язкове для постачальника. Замовлення можуть надаватися постачальникові у письмовій формі по електронній пошті або у іншій спосіб, узгоджений сторонами.
Оплату отриманого товару покупці здійснювали відповідно до п.5.1 договорів купівлі-продажу у розмірі 100 % вартості партії товару шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару.
На підставі отриманих від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 замовлень, ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" було здійснено поставку товарів в асортименті, кількості та за ціною, визначеними у видаткових накладних, рахунка-фактурах. Поставку здійснено окремими партіями, які оформлені окремими видатковими накладними та рахунками-фактурами, наявними в матеріалах справи /т.1 а.с.80-100, а.с.102-106/.
ТМЦ приймались особисто ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, що підтверджується їх підписами у видаткових накладних.
На підтвердження факту оплати проданого ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 товару ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" до матеріалів справи надано банківські виписки.
Також, у періоді, що перевірявся контролюючим органом, ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" 09.11.2017 було укладено договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 911/17 з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
03.10.2018 ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" укладено договір організації транспортно-експедиційного обслуговування № 10.18-01 з фізичною собою - підприємцем ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
На підтвердження реальності господарських операцій перевезення товарів з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 позивачем до матеріалів справи надано акти виконаних робіт, які містять інформацію щодо господарської операції; найменування послуги, її кількість, маршрут перевезення, місце відправлення та місце доставки, ціну, ідентифікаційні дані транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення, прізвище, ім`я та по-батькові водія.
Крім того, позивачем надано рахунки-фактури, виписані ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, які також містять всі необхідні реквізити, відомості про господарську операцію, її вартість, у тому числі - маршрут транспортування.
Факт здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 з надання послуг міжнародного перевезення вантажів також підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR) /т.1 а.с.134-144, а.с.163-169/.
Будь-яких зауважень щодо невідповідності вимогам закону наданих видаткових накладних, актів виконаних робіт чи товарно-транспортних накладних акт перевірки не містить.
На підтвердження факту оплати ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" послуг з перевезення, наданих ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, у матеріалах справи містяться банківські виписки.
Також, у періоді, що перевірявся контролюючим органом, ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Блаукат" з придбання товарів (щіток дискових неплетених): у березні 2016 року на суму 5688,00 грн, крім того ПДВ 1137,60 грн; у квітні 2016 року на суму 2844,00 грн, крім того ПДВ 5688,00 грн; у червні 2016 року на суму 5688,00 грн, крім того ПДВ 1137,60 грн; у липні 2016 року на суму 5688,00 грн, крім того ПДВ 1137,60 грн, а також з ТОВ "Компані "Плаза" з придбання товарів (мотора редуктора МЧ-80-28-1, 1-52) у лютому 2016 року на суму 5416,67 грн, крім того ПДВ 1083,33 грн /т.1 а.с.170-176/.
В акті перевірки підприємства позивача контролюючий орган посилається на акт "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Блаукат" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ "Компані "Плазма" за період 01.01.2016 та подальшої реалізації.
Окрім того, фахівцями податкового органу складено зібрану податкову інформацію з питань проведення фінансово-господарських операцій за період: січень - березень, травень 2016 року та подальшої реалізації.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач із посиланням на вищезазначений акт перевірки ТОВ "Блаукат" і податкову інформацію, дійшов висновку про те, що вказані контрагенти позивача не знаходяться за місцезнаходженням, не мають достатньої кількості працівників, відсутня інформація щодо наявності об`єктів оподаткування, що свідчить про відсутність власного майна, а також немає будь-якої інформації про зберігання та відвантаження товару. Отже, проведеним аналізом придбаних ТМЦ за період з 01.01.20116 - 30.07.2016 не встановлено придбання імпорт по ланцюгу переміщення, що унеможливлює дослідження походження та ідентифікацію товару.
З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Блаукат" (код ЄДРПОУ 36370717) виписано на адресу ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" податкові та видаткові накладні, які наведені у додатку № 12 до акту. Розрахунки за отримані ТМЦ здійснювалися позивачем у безготівковій формі. Станом на 30.06.2019 заборгованість за отримані ТМЦ відсутня, що відповідачем не заперечується. Суми податку на додану вартість із зазначеними податковими накладними включено ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень, квітень, червень, липень 2016 року.
