ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/7415/19
адміністративне провадження № К/9901/32033/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року (головуючий суддя: Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року (колегія суддів: Степанюк А.Г., Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №640/7415/19 за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У квітні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (далі - позивач та/або ПзІІ "Амік Україна") з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0002681403, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, б. 68, код ЄДРПОУ 30603572) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0002681403, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
Судові витрати в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн, 00 коп. стягнуто на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, б. 68, код ЄДРПОУ 30603572) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що до матеріалів справи позивачем було надано Z-звіт за 18.03.2019 (а.с. 22-23), акт інвентаризації на АЗС форми 25-НП від 18.03.2018 №10-16 (а.с. 24-25), облікову відомість результатів інвентаризації нафтопродуктів форми 27-НП від 18.03.2019 (а.с. 26), акт вимірювання нафтопродуктів в резервуарах форми 3-НП від 18.03.2019 (а.с. 27), змінний звіт АЗС форми №17-НП №3766/АЗС1016 АЗС 10-16 за 20.03.2019 (а.с. 28), товарно-транспортні накладні (а.с. 29-32), акти приймання нафтопродуктів (а.с. 33-36). Здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 75, 80, 81, 82, 85, 86 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також Інструкції про порядок приймання, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, належних і допустимих доказів ненадання документів до перевірки відповідачем не надано, а застосування штрафних санкцій на підставі ст. 20 Закону можливе лише у випадку продажу необлікованих товарів, а не у випадку невідображення реалізації таких товарів.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.03.2019 та на підставі статей 75, 80 Податкового кодексу України відповідачем проведено фактичну перевірку автозаправної станції (далі - АЗС), яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 83 Г та використовується ПзІІ "Амік Україна", код ЄДРПОУ 30603572, за наслідком якої складено акт фактичної перевірки №б/н від 20.03.2019 (далі - акт перевірки).
Згідно з підпунктом 2.2.12 пункту 2.2 акту перевірки відповідачем встановлено, що "На момент проведення перевірки на АЗС з магазином здійснюється реалізація нафтопродуктів, газу скрапленого за готівковий та безготівковий розрахунок із застосуванням РРО. Для встановлення фактичних залишків нафтопродуктів на момент перевірки начальнику АЗС з магазином ОСОБА_1 було запропоновано провести вимірювання наявних нафтопродуктів в ємкостях, на що отримано відмову та заборону в проведенні вказаних вимірювань, що підтверджено поясненнями начальника АЗС з магазином ОСОБА_1 за особистим підписом. Після чого посадовими особами ГУ ДФС у Київській області було надано письмовий запит про надання до перевірки переліку документів щодо обліку та руху нафтопродуктів, які мають зберігатися на АЗС з магазином. Указаний запит начальник АЗС з магазином ОСОБА_1 отримати відмовився. Надати документи, вказані в запиті на початок перевірки та у вказаний час начальник АЗС ОСОБА_1 відмовився, а саме: не надано до перевірки журнал обліку нафтопродуктів за формою 13-НП та змінний звіт за формою 17-НП.
Перевіркою встановлено факт незабезпечення ведення в порядку, встановленому законодавством обліку, товарних запасів за місцем їх реалізації, реалізація нафтопродуктів на АЗС здійснювалась без відображення в такому обліку. Матеріально відповідальні особи на АЗС не ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами згідно з п.п. 16.1, п. 16 "Інструкції про порядок приймання, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" від 20.05.2008 N281/171/578/155. Загальна сума необлікованого товару складає 919552,49 грн згідно відомості та додатку.
Спростувати чи підтвердити наявність фіскалізації та передачі чека РРО № 7740 від 25.01.2019 на суму 860,70 грн до органів ДФС при перевірці неможливо у зв`язку із відмовою начальника АЗС Чернишова С.В. у наданні документів".
Ураховуючи зазначене відповідач дійшов висновку про порушення ПзІІ "Амік Україна" пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95 та підпункту 16.1 пункту 16 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 №281/171/578/155, статті 44 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду якого, листом від 10.04.2019 №13233/10/10-36-14-06-22 Головне управління ДФС у Київській області повідомило ПзІІ "Амік Україна", що докази, надані ним в запереченні до акту фактичної перевірки, не спростовують порушення, виявлені під час проведення перевірки.
