ПОСТАНОВА
Іменем України
07 грудня 2021 року
м. Київ
справа №280/3230/20
провадження № К/9901/3212/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 (головуючий суддя Сацький Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Малиш Н.І., суддів Баранник Н.П., Щербака А.А.)
у справі № 280/3230/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про зобов`язання призначити пенсію.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції згідно із рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з 11.02.2020.
2. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 12.08.2020, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив у повному обсязі.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції й постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначенням пенсії за віком за Списком №2, з урахуванням рішення Конституційного Суду України.
5. Рішенням відповідача від 26.02.2020 №0800-0207-8/5958 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з мотивів, що страховий стаж позивача складає 33 роки 4 місяці 11 днів, з яких пільговий стаж роботи за Списком №2 нараховує 20 років 8 місяців 9 днів. Згідно п. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію на пільгових умовах мають жінки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. З огляду на вищезазначене позивач матиме право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 при досягненні 54 років і 6 місяців.
6. Вважаючи зазначене рішення незаконним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Оскільки позивач не досягла визначеного зазначеною статтею віку, на переконання судів попередніх інстанцій, вона не має права на призначення пенсії.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. У своїй касаційній скарзі позивачка стверджує, що судами не у повній мірі досліджено матеріали справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.
9. Наголошує, що суди проігнорували рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з 11.02.2020. Позивачка зазначає, що, починаючи з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІ1 "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
10. Стверджує, що вона має право на призначення пенсії відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції згідно із зазначеним рішенням Конституційного Суду України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
12. У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
13. Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
14. За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
15. Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
16. Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
17. Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
18. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
19. 09 липня 2003 року було ухвалено Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
20. 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
21. Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
22. За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.
23. Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 (далі Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення N 1-р/2020).
24. Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог (далі - Рішення № 1-р/2020).
25. Позивачка вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням 50 років вона має право на пенсію на пільгових умовах.
26. Натомість відповідач керується Законом № 1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 55 років.
27. Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
28. Так, у постанові від 03.11.2021 (справа №360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правовий висновок:
…. на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV".
29. Правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №360/3611/20.
30. Суди встановили, що позивач має визначені пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ (з урахуванням Рішення № 1-р/2020) вік та стаж. Ці обставини не є спірними.
31. Отже, рішення відповідача від 26.02.2020 №0800-0207-8/5958, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, є незаконним.
32. Таким чином, з урахуванням встановлених судами обставин справи та зазначеного вище правового висновку Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень.
33. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
34. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про задоволення позову.
35. За змістом статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статей 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -