ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа №420/3933/20
адміністративне провадження № К/9901/13296/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №420/3933/20
за позовом державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер", Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1", ОСОБА_1, - про визнання протиправним і скасування наказу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_2 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Державний реєстратор виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач), за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер" (далі - ТОВ "Ханбер", третя особа-1), Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1" (далі - ОК "Екодом-1", третя особа-2), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, третя особа-3), - з вимогою:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ Мін`юсту від 06 лютого 2020 року №452/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прийнятий на підставі висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України (далі - Колегія) від 22 січня 2020 року за результатами розгляду скарг ТОВ "Ханбер", ОК "Екодом-1" від 24 жовтня 2019 року, зареєстрованої в Мін`юсті 28 жовтня 2019 року №37231-33-19, та ОСОБА_1 від 27 листопада 2019 року, зареєстрованої в Мін`юсті 02 грудня 2019 року №41886-33-19.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є незаконним, адже прийнятий за наслідками розгляду скарг третіх осіб, які подані за межами строків, що визначені у статті 37 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
3. Позивач також звертав увагу на процедурні порушення, допущені Колегією, під час прийняття висновку від 22 січня 2020 року, зокрема неналежне повідомлення його про дату, час та місце розгляду скарг; безпідставне перенесення дати розгляду скарг; не надсилання йому додатків до скарг.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_2 є державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області.
5. 01 серпня 2019 року позивач прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкти нерухомого майна №48046548, 48051368, 48045003, 48047480, 48048524, 48047902, 48050240, 48049075, 48044135, 48043447, 48049676, 48049415, 48051812.
6. 28 жовтня 2019 року до відповідача надійшла скарга від третіх осіб: ТОВ "Ханбер", ОК "Екодом-1" від 24 жовтня 2019 року, у якій скаржники вимагали скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року та тимчасово заблокувати позивачеві доступ до реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць. Скарга була мотивована тим, що під час прийняття рішень, що оскаржуються, державний реєстратор через відсутність обов`язкового документу (технічного паспорта) на нерухоме майно був зобов`язаний зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію речових прав, а у разі не надання такого документу - відмовити у вчиненні реєстраційних дій.
7. 02 грудня 2019 року з аналогічною скаргою звернувся ОСОБА_1, у якій він просив через відсутність при здійсненні реєстрації позивачем нерухомого майна технічного паспорта та довідки про сплату пайового внеску скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року за №48051812, №48049415, №48049676 та тимчасово заблокувати доступ до реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
8. 22 січня 2020 року Колегія за результатами розгляду скарги ТОВ "Ханбер", ОК "Екодом-1", зареєстрованої в Мін`юсті 28 жовтня 2019 року за №37231-33-19 та ОСОБА_1, зареєстрованої в Мін`юсті 02 грудня 2019 року №41886-33-19, на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року №48046548, 48051368, 48045003, 48047480, 48048524, 48047902, 48050240, 48049075, 48044135, 48043447, 48049676, 48049415, 48051812 рекомендувала задовольнити скарги частково, скасувати зазначені рішення та анулювати позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
9. Наказом Мін`юсту від 06 лютого 2020 року №452/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року №48046548, 48051368, 48045003, 48047480, 48048524, 48047902, 48050240, 48049075, 48044135, 48043447, 48049676, 48049415, 48051812, прийняті державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_2, та анульовано йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
10. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено:
11.1. визнано протиправним і скасовано наказ Мін`юсту від 06 лютого 2020 року №452/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прийнятий на підставі висновку Колегії від 22 січня 2020 року за результатами розгляду скарг ТОВ "Ханбер", ОК "Екодом-1" від 24 жовтня 2019 року, зареєстрованої в Мін`юсті 28 жовтня 2019 року №37231-33-19, та ОСОБА_1 від 27 листопада 2019 року, зареєстрованої в Мін`юсті 02 грудня 2019 року №41886-33-19.
12. Задовольняючи адміністративний позов, суд виходив з того, що скарги, які були підставою для ухвалення Колегією висновку та Мін`юстом оскаржуваного наказу, подані з пропуском 60-денного строку на оскарження.
13. Посилаючись на положення частини третьої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд першої інстанції вважав, що законодавцем встановлені відмінні правила для обчислення строків звернення зі скаргою на рішення державного реєстратора та на його дії чи бездіяльність.
14. Як уважав суд першої інстанції, рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені протягом 60 календарних днів з дня їхнього прийняття, водночас дії чи бездіяльність державного реєстратора оскаржуються протягом 60 календарних днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав оскаржуваними діями чи бездіяльністю.
15. Як зазначив суд першої інстанції, у спірних правовідносинах строк на оскарження рішень позивача був обчислений з дати, вказаної скаржниками як день, коли їм стало відомо про порушення їхніх прав такими рішеннями.
16. Зазначені обставини, на думку суду першої інстанції, свідчили про необхідність прийняття рішення про відмову у задоволенні скарг третіх осіб.
17. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про неналежне сповіщення його про місце, дату та час розгляду скарг третіх осіб; про відсутність мотивації в оскаржуваному рішенні обраного виду санкції та його співрозмірності скоєному порушенню.
18. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
19. Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк на оскарження рішення державного реєстратора обчислюється в тому ж самому порядку, що і строк на оскарження його дій або бездіяльності: з дня прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності або з дня, коли особа довідалася або мала довідатися про порушення її прав оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
20. Як зазначив суд апеляційної інстанції, у скаргах третіх осіб були наведені аргументи на користь дати, з якої їм стало відомо про порушення їхніх прав оскаржуваними рішеннями. Водночас позивач, який доводив, що скаржники мали можливість дізнатися про прийняття оскаржуваних рішень раніше, доказів на підтвердження таких обставин не надав.
21. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в спірних правовідносинах не було підстав для відмови у задоволенні скарг третіх осіб з підстав пропуску ними строку оскарження.
22. При цьому суд апеляційної інстанції не оцінював рішення суду першої інстанції в частині його висновків, що стосуються доводів позивача про неналежне сповіщення його про місце, дату та час розгляду скарг третіх осіб; про відсутність мотивації в оскаржуваному рішенні обраного виду санкції та його співрозмірності скоєному порушенню, оскільки вважав, що це виходить за межі доводів апеляційних скарг Мін`юсту та ТОВ "Ханбер".
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
23. У касаційній скарзі та доповненнях до неї позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та ухвалити нове, яким "відмовити в задоволенні апеляційних скарг".
24. Як на підставу для касаційного оскарження позивач посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
25. Позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у правовідносинах, що стосуються порядку обчислення строку на подання скарги на рішення державного реєстратора.
26. На думку позивача, суд апеляційної інстанції неправильно застосував вказану норму, адже з її змісту випливає, що початок перебігу строку на оскарження рішення державного реєстратора відрізняється від початку перебігу строку на оскарження дій чи бездіяльності державного реєстратора.
27. У першому випадку строк обчислюється з дня ухвалення оскаржуваного рішення, у другому - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися по порушення її прав оскаржуваними діями чи бездіяльністю.
28. Позивач уважає, що в цій частині суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду України у справі №6-2469цс16, у якій зазначено, що "Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права".
29. Посилаючись на вказану правову позицію, позивач доводить, що фактична обізнаність скаржника про прийняття рішень не має юридичного значення для цілей обчислення строку звернення зі скаргою.
30. Позивач також зазначає про застосування судом апеляційної інстанції статті 308 КАС України щодо меж апеляційного перегляду без урахування висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №808/2148/18.
31. На думку позивача, зміст правових позицій, викладених у вказаних рішеннях Верховного Суду, свідчить про те, що, встановивши порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині застосування статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд апеляційної інстанції зобов`язаний вийти за межі доводів апеляційної скарги та оцінити правильність висновків суду першої інстанції, які стосувалися обставин повідомлення позивача про дату та місце розгляду скарг на його рішення, пропорційності обраної санкції.
32. Відповідач та треті особи ТОВ "Ханбер", ОСОБА_1 у відзивах на касаційну скаргу зазначили, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
33. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 15 квітня 2021 року та була передана на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
34. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
35. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
37. Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
38. Реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
39. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону №1952-IV.
40. Так, частинами першою, другою статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
41. Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
42. Згідно з частиною третьою статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
43. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону №1952-IV днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
44. У разі, якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
45. Пунктом 8 частини восьмої статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.