На підтвердження факту оплати товарів, придбаних у ТОВ "Блаукат", позивачем до матеріалів справи надано копії банківських виписок.
ТОВ "Компані "Плазма" на адресу ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" виписано податкові та видаткові накладні, перелік яких наведено у додатку 12 до податкової декларації, про що зазначено в акті перевірки.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий 2016 року в сумі 1083,33 грн, про що також зазначено в акті перевірки.
Розрахунки за отримані ТМЦ здійснювалися у безготівковій формі. Станом на 30.06.2019 заборгованість за отримані ТМЦ відсутня, що відповідачем не заперечується.
Будь-яких зауважень щодо невідповідності вимогам чинного законодавства наданих податкових чи видаткових накладних акт перевірки не містить. Натомість, висновки контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються на актах перевірки контрагентів ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" та податковій інформації щодо контрагентів позивача.
Як убачається із акту №384/20-40-05-03-08/36032304 від 17.10.2019, рішення ГУ ДПС у Харківській області про донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 238923,86 грн та нарахованих на цю суму штрафних санкцій 59730,97 грн ґрунтується на висновку про порушення ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.99 за № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями); п. 5,6,7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 зі змінами та доповненнями; п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 за №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доход", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 за № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153; п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-УІ зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 239714 грн, у тому числі: за 2016 рік - у сумі 4559 грн, за 1кв. 2019 року - в сумі 97994 грн, за 2 кв. 2019 року - в сумі 137161 грн.
Розрахунок донарахованих сум з податку на прибуток по ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" за актом перевірки № 384/20-40-05-03-08/36032304 від 17.10.2019 додано відповідачем до супровідного листа від 21.09.2020, що міститься в матеріалах справи.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.09.2018 у справі №815/7386/16, від 29.08.2018 у справі №815/2119/17, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 15.01.2020 у справі №520/1086/19 у подібних правовідносинах.
Указує, що до перевірки не було надано жодного рахунку-фактури та замовлення, на підставі якого визначається асортимент, кількість товару, жодного документу транспортування ТМЦ, заявки на перевезення вантажу, звіти по транспортно-експедиційним послугам відсутні. Зазначає, що в силу приписів п. 44.6 ст. 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час проведення перевірки.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду у наведених вище справах, оскільки всі первинні документи надавались ним під час проведення перевірки. Указує, що підстав для оформлення документів щодо транспортування ТМЦ не було, оскільки товари приймались особисто ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають практиці Верховного Суду, а отже підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Верховний Суд ухвалою від 18.01.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БУ 16), затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.
Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно із пунктами 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом (експортом) товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.
Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 12.09.2018 у справі №815/7386/16, від 29.08.2018 у справі №815/2119/17, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 15.01.2020 у справі №520/1086/19 у подібних правовідносинах.
Колегія суддів звертає увагу на те, що справа №520/1086/19 не перебувала у провадженні Верховного Суду, у зв`язку з чим посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, зроблених Судом за результатом її розгляду, є безпідставними.
Щодо посилань скаржника на неврахування апеляційним судом практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 12.09.2018 у справі №815/7386/16, від 2 9.08.2018 у справі №815/2119/17, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, Суд зазначає таке.
У справі №815/2119/17 судами попередніх інстанцій були установлені обставини вилучення правоохоронним органом, УСБУ в Одеській області, первинних документів позивача та не повернення цих документів позивачу згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2016. Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідач у судовому процесі посилався на те, що вилучені під час обшуку документи не підтверджують правомірності здійснених позивачем змін у власному податковому обліку за період, який охоплювався перевіркою. При цьому. відповідач звертав увагу суду на те, що позивачу неодноразово пропонувалось надати інші документи на підтвердження здійснених змін у власному податковому обліку, дані бухгалтерського обліку. Про ненадання таких документів на перевірку відповідачем складались відповідні акти. У відповідь на вказані запити відповідача позивач листами посилався тільки на факт вилучення таких документів під час обшуку згідно з протоколом обшуку від 10.11.2016. Оскільки ці доводи відповідача не знайшли свого відображення у судових рішеннях та не були оцінені судами, Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд.