Надалі контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0002681403, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95, підпункту 16.1 пункту 16 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 №281/171/578/155 застосовано до Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" штраф у розмірі 1839104,98 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Контролюючий орган у ході проведення фактичної перевірки стверджує, що позивачем не надано журнал обліку нафтопродуктів за формою №13-НП та змінний звіт за формою №17-НП.
Між тим, ПзІІ "Амік Україна" до позовної заяви долучено змінний звіт АЗС №3766/АЗС1016 АЗС 10-16 м. Біла Церква, вул. Леваневського, б. 83-Гза 20.03.2019, копії Z-звітів, акт інвентаризації на АЗС 10-16 від 18.03.21019, відомість про результати інвентаризації нафтопродуктів від 18.03.2019, акт вимірювання нафтопродуктів від 18.03.2019, ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) BR-2747 від 18.03.2019, BS-1727 від 18.03.2019, BR-2572 від 06.03.2018, BR-2434 від 27.02.2019, акти приймання нафтопродукту по кількості від 18.03.2019, від 06.03.2019, від 27.02.2019.
У додатку до акту перевірки вказано такі документи: чек - РРО, Звіт РРО, пояснення, Чеки РРО-7, запит на 2 аркушах, дані про рух нафтопродуктів на АЗС, відомість, акт відмови від підписання матеріалів перевірки.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Офіс великих платників податків ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.05.2020 у справі №823/1918/16, від 08.09.2020 у справі №823/990/16, від 18.09.2020 у справі №823/1977/16, від 28.09.2020 у справі №823/1978/16 в частині застосування п. 12 ст. 3 Закону України Закону №265/95 та пп. 16.1 п. 16 Інструкції №281/171/578/155 у подібних правовідносинах.
Указує, що позивачем не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, на АЗС не зберігався/відсутній другий примірник змінного звіту АЗС №17-НП, що є порушення установленого порядку ведення обліку нафтопродуктів на АЗС за місцем реалізації на суму 919552,49 грн.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач зазначає, що жодних замірів пального в резервуарах під час проведення перевірки здійснено не було, не зазначено яким чином було встановлено залишок пального в резервуарах. Також, при проведенні перевірки позивачем було надано всі витребувані ДФС документи, жодного запиту про надання додаткової інформації не надходило. Жодного акту відмови у наданні витребуваних ДФС документів складено не було. Посилається на те, що під час проведення перевірки жодних фактів реалізації необлікованих товарів не установлено. Відповідач не наводить пояснень, які саме товари не були обліковані у встановленому порядку, оскільки всі ТТН на ТМЦ зберігаються на АЗС та надавались перевіряючим для огляду.
Верховний Суд ухвалою від 10.12.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 статті 80 ПК України.
Приписами пунктів 80.2 - 80.5, пунктів 80.9-80.10 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Між тим, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг урегульовано Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95 (далі - Закон №265/95).
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Разом з цим, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів (далі - Інструкція).
Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.
Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.
Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Пунктом 2 Інструкції визначено позначення та скорочення, де АЗС - автозаправна станція; ТТН - товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти); РРО - реєстратор розрахункових операцій.
Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 розділу 10 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.
На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14) (пп. 10.2.4 пункту 10 розділу 10 Інструкції).
Відповідно до положень підпунктів 10.3.1-10.3.4 пункту 10.3 розділу 10 Інструкції розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1315.
ПРК мають забезпечувати індикацію ціни нафтопродукту, кількості та загальної вартості виданої дози нафтопродукту.
Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.
Між тим, згідно з розділом 14 "Облік руху нафти та нафтопродуктів" Інструкції під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.
Для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов`язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов`язковими для виконання всіма відповідальними особами.
Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об`ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.
Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.
Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.
Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.
Приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП.
Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.
Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.
Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.
Для оперативного контролювання за наявністю нафти і нафтопродуктів у резервуарах, з яких здійснювався відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальні особи повинні здійснювати вимірювання кількості нафтопродуктів щодоби, у інших резервуарах - за встановленим на підприємстві порядком.
Якщо в результаті перевірки між обліковим залишком і фактичним залишком нафти і нафтопродуктів виявлені розбіжності, які перевищують норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювання, матеріально відповідальна особа повинна письмово повідомити про це керівника підприємства для прийняття рішення з визначення причин розбіжності. У разі потреби керівник підприємства своїм розпорядженням призначає вибіркову інвентаризацію.
Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи:
під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН;
під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.
Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.
Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані: дата; складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси. На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту.
Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами.
Водночас, облік нафтопродуктів на АЗС регламентовано пунктом 16 Інструкції.
Згідно з приписами підпункту 16.1 пункту 16 Інструкції матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства (пп. 16.2 п. 16 Інструкції).
У свою чергу, на підставі перевірених змінних звітів та первинних документів бухгалтерська служба підприємства нафтопродуктозабезпечення складає місячну накопичувальну відомість та обігові відомості, у яких відображаються: кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива залежно від масової частки сірки) та цінами; закупівельна вартість та вартість реалізації завезених нафтопродуктів; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за готівку, у тому числі сума ПДВ; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за безготівковими розрахунками згідно з відомостями, за талонами та платіжними картками; результати інвентаризації нафтопродуктів та готівки (пп. 16.3 п. 16.3 Інструкції).
Крім того, згідно пункту 85.2 статі 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 ст. 85 ПК України).
Приписами пункту 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як уже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.05.2020 у справі №823/1918/16, від 08.09.2020 у справі №823/990/16, від 18.09.2020 у справі №823/1977/16, від 28.09.2020 у справі №823/1978/16 у подібних правовідносинах.
Так, при розгляді вказаних адміністративних справ Верховний Суд указав, що співставлення даних обліку звітів АЗС за формою N 16-НП та N 17-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів є належним та правомірним способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів (якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку). Тоді як, посилання позивача, що виявлення необлікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації та складення відповідних форм N3-НП, N7-НП, N23-НП, акту інвентаризації форми N20-НП, порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів форми N 27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми N35-НП, є необґрунтованими, оскільки вказаний порядок інвентаризації передбачений Інструкцією №281/171/578/155 та стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення розпорядчим документом керівника підприємства інвентаризаційної комісії та встановлення ним термінів початку та завершення робіт з інвентаризації, однак, не містить жодних положень, які регулюють порядок проведення інвентаризації у випадку проведення фактичної перевірки контролюючими органами та не може застосовуватись в межах таких правовідносин.
Згідно з фактичними обставинами у цих справах в ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу разом з працівниками АЗС здійснено перевірку фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах та за результатом такої перевірки виявлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації по певних видах палива.
Суд зауважує, що вирішуючи спір у цій справі №640/7415/19, суди попередніх інстанцій врахували наведені висновки Верховного Суду та вказали, що дійсно єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.
Проте, як зазначено в акті перевірки, працівники контролюючого органу, виявивши відсутність змінних звітів оператора за формою №17-НП і журналу обліку нафтопродуктів за формою 13-НП та зробивши на цій підставі висновок про порушення порядку ведення обліку товарів за місцем їх продажу і зберігання, застосували до позивача штрафні санкції за здійснення реалізації товарів в розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, обрахованої, виходячи із даних чеку - РРО, звіту РРО, пояснень, чеків РРО-7, запиту на 2 аркушах, даних про рух нафтопродуктів на АЗС та відомості. При цьому деталізації про те, що які саме документи використовувалися ГУ ДФС у Київській області для визначення руху нафтопродуктів на АЗС, матеріали справи не містять.
Водночас, жодних вимірювань чи обрахунків фактичних залишків нафтопродуктів, газів вуглеводневих скраплених для встановлення розбіжностей між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗС для визначення обставини реалізації ним необлікованого товару ГУ ДФС у Київській області на АЗС не проводилось і, як наслідок, жодних відхилень наявних на АЗС нафтопродуктів і газів від даних обліку позивача не виявлялось, у зв`язку з чим Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону не підтверджено належними і допустимими доказами.
При цьому, судом першої інстанції не було встановлено неповного відображення господарських операцій з реалізації пального через реєстратор розрахункових операцій, що використовується в господарській діяльності позивача на АЗС чи у змінному звіті за формою №17-НП. Не спростовано таких висновків у подальшому контролюючим органом і під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, і навіть в поданій ним касаційній скарзі.
Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -