ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 580/1204/19
провадження № К/9901/23734/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 (головуючий суддя Гаврилюк В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Земляної Г.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П.)
у справі № 580/1204/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України та Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-1), ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (відповідач-2) в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, яка оформлена листом №К-768 від 05 листопада 2019 року, призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року;
- зобов`язати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області у ненаправленні документів та висновку до Міністерства внутрішніх справ України щодо ОСОБА_1, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року;
- зобов`язано ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи щодо ОСОБА_1, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі відповідач-2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 14.03.1990 на підставі наказу № 72 л/с УВС звільнений зі служби з посади старшого водія 2-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні Соснівського району м. Черкаси у званні старший лейтенант внутрішніх справ (за сімейними обставинами).
5. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 5 ЧК № 071169 позивачу з 01.04.2005 при повторному огляді, встановлено 3 групу інвалідності, пов`язану з виконанням службових обов`язків.
6. У довідці до акту огляду МСЕК серії 5 ЧК № 071169 в полі діагноз зазначено - наслідки перенесеної черепно - мозкової травми, повторна травма - забій головного мозку у 1996 році.
7. Згідно з постановою від 31.01.2005 № 2 Військово-лікарської комісії Управління Міністерств внутрішніх справ України в Черкаській області з установлення причинного зв`язку захворювань, у ОСОБА_1 встановлено залишкові явища ЧМТ 21.02.1989 - струс головного мозку у вигляді астено-вегетативного синдрому. Травма одержана в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язана з виконанням службових обов`язків (акт про нещасний випадок № 4 від 31.12.2004). Висновок МСЕК - придатний до військової служби.
8. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК № 1 серії 12ААА № 879372, позивачу з 13.03.2018 встановлено 2 групу інвалідності, пов`язану з виконанням службових обов`язків.
9. На звернення позивача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності, ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області листом від 05.11.2018 №К-768 повідомила позивача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки позивач не відноситься до категорії працівників міліції.
10. Вважаючи зазначені дії відповідачів протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має спеціальне звання, на нього поширюються положення статті 23 Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок № 850), які регулюють питання виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виключно працівникам міліції. Твердження ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги з мотивів, що позивач не відноситься до категорії працівників міліції, суди визнали безпідставними.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди не врахували, що позивач проходив службу на посадах підрозділів воєнізованої пожежної охорони, а тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, оскільки на нього цей порядок не розповсюджується.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
14. Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
15. До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі- Закон № 565-ХІІ) та Порядком № 850.
16. Так, відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
17. При цьому, на виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
18. Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
19. Відповідно до пунктів 7-8 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
20. Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
21. Пунктом 9 Порядку № 850 передбачено, що в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
22. Отже, саме на Міністерство внутрішніх справ України покладено обов`язок вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги на підставі документів, направлених керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.
23. З 07 листопада 2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".
24. Втім, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
25. Судами встановлено, що згідно витягу з акту огляду МСЕК серії 5 ЧК № 071169 позивачу з 01.04.2005 вперше встановлено групу інвалідності.
26. З 13.03.2018 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, пов`язану з виконанням службових обов`язків.
27. Отже, на момент встановлення позивачу II групи інвалідності, а також на момент звернення позивача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, був чинний вказаний Порядок, а право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", мало здійснюватись в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
28. Щодо застосування у спірних правовідносинах (до позивача) статті 23 Закону №565-XII та Порядку №850, колегія суддів зазначає наступне.
29. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №565-XII до працівників міліції належали особи, що проходили державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
30. Судами встановлено, що позивач проходив службу у воєнізованій пожежній частині по охороні Соснівського району м. Черкаси та звільнений у званні "старший лейтенант внутрішніх справ".
31. Статтею 17 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачено, що спеціальні звання внутрішньої служби присвоюються відповідно до чинного законодавства особам рядового та начальницького складу державної пожежної охорони.
32. Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про пожежну безпеку" порядок та умови проходження служби в державній пожежній охороні регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114.
33. Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
34. Пунктом 2 Положення передбачено, що спеціальне звання старший лейтенант внутрішньої служби є рівнозначним спеціальному званню старшого лейтенанта міліції.
35. Крім того, колегія суддів зазначає, що указом Президента України від 27 січня 2003 року № 47/2003 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління в сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" органи і підрозділи Державної пожежної охорони виведені зі складу МВС і передані до складу МНС України у 2003 році.
36. Крім того, у рішенні Конституційного суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини сьомої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа щодо права на пільги) Конституційний суд зазначив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
37. З урахуванням наведених норм позивач на час звільнення належав до працівників міліції.
38. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №2340/4545/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
39. Таким чином, є безпідставними твердження відповідачів стосовно нерозповсюдження на спірні правовідносини статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" № 208-VІІІ від 13 лютого 2015 року, внаслідок відсутності спеціального звання міліції у позивача.
40. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
41. Відповідно до статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 356, 375 КАС України, Суд -