При розгляді справи №815/7386/16 судами було установлено, що ТОВ "С-Інжиніринг" звернулось до податкової інспекції із заявою-повідомленням про втрату первинних документів №01/12-21, в якому було зазначено, що 07 грудня 2016 року до ТОВ "С-Інжиніринг" від адвоката Прищепи О.А. надійшла інформація, що 07 грудня 2016 року близько 11 год. 30 хв. з автомобіля помічника адвоката Зіненко О.В. викрадено портфель, в якому серед іншого знаходились оригінали документів по господарським взаємовідносинам ТОВ "С-Інжиніринг" з ТОВ "Чорноморська будівельно-монтажна компанія". З урахуванням вищевикладеного, ТОВ "С-Інжиніринг" відповідно до п. 44.5 ст. 44, п. 82.4 ст. 82 Податкового кодексу України, викладено прохання надати строк (90 календарних днів) для відновлення даної документації, зупинити проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "С-Інжиніринг", та перенести термін її проведення до дати відновлення та надання вищевказаної документації в межах законодавчо передбаченого строку. Зважаючи на те, що під час проведення перевірки фахівцем контролюючого органу встановлено порушення ТОВ "С-Інжиніринг" положень п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме незабезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, Верховний Суд погодився з висновками попередніх судів щодо правомірності застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн., оскільки положеннями п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України передбачено відповідальність, зокрема, за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів.
Переглядаючи судові рішення у справі №160/8441/18, Суд указав, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально. За висновком Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 ПК, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту, задекларованої за лютий, березень, травень, червень 2017 року по взаємовідносинах з вище переліченими контрагентами, адже ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами.
При розгляді цієї адміністративної справи №520/12770/19 судами попередніх інстанцій ураховано, що будь-яких зауважень щодо невідповідності вимогам чинного законодавства наданих позивачем податкових чи видаткових накладних акт перевірки не містить, натомість, висновки контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються на актах перевірки контрагентів ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" та податковій інформації щодо контрагентів позивача. Суди взяли до уваги, що ТМЦ приймались особисто ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, що підтверджується їх підписами у видаткових накладних, доказів на підтвердження передачі своїх повноважень третім особам на здійснення господарських операцій за договорами купівлі-продажу, укладеними ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, матеріали справи не містять, а отже підстави для видачі довіреності від покупців ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на отримання товару були відсутні. Також суди зазначили, що будь-яких зауважень щодо невідповідності вимогам закону наданих видаткових накладних, актів виконаних робіт чи товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 акт перевірки не містить. Стосовно реальності господарських взаємовідносин між ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" з ТОВ "Блаукат" щодо придбання товарів суди також урахували, що будь-яких зауважень щодо невідповідності вимогам чинного законодавства наданих податкових чи видаткових накладних акт перевірки не містить, натомість, висновки контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються на актах перевірки контрагентів ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС" та податковій інформації щодо контрагентів позивача.
Таким чином, при розгляді цієї справи судами установлено, що надані позивачем до матеріалів справи та до перевірки первинні документи за взаємовідносинами із контрагентами складені у встановленому порядку та підтверджують господарські операції з продажу та придбання товарів позивачем.
Щодо доводів відповідача про відсутність заявок на перевезення вантажу, протоколів встановлення ціни за транспортно-експедиційними послугами, звітів щодо транспортно-експедиційних послуг, то суди попередніх інстанцій правильно урахували, що за встановлених у цій справі обставин ненадання до перевірки позивачем окремих документів не може бути достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із перевізниками та позбавлення платника податку права на формування податкових вигод, оскільки матеріалами справи підтверджується факт надання послуг з перевезення позивачу. Зокрема, із матеріалів справи убачається факт транспортування товарів та їх отримання покупцями ТОВ "ЕКО-ФЛЕКС", про що свідчать відмітки отримувачів у 24 графі товарно-транспортних накладних (CMR).
Ураховуючи викладене, посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 12.09.2018 у справі №815/7386/16, від 2 9.08.2018 у справі №815/2119/17, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 15.01.2020 у справі №520/1086/19, є безпідставними.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -